ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 1.1. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі і типи мовлення

Мова — носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу — творця мови.

Оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу. Мова — «...генофонд культури» (О.Гончар), «...жива схованка людського духу» (77.Мирний). Вона духовно єднає покоління, дає змогу сягнути культурних скарбів минулих століть.

Стилі сучасної української літературної мови

Стиль- це різновид літературної мови (функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості щодо добору та використання мовних засобів.

Мовний стиль- це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціоналі стилі з властивими їм підстилями:

 

Власне науковий
Науково-навчальний
Науково-популярний
Науково-публіцистичний

Законодавчий
Адміністративно-канцелярський
Дипломатичний

             
   
 
   
 
   
 
 


Стиль засобів масової інформації
Художньо-публіцистичний

     
 
 
 


Епічний
Ліричний
Драматичний
Комбінований

       
   
 
   
 
 


Побутовий
Світський

           
   
 
   
 
 


РОЗПОВІДЬ повідомлення про події! (експозиція, зав'язка, кульмінація, розв'язка)
РОЗДУМ

(міркування) доведення або пояснення чогось (теза, аргументи, висновки)

 

Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю

       
 
Офіційно-діловий стиль -мовний засіб взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій, а також справочинства і документації.
 
   

       
 
сфера вживання:офіційно-ділові стосунки, законодавство,управління адміністративно-господарською діяльністю.
 
   
 
 
Жанри: тексти указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, ділових листів; виступів на зборах, ділових нарадах, прес-конференціях; бесіда з діловими партнерами, керівника з підлеглим
 
   
 
 
Форми реалізації: діалог, монолог
 
   


Мовні засоби:
Широке використання суспільно-політичної' та адміністративно-канцелярськоїтермінології
Уживання мовних штампів з перевагою багатокомпонентних мовних конструкцій (Повідомлення про одержання директивного листа Міністерства освіти та науки Украіни)

 

Специфічний характер фразеології - компонент стійких фразеологічних сполучень функціонує здебільшого в прямому значенні (Ставити питання, підбивати підсумки, доводити до відома)

 

Відсутність емоційно-забарвленої лексики

 

Синонімія зведена до мінімуму і не викликає двозначності

 

Наявність безособових та наказових форм дієслів із зазначенням постійної дії і відсутність особових форм як засобів індивідуалізації автора

 

Широке використання простих поширених речень, часто ускладнених однорідними, відокремленими, вставними членами речення
Загальні позамовні ознаки офіційно-ділового стилю
Офіційний характер- характер і зміст інформаційних зв'язків між > учасниками ділового спілкування регламентуються чинними правовими нормами, залежать від місця в ієрархії органів управління, компетенції, функціонального змісту їхньої діяльності.
Адресність- офіційний автор іадресант документа відомий, здебільшого ним є організація,

 

Повторність дій і ситуацій- це суттєвий чинник ділового спілкування. Повторність управлінської інформації приводить до регулярності використання однакових мовних засобів.

 

Тематична обмеженістькола завдань, які вирішує організація, є наслідком певної стабільності її функцій.

 

Смислова точність, ясність,які поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів.

 

Висока стандартизаціявислову та сувора регламентація тексту (для чіткої організації текст поділяють на параграфи, пункти, підпункти).

 

Документальність- кожний офіційний папір повинен бути об'єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення).

 


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти