ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методи навчання на уроках світової літератури

Метод — не засіб взаємопов'язаної діяльності
вчителя її учнів, спрямованої на досягнення
навчально-вііховної мети.

Щоб викладання літератури в школі стало ефективнішим, спрямованим на розвиток творчих здібностей учнів, необхідно визначити й систематизувати методи освоєння мистецтва загалом й літератури, як його складової частини зокрема, розкрити можливості та межі кожного з визначених методів і прийомів роботи, мету, умови їхнього застосування. Багато вчених-методистів торкалися цієї проблеми в своїх наукових дослідженнях. Наприкінці XIX - на початку XX століть - це відомі педагоги-методисти В.Стоюнін, В.Водовозов, В.Острогорський. І хоча кожен з них по-своєму підходив до вирішення цієї проблеми (В.Стоюнін надавав перевагу методу евристичної бесіди,
В.Водовозов - самостійній роботі учнів з художнім текстом, В.Острогорський- лекції), всі вони відзначали за необхідне володіння вчителями методами та прийомами в організації викладання шкільної дисципліни на науковій основі.

Історія цього питання розглядається в дослідженні О.Мазуркевича "Метод і творчість"(К., 1973). У 70-ті роки розгорнулася широка дискусія з приводу питань методів і прийомів викладання літератури в школі. Матеріали її всебічно висвітлювалися в методичній пресі. Дискусію розпочав фаховий журнал "Литература в школо" статтею М.Кудряшова "Про ефективність занять з літератури. (До питання про методи навчання)" (М.,1970. - № 4), на яку з'явились численні відгуки. Головним чином, з'ясовувалися такі проблеми: визначення поняття "метод", добір методів опанування шкільною дисципліною "Література", класифікація методів та перспективи розвитку обговорюваних проблем.

Розглянемо найсуттєвіші визначення поняття "метод". Насамперед, звернемося до педагогічної енциклопедії: "Методи навчання — це засоби роботи вчителя й учнів, за допомогою яких здійснюється оволодіння знаннями, вміннями й навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності."В. Голубков у книзі "Методика викладання літератури" подає таке визначення методу: "Метод — це такий засіб навчання, який вживається систематично і має великий вплив на загальне спрямування педагогічної роботи."

У книзі Є.Пасічника «Українська література в школі» метод характеризується як "способи взаємодії вчителя й учнів, що спрямовані на розв'язання тих навчальних, освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках."'

Аналізуючи кожне з визначень, доходимо спільного висновку: метод розуміється як форма двоєдиного процесу навчання, форма стосунків учителя й учнів. Прийом навчання — це засіб реалізації методу, його складова частина, деталь, елемент, окремий крок у пізнавальній діяльності, що виконується при застосуванні того чи іншого методу.

Процес збагачення учнів літературними знаннями й уміннями передбачає застосування вчителем системи методів і прийомів.

Складність створення системи методів та прийомів навчання пов'язана з різноманітністю видів діяльності вчителя й учнів на уроці, оскільки обраний метод потребує для свого застосування найефективніших прийомів, які скеровують пізнавальну діяльність учнів. На схемі це виглядає так:

 

метод —> прийом —> види діяльності

 

У методичній науці існує кілька принципів класифікації методів, серед яких:

— методи навчання, що визначаються за джерелом знань — словесні (слово вчителя), практичні (робота з книжкою), наочні (;сі види наочності);

— методи навчання, зумовлені формою здобуття зн^нь (лекція, бесіда, самостійна робота);

— методи, обгрунтовані характером діяльності вчителя й учнів під час навчального процесу (творче читання, евристичний, дослідницький, репродуктивний).

Розглянемо класифікацію методів опанування літературою, спираючись на класифікацію, розроблену вченим-методистом М.Кудряшовим і загально-дидактичну класифікацію Ю.Лернера та М.Скаткіна. Перший етап у логіці пізнання літератури як навчального предмета — культура читання художнього твору. Варто зазначити, що саме М.Кудряшов звертав увагу на помилковість розгляду художнього твору лише у площині логічних суджень, вказуючи на важливість його емоційного впливу. Тож, перш за все. твір необхідно прочитати. Шкільна психологія зараховує читання до виду рецептивної мовної діяльності, яка містить спонукально-мотиваційну, аналітико-синтетичну й виконавчу частини. Тому аксіоматичним є таке твердження: щоб читання відбулося, учень повинен відчувати потреб) в ньому, а вчитель повинен забезпечити ефективні механізми читання. Отже на першому етапі в співпраці вчителя та учнів домінуєметод творчого читання, вплив якого сприяє розширенню світогляду учнів, розвиткові їхніх естетичних і моральних
почуттів.

Один з можливих варіантів роботи щодо удосконалення процесу читання в середніх класах розглядається нижче.

 

На першому етапі проводиться ретельна перевірка техніки читання кожного учня. Вона виявляє конкретні причини труднощів: хтось читає впівголосу, дехто беззвучно рухає губами, язиком, м'язами обличчя; а той читає дуже повільно, об'єднуючи вготос слова за складами, і йому доводиться не раз повертатися до початку речення, абзацу, щоб знову прослідковувати думку автора. Водночас вивчається коло інтересів класу в цілому і кожного учня зокрема. Враховуючи спостереження, добираються відповідні матеріали для бесіди.

 

Наприклад, спершу учням запропонували згадати кадр з фільму «Останній рубіж» («Щит і меч», 4-та серія) лише декількох секунд вистачило розвідникові Вайсу, роль якого грає Станіслав Любшин, щоб прочитати дві сторінки машинописного тексту й точно запам'ятати номери й місця розташування гітлерівських таборів смерті. Вміння максимально швидко читати, осмислювати прочитане допомогло розвідникові врятувати життя тисячам полонених.

 

Чи знають про такі випадки учні? Несподівано вони розповіли багато цікавого: про своїх однолітків, які володіють навичками швидкісного читання, про гросмейстерів А. Карпова та Г. Каспарова Обидва захоплювалися літературою, приділяли їй чимало часу. Г. Каспаров навчився читати в чотири роки, багато вивчав напам'ять. У школі певний втіїв на нього справили М.Лєрмонтов, О.Блок, С.Єсенін, Е.Хемінгуей, Л.Фейхтвангер, згодом Н.Думбадзе, Ч.Айтматов, Г.Маркес, А.Карпов у шкільні роки теж закотювався книжками Спочатку пригодницькою літературою, потім історичною, документальною, мемуарною. Він стверджує, що його літературні смаки сформували класики.

 

Узагальнюючи виступи учнів, доходимо висновку, що вміння швидко читати — це, безперечно, властивість високоорганізованого розуму, концентрованої уваги, чималих здібностей. Таким умінням володіли великі люди, серед яких були письменники: Т.Шевченко, О.Пушкін, Е.Хемінгуей...

При бажанні, а головне — волі (!), за допомогою постійного тренування можна досягти вагомих наслідків.

 

Другий етап пов'язано з розробкою методики навчання, забезпеченням наочності, проведенням вправ з тренування периферійного зору.

Кожен учень отримав завдання приготувати картки зі словами. Наприклад: дві картки з одним словом; три — з двома; чотири — з трьома; п'ять — з чотирма. На картках з чотирма словами записували речення.

Було виготовлено 150 карток з одним словом, 300 — з двома. 500 — з трьома і 800 — з чотирма словами та реченнями. Їх розклали в певному порядку — від простого до складного. Наприклад, спочатку картки з односкладовим словом (таких карток зазвичай небагато, враховуючи
підготовленість класу), потім — з двома, трьома і більше складами:

1) дім, дія, зміст, трап;

2) бусел, сірник, тралігілін;

3) лелека, чорногуз, щасливий;

4) словотворення, удосконалювати та ін.

Поки готується наочність, проводимо з учнями тренувальні вправи-ігри для розвитку пам'яті, спостережливості, зору.

 

1. «Щасливий квиток». Якщо їдете до школи міським транспортом, перевірте свій квиток, а також квиток свого друга, мами, бабусі. Скажімо, вам необхідно додавати цифри: 8,4,6,7,2,9. Звичайно, багато хто робить додавання, повторюючи пошепки: вісім плюс чотири буде дванадцять, дванадцять плюс шість — вісімнадцять і т.д. Але, можна називати подумки лише остаточні результати складання: 12,18; 9,18. За останніми цифрами кожної пари ви зрозумієте, що ваш квиток «щасливий». Тренування необхідно продовжувати, доки не навчитесь складати швидко, не використовуючи «внутрішню мову». З часом зможете називати відразу суми кожної пари цифр.

 

2. Спроба з першого погляду запам'ятати номери автотранспорту — спочатку лише цифри, а згодом і літерний індекс.

 

3. Веселі ігри, завдання, загадки, запитання, що збагачують словниковий запас учнів, сприяють виробленню вміння швидко підібрати необхідне слово, розрізняти зміст схожих за звучанням слів, давати різним словам стислі, точні пояснення, а саме:

«Розрізняй слова», «Добери слово», «Відгадай слово», «Прооо-іж сіово», «Півслова за вами» та ін.

 

Важливо, щоб учитель підтримав інтерес учнів до словникової роботи і пояснив, як найшвидше знайти у словнику будь-яке слово.

Школярі добре розуміють, що слова у словниках розташовані в алфавітному порядку. На цьому й зосереджуємо їхню увагу.

На дошці кольоровою крейдою записуємо алфавіту три рядки (кожен рядок іншим кольором).

Зорова пам'ять допоможе учням запам'ятати його саме такими рядами.

Для закріплення проводимо гру «Хто швидше».

Виготовлені картки зі словами учні мають розкласти за алфавітом, враховуючи не лише першу, а й наступні літери. Картки кожного набору кладемо в окремі конверти. Перед грою їх треба змішати. Переможцем виходить той, хто перший розкладе картки за алфавітом і позначить, до якого ряду належить слово:

 

автобус адреса Антон бджола бухгалтер клямка кулемет пішки суниця стілець бегонія борошно вагар вельвет ларьок Ничипір палець ховрах ховати хоч вила восени годин а завжди кишеня клімат підлога плисти свято скатертина Володимир вуздечка годинник залізниця колодязь конверт полювання примусити силоміць синиця вершки вулиця гардероб зерно календар м 'ясо палиця перший тісто тітка абрикос гвинтівка герань залізо знайомий мисливець місцевість окуляри шинель шлак аґрус Андрій артист борються буде ковзани ліжко призьба спідниця солодкий валянок вапно волейбол дріт лист навколо ожеледиця оточення цегла цукерка варення віхола гірше збирання карбованець надокучати прати айстра коридор алое бублик бузок колір ледве Пантелеймон фельдшер форма вісім всім димар до листівка насіння прапор цегляний цистерна цукор ґудзик ґуля дражнитися зрозуміти місто місце осокір чемодан черга черевики проти хворіти хвороба вир всіх ганчірка завірюха кожний копання піджак пішак розбити рушниця велосипед вугілля гаманець гас кольоровий кращий підшивка портфель там тесляр ґрати грип допити заєць місцевий міський обдарованість тісний чорногуз чотири

 

Звертаючись до словника після таких вправ, учень знатиме, в якій його частині (на початку, всередині чи скраю) розташоване потрібне йому слово. Тому, не витрачаючи часу на гортання сторінок, він одразу віднаходить потрібну частину словника. Пам'ятаючи ж точне розташування літери в ряду, швидко визначить місце слова (на початку, всередині чи скраю) у відокремленій частині. Загнувши верхній правий кут, перепускаючи сторінки "віялом", за першими трьма літерами швидко знайде потрібну сторінку, а потім і слово.

 

Третій етап роботи. Вчитель швидко показує класу картку, на якій записано односкладове слово. Хто встиг прочитати його про себе, мовчки піднімає руку. Вчитель знову показує ту саму картку. За виразом обличчя визначає, хто ще встиг прочитати слово. Втретє й востаннє вчитель показує картку зі словом повільніше, щоб дати можливість побачити, а отже — і прочитати
слово тим, хто читає дуже повільно. Читання простих слів проводиться жваво, як «тренувальна хвилинка», і учитель переходить до другої групи слів. Щоб не згас інтерес до роботи, вчитель періодично підсумовує тренувальні вправи. Він повідомляє, що учні успішно впоралися з читанням слів, які складаються з одного, двох або трьох складів, а отже, настав час перейти до складнішого етапу роботи — читання слів, які складаються з чотирьох, п'яти і більше складів. Підбираючи групу слів для читання в класі, вчитель ретельно продумує ті з них, на які доцільно звернути особливу увагу учнів: запам'ятати правопис, повторити вимову, пояснити лексичне значення. При цьому необхідно враховувати, що для поглибленого засвоєння в кожній групі виділяють не більше двох слів.

Для карток з двома-трьома словами, а також карток з реченнями краще підбирати відповідні приказки, прислів'я, загадки, скоромовки, афоризми.

 

Наводимо приклад подібних карток:

 

№ 1. Учень, який навчається без бажання,—

№ 2. Це птах без крил (Сааді)

№ 1. Той, хто не бажає навчатись,—

№ 2. Нікот не стане справжньою 'подиною (Хосе Марті) .

№ 1. Хто ні про що не питає,

№ 2. Той нічому не навчиться (Т. Фуплер)

№ 1. Знання здобувай своїми силами.

№ 2. Користуватися результатами праці товариша безчесно.

№ 1. Несамостійне виконання навчальних завдань —

№ 2. Перший крок до дармоїдства (В Сухотинський).

 

Учитель неодноразово звертається до змісту тієї чп іншої картки, чим забезпечує реалізацію освітньо-виховних завдань.

Разом зі щоденними п'ятихвилинними тренувальними вправами на швидкість сприймання, використовується наочність. Це може бути стенд, на якому кольоровими олівцями намальований відомий усім учням літературний персонаж — Знайка. В руках у нього — великий плакат "Поради друзям".

Тим, хто бажає вирушити зі мною в подорож до чарівного світу книги,
потрібно:

1. Підготувати місце для читання — зручне, світле, чисте, тихе.

2. Визначити час для читання — тоді, коли ніхто не заважатиме.

3. Обрати мету читання — мати чітку відповідь на запитання: "Для чого я читаю? Це шкільний підручник, художня книга чи газета?" Від цього залежатиме швидкість читання.

4. Під час читання стежити за своїми шкідливими звичками:

— не роби гримас;

не заплющуй одне око;

— не відхиляй голову назад чи вбік;

— не води пальцем за текстом;

— не крути головою;

— не воруши губами;

— не відволікайся від читання, мріючи та фантазуючи.
5. Перевірити себе. Якщо не зможеш переказати прочитаного — дарма витратив час.

У правому кутку стенда розміщена невеличка кишеня, на якій написано:

"З нетерпінням чекаю твоїх порад".

Унизу намальовано великий камінь, що лежить на роздоріжжі чотирьох шляхів. На ньому напис: "Перший шлях веде до наукового світу, другий — до далеких країв, третій — до минулого нашої Батьківщини, а четвертий — у навколишній світ." Неподалік каменя стоїть Знайка. Він звертається до учнів: "З тобою хочу, друже, пройти я ці шляхи!" Далі подано список книг, які Знайка пропонує прочитати. Біля кожного шляху списки казок, творів світової, української класичної та сучасної літератури. Списки складаються згідно з існуючими програмами й врахуванням зацікавленості учнів.

Стимулом для читання може бути постійно діючий стенд «Ми читаємо», на якому кожен учень має свою кишеньку. П'ятикласники малювали ілюстрації, обкладинки до книжок, які їм найбільше сподобалися, записували афоризми. Оригінальні знахідки свідчили про захопленість роботою.

Наприклад, у верхній частині віконця (намальованого на одній з кишеньок), написано:

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти