ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПОЛІТИКА ЩОДО ДОСЛІДЖЕНЬ І ТЕХНОЛОГІЙ

Економічний і соціальний поступ, а також конкурентність європейських держав на світовому рівні залежать від ефективної науково-дослідної діяльності та технологічного розвитку. Однак європейська дослідна діяльність поступається світовій через розбіжність національних політик щодо науки та досліджень у різних державах-членах ЄС, а також через розпорошеність зу­силь у цій галузі. Тому спільна політика щодо науково-дослідної діяльності є вкрай важливою для європейської інтеграції. Метою цією політики є координу­вання національних політик щодо дослідної діяльності и визначення та втілення в життя дослідницьких програм, які відповідають інтересам всієї Європи, — програм, які потребують великого ринку, враховують інтереси всіх держав-членів і які вимагають таких технічних та людських ресурсів, яких держави-члени не можуть надати самостійно. На світовому рівні лише скоординована дослідна діяльність держав-членів може дозволити Європейському Союзові відігравати провідну роль у широкопрофільних міжнародних програмах, зокре­ма присвячених нинішнім глобальним змінам.

Спільна політика щодо досліджень тісно пов'язана зі спільною промис­ловою політикою, яку ми щойно розглянули, а також зі спільною енергетич­ною політикою, яку розглянемо в наступному розділі. Справді, дослідна діяльність має суттєве значення для визначення промислової стратегії, особли­во в її високотехнологічних секторах, адже вона створює підґрунтя для прогно­зування розвитку технологій і їх розроблення. Вона також необхідна для стиму­лювання використання надійних джерел енергії, що зменшують залежність Європи від імпортованої нафти, зокрема, через розроблення технології термо­ядерного синтезу.

18.1. Потреба в спільній політиці щодо досліджень

Хоча з часом змінюються виклики, що постають перед європейськими державами, а з ними й наукові та технічні пріоритети, наявність певних незмінних чинників зумовлюють потребу в спільному підході до проблем дослідної діяльності. Через велику вартість такої діяльності постає потреба в європейській політиці, що визначала б економічні, соціальні, політичні і навіть військові цілі досліджень, склала б перелік наявних людських ресурсів, лабора­торій і коштів, визначила б пріоритети й розподілила б роботу. У такий спосіб можна гарантувати, що жоден із важливих секторів не залишиться поза ува­гою, що вдасться уникнути дублювання зусиль і що людські, матеріальні та

 

322.

фінансові ресурси ЄС буде використано якнайліпше. Розподіл праці може та­кож забезпечити залучення до науково-дослідної діяльності найменших країн Європи, які інакше не брали б участі у співпраці через брак ресурсів.

У Європі відбуваються широкомасштабні зміни в економіці та суспільстві. У традиційних промислових структурах наявні швидкі трансформації. Проблеми, що постали в традиційних секторах (текстильна промисловість, суднобудування та сталеливарна промисловість), є насамперед результатами переведення такого типу виробництва до країн з низьким рівнем заробітної плати, що є безпосереднім наслідком глобалізації ринків та економіки [див. підрозділи 17.1. та 17.3.]. Нега­тивні наслідки переведення традиційного європейського промислового вироб­ництва до інших країн можуть бути компенсовані лише за рахунок створення но­вих напрямків промисловості, що спираються на високі технології.

Промислова конкурентність Європи, робочі місця, якість життя та сталість зростання залежать від ЇЇ перебування в авангарді технічного розвитку та використання технологій інформаційного суспільства. Прогрес у галузі опрацювання інформації та в сфері комунікацій відкриває нові можливості [див. підрозділи 17.3.4. та 17.3.5.]. Однак зростання розмаїття та складності систем є також новими викликами їхньому розвитку й використанню. Потрібні тривалі зусилля в сфері дослідної діяльності та технологічного розвитку, а та­кож здатність розв'язувати загальні проблеми - проблеми доступу, простоти в користуванні, економічної ефективності і можливості взаємодії мереж, а також стандартизації. Зусилля також мають бути спрямовані на пристосування до соціальних змін, що випливають із запровадження й ширшого використання нових інформаційних та комунікаційних технологій.

Лінеарна модель упровадження новацій, що характеризується ізольованістю інноваційного акту, тепер замінена інтерактивним процесом, в якому інновація потребує постійної й організованої взаємозалежності між верхніми фазами, пов'язаними з технологією, та нижніми - пов'язаними з рин­ком. Це означає, що задля впровадження промислово ефективної інновації треба враховувати потреби ринку, зокрема, шляхом модернізації маркетинго­вих підходів і практики, спільних підходів у науково-дослідній діяльності, а це можливо завдяки транс'європейському співробітництву. Така позиція сто­сується насамперед МСП, які є новаторськими за своєю природою, але через структурні й фінансові труднощі замало використовують свій науково-дослідний потенціал [див. підрозділ 17.1.4.].

У суспільстві постійно зростають потреби в поліпшенні умов життя, без­пеки та використання дефіцитних ресурсів, зокрема надійних та економних джерел енергопостачання й безпеки. Наявність достатніх та економних джерел енергопостачання украй потрібна для підвищення конкурентності промисло­вості та підтримання належного життєвого рівня громадян Європи [див. підрозділ 19.1.]. Водночас вплив виробництва енергії та ЇЇ споживання на нав­колишнє середовище має бути мінімізований. Справді, зростання чисельності населення та дедалі більше використання ресурсів на душу населення, гло­балізація ринків і природна змінність в екосистемі Землі зумовлюють, спричи­нюють чи навіть загострюють основні проблеми довкілля [див. підрозділ 16.3.]. Науково-дослідна діяльність у сфері енергетики, навколишнього середовища

 

323.

та сталого розвитку є життєво важливою для соціального добробуту громадян Європи та реалізації політик, що були визначені на рівні Спільноти або випли­вають з міжнародних зобов'язань з охорони довкілля — зокрема, для реалізації Кіотського протоколу [див. підрозділ 16.3.4.].

Заохочення наукового та технологічного вдосконалення є важливою пере­думовою для успішної участі Європи в конкурентному середовищі міжнародної дослідної діяльності та наукового розвитку. Зокрема, для передових дослідників-науковців потрібен доступ до основних дослідницьких інфраструктур. Здатність європейських дослідницьких груп залишатися конку­рентними порівняно з аналогічними групами будь-де в світі залежить від підтримки наявної інфраструктури, що перебуває в їхньому розпорядженні. Враховуючи те, що- більша частина дослідної інфраструктури в Європі функціонує під контролем національних органів влади та створені для національних дослідників, доступ до неї частково або цілковито надається національним дослідницьким групам. Внаслідок цього дослідники не завжди мають доступ до найнаближенішої до їхніх потреб інфраструктури. Отже, європейські програми з науково-дослідної діяльності мають забезпечити доступ до основної дослідної інфраструктури в усіх державах-членах компетентним багатонаціональним групам дослідників.

18.2. Засади спільної політики щодо дослідної діяльності

На відміну від часів, коли готували Договір про ЄЕСп, нині ми чітко бачи­мо потребу в політиці Спільноти щодо досліджень та її цілі [див. підрозділ 2.1.]. Ось чому Договір, окрім короткої згадки про координування дослідної діяльності та поширення знань, дотичних до сільського господарства, в статті 41 (ст. 35 Договору про Європейську Спільноту) не уповноважив інституції Спільноти фінансувати або навіть координувати цю діяльність держав-членів в інших секторах економіки. Ситуація змінилась із запровадженням нових поло­жень Договору про Європейську Спільноту [див. підрозділ 2.2.], нових кон­цепцій рамкових програм [див. підрозділ 18.2.2.] та прямих і непрямих дій [див. підрозділ 18.2.3.] і насамперед нових завдань Спільного дослідного центру [див. підрозділ 18.2.4.]. Ці питання будуть основними темами цього розділу.

18.2.1. Положення про науково-дослідну діяльність в основоположних договорах

Маастрихтський договір поліпшив становище науково-дослідної діяльності в процесі розбудови Європи. Стаття 163 Договору про Європейську Спільноту запровадила політику Спільноти щодо досліджень та технічного розвитку,

фіксуючи, що така політика буде спрямована на зміцнення наукових і техноло­гічних засад промисловості Спільноти та підвищення її конкурентності на між­народному рівні, а також на заохочення науково-дослідної діяльності, яка буде необхідною в рамках інших політик Спільноти. Саме тому в усіх державах-

 

324.

членах Спільнота підтримуватиме підприємства, зокрема й малі та середні, до­слідницькі центри й університети в їхніх дослідженнях та діяльності з розвитку 'технологій. Завдяки підтримці зусиль цих утворень Спільнота прагне надати можливість підприємствам скористатися всіма перевагами потенціалу внутріш­нього ринку, зокрема, шляхом відкриття доступу до укладання державних конт­рактів, визначення спільних стандартів й усунення правових і податкових пере­пон для співпраці.

На виконання цілей, зафіксованих у статті 163 ДЄСп, Спільнота прова­дить пріоритетні заходи, які доповнюють діяльність держав-членів (ст. 164 Договору про Європейську Спільноту), серед яких:

(a) реалізація програм досліджень, технологічного розвитку та демонстра­ційних заходів через заохочення співпраці з підприємствами та між ни­ми, дослідницькими центрами й університетами;

(b) заохочення співпраці в цих сферах з третіми країнами й міжнародними організаціями;

(c) поширення й оптимізація результатів у сфері досліджень, технологічно­го розвитку та демонстраційних заходів Спільноти; та

(d) стимулювання професійного навчання та мобільності дослідників у Спіль­ноті.

Договір про Євратом надає ще важливішої ролі розвитку досліджень (у сфері атомної енергії), присвячуючи їм свій перший розділ [див. підрозділ 2.1.]. Стаття 4 покладає відповідальність на Комісію за стимулювання та сприяння від­повідним дослідженням у державах-членах і за їх доповнення Дослідницькою та підготовчою програмою Європейської Спільноти з атомної енергії. Задля коорди­нування та доповнення досліджень, здійснюваних у державах-членах, Комісія закликає держав-членів, осіб або підприємства повідомити їй про свої плани сто­совно досліджень, про які йдеться в її запиті. Своїми оцінками Комісія має пе­решкоджати зайвому дублюванню та спрямовувати дослідження до мало вивче­них сфер, список яких вона регулярно оприлюднює (ст. 5 Договору про Євратом).

18.2.2. Рамкова програма з науково-дослідної діяльності

Дослідницькі програми Спільноти передбачають двофазовий процес ухва­лення рішень. Кожні п'ять років Рада ЄС, діючи спільно з Європейським Пар­ламентом [див. підрозділ 4.2.], після консультацій з Економічно-соціальним комітетом ухвалює багаторічну рамкову програму з дослідного та техно­логічного розвитку, що Визначає основні наукові й технологічні цілі Спільноти, вказує ключові напрями дослідної діяльності в рамках програми та встановлює максимальну суму фінансування для всіх запланованих робіт, а також визначає цілі основних робіт. Фіксуючи цілі, пріоритети та фінансування й розподіл коштів на дослідження Спільноти в загальних рисах, програма є "посібником" для визначення спеціальних напрямків роботи протягом п'яти років її дії. До того ж рамкова програма добре висвітлює середньострокові дослідницькі пріоритети Спільноти для наукових установ, підприємств або держав-членів. Надаючи чітку інформацію про спеціальні заходи, які Спільнота планує здійснити, рамкова програма надає можливість різним європейським дослідницьким організаціям ліпше планувати напрямки своєї діяльності, а

 

325.

власне дослідницькій діяльності Спільноти посісти належне місце в спільному європейському співробітництві.

Рамкові програми реалізуються через спеціальні програми [див. підрозділи 18.3. та 18.4.], що їх приймає кваліфікована більшість Ради ЄС після консультацій з Європейським Парламентом та Економічно-соціальним комітетом (стаття 166 Договору про Європейську Спільноту). Шоста рамкова програма (2002-2006) враховує пріоритетні напрямки діяльності, закріплені за дослідницькою діяльністю та технологічним розвитком Договором про Європейську Спільноту.'

18.2.3. Прямі та непрямі заходи Спільноти щодо науково-дослідної діяльності

Політика Спільноти щодо досліджень не обов'язково означає "комунітари-зацію" всіх програм або спільного фінансування всієї науково-дослідної діяль­ності та технологічного розвитку держав-членів. У контексті застосування принципу субсидіарності слід виокремити різні форми досліджень. Щодо фун­даментальних і базових досліджень, які потребують значних фінансових ре­сурсів та висококваліфікованих дослідників і на результати яких можна споді­ватися лише в далекому майбутньому, в інтересах держав-членів ЄС об'єднати свої зусилля у прямих заходах, які цілком фінансовані Європейським Союзом і які об'єднують дослідників різних держав.

З іншого боку, розвиткові високоточних технологій (ядерні, інформацій­ні, авіаційні та космічні технології тощо) найліпше сприяють непрямі заходи, які заохочують координування дослідної діяльності вдержавах-членах, що, сво­єю чергою, забезпечує промисловий успіх, транскордонну реструктуризацію підприємств, відкритий доступ до державних контрактів і навіть групування закупівель за сферами телекомунікацій, транспортних послуг та електрики. Отже, зусилля Спільноти в галузі дослідної діяльності та технологічного роз­витку поділяються на прямі та непрямі заходи.

Прямі заходи - це дослідна діяльність, яку провадить Комісія в дослідницьких установах Спільного дослідного центру (СДЦ) і яка цілком фінансується з бюджету Спільноти [див. підрозділи 3.4. та 18.2.4.]. Європейський вимір досліджень є однією з основних переваг СДЦ. Діяльність Центру характе­ризується багатодисциплінарним підходом, що спирається на широкий спектр його можливостей. Така багатодисциплінарність відбивається в розмаїтті пред­метів, якими займаються інститути СДЦ, та допомагає СДЦ давати відповіді на наукові виклики, що постають перед Європою. Водночас СДЦ має діяти в тісній співпраці з науковим середовищем та підприємствами Європи.

Друга форма дослідної діяльності та технологічного розвитку Спільноти -непрямі заходи. Ці заходи поглинають понад 80% фінансових ресурсів дослідної діяльності та технологічного розвитку Спільноти і проводяться в

1 Decision 1513/2002, OJ L 232, 29.08.2002 and Decision 786/2004, OJ L 138, 30.04.2004.

 

326.

дослідницьких центрах, університетах або підприємствах, за фінансового спри­яння Комісії та на умовах, визначених нормами, що регулюють участь у різних програмах, зокрема участь принаймні двох партнерів з різних держав-членів. Фінансова допомога Спільноти покриває, як правило, 50% від загальної вар­тості дослідної роботи.

Комісія, за допомоги Дорадчих комітетів з питань менеджменту та коорди­нації (ДКМК)2, готує дослідницькі програми щодо ухвалених Радою непрямих заходів. По тому Комісія публікує в Офіційному віснику Європейських Спільнот оголошення про тендери для дослідників з держав-членів, де вказуються цілі досліджень, визначені Європейською програмою. Ціну тендерів встановлюють Комісія та комітети на основі критеріїв, що були наперед визначені й що спрямо­вані на досягнення найліпших результатів. При цьому національних квот на дослідну допомогу немає. Основними критеріями для вибору проектів є, по-перше, їх наукова й технічна якість і, по-друге, їхній вплив на економічне зро­стання та підвищення конкурентності європейської економіки. Два рішення Ради стосуються правил участі підприємств (компаній, фірм), дослідницьких центрів та університетів і поширення результатів досліджень для виконання п'ятої рамкової програми Європейської Спільноти та Євратому.3 Вони спрямовані на спрощення процедур, що застосовуються, та на сприяння поширенню й використанню ре­зультатів досліджень.

18.2.4. Діяльність Спільного дослідного центру

СДЦ є автономним Генеральним директоратом Комісії й діє як науково-технологічний та довідковий центр ЄС. У своєму розпорядженні СДЦ має унікальне поєднання матеріальних засобів і знань, що долає межі державних кордонів. Будучи наближеним до процесу вироблення політики і водночас за­лишаючись незалежним від великих комерційних або національних інтересів, Центр служить спільним інтересам держав-членів. Найбільші установи СДЦ знаходяться в місті Іспра (Італія), тоді як спеціалізовані інститути перебувають у містах Геель (Бельгія), Петтен (Нідерланди), Карлсруе (Німеччина) та Севілья (Іспанія).4

Завдання СДЦ полягає в наданні наукової та технічної підтримки створенню, розвитку, реалізації й моніторингу політик Спільноти з урахуванням потреб спо­живачів. У процесі виконання своїх завдань СДЦ прагне координувати дослідну діяльність і технологічний розвиток у державах-членах. Діяльність СДЦ спи­рається на створення інтенсивних мереж із державними та приватними інституціями держав-членів, наприклад, через дослідницькі мережі, спільні про­екти чи обмін персоналом. Ці процеси дуже важливі, адже місія СДЦ доповнює непрямі заходи, передбачені рамковою програмою. Тоді як останні є основним механізмом розвитку та випробування нових ідей, роль СДЦ полягає в сприянні тому, аби вони застосовувались на користь розробників політики. Двома кри-

2 Decision 84/338, OJ L 177, 04.07.1984.

3 Decision 1999/65 та 1999/66, OJ L 26, 01.02.1999.

4 Decision 96/282, OJ L 107, 30.04.1996.

 

327.

теріями визначення напрямків діяльності СДЦ є: зв'язок із політиками Спільноти та відповідність принципові субсидіарності [див. підрозділ 3.2. ], яка передбачає, що дослідна діяльність СДЦ має провадитись у сферах, де необхідна участь Спільноти. Так, зокрема, СДЦ надає підтримку в тих галузях, де він володіє спеціальним або навіть унікальними знаннями й матеріальними засобами, або в яких на нього покладене виконання завдань з визначення та імплементації політик Спільноти й завдань Комісії згідно з Договором, що вимагає неупередже­ності, відтак стандартизування діяльності [див. підрозділ 6.2.2.]. Отже, СДЦ діє в сферах, де його унікальна всеєвропейська природа додає цінності дослідницькій діяльності та технологічному розвиткові Спільноти. СДЦ впроваджує дві дослідницькі програми: одну - для Європейської Спільноти, іншу — для Європейської Спільноти з атомної енергії (Євратом).

18.2.5. Координування науково-дослідної діяльності в Європейському Союзі

Низка наукових установ допомагають Комісії визначати й реалізовувати політику Спільноти в галузі досліджень і технологічного розвитку. Комітет з наукових та технологічних досліджень (КРЕСТ; CREST) є дорадчим органом, що допомагає Комісії та Раді ЄС у питаннях дослідної діяльності та техно­логічного розвитку, визначаючи стратегічні пріоритети, забезпечуючи взаємну злагодженість між національними політиками та політикою Спільноти й надаю­чи допомогу у визначенні стратегії Спільноти щодо міжнародної співпраці." Європейська група з етичних питань у науці та нових технологіях (ЕГЕ; EGE) надає Комісії поради з питань етики в дослідницькій діяльності та нових техно­логіях, зокрема щодо питань правової охорони біотехнічних винаходів або кло-нування людей.6

Насправді, аби реалізувати положення статті 163 Договору про Європейсь­ку Спільноту, яка зобов'язує Спільноту та держав-членів координувати свою до­слідну діяльність і технологічний розвиток, координування національних політик та політики Спільноти має якомога більше спиратися на Європейські наукові мережі, зокрема на Комітет з питань науки та технологічних досліджень. Однією з основних цілей такого координування є допомога у визначенні пріоритетів май­бутніх досліджень та технологічного розвитку Спільноти через узгодження внеску Спільноти із принципом субсидіарності, а також допомога в ліпшому використан­ні ресурсів, наявних у Європейському Союзі. Такі наукові мережі допомагають створити єдину наукову систему ЄС.

18.2.6. Міжнародна наукова та технологічна співпраця

Координування європейської науково-дослідної діяльності відбувається та­кож і на вищому рівні, ніж рівень ЄС. Справді, спеціальні дослідницькі програ­ми Спільноти відкриті для участі держав-членів Європейської асоціації Вільної

5 Resolution, OJ C 264, 11.10.1995, p. 4-5.

6. Directive 98/44, OJ L 213, 30.07.1998.

 

328.

торгівлі (ЄАВТ) (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн) і держав Центральної та Східної Європи, а також нових незалежних держав колишнього Радянського Союзу [див. підрозділи 25.1., 25.2. та 25.4.]. Наукова та технічна співпраця (НТС; Cost) охоплює країни ЄАВТ та держави Центральної й Схід­ної Європи. НТС здійснюється за керівництва Комітету вищих посадових осіб та спеціалізованих комітетів. Співпраця набуває форми меморандуму взаєморозуміння, що підписують держави, які беруть участь у НТС, і сто­сується виконання завдань НТС у різноманітних сферах: медицині, транс­портній чи ресурсній галузях. Рада укладає координаційні угоди між Спільнотою та державами-учасницями НТС про узгодження дій, які є складни­ком дослідної програми Спільноти.7

Спеціальна програма в контексті п'ятої рамкової програми спрямована на ут­вердження міжнародної ролі дослідної діяльності Спільноти. Основними завдан­нями щодо цього ключового питання горизонтального співробітництва є заохочення наукової та технологічної співпраці на міжнародному рівні; зміцнення можливостей Спільноти в галузі науки й техніки; надання загальної підтримки науковому вдоско­наленню в контексті ширших міжнародних рамок; сприяння реалізації зовнішньої політики Спільноти, особливо з огляду на можливість вступу нових держав до ЄС. Спеціальні дії, передбачені цією програмою, такі:

а) співпраця з певними категоріями третіх країн, зокрема державами Центральної та Східної Європи, які планують вступити до ЄС; іншими державами Центральної та Східної Європи, а також незалежними дер­жавами колишнього Радянського Союзу; державами-партнерами Се­редземноморського регіону; країнами, що розвиваються; державами з відсталою економікою та індустріалізованими країнами;

б) підготування дослідників. Система стипендій дає змогу молодим дослі­дникам з країн, що розвиваються, з країн Середземноморського регіону та з країн з відсталою економікою працювати в лабораторіях Спільноти над спеціальними проектами рамкової програми. Інша система стипен­дій передбачає надання можливості обмеженій кількості молодих дослід­ників із держав-членів Спільноти працювати в найліпших лабораторіях промислових досліджень третіх країн;

в) міжнародна координація та співпраця, зокрема: координація дій із за­ходами, що проводяться в рамках НТС; координація дій з іншими захо­дами співпраці в рамках Спільноти, такими як ФАРЕ, ТАСІС та МЕДА (MEDA) [див. підрозділи 25.2., 25.4. та 25.5.]; міжнародна співпраця в рамках інших заходів, передбачених рамковою програмою.

18.3. Євратом та ядерні дослідження

Ядерна енергія здатна забезпечити Європу надійним і постійним джерелом енергопостачання за прийнятну ціну. Зусилля з розроблення безпеки та надійності систем ядерної енергії можуть зміцнити промислову конкурентність Спільноти че-

7 Див. наприклад Decision 88/615, OJ L 344, 13.12.1988 та Decision 92/181, OJ L 85, 31.03.1992.

 

329.

рез використання технологічних здобутків Європи та забезпечити впевненість гро­мадськості в безпеці ядерної енергії. Мінімізація радіаційного випромінювання з усіх джерел, як і медичну та природну радіацію, може поліпшити якість життя та сприяти розв'язанню проблем охорони здоров'я й довкілля. Комісія має особливі зобов'язання в сфері ядерної енергії, що випливають з Договору, і вона завжди по­кладалася на СДЦ для надання технічної допомоги, яка здатна підтримати техноло­гічний розвиток і дати відповідь новим викликам. Однак спектр дії Договору про Євратом та завдання СДЦ давно радикально змінились. Найпомітнішим є те, що дослідження в рамках Євратому тепер насамперед сконцентровані на питаннях без­пеки ядерного розщеплення та на питаннях термоядерного синтезу.

18.3.1. Ядерне розщеплення

Провідним напрямом дослідної діяльності Євратому та програм підвищен­ня кваліфікації в сфері ядерної енергії (1998-2002 pp.) є дослідження питань ядерного розщеплення.8 Основними цілями цього напряму є надання допомоги заради безпеки ядерних устаткувань у Європі, посилення конкурентності євро­пейської промисловості, забезпечення охорони працівників і громадськості, а також безпечне й дієве управління ядерною енергетикою, утилізація радіоакти­вних відходів, дослідження інноваційних концепцій, що забезпечують тривалі та сталі переваги в економіці, сфері безпеки, охороні здоров'я й навколишнього середовища. Іншою ціллю є сприяння підтриманню в ЄС високого рівня знань і навичок у сфері ядерного розщеплення завдяки підвищенню рівня освіти та професійного навчання.

18.3.2. Контрольований термоядерний синтез

Євратом також активно діє в процесі розроблення контрольованого термо­ядерного синтезу, безпечного для довкілля. Термоядерний синтез — це процес, що відбувається на поверхні Сонця і в результаті якого викидається величезна енергія. В ядрі Сонця під температурою від 10 до 15 мільйонів градусів за Цельсієм водень перетворюється на гелій, виробляючи при цьому достатню кількість енергії для підтримування життя на Землі. Отже, постала ідея відтворення в земних умовах того, що відбуваються на Сонці. Справді, якщо нагрівати такі гази, як дейтерій (на­явний у великій кількості у воді) та літій (наявний у великій кількості в земній корі) або тритій (виробляється з літію) до температури 100 мільйонів градусів за Цельсієм, від атомів відокремлюватимуться електрони, атоми зливатимуться, і при цьому вивільнюватиметься фантастична кількість енергії. Однак треба спочатку досягти такої величезної температури (це взагалі реально), а потім плазму потрібно розмістити в магнітному середовищі, відомому як "торус" (цього досягти складніше). Цілями досліджень Спільноти є вироблення й утримання плазми, яка має необхідні для реакторів майбутнього властивості, в магнітному полі, що нази­вається "токамак".

8 Decision 1999/175, OJL 64, 12.03.1999.

 

330.

Дослідження з термоядерного синтезу проводяться з 1978 року в місті Калгемі (Сполучене Королівство) в установі, що не входить до складу Спільного дослідного центру, але керована спільним підприємством -"Спільний європейський токамак" (Joint European Torus, JET), відповідно до статті 45 Договору про Євратом [див. підрозділ 19.2.3.].9 Його правління скла­дається з представників держав-учасниць і Комісії, і бюджет на 80% фінансує Спільнота.10 Теоретичні й експериментальні дослідження в галузі термоядерно­го синтезу, зокрема, в рамках проекту "JET", спрямовані на побудову експери­ментального термоядерного реактора.

18.4. Науково-дослідна діяльність Європейської Спільноти

Поряд із вищезгаданими заходами приблизно 30% ресурсів П'ятої рамко­вої програми спрямовуються за такими напрямами:

■ дослідна діяльність загального характеру. Така діяльність спрямована на підтримку дослідної діяльності в сфері загальних знань або техно­логій у секторах, які швидко розвиваються і які мають високий по­тенціал для майбутнього;

• підтримка дослідної інфраструктури. Ця підтримка має забезпечити оп­тимальне використання наукових і технічних споруд ЄС та держав-членів, а також забезпечити — завдяки транскордонному співробітництву — раціональний та економічно дієвий розвиток нової інфраструктури.

Суттєвою новацією П'ятої рамкової програми (ПРП) є концепція "Провідних дій", на які використовують 70% бюджету програми і які мають спрямувати європейську дослідну діяльність на розв'язання основних соціально-економічних проблем, про які йдеться в кінці цього розділу. Провідні дії орієнтуються на розв'язання проблем і чітко визначені відповідно до певних критеріїв. Вони спрямовані на досягнення конкретних цілей кожної програми та бажаних результатів, враховуючи побажання споживачів. Провідні дії зво­дять разом різні напрямки дослідної діяльності (від базових досліджень, крізь прикладні й конкретні дослідження до втілення та демонстрування досягнень) у гармонійній цілісності задля спрямування їх на подолання спільних європейських викликів чи проблем. Серед спеціальних програм та основних провідних дій ПРП можна виокремити такі:

Підвищення якості життя та здоров'я. Це є основним викликом для Спільноти, і розв'язується ця проблема шляхом вироблення знань і технологій у сфері науки про життя. В цьому контексті існує потреба поліпшити якість життя всіх громадян ЄС, враховуючи окремі проблеми певних верств населення, на­приклад, людей похилого віку й інвалідів. Водночас прогрес у цій сфері дозволяє підвищити конкурентність підприємств Спільноти завдяки відкриттю нових пер-

9 Decision 78/471 та 78/472, OJ L 151, 07.06.1978, а також Decision 98/585, OJ L 282,20.10.1998.

10 Decision 96/305, OJ L 117, 14.05.1996

 

331.

спектив у галузях, у яких Спільнота вже має певні переваги (біотехнологія, агро­промисловий сектор, охорона здоров'я та довкілля).

Метою спеціальної програми з підвищення якості життя й управління жи­вими ресурсами є забезпечення тіснішого зв'язку між відкриттями та їхнім прак­тичним впровадженням, що могло б підвищити рівень добробуту населення та створити додаткові робочі місця. Заходи, здійснювані в рамках цієї програми, спря­мовані на забезпечення соціально-економічних потреб, підвищення рівня інноваційності європейської економіки, рівня конкурентності європейських підприємств, забезпечення біобезпеки та дотримання етичних рамок."

Взаємоузгодження між опрацюванням інформації, комунікаціями та змістом інформації поширюється в більшості напрямів промислової та соціальної діяльності й стає дедалі важливішим для зміцнення європейської конкурентності та поліпшення якості життя. Становлення інформаційного суспільства відкриває можливості для широкого спектру нових напрямів діяльності у Спільноті як для фізичних осіб, так і для підприємств, наприклад, у сферах торгівлі, працевлаштування, транспорту, довкілля, освіти та про­фесійного навчання, охорони здоров'я та культури [див. підрозділ 17.3.4.]. Аби реалізувати весь потенціал інформаційного суспільства, потрібні постійні зу­силля щодо дослідної діяльності, технологічного розвитку та практичного втілення.

Зусилля Спільноти, зосереджені в спеціальній програмі з наближеного до користувача інформаційного суспільства, спрямовані на розв'язання загальних проблем доступу, простоти використання, економічної ефективності та можливості взаємодії, а також стандартизації.12 Зусилля також спрямовані на розв'язання соціально-економічних наслідків такої діяльності, зокрема стосуються соціальних змін, спричинених запровадженням і ширшим використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій, а також їхнього впливу на різні групи населення (особ­лива увага приділяється впливові на жінок і молодь).

Цілями спеціальної програми з конкурентного та сталого зростання є:

вироблення й поширення знань і технологій, необхідних для процесів створення та розвитку, а також для вироблення високоякісних, безпечних для довкілля та споживача товарів, які будуть конкурентоздатні на ринку майбутнього; стиму­лювання економічного зростання та створення нових робочих місць у Європі та забезпечення постійних інноваційних зусиль підприємств (зокрема й МСП) задля підвищення їхньої конкурентності.13 Ця мета тісно пов'язана з розвитком транспортних систем, які мають бути економічними, безпечними й не завдавати шкоди довкіллю та якості життя [див. підрозділи 16.3.4. та 20.1. ].

Науково-дослідна діяльність і технологічний розвиток у сфері охорони довкілля, енергетики та сталого управління ресурсами екосистеми значущі для реалізації політик Спільноти. Використання необхідних знань і технологій дозво­лить задовольнити різноманітні потреби. Зокрема, економічний розвиток та про-

11. Decision 1999/167, OJL 64, 12.03.1999.

12 Decision 1999/168, OJL64, 12.03.1999.

13 Decision 1999/169, OJL 64, 12.03.1999.

 

332.

мислова конкурентність, що не завдають шкоди довкіллю та якості життя, потре­бують наявності екологічно чистих, ефективних, економних і диверсифікованих енергетичних систем та послуг, зокрема запровадження нових і відновних енерге­тичних технологій. Такі технології сприяли б істотному зменшенню викидів СО2 та інших газів, що викликають парниковий ефект [див. підрозділ 16.3.4.]. Хоча дослідна діяльність і технологічний розвиток у сфері охорони довкілля й енерге­тики тісно пов'язані між собою, останні дві провідні дії спеціальної програми з енергетики, охорони довкілля та сталого розвитку насамперед стосуються еко­логічно чистішої та ефективнішої енергетики й тісно координуються з основними напрямками діяльності в рамках П'ятої рамкової програми Євратому з дослідної діяльності та професійного навчання.14

Стимулювання інноваційної діяльності й участь у цьому малих і середніх підприємств (МСП), хоча й не є синонімами, але все одно тісно пов'язані між собою. Малий і середній бізнес є важливими об'єктами та суб'єктами інновацій [див. підрозділ 17.1.4.]. Розвиток МСП може здійснити життєво важливий вне­сок в економічний та соціальний розвиток, нові види економічної діяльності, процес створення робочих місць та підвищення конкурентності. Отже, не­обхідно надати МСП легший доступ до передових технологій, яких вони потре­бують, а також до можливостей, що їх надають дослідницькі програми Спільноти та держав-членів. Враховуючи це, горизонтальна програма щодо стимулювання інновацій та заохочування участі МСП в інноваційній діяльності спрямована на стимулювання інновацій, створення інноваційних підприємств і полегшення поширення й використання результатів дослідної діяльності, надання підтримки в переданні технологій.'"

Горизонтальна програма спрямована на: розвиток людського дослідного по­тенціалу Спільноти, особливо через поступ професійного навчання та забезпечен­ня мобільності дослідників, аби підтримати, серед іншого, зусилля зі створення но­вих робочих місць; поліпшення доступу до дослідної інфраструктури; сприяння в спробі перетворити Спільноту на привабливе місце для дослідників; стимулювання європейської дослідної діяльності на міжнародній арені та просування європейської наукової й технологічної культури; зміцнення соціально-економічних знань задля ліпшого розуміння ключових проблем, з якими стикається європейське суспільство; та надання допомоги в розробленні наукової та технологічної політики Спільноти, а також інших спільних політик.

18.5. Висновки

Конкурентоздатність і сталість є запорукою успішності економіки ЄС в майбутньому. Вони зумовлюють здатність громадян, підприємств, регіонів, держав та Спільноти розробляти й використовувати знання, науку й технології майбутнього у виробництві високоякісних товарів, процесів і послуг, а також у нових та ефективніших організаційних формах. Зміцнюючи інноваційну

14. Decision 1999/170, OJL 64, 12.03.1999.

15 Decision 1999/172. OJL 64, 12.03.1999. |

16. Decision 1999/173, OJL 64, 12.03.1999.

 

333.

здатність європейської промислової системи і стимулюючи появу підприємств та послуг, заснованих на нових технологіях та нових ринкових можливостях, європейська дослідна діяльність і технологічний розвиток допомагають держа­вам ЄС долати основні виклики суспільства, зокрема зайнятості населення. Водночас дослідна діяльність, спрямована на забезпечення сталої мобільності й охорони довкілля та споживача товарами й послугами, може сприяти поліпшенню якості життя та умов праці.

Забезпечення сталого розвитку в Європі неможливе без узгодження еко­номічних цілей, пов'язаних із техноло<

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти