Технічний стан пожежних автомобілів та мотопомп має відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху i охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій заводів - виробників та іншої нормативно -технiчної документації. Безаварійна та безпечна робота забезпечується своєчасним та кваліфікованим їх обслуговуванням водіями та мотористами, які несуть відповідальність за справний стан закріпленої за ними техніки.

До управління пожежними автомобілями, обладнаними спеціальними звуковими та світловими сигналами і до роботи із спецагрегатами допускаються водії з безперервним дворічним стажем роботи на посаді водія відповідних категорій транспортних засобів, які пройшли спеціальну підготовку та отримали свідоцтво встановленого зразка, видане кваліфікаційною комісією головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До роботи на мотопомпах допускаються особи, які пройшли навчання та отримали свідоцтво на право роботи на пожежній мотопомпі.

Пожежна техніка, що знаходиться в бойовому розрахунку та резерві чергового караулу, має бути технічно справною. При виявленні несправностей техніка виводиться з бойового розрахунку. Про виявлення несправностей водії та мотористи повинні негайно доповісти начальнику чергового караулу та вжити необхідних заходів щодо їх усунення. Рух автомобіля дозволяється тільки при зачинених дверях кабіни та кузова. Забороняється перебування в автомобілях сторонніх осіб.

При зміні караулу запуск двигунів може відбуватися тільки після огляду та прийому пожежно - технічного озброєння.

Пожежна техніка, пожежно-технічне озброєння й устаткування, а також бойовий одяг і спорядження, якими оснащена пожежна охорона, повинні гарантувати безпечну роботу, збереження здоров'я особового складу і відповідати вимогам державних стандартів і технічних умов. Експлуатація їх у несправному стані забороняється. Придатність визначається при технічному обслуговуванні, випробовуваннях, а також при прийомі караулу, що заступає.

Керівництво роботою з дотримання правил безпеки праці та відповідальність за її правильну постановку покладається на керівників управлінь і відділів, підрозділів і навчальних закладів.

При проведенні занять, навчань, змагань така відповідальність покладається на керівників цих заходів (начальників ГУ(У)МНС, частин, начальників караулів, командирів відділень та ін.).

Середній і старший начальницький склад управлінь і відділів, науково-дослідних і навчальних підрозділів та закладів, загонів і частин МНС України зобов'язаний не рідше одного разу в три роки складати іспит в обсязі правил безпеки праці в ДПО МНС України. Екзаменаційні відомості повинні зберігатися в кадрових апаратах підрозділів навчальних закладів.

Рядовий і молодший начальницький склад ДПО МНС України під час служби в пожежних частинах, навчання в пожежно-технічних навчальних закладах зобов'язаний щорічно при підбитті підсумків навчального року складати залік зі знання правил безпеки праці в обсязі, необхідному для виконання посадових обов'язків. Результати заліку заносяться до спеціального журналу.

Усе пожежно-технічне озброєння (ПТО), що наявне в бойовому розрахунку і використовується на заняттях, повинне мати інвентарний номер і випробуватися перед постановкою в бойовий розрахунок, після ремонту й у терміни, визначені наказом або інструкцією заводу-виробника, з наступним записом у журналі випробовувань ПТО.

Пожежні карабіни тавруванню не підлягають і обліковуються за інвентарним номером пожежного пояса в комплекті.

Відповідальність за своєчасне і якісне технічне обслуговування й випробовування пожежної техніки, пожежно-технічного оснащення, устаткування і спорядження покладається на начальників пожежних частин.

Пожежно-технічне оснащення, устаткування, прилади й апарати розміщуються на пожежних автомобілях так, щоб вони надійно кріпилися, легко знімалися й виключали можливість одержання травми при їх знятті й укладанні. Зміна встановленого порядку розміщення пожежно-технічного оснащення і його кількості на автомобілях може бути допущена тільки з письмового дозволу начальника У(В)ДПБ після всебічного розгляду умов, що гарантують безпечну експлуатацію автомобіля і ПТО в кожному конкретному випадку.

§3.Заходи охорони праці під час: проведення технічного обслуговування автомобілів; заступання на чергування, проведення занять і навчань, роботи при ліквідації надзвичайних ситуацій; заправки пально-мастильними матеріалами та спеціальними засобами (речовинами).

Технічне обслуговування автомобілів проводиться у приміщеннях чи на постах, що забезпечені природною i примусовою вентиляцією. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог:

- всі операції із закріплення та регулювання (ТО-1 i ТО-2) необхідно виконувати у послідовності, яка вказана у технологічних картах;

- послідовність виконання обов'язкового обсягу робіт має виключати можливість одночасної роботи зверху i знизу біля того чи іншого вузла (агрегату) автомобіля;

- після установки автомобіля на канаву для огляду на рульове колесо закріплюють табличку: "Двигун не запускати - працюють люди". Перед виїздом чи з'їздом з канави, естакади, підлогового підйомника необхідно переконатися у відсутності предметів чи людей на шляху руху автомобіля. При встановленні автомобіля на пост технічного обслуговування слід загальмувати його стоянковим гальмом, вимкнути запалювання, ввімкнути нижчу передачу в коробці передач, під колеса покласти не менше двох упорів (башмаків);

- забороняється виконувати роботу без спеціальних упорів (козлiв), що запобігають самовільному опусканню автомобіля чи його окремих частин при роботах, які вимагають підняття автомобіля за допомогою домкратів, талей та інших підйомних механізмів;

- при піднятті (підвішуванні) одного колеса (осі) біля домкрата встановлюється упор (козел), а під колеса другого моста ставляться "башмаки". Перед початком обслуговування на механізмі управління підйомником вивішують табличку: "Не торкати - під автомобілем працюють люди". Забороняється піднімати або підвішувати автомобіль за буксирні крюки. Щоб уникнути його самовільного опускання під раму гідравлічного підйомника підставляють упори-штанги, що регулюються по висоті;

- забороняється виконувати технічне обслуговування автомобіля при працюючому двигуні, за винятком випадків перевірки регулювання двигуна i гальм. Недопустиме випробування гальмівних механізмів під час руху всередині приміщення. Для їх випробувань необхідний спеціально виділений майданчик або стенд;

- робота двигуна перевіряється при ввімкнених стоянкових гальмах i нейтральному положенні важеля переключення передач (при цьому вмикається вентиляція i використовуються газовідведення);

- операцію з регулювання зчеплення на автомобілях з карбюраторними двигунами мають виконувати дві особи. Один з них прокручує колінчатий вал за допомогою пускової ручки, при цьому мають бути вжиті запобіжні заходи проти запуску двигуна;

- важкодоступні місця на автомобілі необхідно змащувати за допомогою наконечників, що з’єднані з пістолетами за допомогою гнучких шлангів або наконечників із шарнірами;

- при перевірці рівня мастила в агрегатах для освітлення слід використовувати тільки переносні лампи. Використовувати для цієї мети відкритий вогонь забороняється;

- при технічному обслуговуванні дозволяється користуватись лише справним, спеціально призначеним інструментом;

- не можна нарощувати ключі іншими ключами чи трубками, використовувати прокладки між зівом ключа i гранями болтів та гайок, бити по ключу при відкручуванні чи закручуванні. Забороняється використовувати важелі або надставки для збільшення плеча гайкових ключів;

- при операціях кріплення необхідно користуватись переважно накидними або торцевими ключами, у важкодоступних місцях при обмеженому куті повороту доцільно користуватися ключами з тріскачками (храповим механізмом). Не слід повертати ключі по колу, тому що можливі їх зриви;

- шиномонтажнi роботи проводяться тільки за допомогою спеціального зйомника у призначеному для цього місці. Забороняється вибивати диски кувалдою, демонтувати колеса шляхом наїзду на них автомобілів тощо. Накачування змонтованої шини дозволяється проводити в спеціальній огорожі або з використанням інших пристроїв, що запобігають вискакуванню замкового кільця i розриву покришки, що може нанести травму тому, хто працює;

- при роботі, що пов'язана з провертанням колінчатого i карданного валів, необхідно додатково перевірити вимкнення запалювання, важіль коробки передач встановити в нейтральне положення, визволити важіль стоянкового гальма, а після їх виконання затягнути стоянкове гальмо i знову ввімкнути нижчу передачу;

- забороняється обслуговування трансмісії під час роботи двигуна;

- на агрегатно-механiчнiй дільниці для виконання монтажно-демонтажних робіт під час ремонту агрегатів використовують стенди, що відповідають своєму призначенню;

- корпуси електродвигунів, верстатів i обладнання, а також пульти управління надійно заземлюються. Забороняється працювати на верстатах i обладнанні без їх заземлення;

- паяльні лампи, електричний i пневматичний інструмент видаються тільки особам, які пройшли інструктаж i знають правила користування ним;

- забороняється користуватися електроінструментом з несправною ізоля-цією струмопровідних частин або при відсутності у них пристрою заземлення;

- при зніманні i встановленні ресор необхідно попередньо розвантажити їх шляхом підняття рами й встановлення їх на козли;

- виконувати будь-які роботи на автомобілі, який вивішено тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, талях i т.п.), забороняється. Не можна підкладати під вивішений автомобіль диски коліс, цеглу, каміння та інші сторонні предмети;

- підйомники i домкрати випробовуються один раз на 6 місяців (разом з проведенням робіт по ТО-2 пожежних автомобілів) статичним навантаженням, більшим за гранично допустиме за паспортом на 10% протягом 10 хв з вантажем у верхньому крайньому положенні. У гідравлічних домкратах падіння тиску рідини у кінці випробування має бути не більшим за 5%.

При заступанні на чергування, при проведенні навчань, занять, на пожежі, після роботи на пожежі пожежних автомобілів.

Пожежний автомобіль перед постановкою на чергування має пройти щоденне технічне обслуговування (далі - ЩТО), яке виконується заступаючим i змінним водіями.

Виявивши несправність пожежного автомобіля, водій, який прийняв автомобіль, зобов'язаний негайно доповісти про це командиру відділення (начальнику караулу) i вжити заходів щодо усунення несправностей.

Прийнявши автомобіль, водій відповідає за технічний стан автомобіля, а також вживає заходів щодо усунення несправностей, що виявлені під час його чергування.

Відповідальність за утримання пожежно -технiчного обладнання пожежних автомобілів у справності i чистоті покладається на командирів відділень, за якими закріплено автомобіль.

При зміні караулу пожежно -технiчне обладнання приймається заступаючим на чергування командиром відділення i особовим складом бойового розрахунку обслуги згідно з табелем належності. У разі виявлення несправностей окремих видів обладнання командир відділення доповідає про це начальнику караулу i вживає невідкладних заходів щодо заміни його на справне.

Догляд за автомобілями, пожежно -технiчним озброєнням виконується щоденно особовим складом бойового розрахунку чергового караулу в установлений розкладом дня час. Справність пожежно -технiчного обладнання, яке призначене для роботи на висоті i рятування людей (драбини, рятувальні мотузки, пояси i карабіни), перевіряється при заступанні на чергування особисто командиром відділення.

При технічному обслуговуванні на пожежі (навчанні, занятті) необхідно:

- встановити пожежний автомобіль на відстані, безпечній від впливу вогню (теплового випромінювання) i не ближче 1,5-2,5 м від задньої осі до джерела води;

- всмоктувальні рукава не повинні мати різких перегинань, а всмоктувальна сітка має бути повністю занурена у воду i перебувати нижче від рівня води (не менш ніж на 200 мм);

- при роботі насоса через кожен час змащувати його підшипники i сальники (обертанням на 2-3 оберти кришок ковпачкових маслянок при відкритих краниках);

- перевіряти, чи не просочується вода через з'єднання i сальники насоса, вихідні вентилі, а також із системи охолодження двигуна (основної i додаткової);

- перевіряти, чи не просочується мастило з двигуна, коробки передач i коробки відбору потужності;

- перевіряти, чи не підтікає рідина з вузлів i систем гідравлічних приводів;

- слідкувати за тиском мастила в двигуні. При середніх обертах колінчастого вала двигуна тиск має бути не менше 0,2 МПа (2,0 кгс/см²).

Технічне обслуговування автомобіля та пожежно -технiчного озброєння після повернення з пожежі (навчання) проводиться водієм, за яким закріплено автомобіль, та особовим складом під керівництвом старшого водія на посту ТО пожежної частини згідно з Iнструкцiєю по експлуатації.

Після закінчення роботи на пожежі чи навчанні необхідно:

- у разі подачі піни промити чистою водою всі внутрішні порожнини насоса i прохідні канали пiнозмiшувача;

- відкрити крани i випустити воду з робочої порожнини насоса, після чого крани закрити.

У холодну пору року напірні патрубки i зливні крани насоса тримати відкритими, закриваючи їх тільки при роботі насоса i перевірці його на вакуумну герметичність.

Під час заправки пально-мастильними матеріалами, вогнегасними речовинами

Заправка автомобілів ПММ повинна проводитися тільки за допомогою шлангів від бензоколонок i автобензозаправників. Заправка з каністр, відер та інших ємкостей забороняється. Заправка мастильними матеріалами має проводитись за допомогою насосів чи вимірювальної ємкості в спеціально відведених місцях, уникаючи розливання нафтопродуктів i їх підтікання. Всі розлиті нафтопродукти слід засипати піском, тирсою, хлорним вапном та негайно прибратися. При цьому можна застосовувати теплу воду.

Не допускається заправляти автомобілі:

- в приміщенні гаража;

- під час перебування особового складу в кабіні бойової обслуги;

- при працюючому двигуні.

Не допускається також використання поблизу місця заправки відкритого вогню i паління під час заправки.

Забороняється залишати порожню тару з- під пального та мастильних матеріалів у приміщеннях для обслуговування автомобілів.

Особливу обережність слід виявляти при роботі з етилованим бензином, який може призвести до тяжкого отруєння. Забороняється використовувати його для миття рук, деталей, чищення одягу; всмоктувати бензин та продувати трубопроводи i прилади системи живлення за допомогою рота. Перевозити i зберігати бензин слід тільки в закритій тарі з написом "Етилований бензин - отрута".

Ділянки шкірного покриву, на які попав етилований бензин, промивають гасом, а потім теплою водою з милом.

Під час заправки автомобіля піноутворювачем особовий склад має бути забезпечений засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011 .

Заправка пожежних автомобілів порошком i піноутворювачем повинна бути механізована. При заправці автомобіля вручну необхідно застосовувати мірні ємності, знімні драбини чи спеціальні пересувні майданчики.

При цьому забороняється застосування джерел відкритого вогню, а також не допускається розливання чи підтікання піноутворювача.

Порядок заправки автомобіля порошком i завантаження цистерни за допомогою вакуумної установки i вручну визначається спеціальною інструкцією з експлуатації автомобіля.

Вакуумна установка має бути змонтована у провітрюваному приміщенні. При її використанні для заправки автомобіля порошком необхідно:

- перевірити кріплення електродвигуна, електропроводів i вакуумного насоса, стан напiвмуфти;

- увімкнути вакуумну установку тільки після приєднання шланга для завантаження порошку до кришки люка цистерни.

Забороняється заправка порошків у приміщенні гаража, а також з’єднання вакуумної установки з комунікаціями автомобіля металевими трубами або шлангами з металевою спіраллю, тому що при порушенні ізоляції електродвигуна чи проводів працівники можуть бути уражені електричним струмом. При завантажуванні порошку в цистерну вручну особовий склад має працювати у респіраторах i захисних окулярах, а для підйому i спуску використовувати драбини або спеціальні пересувні майданчики.

§4.Вимоги охорони праці до аварійно-рятувального обладнання та оснащення, приладів, пристроїв, засобів індивідуального захисту.

Пожежне, аварійне-рятувальне обладнання та оснащення, прилади, устаткування, пристрої, засоби індивідуального захисту, що перебувають на озброєнні пожежної охорони, мають забезпечувати безпечну роботу, збереження здоров'я особового складу та відповідати вимогам спеціалізованих державних стандартів та технічних умов. Експлуатація їх у несправному стані забороняється. Технічний стан та придатність до використання визначаються під час проведення технічних обслуговувань, випробувань, або їх прийому караулом, що заступає на чергування.

Види, періодичність та переліки основних операцій, технічного обслуговування i випробування встановлені в технічних умовах та в інструкціях заводів -виробникiв на даний тип обладнання.

Технічне обслуговування пожежного, аварійно-рятувального обладнання проводиться з метою забезпечення його постійної технічної готовності, безпечної експлуатації, попередження виникнення несправностей, їх виявлення та своєчасного усунення.

Випробування пожежного, аварійно-рятувального обладнання та спорядження проводиться перед постановкою на бойове чергування та періодично в процесі експлуатації метрологiчно повіреними засобами вимірювання. Результати випробувань реєструються в спеціальному журналі (додаток 11).

Стан та придатність до використання бойового одягу та спорядження визначаються зовнішнім оглядом, який проводиться пожежниками, командирами відділень та начальниками караулів при заступанні на чергування.

Вiдповiдальнiсть за своєчасне та якісне технічне обслуговування i випробування пожежного та аварійно-рятувального обладнання, спорядження та бойового одягу покладається на начальників пожежних частин.

Вони зобов’язані забезпечити проведення технічного обслуговування та випробування в установлені терміни.

Усі предмети пожежного, аварійно-рятувального обладнання, апарати, прилади та спорядження з часу їх надходження до пожежної частини (загону) підлягають обліку. Вони повинні маркуватися з вказівкою інвентарного номера, який у процесі експлуатації протягом усього періоду перебування в пожежній частині (загоні) не змінюється.

Пожежні карабіни тавруванню не підлягають, а обліковуються за інвентарним номером пожежного пояса в комплекті.

Пожежне, аварійно-рятувальне обладнання, прилади та апарати розташовуються на пожежних автомобілях таким чином, щоб вони надійно закріплювались, легко знімались та виключали можливість нанесення травми при їх зніманні та складанні. Зміна встановленого порядку розташування пожежного, аварійно-рятувального обладнання та його кількості на автомобілях може бути допущена тільки з письмового дозволу начальника головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, після всебічного розгляду умов, що забезпечують безпечну експлуатацію автомобіля та обладнання в кожному конкретному випадку.

Навчання, перепідготовка, допуск при роботі з пневмо - гідроінструментом, електроагрегатами, та двигунами внутрішнього згорання здійснюється через Навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в структурних підрозділах Міністерства (урядових органів державного управління, департаментів та самостійних структурних підрозділів центрального апарату МНС України, головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, навчальних закладів МНС України, аварійно-рятувальних загонів, підприємств тощо.

§5. Періодичність і порядок випробовування аварійно-рятувального обладнання та оснащення, приладів, пристроїв, засобів індивідуального захисту.

Мотузки пожежні рятувальні

Рятувальні мотузки, що перебувають на озброєнні, повинні відповідати вимогам технічної документації заводів-виробників, мати коуші, зберігатися в сумках-чохлах, змотаними у клубок. Один з кінців мотузки від обв'язки петлі обшивається білою тасьмою (2-3 см завширшки) з інвентарним номером. На чохлi кріпиться бірка із зазначенням дати останнього випробування та інвентарним номером.

Рятувальна мотузка перевіряється зовнішнім оглядом начальниками караулів при отриманні, перед використанням на занятті (навчанні) та командирами відділень не рідше одного разу на 10 днів. Мотузка не повинна мати нерівностей, місцевих потовщень, зморшок шнура мотузки та підвищеної вологості.

Під керівництвом начальника караулу має проводитись практична перевірка міцності рятувальної мотузки:

- перед та після кожного використання на занятті (навчанні);

- після кожного використання на пожежі.

Для перевірки на розмотанiй та закріпленій одним кінцем мотузці підтягуються та зависають на 1-2 с три чоловіки. Якщо після зняття навантаження подовження рятувальної мотузки збережеться, вона вважається не придатною для рятувальних робіт (занять) і з бойового розрахунку знімається.

Спуск по мотузці необхідно здійснювати плавно, без ривків та різких зупинок. У місті стикання мотузки з гострими предметами необхідно використовувати прокладку.

Перед постановкою на озброєння та один раз на 6 місяців перевіряється стійкість рятувальної мотузки до дії випробного статичного навантаження. Для випробування мотузку розмотують по всій довжині, один кінець закріплюють, а до другого її кінця прикладають статичне навантаження 400 кг на 3 хв. Після зняття навантаження на мотузці не має бути ніяких пошкоджень, розривів окремих ниток шнура мотузки, відносне залишкове подовження мотузки не повинно перевищувати 10 % початкової її довжини. Вимірювання залишкового подовження мотузок здійснюється через 20±1 хв. після зняття навантаження.

Статичне навантаження можна створювати як за допомогою ваги, так і за допомогою пристроїв, що дозволяють створити навантаження та виміряти його.

Проведення випробовувань мотузок та їх перевірок після використання на пожежах, заняттях (навчаннях) має бути задокументовано.

Забороняється використання рятувальних мотузок не за призначенням.

3.Вимоги безпеки праці до ручних пожежних драбин та заходи безпеки при роботі з ручними пожежними драбинами.

Ручні пожежні драбини

До ручних пожежних драбин належать висувна триколінна, драбина-штурмівка, драбина-палиця. Конструкція, їх розміри і вага повинні відповідати стандартам.

Пiд час роботи з ручними пожежними драбинами на заняттях, навчаннях чи на пожежі необхідно:

- не допускати пiдйому та спуску більше одного чоловіка на драбину-палицю та драбину-штурмiвку, а також на одне коліно висувної пожежної драбини;

- утримувати висувну пожежну драбину під час пiдйому чи спуску людей по ній, а також під час роботи на драбині зі стволом чи інструментом;

- при роботі на драбині зі стволом, шанцевим інструментом закріплюватися за східці за допомогою карабіна;

- при пiдйомi по висувній пожежній драбині з інструментом вжити заходів, щоб не допустити його падіння;

У разі підвішування драбини-штурмівки за підвіконня треба переконатися в надійності її зависання. При використанні драбини-штурмівки для пересування крутими скатами дахів гак драбини закріплюють за коньок даху, внутрішній кут якого не перевищує 90°.

При проведенні занять з вивчення пожежниками роботи з драбиною-штурмiвкою та висувною пожежною драбиною на майданчиках поверхів навчальної башти виставляються пожежники для надання допомоги тим, хто навчається.

Навчання з пiдйому на поверхи навчальної башти за допомогою драбин-штурмiвок можуть проводитися тільки після того, як керівник навчань особисто перевірить стан страхувального пристрою, запобіжної подушки навчальної башти та проінструктує людей, які виділені для страхування на поверхах.

Пiд час проходження пожежниками (курсантами) початкової підготовки їх робота з пiдйому на поверхи навчальної башти за допомогою драбини-штурмiвки без застосування страхувального пристрою не допускається.

Під час встановлення висувної пожежної драбини необхідно:

- встановити драбину на відстані 2,5-2,8 м від стіни (кут нахилу до горизонту не повинен перевищувати 75°). Опорна площадка має виключати сковзання чи відхилення драбини від заданого положення;

- висувати коліна драбини рівномірно, без ривків, не допускаючи накручування мотузки (ланцюга) на руки;

- тримати драбину під час висування за тятиви нижнього коліна, не допускаючи обхвату пальцями внутрішньої сторони тятиви;

- підтримувати рівновагу драбини під час її висування;

- перевірити надійність фіксації колін драбини;

- встановлювати її в тих місцях, де вона у разі пiдйому, нахилу чи падіння не доторкнеться до ліній електричних чи радіомереж. Якщо така можливість відсутня, необхідно для встановлення та убирання драбини виділяти трьох чоловік, один з яких повинен залишатися для страхування тих, хто піднімається, і висунутої драбини від падіння. Якщо лінії радіомережі підвішені на опорах електроліній, то у разі знеструмлення об'єкта слід спочатку обрізати радіопровід, а потім провід електроліній;

- встановлення драбин до металевої покрівлі об'єкта робити тільки після знеструмлення об'єкта (будівлі).

Підйом чи спуск по висувній пожежній драбині допускається після того, як драбина надійно притулена до будівлі (споруди) та підтримується за тятиву нижнього коліна пожежником.

У разі висування драбини не на повну довжину її встановлення має проводитися так, щоб верхній край драбини знаходився вище верхньої опорної поверхні на відстані не менше 1 м від неї.

Під час пiдйому (спуску) по драбині слід дивитися перед собою, охоплюючи щаблі пальцями.

Випробування ручних пожежних драбин

Драбини мають піддаватися випробуванням 1 раз на рік та після кожного ремонту. Перед використанням їх на змаганнях на них надаються акти. Забороняється використовувати драбини, що мають несправності, пошкодження основних частин або що не пройшли випробувань.

Під час проведення зовнішнього огляду всіх типів драбин перевіряється стан тятив та щаблів. На поверхнях драбин не має бути тріщин, забоїн, вм’ятин та слідів корозії.

Крім того, у драбини-штурмівки перевіряється стан гака та страхуючих тросів дерев’яної драбини. Гак не повинен бути викривленим та хитатися. Страхуючий трос має бути цілим і знаходитися у пазах тятив.

У висувної драбини додатково перевіряється стан кріплення арматури, троса та мотузки механізму висування та фіксації колін.

Під час перевірки розкладання-складання драбина-палиця має легко розкладатися, вільно та щільно складатися.

Під час випробування на міцність драбина-палиця розкладається і встановлюється на твердий грунт до стіни під кутом (75±5)⁰ до горизонталі. До середини щабля в середині драбини прикладається навантаження:

- (1,2±0,05) кН ((120±5) кгс) - для дерев'яних драбин-палиць;

- (2,0±0,1) кН ((200±10) кгс) - для металевих драбин-палиць. Драбина витримується під дією вказаного навантаження протягом (130±10) с, після чого навантаження знімається.

Випробування на міцність драбини-штурмівки складається з двох частин: випробування тятив та гака.

Під час випробування на міцність тятив драбина-штурмівка підвішується на 2-3 зубах гака, розташованих ближче до тятив. До середини щабля в середині драбини прикладається навантаження (2,0±0,1) кН ((200±10) кгс). Драбина витримується під дією вказаного навантаження протягом (130±10) с, після чого навантаження знімається.

Під час випробування на міцність гака драбина-штурмівка підвішується за великий зуб гака. До обох тятив на висоті другого щабля знизу прикладається навантаження (1,6±0,05) кН ((160±5) кгс). Драбина витримується при вказаному навантаженні протягом (130±10) с, після чого навантаження знімається.

Випробування висувної пожежної драбини складається з двох частин: перевірка висування та фіксації колін і випробування на міцність.

Під час перевірки висування та фіксації колін висувної пожежної драбини має проходити плавно, рівномірно, без ривків та заїдань. Зсування колін драбин має проходити під дією власної маси. Фіксуючий пристрій повинен стопорити коліна драбини на будь-якій висоті, що кратна кроку щаблів. Обидва гаки фіксуючого пристрою мають входити до зачеплення зі щаблями коліна, що розташоване вище.

Під час випробування на міцність висувна пожежна драбина встановлюється на твердий грунт, висувається на повну довжину і притуляється до стіни під кутом (75±5) ⁰ до горизонталі (на відстані 2-3,5 м від стіни). До драбини послідовно прикладаються такі навантаження:

- (1,0±0,05) кН ((100±5) кгс) - одночасно на кожне коліно посередині його довжини, яке прикладене до середини щабля;

- (2,0±0,05) кН ((200±10) кгс) - на друге коліно посередині його довжини, яке прикладене до середини щабля.

Драбина витримується при кожному зазначеному навантаженні протягом (130±10) с, після чого навантаження знімається.

Мотузка драбини повинна витримати натяг у 200 кг без деформації і пошкоджень.

Після випробувань всі типи драбин не повинні мати залишкової деформації та пошкоджень деталей, що визначається візуально, драбина-палиця має легко розкладатися, вільно та щільно складатися, коліна висувної драбини вільно висуватися та зсуватися, драбина-штурмівка не повинна мати пошкоджень та тріщин гака.

Примітка. Під час випробування ручних пожежних драбин на міцність для створення навантаження можуть застосовуватись як вантажі, так і поліспаст та динамометр.

§6. Вимоги безпеки праці під час роботи з ручним механізованим та немеханізованим інструментом

Технічне обслуговування та перевірку справності механізованого інструменту, яким укомплектовані пожежні автомобілі, проводять щодня при зміні караулів, після кожного застосування, ремонту, а також у строки, указані в технічних паспортах чи інструкціях щодо їх експлуатації.

Механізований інструмент має відповідати вимогам стандартів та мати:

- автоматичне відключення ріжучих частин деталей, що обертаються, при закінченні впливу на органи управління;

- захисний кожух, що закриває ріжучу частину абразивного круга не менше ніж на 170⁰;

- вихід відпрацьованих газів, що направлені в бік від органів дихання оператора та не забруднює зону його дихання шкідливими домішками понад норму, встановлену ГОСТ 12.1.005-88.

До роботи з механізованим інструментом допускаються особи, призначені наказом начальника пожежної частини, після проходження спеціального навчання, перевірки знань та отримання посвідчення встановленого зразка.

Пожежний ручний інструмент та інвентар

Пожежний інструмент та інвентар (ломи, багри, крюки, лопати, сокири, пилки тощо) повинні мати форму та масу, що відповідають ергономічним вимогам i вимогам стандартів та технічних умов.

Металеві частини сокир та багрiв мають бути надійно насаджені на ручки. Міцність насадки встановлюється в стандартах та технічних умовах на інструменти конкретного виду.

Дерев’яні ручки мають виготовлятися з міцних порід деревини, не мати ознак псування, сучків, тріщин та сколiв.

Довговiчнiсть інструменту (інвентарю) та безпечна робота з ним забезпечуються утриманням його у справному стані, щоденним контролем за його станом та своєчасним технічним обслуговуванням. Придатнiсть інструменту (інвентарю) визначається зовнішнім оглядом при зміні чергування. З метою запобігання нещасним випадкам при роботі з інструментом (інвентарем) при його огляді належить звертати увагу на якість насадки інструменту на ручки та чистоту робочої поверхні. Тріщини, сколи та інші дефекти не допускаються.

Сокири, пилки, ножиці для різки металевих решіток мають зберігатися в чохлах.

§7.Вимоги безпеки праці під час несеня служби,проведення тактичних занять та навчань

Збір та виїзд чергових караулів за сигналом тривоги має виконуватись чі-тко i швидко. Особовому складу забороняється кидати на шляху руху до гаража одяг та інші предмети, зупинятися в проходах i створювати перепони на шляхах руху.

Під час користування спусковим стовпом не слід торкатися його поверхні незахищеними частинами тіла. Кожен має витримувати необхідний інтервал, слідкувати за тим, хто спускається попереду, i не торкатися його ногами (торкнувшись ногами мата біля основи спускового стовпа, необхідно злегка відштовхнутись від стовпа i швидко відійти в бік).

Порядок посадки особового складу чергових караулів у пожежні автомо-білі згідно з табелем обов'язків бойового розрахунку (в гаражі чи поза ним) установ-люється наказом начальника пожежної частини, виходячи з умов забезпечення безпеки i місцевих особливостей. Водій перед виїздом має упевнитись, що всі відсіки автомобіля зачинені і на шляху виїзду з гаража відсутні люди або сторонні предмети. Забороняється під час посадки пробігати перед автомобілями, що виїжджають.

Якщо посадка передбачена поза будівлею пожежного депо, вихід особового складу на майданчик допускається тільки після виїзду автомобіля з гаража. Посадка вважається закінченою тільки тоді, коли особовий склад бойового розрахунку займе свої місця в автомобілі i зачинить двері кабіни. Забороняється подавати команду про рух автомобіля до закінчення посадки особового складу.

Пiд час руху автомобіля особовому складу бойового розрахунку забороняється палити, висовуватися з вiкон, відчиняти двері, стояти на підніжках, крім тих випадків, коли це визначено інструкцією з експлуатації автомобіля (прокладання рукавної лінії).

Начальник караулу або керівник підрозділу пожежної охорони, що виїхали на чолі караулу до місця виклику, зобов¢язані забезпечувати виконання водієм Правил дорожнього руху. Відповідальність за безпеку руху пожежного автомобіля несе водій. Вiн зобов'язаний точно виконувати чинні Правила дорожнього руху. Водночас водії пожежних автомобілів можуть відступати від деяких вимог Правил дорожнього руху (крім сигналів регулювальника), про які зазначено в цих Правилах під час прямування на пожежу (аварію чи інші надзвичайні обставини) з увімкненими спеціальними звуковим та світловим сигналами, за умови забезпечення безпеки руху, про які зазначено в цих Правилах. Забороняється користуватися спеціальним звуковим сигналом при прямуванні автомобіля не на оперативне завдання i при поверненні в частину.

Особовий склад караулу, що прибув до місця виклику, виходить з кабіни пожежного автомобіля тільки за розпорядженням командира відділення або старшої посадової особи, яка прибула на чолі караулу.

У нічний час стоянка пожежного автомобіля має позначатися прила-дами освітлення, при цьому повинна включатися аварійна світлова сигналізація.

За необхідності дозаправки автомобіля ПММ за межами розташуван-ня підрозділу бойовий розрахунок автомобіля виїжджає в повному складі.

Керівник підрозділу пожежної охорони, що брав участь у гасінні пожежі, після її ліквідації зобов’язаний перевірити наявність особового ск

Предыдущая 91 92 93 94 95 96 979899 100 101 102 103 104 105 106 Следующая