ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вимоги до змісту й оформлення документів

Реквізити документів. Від якості оформлення документів значною мірою залежить повнота і достовірність показників


обліку і звітності. Тому до документів ставляться вимоги: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення.

Правильно оформлений документ повинен містити всі по­казники, потрібні для забезпечення повної інформації про ви­конану операцію. Показники, що містяться в документі і харак­теризують операцію, називаються його реквізитами*.

Кількість і зміст реквізитів визначаються характером опе­рації і призначенням документа. Так, реквізити документа, що оформляє, наприклад, виробіток робітника і належну йому оп­лату праці, відрізняються від реквізитів накладної або лімітно-забірної картки, тобто документів, якими оформляють відпуск товарно-матеріальних цінностей. Проте кожен документ неза­лежно від характеру оформленої ним господарської операції повинен містити обов'язкові реквізити, які є загальними для будь-якої операції.

Обов'язковими реквізитами кожного документа є: назва підприємства, від імені якого складено документ; назва доку­мента, його номер, код форми; дата складання документа (число, місяць, рік); зміст господарської операції та її вимірники (натуральні, трудові, грошовий); підписи посадових осіб, відповідальних за здійснення операції й правильність її оформлення.

Залежно від характеру операції і технології опрацювання

облікової інформації в документах можуть міститися й інші до­даткові реквізити. При використанні обчислювальної техніки реквізити доку­ментів можуть бути зафіксовані у вигляді відповідних кодів. Документи, складені за допомогою засобів обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях, використовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили. Такі документи повинні бути записані на матеріальних носіях (магнітних, паперових), виготовлених, розмічених і закодова­них відповідно до вимог встановлених стандартів і затвердже­ної системи кодифікації. На вимогу контролюючих або судово-слідчих органів та своїх контрагентів підприємство зобов'язане зробити копи таких документів на паперовому носії інформації. Якщо документ не має будь-якого з обов'язкових реквізитів, він втрачає свою юридичну (доказову) силу і не може бути підставою для облікових записів. Так, якщо в акті на нестачу товарно-матеріальних цінностей, що виникла з вини транс-

* Термін "реквізит" походить від лат. requisitum, що означає "потрібне, необхідне".


портної організації при перевезенні вантажу, не буде належних підписів, то транспортна організація може відмовитися від відшкодування нестачі і підприємство зазнає збитків, оскільки акт не матиме доказової сили і судовий орган не візьме цей документ до виконання. Підприємство зазнає збитків також і в тому випадку, коли документ складено несвоєчасно, хоч і оформлено правильно.

Порядок складання й оформлення документів. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку первинні документи повинні бути складені в момент здійснення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерст­вом фінансів і Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомст­вами України, а також виготовлених самостійно, які повинні мати обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм.

Документи повинні мати форму, зручну для використання як при ручному опрацюванні, так і при опрацюванні на обчис­лювальних машинах. Для цього реквізити документів розміщують в певному порядку: множене і множник, ділене і дільник — в суміжних графах, а поряд з ними — графа для запису результатів обчислення; виділяють і беруть в жирну рамку ті показники, які використовують при опрацюванні на обчислювальних машинах.

Документи прийнято складати на бланках, виготовлених друкарським способом, з надрукованим текстом і графленням, з таким розрахунком, щоб від руки або на друкарській машин­ці заповнити тільки ті показники, які характеризують відповід­ну операцію. Раціональна будова документів сприяє правиль­ному оформленню господарських операцій і відображенню їх в обліку. Сама форма документа мов би підказує, яку інформа­цію слід подати, оформляючи операцію. Отже, форма докумен­та має бути простою, зрозумілою, зручною для подальшого опрацювання і водночас з усією повнотою характеризувати від­повідну операцію, задовольняючи при цьому вимоги не тільки бухгалтерського, а й оперативного і статистичного обліку.

Велике значення у виконанні цих вимог має уніфікація і стандартизація документів. Під уніфікацією документів розумі­ють розробку єдиних форм документів для оформлення одно­типних господарських операцій на підприємствах і в організаціях різних галузей і форм власності. Так, уніфіковано всі банківські і касові документи, бланки авансових звітів, то­варно-транспортних накладних, лімітно-забірних карток, роз-


рахунково-платіжних відомостей та інших документів. Уніфікація документів забезпечує можливість зосереджувати в одному документі інформацію, потрібну для всіх видів обліку, полегшує її опрацювання на обчислювальних машинах, ство­рює умови для централізованого виготовлення бланків доку­ментів масовими тиражами, що здешевлює їх вартість.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакового, найбільш ра­ціонального розміру і форми з завчасним визначенням роз­міщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних блан­ків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

Документи повинні складатися чітко, розбірливо, без підчис­ток, забруднень та інших дефектів, які б викликали сумнів щодо дійсності документа і правильності господарської опе­рації. Вільні рядки в документах повинні прокреслюватися.

Помилки в первинних документах виправляються коректур­ним способом, тобто неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильний текст або суму. Виправлення помилок повинно бути застережено надписом "Виправлено" і підтверд­жено підписами осіб, які підписали цей документ з зазначенням дати виправлення. Якщо помилку виявлено обліковими працівни­ками в документі, складеному не в бухгалтерії (наприклад, аван­совому звіті підзвітної особи), про необхідність її виправлення повідомляють осіб, які допустили помилку. Вони також повинні підписувати застереження про зроблені виправлення.

Такі документи, як звіти матеріально відповідальних осіб про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей, що знахо­дяться на їхньому відповідальному зберіганні, доцільно перевіряти в їхній присутності. Якщо буде виявлено помилку, то її виправляють не тільки в примірнику звіту, поданого до бухгалтерії, а і в копії звіту, що залишається у матеріально відповідальної особи. При цьому закреслюють не одну непра­вильну цифру в сумі, а всю суму і над нею надписують пов­ністю правильну суму.

Порядок виправлення помилок в документах, складених машинним способом, визначається вказівками про організацію бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.

Документи, складені з порушенням встановлених правил, не мають юридичної (доказової) сили. В касових і банківських до­кументах ніякі виправлення, навіть застережені, не допускаються.

Документи, пов'язані з оформленням грошових операцій


(грошові чеки, векселі тощо), складають на спеціальних блан­ках, які виготовляють таким чином, щоб у них не можна було зробити ніяких виправлень (наприклад, друкують бланки таких документів на папері з водяними знаками тощо). їх називають бланками суворого обліку і за зберіганням та використанням їх встановлюють контроль. Якщо при складанні документа на та­кому бланку допущено помилку, через що бланк було зіпсова­но, то він погашається перекреслюванням або надрізуванням і зберігається для наступної перевірки використання бланків цих документів. Замість зіпсованого виписують новий, правильний документ.

За достовірність інформації, що міститься у документі, і якісне його складання несуть відповідальність особи, які підпи­сали документ.

Класифікація документів

Для оформлення різноманітних господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за своєю формою і змістом документи. Правильному складанню і вико­ристанню документів в обліку допомагає їх класифікація поділ на групи за певними відмітними ознаками.

За призначенням документи поділяють на: розпорядчі, вип­равдні (виконавчі), бухгалтерського оформлення і комбіновані.

Розпорядчими називають документи, які містять розпоряд­ження (наказ, завдання) на здійснення господарської операції. До них належать чеки на одержання грошових коштів у банку, платіжні доручення банку на перерахування коштів, довіреності на отримання матеріальних цінностей та ін. Проте, розпорядчі документи не підтверджують факту здійснення операції, а тому не служать підставою для відображення їх в обліку.

Виправдними (виконавчими) називають документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції (тобто містять дані про її виконання), а тому служать обгрунтуванням для облікових записів. До них належать виписки банку з поточ­ного або іншого рахунка підприємства, акти, квитанції, аван­сові звіти та ін. Для виконавців (банків, матеріально відповідальних осіб тощо) вони є виправданням у використанні коштів або матеріальних цінностей.

Документи бухгалтерського оформлення складаються сами­ми працівниками бухгалтерії на підставі відповідних виправд­них документів або даних поточного обліку для технічної підготовки облікових записів. До таких документів належать меморіальні ордери, бухгалтерські довідки, розрахунки (напри-


клад, відомості нарахування амортизації основних засобів, роз­поділу загальновиробничих витрат, звітні калькуляції та ін.). Документи бухгалтерського оформлення самостійного значен­ня не мають, вони не відображають безпосередньо господарсь­кої операції; їхнє призначення полягає в технічній підготовці облікових записів.



У практиці обліку на підприємствах документи розпорядчі, виправдні і бухгалтерського оформлення окремо застосовують­ся рідко. Найчастіше застосовують документи, які поєднують у собі ознаки всіх трьох видав документів. Документи, які за своїм призначенням виконують функції двох і навіть трьох доку­ментів (розпорядчих, виконавчих і бухгалтерського оформлен­ня), називають комбінованими. До них належать прибуткові і видаткові касові ордери, лімітно-забірні карти, наряди на вико­нання робіт та ін. Так, видатковий касовий ордер, переданий для виконання касиру, є розпорядчим документом; після того як касир видасть гроші, а одержувач розпишеться на ордері в їх отриманні, цей документ є виправдним; нарешті, після зазна­чення на цьому ордері кореспондуючих рахунків він виконує функції документа бухгалтерського оформлення.


Використання комбінованих документів сприяє повноті і на­очності обліковуваних операцій, спрощує і поліпшує викорис­тання документів у процесі їх опрацювання, зменшує кількість самих документів.

За порядком складання документи поділяють на первинні і зведені. Первинні документи складають в момент здійснення господарської операції (прибуткові і видаткові касові ордери, накладні на здачу продукції на склад, акти на приймання робіт та ін.). Зведені документи складають на підставі однорідних первинних документів шляхом групування і узагальнення їхніх показників (звіти касира, авансові звіти, відомості розподілу заробітної плати та ін.). Такі документи мають велике значення для систематизації і скорочення обсягу облікових записів.

За способом охоплення операцій документи поділяють на разові і накопичувальні. Разові документи використовують для оформлення однієї або кількох операцій, які записують до до­кумента одночасно. Відразу після складання разові документи можуть бути підставою для бухгалтерських записів. До разових належать більшість первинних документів (чеки, касові ордери, вимоги, накладні, акти тощо), а також значна кількість зведе­них документів (звіти касира, виписка банку з рахунка підприємства та ін.). Відмітною особливістю цих документів є одноразове їх використання для початкової реєстрації госпо­дарських операцій.

Накопичувальні документи використовуються для оформлен­ня однорідних господарських операцій, які систематично пов­торюються і накопичуються в міру їх здійснення протягом пев­ного періоду — тижня, декади, місяця (лімітно-забірні карти, відомості випуску готової продукції із виробництва, багато­денні наряди та ін.). На відміну від разових накопичувальні до­кументи використовуються для облікових записів тільки після того, як в них записано останню операцію і підведено підсумок всіх записів. На с.157 наведено лімітно-забірну карту (нако­пичувальний документ).

Використання накопичувальних документів має велике зна­чення для скорочення облікових записів і є одним із важливих засобів раціоналізації обліку. Проте їхнє використання можли­ве тільки тоді, коли не вимагається щоденне відображення гос­подарських операцій в обліку.

За місцем складання документи поділяють на внутрішні (що складаються на самому підприємстві) і зовнішні (що надходить від інших підприємств і організацій), а за способом складання — на документи, що складаються вручну■, і документи, що склада­ються за допомогою обчислювальної техніки.



ВО "Темп" .________

Начальник планового відділу А.Романов Начальник цеху Д.Прокопенко Завідуючий складом В. Савченко

Розглянуту класифікацію документів можна узагальнити за такою схемою (с. 158).

Із загальної характеристики документів видно, що кожен до­кумент належить водночас до різних класифікаційних груп. Так, акт приймання-передачі основних засобів є матеріальним документом і разом з тим виконавчим, первинним, разовим і внутрішнім; рахунок-фактура постачальника — виправдний, разовий, зовнішній; видатковий касовий ордер — комбінова­ний, первинний, разовий і внутрішній та ін.

Класифікація документів за розглянутими ознаками дає змогу правильно зрозуміти їх зміст, призначення і використан­ня для відображення господарських операцій підприємств і організацій.



© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти