Патогенність різних видів неоднакова – інфікуюча доза шигел Григор`ева-Шига становить 5 – 10 мікробних тіл, для шигел Флекснера близько 100 мікробних тіл, Зонне – 10 млн. бактеріальних клітин.

Шигели стійкі у зовнішньому середовищі, зберігаються у молоці протягом 10 днів, у воді до місяця, у вологому грунті близько 40 днів, на сонці гине через 30-40 хвилин, при кип`ятінні відразу гинуть, під діею дезрозчинів через 1-3 хвилини.

Епідеміологія –джерелом інфекції є хворі на гостру або хронічну дизентерію люди або бактеріоносії. Хворі най-більш заразні в перші 3-4 дні хвороби. Найнебезпечнішими є бактеріоносії та хворі на стерті та легкі форми дизентерії.

Бактеріоносійництво розрізняють : гостре (протягом 3 мі-сяців), хронічне (понад 3 місяці), транзиторне.

Механізм зараження – фекально-оральний.

Шлях передачі – 1) водний; 2) харчовий; 3) контактно-побутовий. ( Див. таблицю )

Хворіють частіше діти. Характерна літньо-осіння сезонність.

Клініка –

1. Гостра дизентерія ( близько 3 місяців ) :

а) типова колітична форма;

б) токсикоінфекційна ( гастроентероколітична ) форма;

2. Хронічна дизентерія ( більше 3 місяців ) :

а) рецидивуюча;

б) безперервна;

3. Бактеріоносійництво.

Інкубаційний період – від 1 до 7 діб ( у середньому 2 –3 доби ).

Гостра дизентерія – початок гострий, з`являється дис-комфорт у животі, млявість, головний біль, остуда, темпера-тура підвищується до 38 - 39°С., наростає інтоксикація. При легкому перебігу температура субфебрільна.

Виникають явища спастичного коліту : переймисті болі у нижній частині живота, переважно у лівій здухвинній ді-лянці, що супроводжують кожен акт дефекації. Фекалії рід-кої консистенції, спочатку носять каловий характер, надалі нагадують грудочку слизу з домішкою крові та гною (“ди-зентерійний плювок”). Частота дефекацій може бути від 10 до 100 на добу. З`являються тенезми – тягнучі болі у облас-ті анусу, які виникають під час дефекації та на якийсь час залишаються після неї. Турбують несправжні позиви на низ, що не завершуються дефекацією. Може бути випадіння прямої кишки та зяяння анусу. При пальпації відмічається різка болючість сигмовидної кишки, пальпується у вигляді тяжу, провокує тенезми. Язик обкладений білим нальотом. Тони серця глухі, тахікардія. Хворі неспокійні, безсоння.

Період розпалу триває від 1 до 7-8 діб, видужування пос-тупове. При недотриманні режиму та дієти, при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при низькому рівні імунітету захворювання може набути хронічного пере-бігу.

Хронічна дизентерія – При рецидивуючому перебігу загострювання хвороби чергуються з ремісіями. У періоді загострювання турбують явища спастичного геморагічного коліту. При безперервній формі стан хворого постійно по-гіршується, з`являються розлади травлення, ознаки гіпові-тамінозу, анемії. Проноси чергуються із запорами, постій-ний дискомфорт у животі, спастичні болі.

Можливі проблеми пацієнта при дизентерії

I – наявні

1. Головний біль, спастичний біль у животі, тягнучий біль в області ануса - тенезми.

2. Нудота та блювання.

3. Порушення функції кишковика – пронос з домішкою крові (у дітей до 5 років).

4. Гіпертермія.

5. Незадоволення потреб в адекватному харчуванні.

6. Метеоризм.

7. Порушення рухової діяльності.

II – потенційні

1. Порушення сну.

2. Ризик зневоднення, судоми.

3. Колапс.

4. Тріщини анусу, мацерація шкіри навколо анусу, випадіння прямої кишки, варікозне розширення вен прямої кишки.

5. Тривога.

6. Дисбактеріоз.

7. Анемія.

8. Схуднення.

9. Хронізація процесу.

Сестринська оцінка загального стану хворого при дизентерії.

1.Медсестра звертає увагу на положення хворого у ліжку, активність, адекватність, стан свідомості, порушення сну.

2.Стан гемодинаміки – артеріальний тиск, пульс.

3.Вимірює температуру, частоту дихання, характер дихання.

4.Колір шкіри та склер, блідість, ціаноз, липкий холодний піт, холодні кінцівки.

5.Характер випорожнень –домішок слизу, крові, гною, наявність тенезмів, кількість дефекацій за добу.

Діагностика –

1) клініка

2) епіданамнез

3) копроскопія

4) копрологія – посів калу до початку антибіотикртерапії на середовище Плоскірева, Ендо, Левіна

5) гемокультура

6) серологічне дослідження (РНГА) з 5 доби хвороби у парних сироватках, діагностичний титр 1:100 для дизентерії Зонне та 1:200 для дизентерії Флекснера

7) ректороманоскопія в період видужування для виключення хронізації дизентерії.

Лікування –

1) дієта № 4 (4а), пізніше дієта № 15

2) фуразолідон по 0,15 г 4 рази на добу 7 днів

3) інтестопан по 3 таблетки 4 рази на добу 7 днів

4) бісептол по 2 таблетки 2 рази на добу 5 – 7 днів

5) при середньому та важкому перебігу призначаються антибіотики – левоміцеимн по 0,5 г 4 рази на добу 3 дні або ампіцилін по 0,5 г 4 рази на добу 3 дні

6) дезінтоксикаційна терапія – в/в краплинно неогемодез 200 мл , реополіглюкін, поліглюкін

7) сольові розчини – “Квартасіль” в/в краплинно, пиття ораліту ( на 1 літр питної перевареної води 3,5 г натрію хлориду; 2,5 г гідрокарбонату натрію; 1,5 г калію хлориду та 20 г глюкози )

8) спазмолітики (но-шпа)

9) антигістамінні

10) лікувальні клізми з відваром ромашки

11) ректальні свічки з левоміцетином

12) вітамінотерапія

13) імуностимулятори ( метацил )

14) шлунковий сік, ацедин-пепсин, панкреатин, фестал

15) після антибіотиків курс бактисубтилу або біфідумбуктерину.

Догляд -

- збирання виділень у напівпрозорий градуйований посуд для визначення добових затрат

- зважування хворого 1 раз на добу

- вимірювання Ps, АТ, t° кожних 6 год.

- постановка лікувальної клізми з відваром ромашки

- розташування хворого в зручному положенні, при необхідності за ширмою

- догляд за шкірою та слизовими оболонками

- догляд за областю ануса для профілактики мацерації та тріщин

- зміна натільної та постільної білизни

- при загрозі колапсу підняти ніжний кінець

- запобігати приеднанню вторинної інфекції

- профілактика пневмонії

- профілактика флебіту, напівспиртові компреси на область венепункції

- догляд при блюванні та проносі

- знезараження виділень, поточна та заключна дезинфекція

- саносвітня бесіда з пацієнтом та його родиною по профілактиці кишкових інфекцій.

Профілактика -

- дотримання правил санітарно-гігієнічних та санітарно-технічних норм і правил на підприємствах громадського харчування, у садках, школах тощо

- доброякісне водопостачання

- поточна та заключна дезинфекція у вогнищі

- щорічне обстеження декретованих категорій населення на кишкову групу інфекцій

- проведення освітньої роботи з населенням по профілактиці кишкових інфекцій

Питання для самоконтролю :

1. Дайте визначення дизентерії.

2. Дайте характеристику збудника дизентерії.

3. Які особливості зараження ?

4. Назвіть основні клінічні ознаки. Ускладнення.

5. Визначте проблеми пацієнта і дайте сестринську оцінку стану пацієнта.

6. Перелікуйте методи лабораторної діагностики.

7. Які принципи лікування ?

8. Профілактичні заходи.

ХОЛЕРА -

План :

1. Основи етіології і епідеміології холери, як особливо небезпечної інфекції.

2. Основні клінічні ознаки. Проблеми пацієнта. Ускладнення.

3. Сестринська оцінка загального стану хворого на холеру.

4. Лабораторна діагностика.

5. Принципи лікування.

6. Профілактичні заходи. Значення організації карантинного режиму.

це гостре карантинне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом зараження, яке проявляється профузним блюванням та проносом з розвитком зневоднення, гіпотермією.

Етиологія - збудник холерний вібріон, у мазку нагадує кому, рухливий, грамнегативний. Живе у лужному середовищі, не витримує соляної кислоти, кип`ятіння та дії дезрозчинів. Витримує заморожування. За антигенною структурою існують вібріони Інаба, Огава та Гікошима. У великій кількості під мікроскопом нагадують зграю риб. У водоймищах, мулі, молюсках та криветках довго зберігається і розмножується.

Епідеміологія - джерело інфекції а) хвора людина

б) вібріоносій. Заразними є виділення та блювотні маси. Механізм зврвження фекально-оральний. Шляхи зараження а) водний б) контактнопобутовий в) харчовий. Фактори передачі - слабопосолена або в`ялена риба, м`ясні та молочні продукти, питна вода, овочі та фрукти, предмети побуту, брудні руки, мухи. Першими захворюють діти та літні люди, хворі на гастрит з пониженою кислотністю. Епідемії виникають у приморських містах при антисанітарії. На Україні вібріон виділяють у воді поблизу Одеси, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя.

Клініка - інкубаційний період 1 - 6 діб. Початок гострий, раптово без нудоти починається блювання, блювотні маси рясні, за виглядом нагадують рисовий відвар. Так само раптово, без болю у животі та позивів, починається пронос, виділення спочатку мають каловий характер, надалі нагадують рисовий відвар із запахом риби або сирої картоплі.

Швидко розвивається зневоднення, ступінь якого і визначає важкість хвороби. Виділяють 4 ступеня зневоднення: І, ІІ, ІІІ, ІV.

І ст. - блювання та пронос не частіше 2-5 раз на добу, втрата маси тіла до 3%. Самопочуття задовільне, специфічне лікування непотрібне.

ІІ ст. - блювання та проноси 15-20 раз на добу, втрата рідини до 6% маси тіла. Виникає слабкість, спрага, сухість шкіри, оиплість голосу, поодиноку судомисті скорочення м`язів литок кистей, стоп. Визначається тахікардія, гіпотонія, олігурія. Потрібне лікування.

ІІІ ст. - втрата маси тіла до 9%. Спрага, болючі судомні скорочення м`язів, ціаноз, гіпотермія, афонія, зниження тургора шкіри, олігоанурія, може бути колапс.

ІV ст. - втрата маси тіла більше 9%. Важке зневоднення - холерний алгід. Безперервне блювання та пронос. Симптоми Ексикоза - загострення рис обличчя, симптом "окулярів", холодний липкий піт, "руки пралі", анурія, афонія, згущення крові. Необхідна термінова регідратація.

Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 11 12 Следующая