ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кістки вільної нижньої кінцівки та їх з'єднання

Стегнова кістка - найбільша довга кістка нашого скелета.

На її верхньому кінці знаходиться головка, за нею - шийка, вгорі
та внизу від якої помітні великий та малий вертлюги. Задня по
верхня тіла кістки містить шорстку лінію, яка складається з внутрішньої та зовнішньої губ. Нижній кінець кістки потовщений завдяки наявності тут медіального та латерального виростків, на яких розташовані однойменні надвиростки. Між виростками спереду знаходиться наколінкова поверхня, а ззаду - міжвиросткова ямка.

Наколінок - округлої форми кістка, на задній поверхні якої є суглобова поверхня для зчленування із стегновою кісткою.

Великогомілкова кістка лежить медіально, і її верхній кінець несе латеральний та медіальний виростки, на яких знаходяться суглобові поверхні для зчленування із стегновою кісткою. Тіло має тригранну форму з гострим переднім краєм. Нижній кінець містить нижню суглобову поверхню (для зчленування з надп'ятковою (таранною кісткою) і медіальну щиколотку.

Малогомілкова кістка на гомілці лежить латерально. Верхній кінець несе головку із суглобовою поверхнею (для зчленування з великогомілковою кісткою). Нижній кінець має латеральну щиколотку, на якій знаходиться суглобова поверхня для зчленування з надп'ятковою кісткою.

Заплесно складається з таких кісток: надп'яткової, п'ятко­вої, кубоподібної, човникоподібної та клиноподібних - медіальної, проміжної і латеральної.

Надп'яткова кістка має головку із суглобовою поверхнею (спрямована вперед), за якою іде шийка, а за нею - тіло. На тілі зверху розташований блок для зчленування з великогомілковою кісткою, а на нижній поверхні - суглобові поверхні, для зчленування з п'ятковою кісткою.

П'яткова кістка лежить під надп'ятковою і має тіло та шорсткий горб, спрямований назад і униз. На тілі розташовані суглобові поверхні для зчленування з надп'ятковою та кубоподібною кістками.

Кожен палець, крім великого, має три фаланги: проксимальну, середню та дистальну. Великий палець має лише проксимальну та дистальну фаланги.

М'язова система

Кожний м'яз складається із пучків посмугованих м'язових волокон, які з'єднуються за допомогою пухкої сполучної тканини в пучки першого порядку, а вони - в пучки другого порядку і т.д., утворюючи черевце. На кінцях кожного черевця сполучнотканинні прошарки переходять у сухожилок м'яза. Отже, черевце є активною складовою м'яза, а сухожилок - пасивною, за допомогою якої він прикріплюється до кісток.

Основною функцією м'язів є їх здатність до скорочення. При
скороченні м'язів відбувається зближення двох точок, до яких
вони прикріплюються. Отже, точка, яка є нерухомою, це місце
початку м'яза, а точка, з якої починається скорочення м'яза, на
тішиться місцем його прикріплення. Ці точки можуть мінятися місцями, і тоді змінюється функція м'яза. Кожний рух в будь-якому суглобі є результатом дії м'язів-антагоністів, тобто м'язів, що виконують протилежну функцію (наприклад, при скороченні м’яза-згинача скорочується і м'яз - розгинач, утримуючи його від надмірного скорочення). М'язи, які виконують однакову функцію, називаються синергістами.

За формою м'язи бувають: довгі, короткі і широкі. Деякі довгі м'язи можуть мати не одне черевце, а декілька, тому розрізняють дво-, три-, чотириголові м'язи . У них також може бути не один сухожилок. Так, згиначі та розгиначі пальців верхньої та нижньої кінцівок мають по 4 сухожилки, тому скорочення одного черевця дає руховий ефект на декілька пальців, забезпечуючи економію в роботі м'язів До м'язів тулуба належать м'язи спини, грудної клітки, жи­вота, а також м'язи шиї та промежини.

М'язи спини розташовуються пошарово. Найбільш поверхово лежать трапецієподібний м'яз - в області шиї та верхньої частини тулуба і найширший м'яз спини - в області середньої та нижньої частини тулуба. Контури цих м'язів добре помітні під шкірою у тренованих людей. Найширший м'яз спини прикріплюється до плечової кістки і діє на вільну верхню кінцівку.

Глибокі м'язи спини залягають двома масивними тяжами з боків від хребетного стовпа, між остистими відростками хребців і кутами ребер і діють, в основному, на хребетний стовп. Ці м'язи беруть участь у підтримці пози і рухах тулуба (нахилах уперед, назад, у сторони, обертових рухах).

М'язи грудної клітки також поділяються н а поверхневі та глибокі, і вони здійснюють рухи верхньої кінцівки, а при її фікса­ції беруть участь в акті дихання. Глибокі м'язи грудей піднімають ребра і розширюють грудну клітку, а також опускають ребра, бе­ручи участь в акті видиху.

М'язи живота беруть участь в утворенні стінок черевної порожнини. Як правило, вони починаються на ребрах і хребті, при­кріплюються до костей таза та переходять спереду у великі апоневрози. М'язи живота не тільки охороняють внутрішні органи від зовнішніх механічних впливів, а і формують черевний прес, що створює певний тиск у черевній порожнині, який необхідний для втримання внутрішніх органів у їхньому положенні, а також для здійснення природних функцій органів.

Рука як орган самообслуговування і праці людини виконує різноманітні рухи завдяки великій кількості м'язів. Унаслідок того, що верхня кінцівка відзначається високим ступенем рух­ливості щодо інших частин тіла, є ціла група м'язів, які розташо­вуються на тулубі, в області грудної клітки та спини, але діють на верхню кінцівку.

Нижня кінцівка людини, будучи органом опори та руху в просторі (локомоції), має потужну мускулатуру (більше 50% всієї м'язової маси). Унаслідок вертикального положення тіла людини на нижніх кінцівках домінує розвиток м'язів-розгиначів, які по­стійно працюють проти сили ваги. Розрізняють м'язи таза та м'я­зи вільної нижньої кінцівки - стегна, гомілки та стопи

 

Серцево судинна система

 

Система кровообігу складається із серця і кровоносних судин іншого діаметра, послідовно з'єднаних між собою, які утворюють замкнуте велике і мале кола кровообігу, по яких постійно циркулює кров.

Серце - це порожній м'язовий орган конусоподібної форми вагою близько 300 г у чоловіків та 220 г у жінок. Воно має основу, до розташовані великі судини, і верхівку. Серце лежить у грудній Порожнині (переважно в її лівій половині). З усіх боків воно оточене серозною оболонкою - перикардом, який утворює навколо серця навколосерцеву сумку, яка відмежовує його від сусідніх органів і полегшує зміни його ритму при скороченні серцевого м'яза.

Верхня межа серця відповідає верхньому краю хрящів третіх ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться у лівому V міжребер’ї, на 1- 2 см медіальніше від лівої середньо-ключичної лінії; права межа проходить на 2 см праворуч від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III ребра до верхівки серця

Серце людини - чотирикамерне, з поздовжньою перегород­кою, яка розділяє його на дві половини: праву з венозною кров'ю І діву з артеріальною кров'ю. Кожна половина серця складається із двох камер: верхньої - передсердя та нижньої – шлуночка.

Стінка серця складається із трьох оболонок: внутрішньої оболонки (ендокарда), середньої оболонки (міокарда) і зовнішньої оболонки (епікарда).

Серед кровоносних судин розрізняють артерії і більш дрібні артеріоли, по яких кров тече від серця до органів, та вени, по яких кров повертається до серця, і капіляри, по яких кров переходить із артеріальних судин у венозні

Кровоносна система виконує в організмі людини значний об­сяг роботи, щодоби по кровоносних судинах протікає 8000-9000 літрів крові. Найбільш важливі обмінні процеси відбуваються в капілярах, де кров віддає живильні речовин та кисень, що утримуються в ній, оточуючим тканинам, а забирає від них продукти метаболізму. Завдяки постійній циркуляції крові підтримується оптимальна концентрація речовин у тканинах, які необхідні для нормального плину обмінних процесів.

Кров складається із плазми і формених елементів, до яких відносяться еритроцити - червоні кров'яні тільця, лейкоцити - білі кров'яні тільця та тромбоцити - кров'яні пластинки. Кров становить приблизно 7% від загальної маси тіла. При вазі 70 кг її циркулює 5-5,5 л.

Мале коло кровообігу виконує функцію збагачення киснем венозної крові, що відтікає від органів, і видалення з неї надлишку вуглекислоти. Ці процеси відбуваються в легенях, через які проходить вся кров, що циркулює в організмі людини.

Із правого шлуночка серця, куди надходить венозна кров, боре початок легеневий стовбур, що ділиться на праву та ліву легеневі артерії, кожна з яких прямує до воріт відповідної легені.

Велике коло кровообігу постачає артеріальною кров'ю всі органи тіла.

Аорта виходить із лівого шлуночка серця, направляється на­тру і трохи вправо, потім дугоподібно відхиляється назад і вліво, і обгинаючи лівий головний бронх (висхідна частина аорти), і переходить у низхідну частину, що лежить в задньому середостінні і проходить через аортальний отвір діафрагми уже в черевну по­рожнину на рівні IV поперекового хребця і ділиться на праву та .піну загальні клубові артерії. На всьому протязі аорти від неї відходять судини, які постачають кров'ю всі частини тіла і органи.

Загальна сонна артерія - парна судина, яка праворуч відходить від плечеголовного стовбура, а ліворуч - від дуги аорти. На
рівні верхнього краю щитоподібного хряща вона ділиться на зовнішню та внутрішню сонні артерії.

Внутрішня сонна артерія піднімається до голови і проникає и порожнину черепа, де бере участь у кровопостачанні головного мозгу та органу зору.

Зовнішня сонна артерія направляється до голови, кровопостачаючи зовнішні відділи голови та шиї.

Підключична права артерія відходить від плечеголовного стовбура, а ліва - безпосередньо від дуги аорти. Вона бере участь у кровопостачанні спинного і головного мозку, нижньої частини гортані, трахеї, стравоходу, щитоподібної залози, шкіри і м'язів шиї та спини.

Пахвова артерія є продовженням основного стовбура підключичної артерії. Вона проходить у пахвовій порожнині, віддаючи гілки для кровопостачання прилеглих м'язів плечового поясу, суглобів і відповідних ділянок шкіри.

Безпосереднім продовженням пахвової артерії є плечова артерія, яка своїми гілками кровопостачає м'язи і шкіру плеча та ліктьовий суглоб.

Стінки грудної і черевної порожнин отримують кровопостачання з низхідної частини аорти, яка ділиться на грудну і черевну.

До органів, які розташовані у грудній порожнині (стравохід, трахея, бронхи та ін.), від грудної частини аорти відходять гілки, що мають однойменні назви.

Черевна частина аорти кровопостачає печінку, селезінку, шлунок, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку, нирки та інші органи черевної порожнини.

На рівні IV поперекового хребця черевна аорта ділиться на праву та ліву загальні клубові артерії, які, у свою чергу, діляться на внутрішню і зовнішню клубові артерії.

Внутрішня клубова артерія спускається в малий таз, де кро­вопостачає всі його органи, середній та нижній відділи прямої кишки та сечовий міхур.

Зовнішня клубова артерія переходить в стегнову артерію, яка лежить під пахвинною зв'язкою і проходить по передній борозні стегна, а потім в підколінну ямку, де переходить у підколінну артерію. Остання віддає гілки, що утворюють передню і задню великогомілкові артерії, які кровопостачають м'язи гомілки.

Задня великогомілкова артерія поділяється на медіальну та латеральну підошвові артерії, які кровопостачають кістки і м'які тканини стопи.

Артеріальна кров, принесена артеріями, у міру їх розгалуження переходить у численні капіляри, які пронизують всі органи. З капілярів кров збирається спочатку у венули, а потім - у більші вени і по них досягає правого передсердя. Вени, особливо поверхово розташовані (такі, як ліктьова та підключична вена), використовують для швидкого введення лікарських речовин безпосередньо у кров.

Всі шляхи відтоку крові можна розділити на: 1) верхню порожнисту вену, по якій кров відтікає від верхньої половини тулуба, голови, шиї та верхніх кінцівок; 2) нижню порожнисту вену, що відводить кров від нижньої половини тулуба та нижніх кінці­вок; 3) ворітну вену, що забезпечує відтік крові від внутрішніх органів черевної порожнини.

 

Зауваження

У серйозних випадках, не дивлячись на накладення тиснучої пов'язки на рану, продовжує сильно йти кров, артеріальну кровотечу потрібно зупинити хоча б ненадовго. Життя постраждалого, можливо, вдасться врятувати за допомогою натискання на пошкоджену артерію в крапці, де її можна притиснути пальцями до кістки. На практиці вдається пережимати найбільшу артерію на руці і найбільшу артерію на нозі. Якщо точка притиснення вибрана правильно, повністю припиняється кровопостачання ураженої кінцівки.

Точки натискання

Плечова артерія, що забезпечує кров'ю руку, проходить по внутрішній стороні плечової кістки (а), і її краще всього пережимати і середині цієї кістки.

Стегнова артерія, що забезпечує кров'ю нижню кінцівку, проходить через середину пахової складки. У цьому місці вона перетинає кістковий виступ (b), і її краще всього притискувати саме там.

 

 

Не пережимайте артеріальний кровотік більш ніж на 15 хвилин, інакше виникне небезпека омертвіння (гангрена) здорових тканин, що знаходяться нижче за крапку

Ніколи не застосовуйте джгути, якщо ви не знаєте, як накладати джгут; якщо точно знаєте, що до вас на допомогу скоро прибудуть кваліфіковані фахівці.

 

1. Тримайте пошкоджену руку так, щоб долоня була піднята вище за голову.

 

 

Сильно натискайте кінчиками пальців на внутрішню поверхню плеча між м'язами, поки не намацаєте кістку і не помітите, що кровотеча істотно зменшилася або припинилася.

 

2. Постраждалий повинен лягти на спину, злегка зігнувши коліна.

Ви повинні сильно притиснути кулаком артерію до виступу тазової кістки у області паху або, якщо ви точно знаєте місце, зробити це великими пальцями (b). Для перетискання цієї крупної артерії необхідно докласти велике зусилля.

 

 

Органи дихання

 

Дихальна система

Життєдіяльність організму пов'язана з безперервним споживанням кисню і утворенням у тканинах вуглекислого газу. Єдиним джерелом кисню для організму є атмосферне повітря. Під час вдиху атмосферний кисень надходить у легені, де і відбувається газообмін: кров, що притікає до легенів, насичується киснем, а надлишок вуглекислого газу видаляється з видихува­ним повітрям. Обмін газів між атмосферою і клітками організму напинається диханням.

Атмосферне повітря, яке містить кисень, надходить в організм завдяки безперервним, протягом всього життя, вдихам і ви­дихом.

Вдих і видих забезпечуються дихальними екскурсіями (ру­хом и) грудної клітки та діафрагми. Зміна обсягу грудної клітки відбувається завдяки скороченню міжреберних м'язів, руху ребер ти сплощенню діафрагми. Від ступеня збільшення грудної клітки належить об'єм вдихуваного повітря.

Розрізняють грудне і черевне дихання. Грудний тип дихання виникає за рахунок скорочення міжреберних м'язів, при черев­ному типі - за рахунок скорочення діафрагми, яка одночасно змі­цни: органи черевної порожнини.

Об'єм легеневої вентиляції - це кількість повітря, що на­дійшла в легені за одиницю часу. Він визначається глибиною і ча­сто гою дихання.

У спокійному стані доросла людина, у середньому, вдихає 500 мл повітря 16 разів на хвилину. Із цього складається об'єм легеневої вентиляції, рівний 8 літрам на хвилину.

У дихальній системі виділяють повітроносні шляхи (порожнину носа, гортань, трахею та бронхи) і респіраторний відділ - паренхіму легенів, де відбувається газообмін. У зв'язку з особливо­стями розвитку та топографії порожнина носа і носова частина глотки одержали назву верхніх дихальних шляхів, а гортань, трахея та бронхи - нижніх дихальних шляхів.

Важливою особливістю будови повітроносних шляхів є при­сутність хрящового кістяка в стінках, який запобігає їх западан­ню при диханні. Миготливий епітелій, що вистилає слизову обо­лонку дихальних шляхів, має поверхневі ворсинки, які своїми рухами створюють спрямований потік слизу з дихальних шляхів назовні.

Порожнина носа має верхню, нижню та бічну стінки, а пере­городкою вона розділена на ліву та праву частини. На бічних стін­ках розташовуються носові раковини - по три з кожного боку.

З носової порожнини повітря через хоани попадає в глотку, а з неї - у гортань, яка розташовується в області шиї на рівні IV-VI шийних хребців. Вона має складну будову тому, що, крім прове­дення повітря, бере участь в утворенні голосу. Попереду гортань покрита м'язами і фасціями шиї.

Трахея є продовженням гортані і являє собою трубку довжи­ні, ні і) 12 см, шириною 1,5-1,8 см. Трахея закінчується на рівні V грудного хребця, де ділиться на два головні бронхи. У шийній чистіші, попереду до трахеї, лежить щитоподібна залоза, позаду стравохід, а з боків - сонні артерії. Грудна частина трахеї попере­ду прикрита грудниною.

Два головні бронхи (правий і лівий) направляються до воріт відповідної легені. Правий головний бронх ширше, але коротше міного, і ділиться на три частки відповідно до часток правої леге­ні .Лівий головний бронх дає два часткові бронхи. Стінка голов­них і часткових бронхів має таку ж будову, як і трахея. Кожний 1и часткових бронхів у легенях гілкується на більш дрібні бронхи І утворює так зване бронхіальне дерево.

Легені лежать у грудній порожнині з боків від серця та ве­ликих судин. Вони покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює для них два замкнуті плевральні мішки. Легені мають конусоподібну форму: основа легені звернена до діафрагми, вер­хівка виступає на 2-3 см над ключицею в області шиї. У легенях виділяють три поверхні: опуклу реберну, нижню - діафрагмальну та внутрішню - медіальну. На медіальній поверхні знаходяться ворота легені - місце, через яке в кожну легеню проходять бронх, легенева артерія і нерви та виходять дві легеневі вени і лімфатичні судини, разом утворюючи корінь легені.

Кожна легеня ділиться на частки: права - на три (верхню, се­реди ю та нижню) частки; ліва - на дві (верхню та нижню) частки. Відповідно до розгалуження бронхів і кровоносних судин частки .погоні розділяються на більш дрібні ділянки - сегменти (по 10 у кожній легені). Сегменти, у свою чергу, підрозділяються на численні часточки, діаметр яких не перевищує 12 мм.

Усередині кожної часточки бронх розгалужується на кінцеві та дихальні бронхіоли, які переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться пухирці-альвеоли. Стінка альвеол дуже тонка і складається лише з одного шару епітелію, що сприяє здійсненню обміну газами між повітрям і кров'ю. Дихальні брон­хіоли із системою альвеолярних ходів і альвеол складає основну структурно-функціональну одиницю легені - ацинус. Загальна кількість ацинусів сягає 800 000.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти