ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. ПАРАТИФИ А та В.

План :

1. Основи етіології і епідеміології черевного тифу.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення. Клінічна картина кишкової кровотечі і перфорації виразки кишки, тактика медичної сестри при їх виникненні.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на черевний тиф.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування. Значення організації режиму: лікувальної дієти та догляду за хворими.

6. Профілактичні заходи.

7. Короткі відомості щодо етіології, епідеміології, клініки та діагностики паратифу А і В.

 

Черевний тиф – гостра інфекційна хвороба, що спричинюється паличкою черевного тифу, має фекально-оральний механізм передачі і характеризується симптомами загальної інтоксикації, типовою гарячкою та бактеріємією з ураження усього лімфатичного апарату організму, переважно травного каналу, насамперед дистального відділу клубової кишки.

Етиологія - збудник черевного тифу Salmonella typhi abdominalis, паратифу – Salmonella paratyphi A et B, належать до роду сальмонел, родини ентеробактерій. Рухливі, мають форму паличок, джгутики, добре ростуть на живильних середовищах, що містять жовч, виробляють ендотоксин. Мають О – соматичний а/г, Н – джгутиковий а/г та Vi – а/г вірулентності.

Стійкі до факторів зовнішнього середовища, у грунті зберігається до 9 місяців, у воді – 4 тижні, у фекаліях близько року. Добре зберігаються та розмножуються у м`ясних та молочних продуктах, на фруктах і овочах, у сирі, маслі, хлібі. Витримують низькі

температури, при кип`ятінні та під дією дезрозчинів гинуть через декілька хвилин.

Епідеміологія –джерелом інфекції є хвора людина та бактеріоносій. Хворі виділяють збудника з сечею, калом, слиною та молоком. Виділення починається з кінця інкубаційного періоду, максимальне в період розпалу, зменшується при видужуванні, може залишатись бактеріо-носійництво. Розрізняють гостре, хронічне та транзиторне бактеріо-носійництво. Жінки є носіями частіше. Виділяють збудника з калом.

Механізм зараження – фекально-оральний. Шлях зараження – водний, харчовий, контактно-побутовий. Кожен з них може привести до епідемії.

Властива літньо-осіння сезонність. Імунітет після захворювання стійкий.

Патогенез –збудник потрапляє ворганізм людини через рот, частково під дією шлункового соку гине, частково потрапляє в тонку кишку, проникає в епітелій слизової оболонки а також в лімфатичні вузли кишки, розмножується в них та сенсебілізує. Коли збудник в достатній кількості накопичився в лімфоїдній системі тонкої кишки, відбувається його вихід у кров та розповсюдження по різних органах та тканинах. Виникають вогнища в печінці, селезінці. Клінічно це супроводжується інтоксикацією та розпалом хвороби. Кров`ю збудник заноситься знов в лимфоїдну тканину тонкої кишки і починається процес аутоімунного запалення кишкових лимфовузлів. Запалення проходить декілька стадій:

І – стадія “мозковидного набухання” – відбувається набухання пейерових бляшок та лімфатичних фолікулів клубової кишки, характерна для першого тижня хвороби;

ІІ – стадія некрозу – під впливом ендотоксину лимфовузли некротизуються, на другому тижні;

ІІІ – стадія утворення виразок - некротичні тканини відпадають, відкриваються виразки, на третьому тижні;

IV – стадія чистих виразок – на четвертому тижні;

V – стадія загоювання – на 5-6 тижні.

Ускладнення черевного тифу виникають на третьому тижні хвороби, коли відкриваються виразки. В цей час можлива перфорація кишки та кишкова кровотеча. На третьму тижні слідкують за станом хворого з особливою ретельністю.

Клініка –інкубаційний період триває 5-25 днів (найчастіше 10-15 днів).

Початковий період – початок поступовий, температура до 5 доби підвищується до високих цифр, турбує слабкість, головний біль,

порушення сну та апетиту, схильність до запорів. Спостерігається блідість шкіри, язик збільшений з відбитками зубів, кінчик та краї вільні від нальоту (черевнотифозний язик), печінка та селезінка пальпуються, у правій здухвинній ділянці при пальпації відмічається бурчання, відмічається відносна брадікардія, сухе покашлювання.

Розпал хвороби – температура встановлюється на високих цифрах з добовими коливаннями біля 1°С, спостерігається інтоксикація та всі вищеназвані симптоми. У окремих випадках виникає тифозний статус, на 8-10 день з`являється типовий розеольозний висип на передній черевній стінці та на бокових поверхнях грудей, елементи поодинокі, метеоризм, запор може змінюватись проносом, біля ліжка відчувається запах аміаку.

На третій добі захворювання можливі ускладнення :

- кишкова кровотеча – стан хворого погіршується, наростає слабкість, температура та АТ знижується, тахікардія, “температурно-пульсові ножиці”, в калі кров.

- перфорація кишок – виникає “кинджальний” біль у животі, симптоми гострого живота, стан погіршується.

Гострий період хвороби утримується 10-15 діб.

Період видужування – період відновлення функцій.

Можливі проблеми при черевному тифі

I – наявні

1. Головний біль.

2. Гіпертермія.

3. Спрага.

4. Порушення функції кишковика – проноси або закрепи.

5. Незадоволення потреб в адекватному харчуванні через відсутність апетиту.

6. Метеоризм.

7. Порушення рухової діяльності.

8. Порушення сну – безсоння.

9. Незадоволення потреб в особистій гігієні та самообслуговуванні.

II – потенційні

1. Ризик виникнення застійної пневмонії.

2. Ризик виникнення пролежнів.

3. Через недотримування суворого ліжкового режиму та дієти є ризик виникнення кишкової кровотечі або перфорації.

4. Ризик дезорієнтації та дезадаптації через нейротоксикоз.

5. Тривога.

6. Дисбактеріоз.

 


Сестринська оцінка загального стану хворого на черевний тиф.

1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості, порушення сну.

2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс.

3.Вимірює температуру, частоту дихання, характер дихання.

4.Стан шкіри та склер, висипи на шкірі.

5.Диспептичні явища – відраза від їжі, метеоризм, послаблення стулу або закрепи.

Діагностика –

1) клініка

2) епіданамнез

3) гемокультура в перші дні хвороби, 5-10 мл крові на жовчний бульйон

4) копрокультура з другого тижня

5) урінокультура з третьго тижня

6) білікультура

7) серологічні реакції – РНГА, реакція Відаля з 7 дня хвороби, діагностичний титр 1 : 200.

Лікування –

1) обов`язкова госпіталізація

2) суворий постільний режим до 10 дня нормальної температури

3) дієта № 4, 4б

4) антибіотики : левоміцетин по 0,5 г 4-6 раз на добу до 12 дня нормальної температури; можна ампіцилін, бактрим, фуразолідон

5) ністатин

6) антигістамінні (димедрол, піпольфен)

7) дезинтоксикаційна терапія (глюкоза 5% з аскорбіновою кислотою, гемодез, розчин альбуміну)

8) серцеві препарати

9) при кровотечі – суворий постільний режим, на 12-24 години відміняють їжу, холод на живіт, вікасол, амінокапронова кислота, переливання цільної крові, холодне пиття

10) виписують з стаціонару при клінічному видужування, але не раніше 21-23 дня нормальної температури при негативних результатах посіву калу, сечі та жовчі.

Догляд -

- забезпечення індивідуального поста біля важкохворих

- вимірювання Ps, АТ, t° кожних 6 год.

- розташування хворого в зручному положенні, при необхідності за ширмою

- надання інформації пацієнту щодо необхідності дотримання суворого ліжкового режима та дієти

- при гарячці застосування міхура з льодом до області скронь, обтирання шкіри напівоцтовим розчином

- при метеоризмі постановка газовідвідної трубки

- догляд за шкірою та слизовими оболонками

- зміна натільної та постільної білизни

- при загрозі колапсу підняти ніжний кінець

- запобігати приеднанню вторинної інфекції

- профілактика пневмонії

- профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції

- догляд при блюванні та проносі

- знезараження виділень, поточна та заключна дезинфекція

- саносвітня бесіда з пацієнтом та його родиною по профілактиці кишкових інфекцій.

Профілактика –

1) рання діагностика, госпіталізація та лікування хворих

2) дезинфекція поточна та заключна

3) термометрія та нагляд за контактними протягом 21 дня, посіви сечі

4) загальносанітарні міри – покращення водопостачання, каналізації, боротьба з мухами, саннагляд за підприємствами харчової промисловості

5) виявлення та лікування бактеріоносіїв.

 

Питання для самоконтролю :

1. Дайте визначення черевного тифу.

2. Дайте характеристику збудника черевного тифу.

3. Які особливості зараження ?

4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення. Клінічна картина кишкової кровотечі і перфорації виразки кишки, тактика медичної сестри при їх виникненні.

5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта.

6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики.

7. Які принципи лікування ? Значення організації режиму: лікувальної дієти та догляду за хворими.

8. Профілактичні заходи.

9.Короткі відомості щодо етіології, епідеміології, клініки та діагностики паратифу А і В.


САЛЬМОНЕЛЬОЗ

План :

1. Основи етіології і епідеміології сальмонельозу.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення. Клінічна картина зневоднення, тактика медичної сестри при усуненні зневоднення.

3. Лабораторна діагностика.

4. Принципи лікування. Значення організації режиму: лікувальної дієти та догляду за хворими.

5. Профілактичні заходи.

 

Сальмонельоз – гостра інфекційна хвороба, яка належить до бактеріальних зоонозів, спричиняється бактеріями роду сальмонела, передається найчастіше через продукти харчування, характеризується ураженням травного каналу, рідше тифоподібним або септичним перебігом.

Етиологія – збудник сальмонела, нараховують більше 2000 сероварів, за антигенною структурою розрізняють типи А, В, С, D, E, з них нараховують іще 60 видів та груп.

Добре зберігається у зовнішньому середовищі: у воді – 4 місяці, у яйцях – 1 рік, у м`ясі при Т 0°С – 140 днів, у молоці – 3 тижні. Гине при кип`ятінні та під дією дезрозчинів через 5 хвилин.

Епідеміологія – джерелом інфекції можуть бути:

1) хвора тварина (свійська, дика)

2) водоплаваючі птахи

3) хвора людина

4) бактеріоносій.

Виділяється назовні з сечею, молоком, слиною, фекаліями.

 

Механізм передачі:

1) фекально-оральний

2) рідше контактно-побутовий.

Фактори передачі:

- м`ясо недостатньо термічно оброблене

- в`ялена риба та рибопродукти

- салати

- молоко, молокопродукти

- яйця термічно не оброблені

- предмети догляду за хворим

- вода

- кондитерські вироби

- - немиті фрукти.

У пологових будинках надзвичайно небезпечні випадки сальмонельозу, так у пологовому будинку №22 м. Києва у 1996 році загинуло 18 новонароджених. Джерелом інфекції виявилась санітарка, що була носієм сальмонельозу.

Захворювання має літньо-осінню сезонність.

Патогенез

1) проникнення збудника через рот у травний канал

2) руйнування частини бактерій під дією шлункового соку – первинна бактеріемія

3) розмноження у тонкій кишці

4) вторинна бактеріемія

5) вторинна локалізація інфекції

6) може бути формування бактеріоносійництва.

Класифікація

1. Гастроінтестинальна форма

А) гастрит

Б) гастроентерит

В) гастроентероколіт.

2. Тифоподібна.

3. Септична.

4. Безсимптомна.

5. Бактеріоносійництво

А) гостре (до 3 місяців)

Б) хронічне (більше 3 місяців)

В) транзиторне.

Клініка – інкубаційний період від 6 годин до 3 діб, частіше 12-24 години.

Початок гострий, нерідко виникає озноб, Т підвищується до 38°С, явища інтоксикації ( головний біль, запаморочення, слабкість ), з`являється біль у надчревній ділянці, навколо пупка, нудота, буває блювання – водянисте з домішкою жовчі, швидко приєднується пронос, калові маси зеленкуваті, пінисті, іноді з домішкою слизу та крові. При огляді – язик сухий обкладений білим нальотом, живіт здутий, бурчить при пальпації, болючий у надчеревній ділянці, печінка та селезінка збільшені.

Пронос триває 2-4 дні, при сильній дегідратації можливі судоми литкових м`язів, аритмія, у важких випадках інтоксикації - колапс.

У типових випадках тривалість хвороби 3-5 днів.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти