ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Учитель світової літератури і професійні вимоги до нього

Ті, у кого ми навчаємось, правильно
позвиваються нашими учителями.
сіле не кожен, хто навчає нас,
заслуговує на це ім'я.

Й. Ґете

 

У вчителя — велика місія на землі. Він навчає, надихає, запалює, наповнює сенсом життя підростаюче покоління. Як стати таким учителем? Чи існують ступені сходження до професійної вершини? Означимо деякі з них:

1. Звернення до історії виникнення учительскої професії: біографія — діяльність — ідеали.

2. Визначення й дослідження традицій і новаторства в навчально-педагогічній діяльності учителя-словесника.

3. Засвоєння вимог до особистості вчителя (моральна чистота, духовне багатство, прагнення до фізичної досконалості) і професійної підготовки (досконало знати навчальну дисципліну, ефективно здійснювати навчання, виховання й творчий розвиток учнів, любити свій
предмет і тих, кому викладаєш).

4. Визначення понять "творчий учитель" і "учитель-новатор".

Витоки професії вчителя сягають сивої давнини. Існування на землі дітей зумовлює з'яву вчителя. Історія зберегла для нас імена славетних педагогів різних часів і народів, а в багатьох випадках — сторінки їхньої біографії, досвід педагогічної діяльності. Згадаймо відомих усьому світові вчителів:

· чеха Яна Амоса Коменського — творця дидактичної системи, що поклала початок розвитку наочно-інформаційного навчання ("Велика дидактика", "Материнська школа", "Мир чувственньїх вещей в картинках");

· швейцарця Йогана Генріха Песталоцці — засновника теорії початкового навчання ("Лінгард і Гертруда", "Як Гертруда навчає своїх дітей", "Лебедина пісня");

· німця Адольфа Дистервега, який першим запропонував розвивати в навчально-виховному процесі внутрішню, зовнішню і громадську культуру ("Керівництво до освіти німецьких вчителів");

· українку Христину Алчевську — засновницю методики навчання грамоті дорослих (Співавт. бібл. досл. "Що читати народу?");

· росіянина Костянтина Ушинського — засновника наукової педагогіки і Росії. Основою його педагогічної системи були вимоги демократизаці народної освіти та ідеї народного виховання, протест проти деспотизму визнання діяльної сутності людини і праці як фактору життя та виховання. В дидактиці він відстоював ідею виховного навчання, розробці принципи відбору змісту навчального матеріалу й методи навчання. Його педагогічні ідеї викладені у фундаментальній праці "Людина як предмеї виховання. Досвід педагогічної антропології";

· поляка Януша Корчака (справжнє ім'я — Генріх Гольдшміт) — лікаря педагога, письменника. Його ідея близька людству з тих пір, як людина стала людиною: педагог повинен любити дітей. Але й сьогодні ця ідея повинна бути захищена і впроваджувана у шкільну практику через його твори: "Як любити дітей", "Право дітей на повагу", "Коли я знову стану маленьким" та інші. Цю ідею Януш Корчак стверджував усе життя. Він
був відомим лікарем, однак у двадцять дев'ять років зробив остаточний вибір — відмовився від сім'ї, особистого життя й присвятив себе дітям. У всьому він був прикладом

для дітей, їхнім ідеалом. Таким і залишився того трагічного серпневого дня 1942 року, коли відмовився залишити дітей, пішовши разом з ними на смерть у таборі Треблінка

поблизу Варшави. Його великий подвиг навіки закарбувався в пам'яті людській. Він був
повторений іншими гордими й мужніми людьми. Серед них — учитель Мороз Алесь Іванович, про якого розповів білоруський письменник В. Биков у повісті "Обеліск".

Уславлені учительским подвигом імена людей, які відкривали учням нові країни, материки, світи, надихнули художників на створення найкращих зразків мистецтва. Серед портретного живопису, музики, скульптури, кіно світова література посідає перше місце у відтворенні образу вчителя.

До нього зверталися прозаїки: А. Алексін "Безумна Євдокія", Ч.Айтматов "Перший учитель", В.Биков "Обеліск", Б.Васильєв "Неопалима купи на", О.Гончар " Берег любові", Ю.Збанацький "Малиновий дзвін", В.Кавєрін "Два капітани", Я.Колас "На росстанях" та ін. Письменник С. Соловейчик у книзі "Вічна радість" писав про вчителя: "Він — артист, але його слухачі й глядачі не аплодують йому. Він — скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він — лікар, але його пацієнти рідко віддячують йому за лікування й далеко не завжди хочуть лікуватися. Де ж взяти йому сили для повсякденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки в усвідомленні величі
своєї праці. І лише в підтримці всього суспільства, у повазі суспільства до нього, учителя. Повсякденність захлестує його — план, журнал, оцінки, батьки, медичні комісії, директор, інспектор, дрібні балачки в учительській... А йому треба все залишити біля порогу класу и увійти до дітей з піднесено настроєною душею ..."

Образ учителя оспівували поети: В. Бичко "Учитель", Л.Вишеславський "Реквієм учителю", І. Драч"Дума про вчителя", П.Тичина "Моя вчителька", С.Щипачов "Десятикласниці". В.Сосюра у вірші"Учитель" писав:

Учитель мій! Як ми тебе любили,

Як слухали тебе в полоні юних мрій!

У пам'яті моїй тримає років сила

Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.

Твій добрий зір в моїй уяві лине ...

Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,

ти вчив любити подвиги людини,

красу труда й безсмертний рідний край.

І хай з тих днів згубили лік ми рокам

завжди, завжди, як сонячний салют,

для нас сіяє подвигом високим

твій благородний, безкорисний труд.

 

Яскраво відтворено образ учителя і в драматичних творах: О.Алексіна "Десятикласники", О.Довженка "Повість полум'яних літ", Н.Долиніної "Дітит як діти", Г.Келбакіані "Молода вчителька", Г.Полонського "Доживемо до понеділка", І.Шемякіна "Екзамен на осінь" та ін.; гумористичних творах —М.Зощенка "Непильна робота", Ф.Іскандера "Спогади про шкільний урок", Б.Слуцького "Училка" та ін.

Писали і самі вчителі про своє життя, досвід. Турбуючись про наступні покоління, вони прагнули залишити їм найкращі здобутки сьогодення. Це книги А.Топорова "Я - вчитель", В.Зотова "Поради молодому вчителю", М.Щетініна "Охопити неохопне. Записки педагога", Ільїна Є. "Народження:.року", "Герой нашого уроку" та ін. Саме в цих книжках можна знайти

 

— Необхідні поради вчителям-початківцям:

"А що таке — гарний учитель? Що для цього потрібно? Талант? Можливо, й талант. Мистецтво? Так, і мистецтво. Майстерність? І майстерність також. Це все правильно. Але і майстерність, і талант—це на дев'яносто дев'ять відсотків наслідки наполегливої праці. І головне— праці раціональної, що допомагає запобігти витраті часу і бере з передового досвіду головне, суттєве".

"... головне наше упущення в тому, що ми неточно розкриваємо смисл словаучитися.
Учити себе — от що повинен робити учень у школі."

 

"З класом працюю як з книгою: шукаю яскравого учня, як у творі яскраву деталь. Від нього і з ним, залучаю інших, роблю урок."'

— Відповідь на питання: Якою бачиться молода людина XXI століття? Я свій урок зробити їхнім уроком, учительське"потрібно" учнівським "хочу"? Як вплинути на учня зусиллями його ж самого?

— Цікаві сторінки педагогічного досвіду, роздуми, сумніви, спостереження...

"Двійка" — суцільна психологія! Думати треба не про те, кому й за що, а навіщо ставити її. Будь-який в цьому сенсі відстаючий учитель у сто разів гірший з відстаючого учня..."

"На уроці учень переважно сидить, а він повинен йти. Значить, потрібен шлях. Цікави—усім і кожному..."

"Поганих, інертних учнів, якщо працювати з ними винахідливо, з вигадкою, немає бути не може..."

"Творча манера — результат уміння знаходити свій шлях і свою майстерність на фундаменті своєї особистості."

"Виховну місію словесника вважав і вважаю найважливішою."

— Безапеляційні твердження:

"Основа основ роботи вчителя — сумлінна підготовка до уроку, чітко розписаниі конспект уроку, його план. Без цього неможливе народження уроку... "

"... Словесник не лише провідник знань, а й творець мистецтва. Притому найтоншогс душевного, морального. Як у театрі, йому потрібен емоційний відгук тих, з ким ви спілкується, — учнів. Необхідна їхня увага. А увага — коли чогось дуже чекають Чого? Того ж уміння увійти в "образ", яке вечорами демонструють по телебаченню відомі актори. Було спостерігав: коли словеснику не вистачає мудрості, естетизму й артистизму, а попросту таланту, він впадає в "науковість" і чимось нагадує гоголівського прокурора, з дуже "серйозним обличчям", на якому читається: "Підемо, брат, у другу кімнату, там я тобі щось скажу..." А сказати треба у цій кімнаті, яка здавна зветься класом. Не відштовхнути чванливою "серйозністю" тих, чия душа відкрить
живому, щирому. Немає книги, яка була б цікавішою за словесника, який відбувсяякособистість, професійно"

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти