ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Алгоритм спростить процедуру

Алгоритмом у математиці прийнято називати систему операцій, послідовне виконання яких обов'язково приводить до правильного результату. Алгоритми виявляються найбільш ефективним і ощадливим способом організації діагностичної проце-

Практична педагогіка або три технології

дури. Система послідовних логічних дій максимально поліпшує якість діагностування, і у той же час, спрощує його.

Щодо самого алгоритму і практичного його використання, потрібно зауважити, що він є швидше канвою, орієнтиром для скерування роздумів, ніж системою суворих вказівок: а тому його вимоги оформлені як нагадування, їхнє виконання не обмежує творчої ініціативи вчителів. Більш досвідчені педагоги можуть пропускати окремі кроки, початкуючі учителі ретельно дотримуються всіх вимог. Мова йде, скажемо простіше, про те, щоб кожний учитель проходив канонічний шлях аналізу передурочної ситуації. Але кожний проходить його самостійно, з урахуванням своїх конкретних умов і можливостей, алгоритм лише скеровує хід міркувань, а педагог наповняє конкретним змістом усі його кроки. «Контрольні пункти», тобто вузлові положення аналізу, проходять усі. За умови повної і правильної реалізації алгоритму підготовки, несподіванки у ході та результативності уроку неможливі.

Аналіз факторів ефективності уроку можна проводити в будь-якій послідовності, але краще усе-таки користатися ієрархією факторів, зафіксованою в таблиці 7. Якщо в когось бракуватиме часу, можливостей чи терпіння проаналізувати усі фактори, то вплив хоча б найважливіших буде враховано. Відзначимо, що в діючих методичних рекомендаціях аналіз умов навчання прийнято розпочинати з навчального матеріалу. Можна не наполягати на зміні традиції, хоча характеристики навчального матеріалу, як випливає з тієї ж таблиці, займають далеко не перші місця. Головне в тому, щоб не випустити з поля зору жодного істотного фактора, а порядок аналізу має значення лише тоді, коли наступні умови випливають з попередніх чи пов'язані з ними.

Алгоритм діагностування має стільки кроків, скільки факторів пропонується для аналізу. У нашому випадку їх буде 52, бо саме стільки їх занесено до таблиці7- При необхідності алгоритм можна скорочувати чи продовжувати. Надійність діагнозу підвищується майже прямо пропорційно до кількості причин, що враховуються при аналізі, а тому скорочення алгоритму небажане.

Розглянемо початок алгоритму, а наступні і відсутні кроки легко сформулює сам педагог, спираючись на таблищо факторів.

Алгоритм діагностування уроку

1. Оцініть провідні мотиви, інтереси учнів класу, найбільш представницьких груп, а по можливості, і окремих школярів. Дайте чітку

Підласий І.П.

відповідь на питання: на якому рівні сформована зацікавленість вашим предметом, які мотиви переважають при його вивченні?

2. Об'єктивно визначте ставлення учнів до вашого предмета, ваших уроків, оцініть рівень сформованості потреби вивчати ваш предмет. На якому рівні усвідомлена головна мета навчання? Наскільки зацікавить учнів тема вашого завтрашнього уроку?

3. Дайте відповідь на запитання — чи вміють навчатися ваші учні, що потрібно зробити, щоб поліпшити уміння навчатися на завтрашньому уроці і надалі більше на нього спиратися?

4. Об'єктивно зважте працездатність учнів з урахуванням на ступних факторів: а) день тижня, б) порядковий номер уроку в розкладі, в) розклад уроків (чергування важких і легких пред метів, місце уроків фізкультури і праці в розкладі), г) кінець чи се редина, початок чверті, д) кінець, середина чи початок навчаль ного року, д) зміна.

5. Зіставте обсяг навчальної роботи, що має бути виконана на уроці, з навчальними можливостями (тренованістю) школярів.

6. Який рівень активності характерний для ваших уроків у зв'язку з: а) навчальним матеріалом, б) працездатністю, в) рівнем уваги; г) дисциплінованістю, д) мотивами діяльності, є) вашою особистою діяльністю, ж) ситуацією.

7. Встановіть — який характер і обсяг будуть мати стимули, що ви маєте намір увести (і уведете?) у дію для виникнення й ут римання інтересу, уваги, виклику активності і підтримки високої працездатності.

8. Як ви будете керувати пізнавальною діяльністю учнів? Чи відповідає намічена вами схема об'єктивним умовам, можливос тям, досвіду? Чи підкріплюється вона стимулюванням? Чи маєте ви намір зберегти традиційні, чи спробуєте упровадити нові спо соби керування?

9. Об'єктивно констатуйте звичайний рівень уваги і дис циплінованості учнів на ваших уроках.

10. Чи вміють ваші учні застосовувати набуті знання, уміння на практиці, на якому рівні сформовані їхні практичні уміння і навички?

34. Які екологічні умови у вашому місті, селі, мікрорайоні школи, у школі, класі? Чи не випадає ваш завтрашній урок на несприятливий день? Скільки учнів класу мають у цей день свій «важкий день»? Чи загляне в клас сонечко? Буде дощ? І т.д.

Практична педагогіка або три технології

35. Які санітарно-гігієнічні умови навчання? Чи нормальними будуть температура, освітленість, радіоактивний рівень? Чи не має отруйних або шкідливих випарів? Чим буде пахнути? Буде природне чи штучне освітлення або ж їхня комбінація, що є, до речі, дуже шкідливо? І т.д.

36.Чи є у ваших учнів потреба в поліпшенні успіхів? Учаться вони з примусу чи свідомо? Діють контракти? Відповідально ставляться до навчальної праці чи абияк?

37.Які установки ви дасте своїм вихованцям щодо виконання за вдань, засвоєння знань, застосування умінь і навичок — слухати, за пам'ятовувати, зрозуміти, засвоїти, діяти, практично застосовувати?

38.Ви маєте намір зберегти свій стиль спілкування? Який він: авторитарний, демократичний, ліберальний? Спробуєте нове сполучення? Оберете співпрацю? Обґрунтовуйте своє рішення.

 

39. Ваша педагогічна позиція буде: менторською (керуєте не встаючи зі свого місця за столом, сидячи); офіційною (прогулян ки класом: стіл-дошка-парти), демократичною (між учнями, підбадьорення, індивідуальна допомога); партнерською (підхо дите до кожного учня, допомагаєте, хвалите); анархічною (безси стемною, як складеться ситуація).

40.Ви маєте намір організувати роботу в парах, трійках, мікрогрупах? Як вони будуть організовані? Яка форма співпраці між школярами? Яка форма звітності? І т.д.

54. Тут ви дуже уважно зважите усі «за» і «проти», зважаючи на стан здоров'я ваших учнів.

...Колега-фізик перед завтрашнім уроком у 8-А глибоко замислився. Тема складна — «Сила всесвітнього тяжіння». Яку стратегію керування навчально-виховною роботою учнів обрати? Об'єктивні умови вимальовуються наступними (будемо аналізувати лише окремі кроки алгоритму підготовки уроку).

Державною програмою передбачається засвоєння навчального матеріалу на рівні «знання». Потрібно домогтися, щоб кожний з восьмикласників збагнув сутність і практичне значення закону, усвідомив його всезагальність. Крім того, учнів треба навчити виконувати практичні розрахунки на основі формул, перевіряти правильність своїх житгєвих спостережень обчисленнями, давати наукове пояснення різним явищам природи. Матеріал має яскраво виражений розвиваючий і виховний характер.

Підласий І.П.

Оскільки з початку вивчення курсу фізики в 8-му класі пройшло ще не так багато часу, стійкої тенденції, що характеризує рівень попередньої навчальної підготовки, ще немає. За перші два місяці оцінки з фізики в цьому класі були такими: на «12» — 10 учнів, на «7» — 20, на «4» — 8, на «2» — 2. Середній бал, що характеризує рівень попередньої підготовки учнів в межах 7. Показник якості навчання в межах 68 відсотків.

Більше інформації дає виявлення тенденції, що характеризує останні уроки. Досить порівняти хоча б середній бал за два-три місяці з показником останніх двох-трьох уроків (за результатами тестового зрізу або контрольної роботи). Спочатку середній бал був вищий — 7,0; а на трьох останніх уроках він виявився у межах 6,4. Отже, намітилася тенденція до зниження. Показник якості складав 70 відсотків, зараз у класі стало більше учнів, які навчаються на 5 і 6, якість знизилась до 60 відсотків. Тенденція до зниження спостерігається і за цим показником.

Рівень загального розвитку (ерудиції) учнів цього класу можна охарактеризувати в першому наближенні за узагальненим показником засвоєння учнями всіх навчальних предметів. Якщо їх, скажемо, вивчається 18, то склавши бали всіх учнів з усіх предметів і поділивши отриману суму на кількість учнів, будемо мати деякий узагальнений показник загальної підготовки (ерудиції) учнів класу. Для нашого 8-А класу він складає 6,4.

Наступним кроком буде аналіз «крайніх груп» у класі — сильної і слабкої, їхнього складу, чисельності, особливостей розвитку. У класі 10 учнів навчається на 9-12; 2 мають успішність 1-3. Найпростіший розрахунок показує, що не слід орієнтуватися на слабку підгрупу, її чисельність складає лише 5 відсотків від загальної кількості учнів. Зрозуміло, це не означає, що можна залишити без уваги цих учнів, але не вони будуть визначати «погоду» на уроці. Аналіз показує, що близько 10 відсотків учнів цього класу «сильні», 65 відсотків — мають добрі і середні досягнення з фізики.

Визначаючи стратегію і тактику керування, учитель буде намагатися орієнтуватися на «важку» мету, посильну для тих, хто навчається на 9-12.

На вивчення сили всесвітнього тяжіння і наступної теми — «Постійна всесвітнього тяжіння», вирішення тренувальних задач і вправ планом передбачається 2 уроки. Матеріал викладений у двох параграфах підручника (§§ ЗО, 31) і одній вправі (вправа 16). У навчальному матеріалі міститься два нових для учнів поняття:

Практична педагогіка або три технології

сила всесвітнього тяжіння і гравітаційна стала. Обидва ці поняття для восьмикласників досить складні. Вивчення їх набагато полегшується тим, що учні вже знають про дію закону всесвітнього тяжіння з інших джерел, мають певний життєвий досвід. Обсяг навчального матеріалу чималий, у ньому міститься 25 інформаційно-змістових елементів тексту (ІЗЕТ):

1. Між тілами діють сили взаємного тяжіння;

2. Падаючі тіла рухаються з прискоренням;

3. Сили взаємного притягання незначні;

4. Сили притягання залежать від маси тіл;

5. Сила, з якою Земля притягує тіло, пропорційна його масі;

6. Сила всесвітнього Тяжіння пропорційна масам тіл, що притя гаються;

7. Тіла, що притягаються, одержують прискорення, незалежні від їхніх мас;

8. Сила пропорційна добутку маси обох тіл;

9. Прискорення залежить від відстані до Землі;

 

10.Вимірювання прискорення вільного падіння за центральним прискоренням;

11. Відцентрове прискорення руху Місяця;

12. Прискорення обернено пропорційне квадрату відстані між взаємодіючими тілами;

13. Усі тіла притягаються між собою із силою, прямо про порційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною ква драту відстані між ними;

14.Гравітаційна стала;

15.Формулювання закону Ньютоном;

16. Чинність закону всесвітнього тяжіння у природі;

17. Відстань між взаємодіючими тілами;

18.Матеріальна точка;

19.Розрахунки сили всесвітнього тяжіння;

20.Залежність сили від координат тіла;

21.Сутність гравітаційної сталої;

22.Вимірювання гравітаційної сталої;

23.Обчислення гравітаційної сталої;

24.Кількісне значення гравітаційної сталої;

25. Значення гравітаційної сталої для земних тіл. Складність матеріалу, за оцінками експертів, складає 8 балів за

десятибальною шкалою. У ньому чимало важких для розуміння питань: всесвітнє тяжіння, глобальний прояв закону в природі,

Підласий ІЛ.

зміст гравітаційної сталої та ін. Значні труднощі у восьмикласників викликають методи визначення сили земного тяжіння, поняття матеріальної точки, хоча воно вже вводилося раніше, методи кількісного визначення сталої всесвітнього тяжіння.

Працездатність учнів у листопаді ще досить висока, але динаміка тижневої працездатності не сприятиме успіху: урок буде в п'ятницю, коли вже накопичується втома. За розкладом урок — третій, перед ним будуть мова і математика, це також необхідно врахувати. Оскільки у нашого колеги це буде перший урок і незіпсований ще настрій, то його власну працездатність можна оцінювати високим балом.

Рівень уваги учнів на попередніх уроках коливався у значних межах — від низького до високого. Що буде завтра?

Виходячи з об'єктивних умов (урок буде в п'ятницю, за розкладом — третій, матеріал досить складний, за характером мало емоційний, вимагає аналітичного підходу, великий за обсягом, адекватної наочності немає, стійкий інтерес до фізики у більшої частини учнів класу не сформований), стає очевидним, що не слід сподіватися на високий рівень уваги. Це висновок дуже насторожує вчителя і він, навіть не завершивши ще аналізу, глибоко замислився — які способи, захисні і профілактичні засоби вжити, які стимули задіяти в цій несприятливій ситуації.

З усіма попередніми факторами тісно зв'язаний один з вирішальних — інтерес, зацікавленість. Пощастить його викликати й утримати, шанси на успіх значно підвищуються, якщо ж ні — даремно сподіватися на високу продуктивність. У 8-А інтерес до навчання в цілому, і інтерес до навчального предмета зокрема, проявляються епізодично. Значна частина учнів (чого кривити душею?) не цікавиться фізикою, відносно високі успіхи тих, хто навчається на 10-12, обумовлені іншими причинами — старанністю, сумлінним ставленням до навчання, великим обсягом самостійної роботи. Переважні мотиви їхнього навчання — необхідність знань, прагнення поступити до ВНЗ, завоювати престиж, а для декого — ще й примус батьків. Проте, помічено на попередніх уроках, що зацікавленість учнів дуже коливається в залежності від обставин: характеру матеріалу, емоційності викладу, ефективності дослідів, життєвого значення проблеми, прояснення мети навчання, ефективності співробітництва при пошуках правильних відповідей. Яким шляхом піти на цей раз? І знову задумався вчитель: зрозуміло — рівень зацікавленості учнів без спеціальних

Практична педагогіка або три технології

заходів, спрямованих на її формування й утримання, буде невисоким, і ця обставина вимагає рішучих контрзаходів...

Так, крок за кроком, де швидше, де повільніше, з'ясовуються обсктивні передумови завтрашнього уроку. Неможливо навіть припустити, що вчитель не об'єктивно оцінить фактори, адже проясняє він передурочну ситуацію не для когось — для себе.

Варто сказати кілька слів про способи оцінки інтенсивності прояву факторів.

Вимірювання — ахіллесова п'ята практичної педагогіки. Вона сьогодні дуже страждає від нерозробленості надійних і зручних способів об'єктивного оцінювання. Якби ми вже уміли вимірювати інтенсивність факторів, про які ведемо мову, наші знання були б незрівнянно більш повними, а технології — зовсім точними й однозначними. Але до цього далеко. Нині доводиться використовувати приблизні оцінки, спиратися на дуже нечіткі градації ознак, але це, погодьмося, усе ж краще, ніж відсутність усяких вимірників.

Ті з факторів, що мають метричний характер, виміряються звичайним шляхом у відомих одиницях. Але таких небагато: час, кількість понять, число інформаційно-змістових елементів у них, кількість учнів у класі, кількість виставлених оцінок, значення проведених тестових вимірів і т.ін.

Більшість факторів, що враховуються при діагностуванні уроку, має неметричний характер. Таким факторам також треба давати кількісну оцінку щоб, по-перше, максимально уточнити ініенсивність їхнього впливу — адже усе, що ми хочемо підкреслити якомога точніше, ми намагаємося сформулювати кількісно (факгичним значенням, числом), а по-друге, щоб з ними міг оперувати комп'ютер, якщо він буде використовуватися для одержання діагнозу.

Для визначення інтенсивності дії таких факторів як рівень активності учнів, характеристики уваги і дисциплінованості, пам'яті і мислення, ставлення до навчання, багатьох інших причин неметричного походження придумані різноманітні «обхідні» процедури — шкали, порівняльні бали і т.ін. У них для вираження інтенсивності дії фактора застосовується умовний кількісний еквівалент (індекс), і усі подальші операції виконуються з цим індексом, що у деяких чітко визначених випадках може бути досить точним вимірником і навіть набувати значення числа.

Надійність непрямих вимірників дуже залежить від того, скільки альтернатив для вибору пропонується учителю і як вони

Підласий І.П.

формулюються. За методично правильної побудови запитань і відповідей, удасться досягти досить високої надійності оцінок. Оцінні судження, значення яких потім переводяться у кількісні показники — індекси, бали тощо, широко використовуються при діагностуванні уроку.

... Ось учитель зручно вмостився перед комп'ютером. Розпочинається діагностування завтрашнього заняття за допомогою пакета «Шкільна методична служба». Запрошення до роботи. Інструкція, далі розбір кожного фактора.

На екрані запитання діагностичного аналізатора: Чи сформована у учнів Вашого класу потреба навчатися? Виберіть відповідь Ставлення до навчання негативне Потреби навчатися немає Байдуже

Позитивне відношення до навчання виявляє лише чверть класу Половина учнів класу відноситься до навчання позитивно Потреба учитися сформована приблизно в 75% учнів класу Позитивне відношення до навчання виявляють усі Педагоги використовують кілька модифікацій таких вимірювальних шкал. Останні розрізняються насамперед за кількістю альтернатив для аналізу. Практично використовується від 3 до 10-15 варіантів вибору: чим вужчий і точніше визначений інтервал між альтернативами, тим вища надійність оцінки.

Зокрема, застосовуються симетричні шкали оцінок, наприклад, семибальна. У ній для визначення інтенсивності фактора встановлюється три позитивних і три негативних оцінки. Діапазон оцінок від +3 до -3 або від 1 до 7. Середня оцінка 0 (або 4) не-визначена. Оцінкам присвоюються такі значення: 7 (або +3) — завжди, 6 (чи +2) — у більшості випадків, 5 (або 1) — досить часто. Наприклад:

 

У класі переважає +3 +2 +1 -1 _2 -3 У класі переважає
життєрадісний,               песимістичний настрій?
оптимістичний настрій?                
Клас активний, +3 +2 +1 -1 -2 -3 Клас пасивний,
сповнений енергії?               інертний?

Практична педагогіка або три технології

Сучасні комп'ютери дозволяють вибирати оцінки рівня дії кожного фактора на екрані, просто і зручно, з достатнім ступенем точності.

Додамо, що надійність непрямих вимірювань нижча, аніж прямих, але не настільки, щоб істотно знизити ефективність аналізу. До того ж, низька точність інтуїтивних оцінок компенсується значною кількістю альтернатив для вибору за рахунок збільшення кількості тестових питань. П'ятдесят-шістдесят запитань, на кожне з яких пропонується від трьох до двадцяти мож-швих відповідей, створюють у сумі значну мережу (на 1000-1200 сомірок) діагностичного аналізатора. Отриманої у такий спосіб інформації цілком достатньо, щоб скласти повне уявлення про обставини, що будуть сприяти, чи, навпаки, перешкоджати нам досягненню мети на майбутньому уроці.

При безмашинному способі діагностування доводиться з метою економії часу і зусиль обмежувати кількість запитань та альтернатив для вибору. У комп'ютерних програмах, навпаки, обмежень немає, градацій ознак багато і вони такі тонкі, що дозволяють з великою точністю аналізувати увесь спекір передурочяих станів. Для того щоб зробити роботу з ЕОМ легкою і привабливою, застосовуються різні способи аналізу й оцінок факторів. Але який би з них не застосовувався, ЕОМ спершу пояснить учителю, що і як потрібно робити.

Вчимося

Діагностика навченості

Вивчення школярів — основа практичної діагностики. Адже якщо не знати учня, то як його можна добре навчити і виховати? Тільки правильний діагноз допоможе вчителю скласти кваліфікований висновок про необхідність тих або інших педагогічних дій та про їх обсяг.

Відомо, що діагностичне вивчення школярів не належиш до улюблених занять учителів. Складні методики, необхідність фіксувати результати спостережень, робити висновки, постійна перевантаженість іншою роботою істотно знижують ентузіазм подвижників. Більшість учителів шукає готові відповіді у педагогічній літературі та пресі. Але рекомендації далекого

Підласий І.П.

професора будуть справедливими лише у загальному і цілому, а конкретні висновки може зробити тільки сам учитель. Потрібно зрозуміти: жодна книга, найавторитетніший висновок не замінять власної пильності думки й уважного спостереження самого учителя. Є висновки, які самому треба народній, вони найцінніші.

Вивчення школярів — надзвичайно важлива ділянка роботи вчителя. Якщо воно проводиться неправильно, недбало, поверхово, то нічого, окрім марних витрат часу і сил не дає. Більш того, помилковий висновок може нанести непоправної шкоди учневі: його розумного і зацікавленого, але занадто рухливого і нестриманого, легко сплутати з малоздібним і ледачим. «Халтурний діагноз, — писав Я.Корчак, — валить в одну купу дітей рухливих, самолюбивих, із критичним напрямком розуму — усіх «незручних», але здорових і чистих — разом зі скривдженими, надутими, недовірливими — забрудненими, спокушеними, легковажними, які слухняно йдуть за поганим прикладом. Незрілий, недбалий, поверхневий погляд змішує, плутає їх навіть із злочинцями, переобтяженими поганими нахилами, що, на щастя, зустрічаються рідко» (Януш Корчак. Як любити дітей. — М., 1969. — С. 93).

Учитель завжди стурбований професійними питаннями:

- що маємо?

- що повинно бути?

- що необхідно зробити, щоб було так, як потрібно?

У реальних умовах шкільного життя педагог буде спиратися на комплексну діагностику вивчення школяра. Від неефективних поелементних методик вона відрізняється в головному — виділяються і вивчаються не окремі якості школяра, його навчання і поведінка не розкладаються на окремі частини, а розглядається як ціле, у нерозривній єдності з особистістю учня, конкретними умовами і ситуаціями. Звичайно, шлях «розкладання» на елементи — мислення, волю, мотиви і т.д., яким йшла і ще продовжує рухатися наука, простіший. Але він практично марний і безперспективний. Як би точно ми не вивчили окремі якості учня, з них ніколи не вдається «склеїти» цілісне про нього уявлення. Медицина вже відчула безперспективність такого підходу. У лікарнях усі параметри вимірюються почергово і досить точно. А вилікувати людину не вдається. То ж сучасні лікарі змушені повертатися до забутого цілісного (знахарського) спостереження, коли вивчають не якусь частину, де гніздиться хвороба, а увесь організм. Практична педагогіка теж повертає на шлях цілісного

Практична педагогіка або три технології

нерозкладного вивчення школяра. Звичайно, великої точності при цьому досягти не можна, але всі необхідні для практичного навчання і виховання відомості збираються у достатній кількості. Учителеві треба вчитися бачити і розуміти цілісну, не розкладену на мислення, волю, темперамент і т.д., на частини людину, а розуміти, навчати і виховувати її як єдність усіх якостей. Учень має завжди виступати перед нами цілісним, бо й поводиться, і діє він як завершене ціле, а не як набір диференційованих частин. Тільки на цьому шляху нас очікує успіх.

Завтрашній учитель буде не стільки знати теорію, скільки вміти практично застосовувати її положення. Таким шляхом йдуть закордонні виховні системи. Безумовно, треба знати механізми навчання, поведінки. Але якщо теоретичними знаннями підмінюється практичне уміння вчителя діагностувати школяра, намічати і виконувати необхідні дії, то від такого учителя учневі мало буде допомоги. Не тільки добре знати теорію, а навчитися правильно її застосовувати, щоб краще виконувати свою щоденну працю — важлива вимога ринкової педагогіки.

Діагностика уроку у плані вивчення учнів спирається на діагностування навченості, тобто досягнутих результатів, і научуваності — можливості учнів досягати заданих результатів. Навченісгь розглядається як досягнутий на момент діагностування рівень сформо-ваності наміченого продукту, а научуваність — як потенційна здатність досягги запроектованих результатів у майбутньому.

Принципи діагностування навченості (успішності) — об'єктивність, систематичність, наочність. Об'єктивність полягає у науково обґрунтованому виборі діагностичних тестів (завдань, задач, запитань), проведенні діагностичних процедур за встановленими критеріями, висуненні однакових вимог до усіх учнів, створенні рівних для усіх умов, адекватному оцінюванні знань, умінь. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки збігаються незалежно від методів і засобів контролювання в усіх педагогів, які здійснюють діагностування. Україна стала на шлях розбудови системи незалежного тестування навченості, вибудуваної на дотриманні критеріїв об'єктивності.

Принцип систематичності вимагає здійснення діагностичного контролювання на всіх етапах дидактичного процесу — від початкового сприйняття знань до їхнього практичного застосування. Систематичність полягає ще й у тому, щоб регулярному діагностуванню підлягали усі учні з першого і до останнього дня перебування

Підласий /.IT.

в навчальному закладі. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до проведення діагностування, щоб різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання використовувалися в тісному взаємозв'язку і сдності, підкорялися одній меті. Такий підхід виключає універсальність та переважаюче застосування окремих методів і засобів діагностування.

Принцип наочності (гласності) полягає насамперед у проведенні відкритих іспитів всіх учнів за однаковими критеріями. Рейтинг кожного учня, що визначається у процесі діагностування, має наочний, порівнянний характер. Необхідною умовою реалізації названого принципу є також оголошення результатів діагностичних зрізів, обговорення й аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин.

Головним засобом діагностики навченості і досягнень стає тестування в найрізноманітніших його формах. Перевага його очевидна: долається суб'єктивізм, показники виражаються в об'єктивних і співставимих формах.

Кількісне значення рівня навченості ми отримуємо тоді, коли визначимо оцінку як співвідношення між фактично засвоєними знаннями, уміннями і загальним їх обсягом, запропонованим для засвоєння. Показник засвоєння (продуктивності навчання) обчислюється зі співвідношення: ПРО=Ф/П*100%, де ПРО — оцінка успішності (навченості, продуктивності), Ф — фактичний обсяг засвоєних знань, умінь, /7— повний обсяг знань, умінь, запропонований для засвоєння. Як бачимо, показник засвоєння (оцінка) тут коливається між 100% — повне засвоєння інформації і 0% — повна відсутність такого. Для визначення оцінки за цим критерієм необхідно навчитися вимірювати обсяги засвоєної і запропонованої для засвоєння (еталонної) інформації. Це завдання уже вирішене на рівні зручної практичної технології, що розглядається нижче.

:мо

Д.?

Діагностування научуваності

Діагностування навченості не можна відокремити від діагностування научуваності, оскільки правильне уявлення про досягнуті результати може бути отримано тільки в зв'язку з оцінками можливості їхнього максимального досягнення.

Практична педагогіка або три технології

Научуваність — це здатність (можливість) учня опанувати заданий зміст навчання. Синонімами поняття научуваності є такі по-нятгя як «піддатливість», «навчальна здатність», «навчальні можливості», «потенційні можливості», «сприйнятливість» та інші, у яких виражаються якості учня, що мають відношення до навчання.

Найважливіші компоненти научуваності такі: 1) потенційні можливості учня; 2) фонд дієвих знань (тезаурус); 3) узагальненість мислення (розумового процесу); 4) темпи просування у навчанні.

Потенційні можливості (як фактор) містять у собі індивідуальні характеристики учня. Серед них — сприйнятливість, готовність до розумової праці, здатність навчатися, успішність пізнавальної діяльності та інші. Фонд дієвих знань (тезаурус) характеризується такими показниками, як кількість знань, якими постійно оперує учень, сформованість розумових дій, повнота знань, загальна ерудиція учнів, їхній мовний розвиток, застосовність відомих знань, умінь та інші. Узагальненість розумового процесу — ще один визначальний комплексний фактор, що визначає научуваність. Він відповідальний за якість (глибину, ефективність) пізнавального процесу. Такі характеристики мислення, як сила, гнучкість, самостійність, економічність та інші, що осідають у цьому факторі, істотно визначають можливості і переваги кожного учня.

Фактор темпів розглядається як похідний від попередніх. Усі переваги особистості, яка має вищу навченість, перед особистістю з нижчою характеристикою цієї якості, практично зводяться до різниці у темпах засвоєння знань, умінь, просуванні у навчанні та прирості результатів. На темпи впливають і потенційні можливості учнів, і фонд їхніх дієвих знань, умінь, і характеристики мислення. Звідси випливає, що саме темпи є визначальною характеристикою научуваності. До підвищення темпів і зниження витрат часу в кінцевому рахунку зводиться усяка економія у педагогічному процесі.

Які ж темпи необхідно враховувати у навчанні, як їх визначати і як діагностувати научуваність за темпами?

Темп засвоєння знань, умінь (Ту). Цей показник допускає різні інтерпретації. Його можна охарактеризувати насамперед за часом засвоєння еталонного поняття (виконання еталонного тесту), а також довільного (але однакового для всіх учнів) поняття або тесту: Ту = Тф/Те*100%, де Тф — фактично витрачений час на повне засвоєння еталонного поняття або виконання еталонного тесту

Підласий І.П.

конкретним учнем; Те — середньостатистичний час виконання еталонного завдання. Поняття «еталонний» має конкретний зміст і може означати «середньостатистичний», «за багаторічними спостереженнями», «у нашій школі», «у нашому класі», «на рівні прийнятих вимог» і т.ін. Організувати дослідження цього показника нескладно: потрібно запропонувати школярам виконати тест і точно зафіксувати час подання відповіді. Необхідною умовою при цьому є створення «сильної» мотивацій, тобто прагнення якомога раніше, але безпомилково виконувати роботу. За результатами тестування або виконання завдання встановлюється рейтинг учнів, їхні прізвища виставляються в списку відповідно до збільшення тривалості (темпу) виконання завдань. Перші місця посідають учні з найбільш високим Ту. Темп просування у навчанні (Тп). Цей показник темпу набагато повніше характеризує научуваність, оскільки враховує більш тривалий період навчання, на якому вплив даної якості виявляється значно сильніше. При використанні цього показника до уваги береться час повного засвоєння розділу, частини курсу, усього навчального предмета. Аналітичний вираз показника не відрізняється від попереднього: Тп = Ту/Те* 100%, де Ту — час повного засвоєння розділу (частини курсу, усього навчального предмета) конкретним учнем; Те — еталонний час засвоєння того ж обсягу навчального матеріалу, встановлений експертним шляхом чи ж за допомогою теоретичних розрахунків.

Практика постійно підтверджує — той учень швидше опановує запропонований йому обсяг знань, який має більш високу научуваність. Тому вивчення Тп відкриває шляхи кількісної оцінки можливостей школярів. При практичному визначенні показника Тп необхідно знову ж таки, забезпечити належну мотивацію навчання. Поза зв'язком з нею важко реально оцінювати темпи, на-вченість, можливості учнів, оскільки відомо, що при відсутності належних стимулів темпи, установлювані самими учнями, є набагато нижчими від можливих.

Економія часу, прискорення темпів, дострокове вивчення не тільки окремих тем, розділів, але й цілих курсів, як це ми спостерігаємо в досвіді кращих педагогів, досягаються за рахунок покращання факторів научуваності, упровадження стимулів, що спонукують підвищувати напруженість пізнавальної праці. Таким чином, научуваність — це не раз і назавжди встановлена якість особистості, а динамічний процес, що розвивається під впливом різних причин, яким можна цілеспрямовано керувати.

Практична педагогіка або три технології

Темп приросту результатів (Тр). Цей показник характеризує динаміку научуваності і має винятково важливе значення для розуміння й оперативного урахування змін, що відбуваються у навчальному процесі. Ці зміни викликають підвищення, стабілізацію або зниження результативності. їх не можна ототожнювати з оцінками, оскільки останні можуть значно коливатися від уроку до уроку. Відомо, що оцінка може бути обумовлена впливом випадкових причин. Зміни, про які мова йде, характеризують тенденцію, що набрала чи набирає сили в навчальній діяльності учня. Є достатньо підстав думати, що тенденція ця обумовлена на-учуваністю. Але тенденцію, як і звичку, раптово змінити не можна, її виправляють повільно і поступово. Показник приросту результатів сигналізує, з якою швидкістю йде цей процес, якої спрямованості і характеру він набуває.

Поняття зміни (приросту, зниження) результативності навчання розкриємо на прикладі. Нехай успішність виконання першого тесту була 0,2, а наступного за ним — 0,9. Відношення наступного результату до попереднього вказує на дуже високий темп приросту. У «нормальному» навчальному процесі такий стрибок практично неможливий, трапляється дуже рідко, так само як і раптове зниження темпу. Оперуючи темпами зміни результативності, можна охарактеризувати плин навчального процесу, коливання научуваності окремого учня чи всього класу.

Показник зміни результативності (Тр) виражає відношення наступних досягнень до попередніх: Тр = Тп/Тд*100%, де Тп — «наступне» зафіксоване значення показника навчання (у відсотках, відносних значеннях, балах), Тд — зафіксоване значення досягнутого (попереднього) показника. Цей показник може бути й середньоарифметичною сумою усіх досягнутих на попередніх етапах значень. Конкретна аналітична формула залежить від того, як витлумачуються поняття наступних і попередніх досягнень: вони можуть одержувати значення абсолютних, середньоарифметичних чи зважених оцінок; зміни у формулі можливі й у зв'язку з тим, яка кількість значень відноситься до «наступних», а яка — до «попередніх».

Технологія визначення научуваності учнів за дидактичними темпами спрощує вирішення багатьох проблем. Насамперед вона застосовується для диференціювання однорідних класів (груп, підгруп). Дотепер для цієї мети бралися такі показники, як успішність, рівень навчен

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти