ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Неокейнсіанські теорії економічного зростання

Теорія економічного зростання Домара− це концепція, у якій досліджується двоїста роль інвестицій в розширенні сукупного попиту і в збільшенні виробничих потужностей (сукупної пропозиції). Вона була розроблена в передвоєнний період американським економістом польського походження Овсієм Домаром для визначення умов макроекономічної рівноваги в динамічній економіці. Іноді цю модель називають моделлю урівноважуючого зростання доходу, оскільки вона визначає норму збільшення інвестицій, а це забезпечує необхідне для встановлення рівноваги зростання доходу.

У системі Дж. М. Кейнса, яка була побудована для депресивної економіки (горизонтальний відрізок кривої AS), передбачалася наявність вільних виробничих потужностей, а в таких умовах інвестиції виконували тільки функцію утворення доходів, що через ефект мультиплікатора служили поштовхом для збільшення сукупного попиту, зайнятості, доходу і поступового виходу економіки на фазу піднесення. Нова стадія розвитку економіки (проміжний відрізок кривої AS) потребувала для зростання доходу вже додаткових вкладень у виробничі потужності. Тому в моделі О. Домара інвестиції виступають не тільки чинником утворення доходів, вони сприяють розширенню виробничих потужностей економіки.

Звертаючись до умови макроекономічної рівноваги, коли AD = AS, зауважимо, що для зберігання рівноваги в динамічній економіці необхідно, щоб обидві частини даного рівняння зростали в однаковій пропорції. Але оскільки інвестиції одночасно створюють як нові доходи, так і нові виробничі потужності, то необхідно розрахувати обсяг інвестицій і темп їхнього зростання, щоб зростання доходу точно відповідало зростанню виробничих потужностей, які зумовлюють величину сукупної пропозиції. Для цього вводиться система трьох рівнянь:

1. Рівняння пропозиції.

2. Рівняння попиту.

3. Рівняння рівноваги попиту й пропозиції.

Розв’язавши ці рівняння, можна визначити обсяг інвестицій і темп їхнього зростання, щоб зростання доходу точно відповідало зростанню виробничих потужностей.

Рівняння пропозиціїпоказує величину приросту виробничих потужностей за рахунок додаткового інвестування, а саме:

ΔAS =Iδ , (10.3)

де DAS − приріст виробництва; I − загальні інвестиції; δ − гранична продуктивність інвестицій, яка показує величину нового продукту, створеного одною додатковою одиницею інвестицій. Гранична продуктивність відповідає такому співвідношенню:

δ = .(10.4)

Рівняння попитувиражає величину приросту прибутку, викликаного мультиплікаційним впливом додаткових інвестицій і має такий вигляд:

ΔY = Δ I , (10.5)

 

де ΔY − приріст прибутку; ΔI − приріст інвестицій; MPS − гранична схильність до заощаджень, оберненена величина якої показує значення мультиплікатора автономних витрат M, що в свою чергу відповідає співвідношенню:

M = .(10.6)

Рівняння рівноваги попиту і пропозиціїдемонструє основну умову динамічної рівноваги − рівність між приростом доходів і приростом виробництва, а саме:

ΔI =I δ. (10.7)

 

Розв'язавши дане рівняння, одержуємо норму зростання інвестицій, що забезпечить повне використання виробничих потужностей при повній зайнятості, тобто

. (10.8)

Таким чином, врівноважуючий темп зростання інвестицій – це добуток граничної схильності до заощаджень (частки нагромадження в доході) і граничної продуктивності інвестицій. Якщо інвестиції зростають у такому темпі, то і дохід буде зростати в тому самому темпі, забезпечуючи повне використання виробничих потужностей при повній зайнятості.

Теорія економічного зростання Харрода− це концепція, що визначає темп збалансованого підвищення доходу, викликаного стимульованими інвестиціями. Модель розроблялася англійським економістом Роєм Харродом практично одночасно з моделлю О. Домара і була покликана описати лінію розвитку економіки, коли зберігається рівність між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Для кращого розуміння моделі варто чітко усвідомити різницю між автономними і стимульованими інвестиціями.

Автономні інвестиції – це та частина чистих капіталовкладень, що здійснюється незалежно від рівня національного доходу. Динаміку автономних інвестицій визначають зовнішні (екзогенні) чинники: поява технічних нововведень, демографічні зрушення, відкриття нових родовищ корисних копалин, зміна споживчих смаків тощо. Названі чинники дають можливість підприємцям почати виробництво нових видів продукції або продовжувати виробництво старих новим, більш ефективним способом.

Стимульовані інвестиції− це та частина чистих капіталовкладень, що здійснюється під безпосереднім впливом національного доходу. Зміни стимульованих інвестицій зумовлені внутрішніми (ендогенними) факторами: збільшенням (зменшенням) обсягу національного доходу, змінами споживчого попиту.

Дійсно, із зростанням національного доходу зростає і споживчий попит, а це у свою чергу, вимагає від підприємців не тільки інвестування у відновлення й модернізацію існуючих виробничих потужностей, але й капітальних вкладень у розширення виробництва. Враховуючи той факт, що засоби виробництва переносять свою цінність на створюваний продукт частинами, інвестиції в нові промислові підприємства й устаткування повинні збільшуватись швидше, ніж сам попит, оскільки вартість основного капіталу звичайно перевищує ту її частину, що вже перенесена на готовий кінцевий продукт. Отже, чисті інвестиції є функцією приросту доходу, а зростання попиту й доходу впливає як прискорювач (акселератор) інвестиційного процесу, насамперед, у сфері основного капіталу.

Безпосередній приріст чистих інвестицій визначається як приріст доходу, помножений на коефіцієнт акселерації, тобто

ΔI = Δ Y с, (10.9)

 

де ΔI − приріст інвестицій; ΔY − приріст доходу; с − коефіцієнт акселерації (коефіцієнт капіталомісткості); він показує кількість стимульованих інвестицій, необхідних для збільшення доходу на одну одиницю, тобто

 

с . (10.10)

Таким чином, модель економічного зростання Р. Харродабудується не для автономних (не пов'язаних із доходом, як це було в моделях Дж. М. Кейнса і О. Домара) інвестицій, а використовує стимульовані (похідні) інвестиції, викликані безпосереднім зростанням доходу. Економічне зростання, що забезпечують стимульовані (похідні) інвестиції, може, на думку Р. Харрода, відбуватися у різному темпі: гарантованому, природному і фактичному.

Гарантований темп зростання(Gw)− це темп, зумовлений наявними в економіці заощадженнями та коефіцієнтом капіталомісткості, який підприємці вважають нормальним і тому прагнуть утримувати його на тому самому рівні. Величина коефіцієнта капіталомісткості визначається попереднім досвідом: якщо минулі прогнози підприємців стосовно попиту виявилися правильними і при цьому досягалася рівновага між попитом і пропозицією, то і в поточному періоді підприємці будуть прагнути так само збільшувати виробництво й відповідні йому інвестиції. Гарантований темп зростання можна виразити такою формулою:

, (10.11)

де Gw − гарантований темп зростання доходу; S − частка заощаджень у національному доході (схильність до заощаджень); Сr − коефіцієнт капіталомісткості, який показує потребу в новому капіталі, поділену на приріст продукції, для забезпечення якого потрібен цей капітал, тобто

Сr = , (10.12)

Гарантований темп зростання означає лінію підприємницької рівноваги при повному завантаженні виробничих потужностей і запровадженні технічних удосконалень, але припускає наявність вимушеного безробіття. Якщо для економіки, що розвивається, характерним є гарантований темп зростання, то інвестиції поглинають усі заощадження, при цьому економічні інтереси підприємців задоволені, оскільки вироблений ними продукт реалізується і приносить відповідні прибутки.

Природний темп зростання(Gn)це темп, викликаний збільшенням кількості економічно активного населення і технічним прогресом, що, власне, і визначає продуктивність трудових ресурсів. Це, по суті, той максимально можливий темп зростання за умови використання технічних знань і повного залучення у виробництво наявних в економіці ресурсів праці. Для підтримки природного темпу необхідно, щоб капітал зростав такими самими темпами, як і продуктивність праці та самі трудові ресурси. Тільки в цьому випадку обсяг капіталу буде достатнім для того, щоб забезпечити роботою всі наявні трудові ресурси. Природний темп зростання економіки можна записати таким чином:

Gn = n + g, (10.13)

 

Де n − темп зростання пропозиції праці; g − темп зростання продуктивності праці.

Варто зауважити, що для підтримки природного темпу наявної в економіці величини заощаджень може бути недостатньо. Тому в рівнянні природного темпу зростання передбачається відсутність обов'язкової рівності між лівою і правою частинами, тобто

Gn · Сr = або ≠ s, (10.14)

Фактичний темп зростанняG− це темп, що визначається часткою заощаджень у національному доході, що необхідна для здійснення інвестування, яке забезпечить приріст випуску продукції, яка йде на виробничі потреби. Ця величина визначається за такою формулою:

, (10.15)

де G − фактичний темп зростання доходу; s − частка заощаджень у доході; c − коефіцієнт капіталомісткості.

Аналіз співвідношень різноманітних темпів зростання свідчить про відсутність безперервного стійкого розвитку економіки. На практиці завжди спостерігається перевищення або недостатність фактичного темпу зростання над гарантованим.

Якщо гарантований темп зростання нижчий від фактичного (тобто, Gw < G), то заощадження в силу своєї відносної сталості не збільшаться негайно тою самою мірою, тому виявляться нижчим від інвестицій. У таких умовах фактичний коефіцієнт капіталомісткості знизиться і стане меншим за необхідний (прогнозний) коефіцієнт (c < cr), на який сподівались підприємці. В економіці виникає недовиробництво, і частина попиту починає задовольнятися за рахунок товарно-матеріальних запасів. Оскільки коефіцієнт капіталомісткості, бажаний для підприємців, падає, то вони активно збільшують інвестиції в товарно-матеріальні запаси і нове обладнання, тим самим сприяючи тривалому буму в економіці.

Якщо гарантований темп зростання вищий від фактичного (Gw > G), то, з огляду на розглянуті вище міркування, фактичний коефіцієнт капіталомісткості буде більшим від необхідного (c > cr), а заощадження перевищать інвестиції. В економіці виникає надвиробництво як наслідок недостатності сукупного попиту, що викличе безробіття й недовикористання виробничих потужностей. Підприємці в таких умовах будуть вважати товарно-матеріальні запаси надмірними і скоротять їхню закупівлю. Коефіцієнт капіталомісткості буде більш високим, ніж цього бажали б підприємці, тому вони й далі знижують інвестиції, штовхаючи економіку в тривалу депресію.

Таким чином, відхилення фактичного темпу зростання від гарантованого викликають короткострокові циклічні коливання.

Якщо гарантований темп зростання вищий від природного (Gw > Gn), то заощадження, створені в економіці, не можуть цілком перетворитися в інвестиції через відсутність можливостей економічного зростання системи, яка перебуває на межі виробничих можливостей. Унаслідок браку виробничих ресурсів гарантований темп стає навіть вищим від фактичного: виробники розчаровуються у своїх очікуваннях, знижують обсяги випуску продукції та інвестицій, а економіка переходить у стадію депресії.

Якщо гарантований темп зростання нижчий від природного (Gw < Gn), то інвестиційні сподівання підприємців не можуть бути забезпечені наявними заощадженнями, тобто інвестиції вищі від заощаджень. У таких умовах гарантований темп може виявитися і нижчим від фактичного, тому що надлишок економічних ресурсів може дати поштовх для розширення виробництва і переходу економіки в стадію піднесення. Отже, невідповідність гарантованого і природного темпів зростання економіки викликають коливання довгострокового характеру.

Таким чином, для стійкої рівноваги в економіці необхідно досягти рівності гарантованого і природного темпів зростання, тобто

 

 

Gw = Gn. (10.16)

 

Оскільки інвестиції пов'язані з невизначеністю, не завжди дорівнюють заощадженням і не відповідають вимогам природного темпу зростання, то динамічна рівновага в моделі Харрода дуже хитка і потребує державного регулювання, спрямованого на зниження процентних ставок. Модель, що визначає темп збалансованого підвищення доходу, викликаного стимульованими інвестиціями, можна записати таким чином:

 

Gw Сr = sd = GnСr , (10.17)

 

де d − величина розширення попиту на заощадження внаслідок зниження норми відсотка.

Таким чином, еволюція кейнсіанства як одного із провідних напрямів економічної теорії сьогодні відбувається у формі наближення до основних методологічних підходів інституціоналістів, монетаристів та інших економічних шкіл, оскільки в умовах сучасної ринкової економіки віднайти дієвий механізм ринкового регулювання досить складно.

 

ВИСНОВКИ

1. У 30-і роки XX ст. виникає два основних теоретичних напрями, які орієнтуються на теорію державного регулювання економічної системи: кейнсіанство як теорія активного державного втручання в економіку та процесу суспільного відтворення і неолібералізм як економічна система відносно пасивного державного регулювання ринкової економіки.

2. Предметом дослідження Дж. М. Кейнса є макроекономіка як цілісна економічна система. В основі макроекономічного аналізу лежать агреговані величини, що безпосередньо впливають на функціонування усієї економічної системи.

3. Дж. М. Кейнс встановив економічну залежність між капіталовкладеннями, споживанням і національним доходом. Цю залежність він показує на основі концепції мультиплікатора. Чим більша частина отриманого доходу споживається, тим більшою буде сама величина мультиплікатора.

4. Мультиплікатор − це числовий показник, що характеризує співвідношення між зростанням інвестицій з одного боку і зростанням зайнятості й доходу з іншого.

5. Макроекономічні рекомендації щодо державного регулювання на основі концепції Дж. М. Кейнса зводяться до таких положень: об'єктом регулювання повинен стати ефективний попит і в першу чергу, найбільш важливий його компонент – інвестиції (стимулювати споживання має сенс тільки після того, коли досягається стадія інвестиційного насичення). Методами державного регулювання ефективного попиту повинні стати кредитно-грошова й податково-бюджетна політики.

6. Формування та розвиток неокейнсіанства як провідного напряму світової економічної науки та теоретичної основи державного регулювання ринкової економіки припадає на 50 − 70 рр. ХХ століття.

7. Представники неокейнсіанства розробили теорію економічної динаміки і теорію економічного зростання.

8. Криза неокейнсіанства у 70 − 80 рр. ХХ ст. зумовила необхідність перегляду його основних методологічних підходів.

Основні економічні ідеї посткейнсіанства зводяться до таких позицій:

– гостра критика і заперечення основних положень неокласичної школи, насамперед теорії граничної продуктивності і теорії граничної корисності;

– відродження традицій класичної школи політичної економії;

– розширення поля економічного аналізу за рахунок введення в нього соціально-економічних інститутів.

Вправи

Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання.

1. У чому полягає сутність теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнса?

2. Яку роль відведено державі у працях представників кейнсіанства?

3. Розкрийте сутність основного психологічного закону Дж. М. Кейнса.

4. Які заходи державного регулювання економіки запропонував використовувати Дж. М. Кейнс?

5. Які причини зумовили виникнення неокейнсіанства?

6. У чому полягає сутність неокейнсіанської теорії економічного зростання О. Домара та Р. Харрода?

7. Яку роль відіграє мультиплікатор у теорії Дж. М. Кейнса? Розкрийте взаємодію мультиплікатора й акселератора.

8. Розкрийте причини кризи неокейнсіанства.

9. У чому полягає сутність методологічних основ посткейнсіанства?

10. Дайте порівняльну характеристику методологічних підходів до аналізу економіки неокейнсіанців і посткейнсіанців.

Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один.

1. З точки зору неокейнсіанців похідні (стимульовані) інвестиції – це:

 

а) інвестиції, які можуть здійснюватися залежно від величини національного доходу;

б) інвестиції, які не пов’язані з величиною національного доходу;

в) інвестиції, які можуть здійснюватися за рахунок винаходів, відкриттів і т. д.;

г) правильними є відповіді в пунктах а, в.

 

2. Як розраховується акселератор у неокейнсіанських моделях економічного зростання?

 

а) відношення приросту доходу до приросту інвестицій;

б) відношення приросту виробничих потужностей до приросту інвестицій;

в) відношення приросту інвестицій до приросту доходу;

г) відношення приросту виробничих потужностей до приросту доходу.

 

3. Гранична ефективність капіталу – це:

 

а) відношення додаткового прибутку до додаткових вкладень капіталу;

б) відношення прибутку до інвестицій;

в) відношення приросту інвестицій до приросту прибутку;

г) відношення приросту споживання до приросту доходу.

 

4. Поняття мультиплікатора Дж. М. Кейнс вводить з метою показати, що:

 

а) споживання зростає повільніше, ніж дохід;

б) приріст інвестицій і приріст доходу прямо пропорційні;

в) початкові інвестиції зумовлюють приріст зайнятості й доходу;

г) правильна відповідь не названа.

 

5. Згідно з кейнсіанською теорією, збільшення зайнятості, яке зумовлене новими інвестиціями, призводить до:

 

а) зменшення доходу;

б) збільшення доходу;

в) зменшення інвестицій;

г) зменшення споживання;

д) правильними є відповіді в пунктах б, в.

 

6. Мультиплікатор у теорії Дж. М. Кейнса розраховується як:

 

а) відношення приросту доходу до приросту інвестицій;

б) відношення приросту інвестицій до приросту доходу;

в) відношення приросту доходу до приросту споживання;

г) відношення приросту споживання до приросту доходу.

 

7. Хто з перелічених груп економістів є прихильниками посткейнсіанської економічної теорії?

 

а) М. Фрідмен, С. Харріс, Д. Хікс;

б) Д. Хікс, А. Хансен, С. Харріс;

в) Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа.

г) М. Фрідмен, П. Самуельсон, Ф. Хайєк?

 

8. Головна відмінность кейнсіанської економічної теорії від класичних економічних положень полягає:

 

а) у поглядах на процес регулювання ринку праці;

б) у визначенні економічної ролі держави в ринковій системі;

в) у підходах до розуміння суті загальної економічної рівноваги;

г) правильними є відповіді в пунктах а, б.

 

9. Гранична схильність до споживання являє собою:

 

а) відношення споживання до суми доходів;

б) відношення приросту споживання до приросту доходу;

в) відношення приросту доходу до приросту інвестицій;

г) правильна відповідь не названа.

 

10. Гранична схильність до заощаджень являє собою:

 

а) відношення приросту споживання до приросту заощаджень;

б) відношення приросту заощаджень до приросту доходу;

в) відношення приросту заощаджень до приросту інвестицій;

г) правильна відповідь не названа.

11. Згідно з кейнсіанською теорією, приватні інвестиції можна стимулювати шляхом:

 

а) збільшення податків з населення;

б) зниження банківського процента;

в) підвищення відсоткових ставок за вкладами до банків;

г) правильна відповідь не названа.

12. Підприємець здійснює капітальні вкладення в економіку до того часу, поки гранична ефективність капіталу не буде:

 

а) вищою від банківського процента;

б) нижчою від банківського процента;

в) дорівнювати банківському проценту;

г) правильна відповідь не названа.

 

13. Виділіть головне вихідне положення кейнсіанської економічної теорії:

 

а) попит на товари створює відповідний йому рівень пропозиції;

б) пропозиція товару створює власний попит;

в) у ринковій економіці пропозиція має стійку тенденцію до зростання під впливом технічного прогресу;

г) правильна відповідь не названа.

 

14. Дж. М. Кейнс вводить в економічну теорію поняття:

 

а) мультиплікатор;

б) акселератор;

в) вбудований стабілізатор;

г) автономні інвестиції.

 

15. Головною працею Дж. М. Кейнса вважається:

 

а) “Економічна таблиця”;

б) “Капітал”;

в) “Загальна теорія зайнятості, процента й грошей”;

г) “Дослідження про природу та причини багатства народів”

16. Хто з перелічених економістів належить до представників неокейнсіанства?

 

а) Д. Хікс; б) Дж. Робінсон;

в) А. Хансен; г) Р. Харрод;

д) П. Сраффа. е) Н. Калдор.

 

17. Основний психологічний закон Дж. М. Кейнса зводиться до твердження:

 

а) прагнення людей до зберігання капіталу в грошовій, тобто ліквідній, формі;

б) із збільшенням зайнятості й сукупного доходу суспільства зростає й особисте споживання, але меншою мірою, ніж зростає дохід;

в) існує обернена залежність між зростанням податків і схильністю підприємців до інвестування;

г) із збільшенням обсягів споживання товару ступінь задоволення потреб споживача зростає і кожна додаткова одиниця товару буде приносити менше задоволення, ніж попередня.

 

18. Яке з наведених положень не відповідає поглядам економістів кейнсіанського напряму?

 

а) Повна зайнятість швидше випадкова, ніж закономірна;

б) рівновага сукупного попиту й сукупної пропозиції може досягатися тільки при повній зайнятості;

в) ринок не здатний забезпечити автоматичне саморегулювання економіки;

г) рівень виробництва або національного доходу залежить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима;

д) правильна відповідь не названа.

 

19. Хто з перелічених економістів належить до представників посткейнсіанства?

 

а) Д. Хікс; б) Дж. Робінсон;

в) А. Хансен; г) С. Вайнтрауб

д) П. Сраффа. е) Н. Калдор.

 

20. Виділіть ті положення, які поєднують погляди прихильників кейнсіанської школи і меркантилізму:

 

а) збільшення маси грошей в обігу з метою зниження кредитних ставок та заохочення інвестицій у виробництво;

б) брак грошей в економіці є причиною безробіття;

в) до моменту досягнення повної зайнятості пропозиція робочої сили залежить від номінальної заробітної плати, а потім – від реальної;

г) помірна інфляція – це засіб стимулювання торгівлі та виробництва;

д) правильними є відповіді в пунктах а, б, г;

е) правильними є відповіді в пунктах а, б, в, г.

 

21. Серед факторів, які можуть впливати на похідні (стимульовані) інвестиції, представники неокейнсіанської теорії циклу виділяють:

 

а) науково-технічна революція;

б) збільшення (зменшення) обсягів національного доходу;

в) зовнішньоекономічна політика держави;

г) зміни у попиті споживачів;

д) правильними є відповіді в пунктах б, г;

е) правильними є відповіді в пунктах а, в.

 

22. Серед факторів, які можуть впливати на автономні інвестиції, представники неокейнсіанської теорії циклу виділяють:

 

а) технічний прогрес;

б) збільшення (зменшення) обсягів національного доходу;

в) зростання народонаселення;

г) зміни у попиті споживачів;

д) правильними є відповіді в пунктах а, в;

е) правильними є відповіді в пунктах б, г.

23. Яке твердження не належить до основних економічних засад Дж. М. Кейнса:

 

а) перехід від мікроекономічного до макроекономічного аналізу;

б) рівність між величиною заощаджень та інвестицій не завжди виконується, і вона не обов’язкова;

в) попит і пропозиція на ринку праці регулюються ставками реальної заробітної плати;

г) ринки праці, товарів і грошей є достатньо відокремленими, так що зміни на одному із них мало або навіть зовсім не впливають на функціонування інших;

д) правильними є відповіді в пунктах в, г;

е) правильними є відповіді в пунктах а, б.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти