ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Орієнтовні тези аналізу матеріалу

* Григорій відповідає на докори Варлаама й Мисаїла примовкою: "Пий, та про себе розумій, батьку Варлаам! Бачиш: і я іноді доладно говорити вмію". У сцені біля фонтану він виголошує пристрасні любовні монологи. Приймаючи своїх прихильників, Григорій поводиться як державна людина. Різні обставини розкривають нові риси його характеру. Це суто шекспірівський спосіб зображення. Але характери героїв Пушкіна будуються інакше, ніж у Шекспіра. У творчості російського поета відчувається зв'язок з принципами класицизму. Кожна сцена зображує Бориса на новому етапі його розвитку, щораз іншим. Навпаки, Шекспір дає поступове накопичення нових рис характеру, а потім — вирішальний вибух, який змінює характер людини. Поступове накопичення роздратування Ліра дочками приводить його до рішучих дій, характер героя різко змінюється. Як і Шекспір, Пушкін пише деякі сцени прозою, інші — віршами. За його ж зізнанням, це порушує четверту засаду класицизму — єдність складу.

* Коли Шекспір створював образ своєї Вітчизни, він спирався переважно на хроніки стародавнього англійського літописця Р.Холіншеда. Пушкін звертався до російських літописців та "Истории государства Российского" Карамзіна. Як і для Шекспіра, минуле для Пушкіна було невіддільним від сучасності. Він шукав у сучасному житті риси минулого, намагався знайти їх у сучасників, щоб краще, глибше їх зрозуміти.

* "Борис Годунов" — історична драма, яка спиралася при написанні на більшу кількість документів, аніж хроніки Шекспіра. Пушкін розумів, що його трагедія відрізняється від п'єс Шекспіра точнішим відтворенням історичного минулого, звичаїв того часу. Він писав про своїх попередників: "Шекспір зрозумів пристрасті; Гете — звичаї". І про себе: "Ви запитаєте мене: а ваша трагедія — трагедія характерів чи звичаїв? Я вигадав найлегший вид, але спробував поєднати те й інше".

* Говорячи про народність Шекспіра, Пушкін відзначав і слабкі місця великого поета, вказав на недбалість зовнішньої обробки. Ця недбалість є рисою не лише Шекспіра, а й усієї літератури доби Відродження. У трагедії Пушкіна яскраво змальовано життя російських людей, їх харак-
тери. Створивши історичну драму в дусі Шекспіра. він збагатив літературу твором, з яскравими національними рисами.

Дібраний і опрацьований учнями матеріал про зв'язки творчості В.Шекспіра з українською та російською літературами виявився настільки цікавим, що вони самостійно розпочали підготовку до літературного вечора.

Учні розповіли про виставку ілюстрацій художника Д.А.Шмарінова до творів Шекспіра, продемонстрували чудові ілюстрації до трагедії "Ромео і Джульєтта", які здобули визнання у всьому світі. На міжнародній виставці книжкового мистецтва в Лейпцигу у 1965 році, ілюстрованій Д.А.Шмаріновим книжці, було присуджено срібну медаль. Учні добирали уривки з твору до ілюстрацій (Сад Капулетті, Ромео, Пролог, Хор, Кладовище, склеп Капулетті, Герцог та інші). Вони помітили, що майже кожен з монологів героїв схожий на невеличкий ліричний твір і дійшли висновку: в цьому виявилася еволюція поетики англійського митця.

Учні знайшли також цікавий матеріал про створення балету "Ромео і Джульєтта" та виконання ролі Джульєтти Г.Улановою: прочитали вірші М.Алігер "Ромео і Джульєтта", "Милі трагедії Шекспіра": підготували повідомлення на тему: "Трагедія "Гамлет" у театрі та кіно": прослухали записи сонетів Шекспіра (90-й у виконанні А.Пугачової і 36-й у виконанні В.Серебряннікова).

Отже, використовуючи прийоми дослідницького методу (науковий пошук, самостійний аналіз, зіставлення), учні дійшли висновку про актуальність творчості великого англійського драматурга. Залишаючись сучасною і в новому тисячолітті, до неї звертаються художники, поети, письменники, композитори. Дібрані матеріали стали основою сценарію літературного вечора "Нестаріючий геній".

Репродуктивний метод логічно завершує процес пізнання, бо саме він спрямований на те, щоб відновлювати, відтворювати те, що зберегла пам'ять. Реалізується він за допомогою прийомів, спрямованих на стимуляцію навчальної діяльності учнів.

Головна мета цього методу — дати учням знання в готовому вигляді й зорієнтувати їхні зусилля на запам'ятовування відповідної інформації. Тому в методичній літературі його називають викладацьким або репродуктивнотворчим. Домінуючими прийомами цього методу є слово й розповідь учителя, лекція.

Слово й розповідь учителя — це прийоми, які найчастіше використовуються в середніх класах; лекція — прийом репродуктивного методу, який учитель частіше використовує у старших класах.

Слово вчителя використовується, коли необхідно дати учням будь-яку коротеньку інформацію. Цей прийом допомагає вчителю розпочати урок, підбити підсумки перевірки домашнього завдання, дати необхідну інформацію протягом уроку, підвести підсумки уроку, пояснити домашнє завдання тощо.Розповідь учителя — це прийом, до якого він вдається подаючи біографічну довідку, що безпосередньо стосується художнього твору, факти громадсько-історичного плану, котрі лягли в основу твору, історико-культурні й літературні явища життя, історико-порівняльні паралелі зарубіжної і української літератур, типологічне схожі моменти в обох літературах, переказ окремих епізодів, що не вивчаються текстуальне.

Готуючись до розповіді, вчитель складає план, або план і тези, або ж пише розгорнутий конспект, добирає наочність. Важливо, щоб початок розповіді зацікавив учнів, привернув їхню увагу до інформації вчителя, спонукав до творчої діяльності.

У старших класах розповідь учителя поступово розширюється й набуває ознаклекції. Шкільна лекція відрізняється від загальновідомого поняття "лекція" своєю специфікою. Поняття "шкільна лекція" доцільно розуміти як усне викладання будь-якої теми навчальної дисципліни "Зарубіжна література".

Добираючи матеріали до лекції, вчитель призначає учнів, які будуть разом із ним готувати її. Він продумує завдання для кожного з членів творчої групи. Зазвичай учням пропонують:

— оформити дошку (запис теми, епіграфа, плану уроку, цитат, дат тощо);

— оформити виставку книжок (видання письменника, творчість якого вивчається, наукової літератури, мемуарів, епістолярної спадщини тощо);

— підготувати плакати з висловлюваннями та відгуками про письменника і його творчість сучасників, критиків;

— оформити стенд "Щоб урок був цікавим, прочитай..., придумай..., напиши..., зроби..., підбери...";

— вивчити напам'ять вірші, які прозвучать під час лекції;

— бути співдоповідачами.

Необхідно розпланувати виконання тих чи інших завдань під час лекції; продумати: складатимуть план учні, чи його запропонує вчитель; які частини лекції будуть тільки слухати, а які — конспектувати; складатиметься конспект лекції чи записуватимуться її тези. Вчителю потрібно визначити обсяг лекційного матеріалу зідно з відведеним на лекцію часом.

Лекція складається з таких частин:

вступної, яка повинна привернути увагу учнів до теми й зацікавити нею;

головної, де розкривається зміст теми, обґрунтовуються її теоретичні положення;

заключної підводяться підсумки, формулюються відповідні висновки.

Лекція вчителя — це його творча робота, яка повинна бути для учнів переконливим прикладом — імпульсом до самостійного творення.

 

Пропонуємо приклад конспекту лекції до теми- "Вальтер Скотт. Біографічний нарис." (7 клас)

 

Орієнтовні тези лекції

□ Вступна частина.

Вальтер Скотт (означає шотландець). Прожив 61 рік (1771—1832).

1. Про Вальтера Скотта.

Починаючи з XIX століття, Вальтер Скотт входить до когорти найвидатніших письменників Європи. Всі нові його твори відразу перекладалися декількома мовами й виходили у різних виданнях. Його іуі'ям названо цілу епоху літературного розвитку.

Газети й журнали безперервно друкували статті про письменника;

поети оспівували його твори;

романісти наслідували його;

історики ним захоплювалися;

художники писали картини на його сюжети;

композитори створювали опери...

Мало хто з великих письменників того часу здобув таку славу за життя. Кожна країна очікувала свого Вальтера Скотта, який би зміг прославити її так, як великий шотландець возвеличив свою батьківщину.

2. Про батьківщину письменника.

На початку XVIII століття Шотландія втратила свою самостійність. Вона стала частиною Об'єднаного королівства Великобританії. Про минулу велич країни ще нагадували палаци шотландських королів, що височіли на пагорбах, славнозвісний Едінбурзький замок, руйновища Голірудського абатства. Проте Едінбург з його архітектурними пам'ятками в часи Скотта вже не був політичним центром країни. Він лишився історією. Тут усе зберігало пам'ять про славне минуле Шотландії, про героїчні бойовища й народні повстання.

 

□ Головна частина.

2. Юність письменника.

Скотт народився в столиці Шотландії — Едінбурзі, в родині адвоката. Закінчивши школу, він працював у конторі батька, вивчав юриспруденцію, пізніше обіймав посаду секретаря, а згодом — шерифа свого повіту. Батько жартував, що він народжений бути мандрівником-коробейником, а не
юристом.

Справді, Скотт багато подорожував. Його приваблювали далекі маловідомі куточки своєї країни. Він захоплювався минулим, збирав пам'ятки шотландського фольклору, записував балади й пісні, відвідував місця історичних подій, ґрунтовно вивчав історію Шотландії. Це захоплення тривало все життя. Пізніше у своєму маєтку Ебботсфорді на березі Твіду — прикордонної річки між Англією та Шотландією, Скотт зібрав цікаву колекцію старовинних речей: зброї, рукописів, книжок, хатнього начиння. Серед особливо цінної зброї в колекції зберігалася шпага Клеверхауза — героя "Пуритан", пістолети Монтроза — героя "Легенди про Монтроза", рушниця Роб Роя — героя однойменного роману. Це був незвичайний замок. Існує легенда, що саме тут В.Скотту явився образ Дж.Байрона якраз у день смерті поета.

4. Світогляд письменника.

Світоглядні позиції письменника були вельми суперечливими. Він дотримувався консервативних поглядів, був прибічником уряду торі й конституційної монархії. Об'єктивно він визнавав права народу на боротьбу проти гнобителів, але його лякала ідея народовладдя. Консерватизм Скотта не був послідовним. У своїх кращих романах він відобразив народні погляди
на тогочасні події. Письменник краще за будь-кого до нього розкрив роль соціальних конфліктів в історії людства, показав залежність долі окремої людини від загальноісторичного розвитку.

5. Літературна творчість письменника відзначалася багатогранністю. Він розпочав писати наприкінці XVIII століття. Перші спроби в жанрі романтичної балади В.Скотт уміщує в збірнику "Чарівні оповідання", куди ввійшла також романтична балада "Іванова ніч", (переклад В.Жуковського —"Замок Смальгольм"). На початкуXVIII століття вийшли три томи під спільною назвою "Пісні шотландського кордону", де повнотою зазвучав голос народу Шотландії. В. Скотт написав поеми: "Пісня останнього менестреля", "Марміон", "Рокбі" та інші, повісті й оповідання, але в історію увійшов як творець жанру історичного роману.

За своє життя він написав близько тридцяти романів, присвячених:

— історії Шотландії (так звані шотландські романи: "Уеверлі, або Шістдесят років тому", "Пуритани", "Роб Рой" та інші):

— історичному минулому Англії ("Айвенго", "Монастир", "Абат" та інші);

— подіям у Франції під час правління Людовика XI ("Квентін Дорвард").

6. Друзі письменника.

Серед них такі відомі прізвища як: Джон Ірвінг. Вільям Клерк, Томас Мур, Вільям Водсворт. Добрим товаришем Скотта був Байрон. У молодості він гостро висміяв поеми Скотта у своїй сатирі "Англійські барди і шотландські оглядачі." Байрон розглядав їх разом із творами романтиків "Озерної школи", вказуючи на романтичне зловживання фантастикою, однобоку поетизацію феодального варварства та інше. В.Скотт належно сприйняв критику: саме ці недоліки було сумлінно переглянуто й по-новому осмислено в його кращих історичних романах. За визнанням самого Скотта, поява Байрона в літературі змінила його творчу долю. Він розумів. що з таким гені- альним поетом як Байрон, суперництво неможливе і спробував свої сили на новій літературній ниві — в жанрі історичного роману, що й принесло йому незаперечне визнання.

 

□ Заключна частина.

7. Значення творчості митця.

Вагома роль у розвитку європейської літератури належить жанру історичного роману, створеного В.Скоттом. Великі письменники XIX століття продовжили його традиції, навчаючись у нього мистецтва досконало опрацьовувати матеріал, досліджувати сучасність як особливий етап у
розвитку суспільства. Він показав, як втілювати в художні образи тенденції та закономірності епохи. Показуючи своїх героїв у побуті й наділяючи певною вдачею, він витворив їх життєво правдивими, переконливими. Палкий шотландський патріот пристрасно й мудро розповів людям усього світу про свою невеличку країну, її героїчне минуле, мужній, волелюбний народ.

Залежно від мети та вимог програми за темою, вчитель може використати значно більше тез лекції (роки навчання, штрихи до портрета, бібліотека письменника, епістолярна спадщина та інше). Заключна частина також може бути ширшою за викладом, поділятися на підпункти.

Дослідження проблеми методів та видів навчальної діяльності учнів відтворимо у схемі

 

Методи:
Творче читання Евристична бесіда Дослідницький Репродуктивний
▼ ▼ ▼ ▼
Чотири ступені в логіці пізнання літератури як навчальної дисципліни:
1. Культура сприйняття художнього твору. 2. Поглиблене засвоєння змісту твору. 3. Аналіз твору. Самостійна творча робота. 4. Свідоме засвоєння набутих знань.
▼ ▼ ▼ ▼
Прийоми:
Індивідуальне читання (вголос, про себе, "лан-цюжком", під музику); читання хором; читання в особах; коментоване читання; повторне читання; вибіркове чи-тання; виразне читання; читання напам'ять та інші.     Побудова системи запитань; бесіда за прочитаним; словнико-ва робота; побудова системи завдань; постановка пролеми; проведення диспуту, порів няння творів та інші.   Побудова системи питань; постановка проблемних питань; постановка дослідницьких завдань (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, оцінка художнього твору або кри-тичної літерату-ри, доведення факту наслідування, порівняння творів); тем для повідомлень, доповідей та інші. Слово, розповідь, лекція вчителя; завдання за підручником; самостійний добір навчального матеріалу та інші.    
▼ ▼ ▼ ▼
Види навчальної діяльності:
Читання вдома і в класі; заучуванняя напам'ять; активне слухання під час художнього читання; пошук слів, які вказують на нацюналь ну специфіку твору; ілюстрування про читаного та інші. Бчизькі до тексту перекази, перекази з елементами порівняння, складання плану, читацьких відгуків; художні перекази, створення сценаріїв; твір з елементами порівняння, структурне порівняння творів, зіставлення підрядника, перекладу й переспіву та інші. Аналіз художнього тексту різними шляхами; порівняльний аналіз; зіставлення творів у тематичному, проблемно-ідейному, історико-літературно-му планах; аналіз двох точок зору; зіставлення літератур-ного твору з його екранізацією; самостійна оцінка вистави, кінофільму, твору живопису та інші. Уважне сприйняття слова, розповіді, лекції вчигеля; запис плану, тез або конспекту лекцій учителя; складання плану, таблиці; підготовка усних відповідей, повідомлень, доповідей; написан-ня різних видів творів.  

 

Запропонована класифікація методів навчання світової літератури не вичерпує можливостей вирішення проблеми. Вчений-методист Є.Пасічник у книзі "Українська література в школі" зазначає: "Система методів М.Кудряшова орієнтує вчителя на забезпечення всебічної активізації розумової діяльності дітей, на розвиток їхніх творчих сил. Проте ця класифікація вимагає ще певного уточнення і глибшого наукового обгрунтування"'. Не можна не погодитися з цією думкою, як і з твердженням дидакта Ю.Бабанського:"... сукупність методів буде відносно цілісною, якщо до неї входитиме принаймні три групи методів: методи організації й самоорганізації навчально-пізна-вальної діяльності, методи стимулювання та мотивації навчання, методи контролю й самоконтролю ефективності навчання." Адже, як зазначали психологи О.Леонтьєв, П.Гальперін і Д.Ельконін:"...оцінка результатів застосування того чи іншого методу не може зводитися до враху-
вання тільки освітнього ефекту й повинна включати у себе також визначення його ефективності в психолологічному розумінні, тобто з погляду просування учнів в їхньому розумовому розвитку. Залежно від умов та методів навчання інтелектуальний розвиток учнів може бути вищим або нижчим."

Методи навчання багатофункціональні. Вони скеровані на те. щоб озброювати учнів глибо-кими й міцними знаннями, формувати в них позитивні мотиви навчальної діяльності, виробляти вміння самостійно набувати нові знання, орієнтуватися в бурхливому потоці наукової інформації. З найголовніших функцій навчальних методів можна виділити такі. освітню, виховну, розвиваючу, спонукаючу, а також контрольно-корекційну.

Триває науковий пошук учених-методистів, дидактів, психологів, педагогів щодо вирішення проблеми методів навчання та їхньої класифікації.Однак теоретичні знання в цій галузі будуть лише тоді ефективними, якщо вони знайдуть шляхи творчого застосування у практичній діяльності
вчителя.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти