ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Погане читання — як замащене брудом віконце, через яке нічого не видно.

В. Сухомлинський

 

Під малюнком підпис:

 

Я хочу відмити своє віконце, щоб побачити світ!

Тетянка Яремчук

 

На іншій кишенці намальована книжкова полиця з книжками. На корінцях заголовки: ''Казки народів світу", "Українські народні казки", "Сказки А.С.Пушкина", "Казки братів Грімм", Г.Х.Андерсен "Казки", В.Ф.Одоевский "Городок в табакерке", І. Франко "Казки"та ін. Над полицею напис:

 

"Что за прелесть зти сказки!"

А. С. Пугикин

А під полицею такі слова:

 

"І я в цьому переконався!"

Ігор Попов

 

На кожну прочитану книжку готується картка, яка кладеться у кишеньку. З одного боку її, як на звичайній обкладинці, зазначено: автор, назва книжки, місце та рік видання, а з другого — пропонувалося відповісти одним чи двома реченнями на запитання: про що ця книжка?

Наприклад:

Л. Сапожников Ця книжка про мужню чоловічу професію коваля,
Нащадки Гефеста. — яка потребує не тільки сили і спритності, але й
Київ, 1981. великого уміння та вправності.

 

Кожен учень міг підійти до стенду на перерві або після уроків, ознайомитися з тим, що читає його однокласник. Цікаві оформлення карток привертають увагу учнів до тієї чи іншої книжки або допомагають визначити співрозмовника в обговоренні прочитаного. Один раз на місяць проводяться спільні бесіди. Учні розповідають про улюблені книжки, радять їх прочитати.

Останній урок навчального року на тему «Віконце у світ» провели з п'ятикласниками у шкільній бібліотеці. Враховуючії вікові особливості учнів, бібліотекар підготував цікаву розповідь про народження книги та її шлях до книжкової полиці. Повернувшись до класу, учні записали прізвища авторів та назви книжок, які їм сподобалися з метою майбутнього прочитання. Книжки, вибрані більшістю учнів, домовилися обговорити разом у наступному навчальному році.

 

Читання художнього тексту проводиться на кожному етапі вивчення художнього твору. Майже на кожному уроці читаються окремі твори або уривки з них. Формулюючи мету читання, учитель повинен мати на увазі саме художньо-естетичні завдання, поглиблене сприйняття твору мистецтва. Але часто факти свідчать, що в учнів середньої ланки (5-7 класи) низький рівень
техніки читання, й тому вчителю необхідно визначати і застосовувати такі прийоми методу творчого читання, які б ефективно впливали на вирішення цієї проблеми, а саме — стимулювали б відповідні види діяльності учнів.Сталий інтерес до читання — це основа літературної освіти.

Досконале оволодіння кожним прийомом допоможе вчителеві реалізувати головну мету методу творчого читання, яка полягає в активізації художнього сприймання, художніх переживань.

Наприклад,прийом коментованого читання застосовується вчителем найперше для того, щоб учні не лише виголошували художній текст, а правильно і глибоко розуміли прочитане — отримали певні знання. Водночас цей прийом розвиває в школярів уміння й навички, корисні в роботі з будь-якою книжкою. Це навички уважного читання, вміння користуватися словниками, довідниками, бібліографічними джерелами (орієнтованість в різних виданнях одного й того ж твору тощо). Коментоване читання — це синтетичний прийом, який передбачає застосування й інших прийомів: виразного читання, бесіди, повідомлення учнів, зіставлення тощо. Коментар повинен допомогти учням у самостійній роботі над художнім текстом, оскільки саме він сприяє
розумінню ідейно-художнього змісту прочитаного, готує до аналізу. Щоб опанувати цей прийом, учитель повинен знати різновиди коментарів, типи словників, до яких треба звертатися під час коментованого читання, заздалегідь ознайомитися з різними виданнями одного й того ж твору.

Читаючи класичні твори, доцільно використовувати такі види коментарів:

історико-культурний (розкриття маловідомих і незрозумілих учням фактів історії та культури іншої країни, відбитих у художньому творі);

побутовий (пояснення національно-специфічних побутових реалій, ознак національного побуту, звичаїв, не притаманних українському народу);

географічний, абоприродничий (пояснення особливостей клімату, флори й фауни, рельєфу країни, про яку розповідає автор твору);

лінгвістичний (коментування незрозумілих слів та їхніх значень, умов вживання в художньому тексті: елементів поетичної мови на лексичному, синтаксичному, звуковому, метричному рівнях; фразеологізмів, які потребують додаткових пояснень);

лінгвопорівняльний (пояснення прямих і переносних значень слів, а також значення ступеня спорідненості їхніх семантичних полів, стилістичної забарвленості в українській та в інших мовах).

Варто зазначити, що жоден прийом не діє самостійно. Використовуючи метод творчого читання, вчитель у кожному окремому випадку продумує низку прийомів, якими можна його зреалізувати, визначає, який прийом буде домінуючим, а який —допоміжним. Це залежить від характеру самого тексту. Так, використовуючи прийом читання художнього тексту "ланцюжком",
можна додати допоміжні прийоми: читання під музику (є описи природи, пори року, ліричні відступи тощо), за особами (трапляються цікаві діалоги, читається драматичний твір), повторне читання (за потреби звернути особливу увагу на невеличкий обсягом і важливий за змістом уривок, вислів, який необхідно запам'ятати чи відповідно прокоментувати). Важливо щоразу планувати застосування прийому виразного читання, як необхідної складової навчання учнів. На відміну від методу творчого читання, що пропонується для сприйняття рідної літератури (у чистому вигляді він майже не застосовується), метод творчого читання світової літератури, яка сприймається в перекладах, звільняється від не властивих йому прийомів. Цей метод спрямований на реалізацію мети прочитання твору.

Після завершення читання твору логічно розпочати бесіду, спрямовану на поглиблене розуміння художнього тексту. Отже, наступним методом системи може бутиметод евристичної бесіди. Пояснення назви цього методу допоможе легко зрозуміти його суть, спрямує навчальну діяльність учнів. розвиватиме їхні емоційні почуття. Якщо вчитель тлумачить грецьке слово
евристика (heuriskо) як теорію методики — сукупність прийомів дослідження й навчання за допомогою навідних питань, то учень розуміє його як мистецтво пошуку істини (від слова еврика, гр. Ііеurikа — вигук радості, задоволення від вдало висловленої думки, будь-якого малого відкриття).

Домінуючими прийомами цього методу єевристична бесіда та навчальний диспут в їхній взаємодії. Евристична бесіда готує підґрунтя до диспуту, розпочинає його й допомагає проведенню.

Такий прийом реалізується у три етапи: підготовка, проведення, висновки. На підготовчому етапі вчитель уважно переглядає художній текст, добирає додаткову літературу (критичні статті, біографічні матеріали, статті з підручників тощо), звертається до інших видів мистецтва: театральних вистав, кінофільмів, телепередач та ін., створює систему запитань та завдань.

Евристична бесіда може складатися з трьох частин: попередні запитання, спрямовані на виявлення ступеня загального сприйняття тексту (що зображується? про що йдеться?), тобто змісту;'запитання стосовно поетики (як зображено?), тобто форми; загальні запитання, які допоможуть підвести учнів до розуміння ідейно-художнього змісту твору. Запитання повинні бути:

чіткими і зрозумілими за змістом;

— невеликими за обсягом;

— складеними за принципом від простого до складного;

— основними й додатковими;

— в декількох варіантах з урахуванням рівнів підготовки учнів;

— спрямованими на чітку відповідь.

Якщо учні вагаються з відповіддю на запитання, вчитель найперш повинен звернути увагу на його зміст та формулювання, а потім розглядати інші причини.

До кожної з трьох частин евристичної бесіди слід утворити запитання, які б ґрунтувалися на історико-порівняльних паралелях, типологічних узагальненнях світової та української літератур, враховувати наявність національне зумовленої специфіки сприйняття учнями творів світового письменства.

Творчі завдання можна виконати ефективніше, якщо застосувати додатковий до цього методуприйом зіставлення. Предметом зіставлення будуть:

— ті чи інші епохи, літературні напрями;

— біографія та творчий шлях письменників, творчі контакти (зустрічі, листування, обмін задумами);

— історія створення сюжетів і власне творів;

— близькі за ідейно-тематичним спрямуванням твори;

— оригінал твору світової класики (якщо учні вивчають цю мову), його художній переклад українським автором;

— художні образи зарубіжної та української літератури (хоч і типологічно схожі, але з властивими їм національно-специфічними рисами);

— образні асоціації, що виникають у свідомості учнів;

— теоретико-літературні поняття, які залежно від національної специфіки розбіжні за своїм значенням або збігаються лише частково;

— відтінки слів в образних системах українських та зарубіжних авторів;

— ступінь значення творчості письменників.

Виконуючи подібні творчі завдання, вчитель підводить учнів до самостійного розкриття теми та ідеї твору, його композиції, сюжету, специфіки його образної системи, своєрідності художньої форми.

Літературна бесіда поділяється на кілька видів залежно від того, яка роль у ній відводиться вчителеві, а яка учням. Найбільш поширенабесіда за заздалегідь поставленими запитаннями. Учитель пропонує учням систему запитань, щоб допомогти їм самостійно розібратися в художньому творі, знайти в тексті необхідні докази на підтвердження своїх висновків (якщо
потрібно — цитатами), підготуватися до колективної бесіди в класі. Частина запитань призначається окремим учням — творчій групі, а решта — всьому класу.

Інший вид літературної бесіди — вільна бесіда. Застосовуючи цей вид роботи, вчитель не пропонує учням запитань. Вони повинні добре орієнтуватися в художньому тексті, а бесіда проводиться за питаннями, які виникають у процесі обговорення. Вільна бесіда не позбавлена системності. У викладача повинен бути розроблений план-конспект такого уроку, де визначено
спрямованість бесіди, її заключні висновки. Під час бесіди він підтримує запитання, запропоновані учнями, допускає певні відступи від плану.

Ефективність методу евристичної бесіди залежить від двох головних умов: підготовленості учнів та продуманої вчителем системи запитань і творчих завдань. Проілюструємо ці твердження на прикладі запитань і творчих завдань для учнів середніх класів.

● Вивчаючи творчість Дж. Родарі, п'ятикласники читають його "Казки по телефону" (''Старі прислів'я", "Мисливець-невдаха", "Палац з морозива", "Країна, в якій немає нічого гострого", "Як один перукар купив місто Стокгольм", "Карусель в Чезенатіно", "Молодий рак","Кришталевий Джакомо", "Людина, яка хотіла вкрасти Колізей", Хати й палаци", "Хвалькувата миша"). Вчитель готує ряд запитань і завдань до уроку узагальнення.

 

Орієнтовні запитання й завдання до бесіди

— Над чим замислилися ви, прочитавши казку "Старі прислів'я"? В яких життєвих ситуаціях варто вживати старі прислів'я: "Хто робить сам, той робить за трьох," "Добрий початок —половина роботи", "Найкраще – золота середина", "Кінець діло хвалить"?

— З якої казки взято прислів'я: "Хто мусить, той і камінь вкусить"? Чи допоможе воно відповісти на запитання, поставлені наприкінці цієї казки?

— Назвіть казки, де основну думку виражено в афористичній формі.

— Згадайте випадок з власного життя, про який можна сказати: "Облизня впіймав".

— Якщо б вам мати сказала: "Ти, мабуть, з'їв би цілий палац, той що в Болоньї стояв,"— на що вона натякала б?

— Придумайте своє закінчення до казок "Хати й палаци" та "Хвалькувата миша".

— Якщо вам запропонували б купити місто Стокгольм, чи погодилися б ви?

— Чому?

— Напишіть свою маленьку казочку, в якій основну думку було б виражено афоризмом, узятим із казок Джанні Родарі. Розкажіть її по телефону знайомому.

 

● Бесіда за твором Дж.Даррелла "Балакучі квіти" (6 клас) може частково спиратися на знання учнів з ботаніки і зоології.

 

Орієнтовні запитання й завдання до бесіди

— Прочитайте опис зовнішності вчителя Кралевського на першій сторінці розповіді. Чи вдалося Дарреллу створити портрет людини-гнома?

— Протягом твору Даррелл домальовує портрет окремими рисами. Знайдіть,якими саме.

— Канарки, щиглі, коноплянки, снігурі, чорні дрозди... Чи знали ви про таких птахів раніше? Що ви дізналися про них з розповіді?

— Опишіть царство квітів. З чим порівнює його автор?

— Хто може почути, як розмовляють квіти? Знайдіть відповідь у тексті.

— Як зберегти красу зрізаних квітів якомога довше? Перерахуйте поради місіс Кралевської, запам'ятайте їх, розкажіть про них батькам, друзям, знайомим.

— Чому ця розповідь має назву "Балакучі квіти"?

 

● Оповідання Е. Сетона-Томпсона "Лобо" (6 клас) потребує особливої розмови з учнями, оскільки вони читають про те, як людина вбиває звіра. Письменник сам пропонує читачам запитання, що допомагають розпочати бесіду.

 

Орієнтовні запитання й завдання до бесіди

— Читачі не раз дорікали письменникові за те, що він "убив" Лобо. У передмові до збірки "Життя гнаних" Сетон-Томпсон запропонував поміркувати над такими запитаннями: "Який настрій викликало у вас оповідання про Лобо?"та "На чиєму боці ваші симпатії — на боці благородного чотириногого, що скінчив свої дні так, як і прожив: з гідністю, безбоязно, мужньо?" А як ви відповіли б на ці запитання?

— Сетон-Томпсон — знавець тварин, їхньої поведінки і звичок. Він майстерно описує їх в оповіданні "Лобо". Знайдіть у творі описи зовнішності.

— Що нового ви дізналися про таку тварину, як вовк?

— Напишіть твір-роздум "Моє ставлення до могутнього володаря Курумпо".

— Редьярд Кіплінг у своєму листі до Сетона-Томпсона коротко написав: "Вам зобов'язаний". В.Біанки і М.Гладков до 130-річчя з дня народження письменника писали: "Ми збережемо в душі глибоку синівську вдячність Сетону-Томпсону — співцю наших волохатих і пернатих родичів. Багато гарних почуттів він пробудив у нас ще в дитинстві". Напишіть і ви невеличкого листа до письменника Сетона-Томпсона, в творах якого звучить тривога за долю тварин, лунає заклик до їхнього захисту.

 

● Серед письменників-казкарів О. Уайльд ("Щасливий принц" якого вивчається за програмою 6 класу), виділяється особливою ліричністю, вишуканістю стилю. Важливо, щоб учитель зумів передати ці риси автора, готуючи матеріали до уроку.

 

Орієнтовні запитання й завдання до бесіди

— Перекажіть близько до тексту два епізоди з казки: опис статуї Щасливого Принца та його життя в па паці Безтурботності.

— Придивившись пильніше до міста. Принц побачив цілі вулиці, де не лунає дитячий сміх і зникли усмішки з облич, а діти блукають голодні, босі, роздягнені. Чи зробив щось Принц, аби поліпшити становище дітей? Що саме? Підтвердіть це рядками з тексту.

— Ластівка знов і знов повертається до Принца й виконує його прохання, хоч добре розуміє, що їй негайно треба летіти до Єгипту. Чому вона так робить? Якими рисами наділено цю пташку в казці?

— Ластівка розповідає Принцу про Єгипет. Про що цікаве ви довідалися з розповіді? Перечитайте ці уривки в казці.

— Як Ластівка ставилася до Принца? Підтвердіть свої думки цитатами тексту казки.

— Яку ціну заплатили Ластівка і Принц за свої добрі вчинки?

— В Оскара Уайльда є вислів:" Ті, хто спроможні побачити у прекрасному його високой сенс, —люди культурні. Вони не безнадійні". Спробуйте визначити "високий сенс" у прочитаній вами казці.

— Вивчіть цей вислів напам'ять.

 

● Читаючи китайську народну казку "Пензлик Маляна" (5 клас), учні можуть уявити себе на місці головного героя. Бесіда на уроці буде спрямована на розвиток уяви, фантазії дітей. Але казка буде зрозумілою, якщо учитель розповість учням дещо про Китай.

 

Китай—велика країна, розташована у Східній і Центральній Азії. Наїївеличезніи території знаходяться моря, ріки й озера; гори, плоскогір'я й рівнини; пустелі й степи, ліси. Багатонаціональний народ цієї країни має давню культуру та свої символи риба, птах, білий кінь — символи віри й щастя; море — спокій; гори — бунтарство; визвольна боротьба; журавель — символ чарівництва, лаба, общипана курка — символи зла, потворності та інші. Китайським дітям, щоб навчитися читати й писати, необхідно вивчити ієрогліфічну писемність. Для цього перш за все треба запам'ятати кілька тисяч складних ієрогліфів — невеличких малюнків, які пояснюють слова і
склади. Такими малюнками й були написані перші китайські книжки. Вони були незвичайні. Кожна сторінка — велика бамбукова дощечка, на якій записувалося понад сорок ієрогліфів. Дощечки нанизували на мотузку й збирали докупи. Кожна така книга, якщо її треба було перевезти, займала декпька возів. Мабуть, у такій книжці й була записана китайська народна казка «Пензлик Маляна», яку переказав для нас рідною мовою І.Чирка.

 

Орієнтовні запитання й завдання ло бесіди

— Які почуття викликала у вас прочитана казка? Чому?

— Про що мріяв бідний хлопець Малян? Знайдіть ці слова в тексті казки.

— Які перешкоди чекали на хлопця на шляху до здійснення мрії?

— Які народні символи використані в казці? Що вони означають? Чому першим Малян намалював саме птаха?

— Чи допомагають використані символи зрозуміти головну думку казки? Сформулюйте її.

— До якого вчителя потрапив Малян у школі? Для обгрунтування своєї думки наведіть дієслова, які вживаються в казці на означення дій вчителя?

— Як використовував Малян чарівний пензлик?

— Перекажіть близько до тексту епізод з казки — Малян у маєтку поміщика.

— Запам'ятайте народний вислів. "Злющий, мов сто чортів". Коли його вживають?

— Перекажіть стисло епізод казки — Малян в імператорському дворі.

— Чому імператор зазнав невдачі в малюванні?

— Що зробили б ви, якби у вас з'явився чарівний пензлик? Що ви намалювали б у першу чергу?

— Назвіть казки народів світу, в яких розповідається про чарівні предмети.

Продумана система запитань і творчих завдань допоможе вчителю ефективно провести навчальний диспут або дискусію. У методиці викладання літературидиспутом вважається усне обговорення будь-якого питання з тітератури, часто з наперед визначеними опонентами. Успіх диспуту залежить, перш за все, від старанної його підготовки.

Важливо, щоб на уроках літератури учні вчилися ставити запитання самі, а також уважно слухати й розуміти запитання інших. Для цього варто засвоїти послідовність роботи над запитанням:

— уважно прослухати запитання і, якщо воно не зрозуміле, запропонувати повторити його ще раз;

— знайти в запитанні домінуюче слово і з'ясувати його лексичне значення;

— якщо домінуюче слово багатозначне, визначити те із значень, в якому воно вжито в цьому запитанні;

— з'ясувати характер запитання (просте чи проблемне);

— визначити, якої відповіді потребує запитання — стислої або поширеної, з наведенням аргументів, із прикладами чи без них.

Учні швидко набувають навичок дискусії, якщо вчитель попередньо проводить різноманітні види усних повідомлень, діалоги-інтерв'ю, прес-конференції, заочні екскурсії, обговореня кінофільмів, вистав, телевізійних передач тощо. Основою диспуту є різні погляди на ті чи інші питання літератури. Вчитель повинен формулювати запитання так, щоб виключити можливість однозначної відповіді.

Наприклад, учитель Ж.В.Клименко (м. Київ) після вивчення програмового роману М, Сервантеса "Дон Кіхот" запропонувала учням тему диспуту: "Дон Кіхот — наш сучасник?"

 

Орієнтовні запитання й завдання до диспуту

— Український літературний критик С.Гречанюк назвав Дон Кіхота нашим сучасником. Чи згодні ви з ним? Обґрунтуйте свою відповідь.

— У статті "Наш сучасник Дон Кіхот" С.Гречанюк писав: "Наслідувань, переробок і цілком самостійних творів, навіяних окремими ідеями чи мотивами "Дон Кіхота" — сила-силенна, і трапляються серед них такі, що дають можливість по-новому глянути не лише на роман Сервантеса та його епоху, а й на себе — вчорашніх і нинішніх". Чи можна віднести ці слова до поезії Ліни Костенко?

— Продовжуючи думку, критик зазначає: "Ці твори також, як правило, сумні. Чи не тому, що й ідеали нових донкіхотів залишаються недосяжними?" Що ви відповіли б на це запитання?

До диспуту було проведено підготовчу роботу. Оскільки диспут планувався у вигляді уявного діалогу з критиком, на попередньому уроці за темою -"Благородний ідальго продовжує свій шлях" (Образ Дон Кіхота у світовій літературі) учні ознайомилися з працями М.Рильського, І.Дзюби, С.Гречанюка та інших, дізналися про історію сприйняття і трактування образу Дон Кіхота.

 

Зокрема, з критичної статті І.Дзюби було запропоновано такий уривок: "І що цікаво чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом, аж добрів і великодушнів.

А Байрон чомусь не сміявся: "З усіх повістей це найпечальніша..."

А Гейне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирюльник Самсон Караско, і в зрілому віці "на фатальних роздоріжжях" свого життя прикликав образ "худорлявого рицаря..."

А Герцен величав Дон Кіхотами великих мрійників і бунтарів...

А Достоєвськийвиповідався:"Я щойно прирівняв графа Шамбора до Дон Кіхота. але я вищої похвали не знаю..."

А Ейнштейн, якого не без підстав (і не всупереч його самооцінці) вважали за Дон Кіхота, черпав наснагу в цьому образі...

А... та продовжувати цей список можна без кінця, починається ж він з самого Сервантеса: "Для мене одного народився Дон Кіхот. а я народився для нього..."

(Дзюба І. Більший за самого себе // Сучасність. — 1995. — № 7-8. — С.83.)

 

Особливу увагу вчителька звернула на рецепцію образу Дон Кіхота в рідному письменстві (І.Франко, Б.Грінченко. М.Семенко. Ліна Костенко та інші). Така робота зацікавила старшокласників, заохотила до роздумів і пошуку, тому учні отримали глибокі знання.

Застосовуючи евристичний метод, учитель значною мірою готує учнів до аналітичної роботи, яка потребує вже іншого навчального методу, – дослідницького.

Дослідницький метод учитель застосовує з метою навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати, ретельно студіювати.

Сама ідея дослідження як методу навчання нараховує дві з половиною тисячі років і належить відомому давньогрецькому філософу Сократу (469-399 рр. до н.е.). Свій метод він назвав майєвтикою (від греиьк. таіеиtikе, що означає повивальне мистецтво). Дослідницький метод взаємодіє з евристичним, але при його застосуванні домінує самостійна робота учнів, порівняноз іншими видами діяльності. Цей метод, як і всі інші, вважається навчальним. Від учнів не чекають наукових відкриттів, хоча окремі випадки можуть траплятися у світовій практиці. В середніх класах учитель застосовує лише окремі елементи цього методу, що допомагають виконати пропедевтичну роботу. Всебічне застосування дослідницького методу передбачається у старших класах, коли для стимулювання навчальної діяльності залучаються всі його прийоми. Критичне опанування художніх творів, наукових або науково-популярних книжок та статей у процесі роботи над певною темою набуває характеру дослідження. Розглянемо застосування деяких прийомів дослідницького методу при вивченні тем: "Розвиток шекспірівських традицій у творчості Тараса Шевченка й Лесі Українки" та "Пушкін і Шекспір (трагедія "Борис Годунов", історичні хроніки і трагедії Шекспіра)".

Після вивчення творчості Шекспіра вчитель пропонує першу тему, з'ясувавши попередньо, що вивчалося на уроках української літератури з творчості Т. Шевченка і Лесі Українки.

Творчій групі учнів дається завдання дібрати за шкільним каталогом літературу до теми й вивісити список у класі, решті — самостійно вивчаючи пропоновану літературу, довести вплив творчості В.Шекспіра на формування поетичних засад класиків української літератури — Т.Шевченйа йЛесі Українки. Зі своїми висновками учні виступили на узагальнюючому уроці за творчістю В.Шекспіра.

Фрагмент уроку

У ч и т е л ь. 30-40 роки минулого століття — час великої слави Шекспіра в Росії. Особливої популярності набувають його твори в колах художньої інтелігенції Петербурга, в тісних зв'язках з якою перебував Т.Шевченко. Він входив до літературних гуртків, які відвідували перекладачі Шекспіра — В.Бєлінський, котрий щойно надрукував статтю про трагедію "Гамлет", а також відомий у той час актор В.Каратигін — виконавець головних ролей у шекспірівських драмах.

У ч е н и ц я. Доказом глибокого зацікавлення Т.Шевченка В.Шекспіром була його ілюстрація до трагедії "Король Лір".

У ч е н ь. Захоплення Шевченка Шекспіром відчувається у його творах раннього періоду. Можливо, воно мало значення і в зверненні до драматичнаго жанру на початку 40-х років. У драмі "Микита Гайдай" Шевченко, розвиваючи традиції Шекспіра, використовує складні структурні переплетіння вірша й прози. Зв'язок з творчістю Шекспіра легко прослідковується і в поемі "Гайдамаки". Ім'я Шекспіра зустрічається в повістях Шевченка російською мовою, написаних під час заслання.

У ч и т е л ь. З любов'ю й повагою зверталася до творчості англійського драматурга українська письменниця Леся Українка. У творах Шекспіра ("Гамлет", "Король Лір") її приваблювали пристрасні характери, глибина філософського узагальнення, напружений драматизм, високе мистецтво володіння поетичним словом. Звертаючись до творів Шекспіра, поетеса знайомилася з перекладами М.Старицького, М.Полєвого, П.Куліша, сама здійснила переклад трагедії "Макбет", схвалений критикою. Цей переклад не був опублікований, але сприяв зростанню рівня мистецтва перекладу творів відомого драматурга в українській літературі кінцяXIX ст.

У ч е н и ц я. Твори Лесі Українки, написані протягом 1890-1896 рр., свідчать про вплив на стиль письменниці трагедії Шекспіра "Гамлет". Одна з її поезій: "То Ье ог пої їо Ье?.."— про роль слова в житті поета, громадянську спрямованість мистецтва — підтверджує цей висновок.

У поемі використано білий вірш. риторичну побудову, риторичні запитання й анафори, своєрідний стиль монологу Гамлета. Увага до шекспірівського мистецтва, зокрема монологу, помітна і в поемі "У пущі". Тематичний зв'язок цього твору з поезією "То Ье ог пої їо Ье?.." простежується в побудові монологів головного героя — Річарда Айрона, інтенсивності
розкриття внутрішнього світу героя, засобах його відображення.

Під впливом "Гамлета" написана й лірична поема "Асіасіо репвіегоко". Українська поетеса звертається до образу Офелії. який довгий час хвилював її.

У ч е н ь. Вплив Шекспіра позначився на загальних принципах драматургії Лесі Українки й виявився в безпосередньому звертанні її до шекспірівських мотивів, образів, прийомів. Зокрема, зв'язок із шекспірівським сонетом помітний уже в ранніх сонетах поетеси. Під впливом шекспірівської комедії "Сон літньою ночі", що переносила читача у світ фантазії, Леся Українка
написала вірш за такою ж назвою.

Тема "Пушкін і Шекспір (трагедія "Борис Годунов". історичні хроніки і трагедії Шекспіра) розглядається на факультативі перед заключним уроком за творчістю Шекспіра. Заняття проходило за планом, що включав три пункти:

1) письменник і час;

2) що приваблювало Пушкіна у творчості Шекспіра;

3) історичні хроніки Шекспіра. "Борис Годунов" Пушкіна.

Дослідницький метод застосовували під час роботи за третім пунктом плану. Працювали з текстами історичних хронік Шекспіра і трагедії Пушкіна "Борис Годунов". Дослідники вже давно відзначали перегук окремих уривків трагедії "Борис Годунов" з шекспірівськими хроніками. Наприклад, учні проводять аналогію між тим, як зійшов на престол Річард III і, як здобув трон Борис Годунов. Використовуючи художні тексти, літературознавчі статті, шкільні підручники та інші джерела, вони проводять спостереження й роблять висновки:

 

Річард III — лицемірить, прагне обдурити народ Борис Годунов — дозволяє себе одурити.
Сцена мовчання:
Герцог Букенгель розповідає про те, як мовчали городяни, коли їм пропонували просити Річарда царювати. Велична сцена у фіналі, де зображено безмовний народ.

 

Аналізуючи твердження критиків про те, що народ у трагедії О.С.Пушкіна здебільшого не схожий на народ у Шекспірових хроніках, учні доходять висновку:

В. Шекспір О.С.Пушкін
— симпатизує народові, відтіняє ного комічні риси, зображує незграбність й обмеженість йоменів і городян; — водночас, у Шекспіра народ засуджував злих і підступних королів, таких як Річард або Генріх IX. У фіналі драматичних хронік з'являється новий монарх, покликаний встановити справедливість. — також відтворює комічні риси народу (наприклад, у сценах обрання Бориса на царство); але народ у пушкінській трагедії суворіший і трагічніший, більш відчужений від політичних інтриг пануючих класів; — виявляє байдужість народу до можновладців, показує різкий розрив між народом і верхами, а частіше — ненависть і прагнення до бунту (надто виразне його: "Народ безмолствует...").

 

Учням пропонували звернути увагу на принцип побудови характерів у кожного з авторів. Створюючи образ самозванця, О.Пушкін використовує особливості шекспірівського зображення характерів. Доказом цього є твердження поета: "Читайте Шекпіра, він ніколи не боїться скомпрометуватии свого героя, він примушує його говорити невимушене, як у житті, бо переконаний, що певної миті й за певних обставин він знайде для нього мову, відповідну його характеру".

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти