ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)

Основним критерієм професійної майстерності кожного фахівця є знання свого фаху, а знання фаху тісно пов'язане з рівнем опанування мови професії, її лексики, термінології, умінням вільно володіти і користуватися лексикою фаху.

 

       
 
 
   

 

 


Українське усне мовлення стало сьогодні засобом широких июних контактів - у трудовому колективі, на зборах, нарадах, конференціях, з'їздах, а також під час бесід, переговорів з діловимипартнерами.

 

 

 
 

 

 


Усний монолог - це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення.

 

 

Форми монологічного мовлення систематизують:

     
 
 
 


Види усного ділового спілкування:

               
 
співбесіда - різновид діло­вої бесіди, при­значеної для обговорення, вирішення пев­них питань, на­лагодження ко­мерційних від­носин
 
ділова нарада - робота колектив­ного розуму, тра­диційний метод управління, висо­коефективний за умов активного обміну думками, підготовлених учас­ників
 
ділові засідання - в обговоренні пи­тань беруть участь майбутні виконавці рішень, які приймаються. Види завдань: інформаційні оперативні, дискусійні
 
семінар - форма практичних і теоре­тичних вирішень питань, де учасники логічно мислять, висловлюють і обстоюють власну точку зору публічно
 


Публічне мовлення - один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідний за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення.

Виступ - вид усного публічного мовлення, який має певну мету (інформаційну, переконання тощо).

Форми публічного виступу

 

 

Форма публічного виступу Що це таке? Де виголошують виступ? Як підготувати?
Повідом­лення невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему підчас проведення практичних чи семінарських занять Здебільшого пишуть за одним джерелом.
Наукова доповідь виступ, у якому узагаль­нюють наукові дані, інфор­мують про досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень під час прове­дення семі­нарів, конфе­ренцій та на ін. зібраннях з науковим спря­муванням Як правило, студент готує реферат, що являє собою критичний огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури.
Ділова доповідь діловий документ, який міс­тить виклад певних питань життя і діяльності певного колективу, обов'яз­ково 3 висновками та пропози­ціями підчас проведення нарад та на інших зібраннях, містить знач­ний обсяг інформації й розраховується на обізнаних учасників Опрацювавши значний фактичний мате­ріал, доповідач знайомить аудиторію із назрілими в певній галузі проблемами. Основне ж - глибокий аналіз стану справ у фірмі, банку, на підприємстві, в установі тощо, а для цього треба володіти фактами, використовувати у виступі приклади, ілюстрації (якщо вони мають форму таблиці, малюнків, то краще, щоб аудиторія мала на руках надруковані матеріали). Пам'ятайте, що критичні зауваження у принциповій об'єктивній доповіді не повинні принижувати, ображати людину,Керуйтеся для «підкреслення» положень висловами на зразок «необхідно
      наголосити», «треба підкреслити», «мусимо постійно пам'ятати» і т. ін. У підсумковій частині доповіді слід обґрунтувати шляхи і способи практичного розв'язання проблем, розкрити перспективи подальшої роботи, поставити завдання на майбутнє. Може бути заздалегідь надрукована й роздана учасникам зібрання.
Виступ після доповіді коротка, фрагмен­тарна, як правило, інформація не має само-і стійного значення, зрозумі­ти можна лише у зв'язку з обговорю­ваною проблемою Після виголошення доповіді на зібранні Промовець, як правило, торкається кількох питань, висвітлених у доповіді, й оформляє свій виступ найчастіше як набір реплік. Полемічність, критичне спрямування, лаконізм - характерні риси такого виступу.

 

 

Етапи підготовки до виступу :

           
   
 
 
 
   

 

 


Змістовним

 

Доступним

 

науковим

 

достовірним

 

логічним

 

переконливим

 

аргументованим яскравим та емоційним доброзичливим

 

з повагою до слухачів

 

лаконічним

Вимоги до мови оратора

 

 


уникнення

монотонності

темп мовлення

тембр голосу

оригінальність

багатство лексики

синтаксична різноманітність

роль пауз (психологічних і логічних)

інтонаційна виразність

своєрідність

виразність мовлення

зрозумілість, змістовність

доречність, чіткість, логічність

стислість, небагатослівність

багатство мови, використання стилістичних фігур

точність формулювань

майстерність мовлення

правильна вимова

милозвучність, чіткість дикції

переконливість

додержання мовних норм

 

 

Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. ІЦДИ, форми, прийоми розумової діяльності. Основні > ікони риторики

Мислення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка ви­ти и , формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні стосунки з природним і соціальним світом, що її оточує.

 

Сучасні концепції мислення

На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

• Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної

детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).

• соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.

• Логіко-філософська концепція мислення.

• Інформаційно-кібернетична концепція мислення.

• Еврестична концепція мислення.

 

Основні функції мислення

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення).

• Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)

• Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка)

• Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльності людини і суспільства в різних формах і проявах)

• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)

• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)

• Аналітична і синтетична

• Постановка та розв'язання різноманітних завдань і проблем

Тини мислення

• Конкретне мислення

• Абстрактне мислення

• Вербальне мислення

• Дискурсивне мислення

• Недискурсивне мислення (інтуїція, уява)

• Логічне мислення

• Алогічне мислення

• Раціональне мислення

• Ірраціональне мислення

• Наочно-образне мислення

• Концептуальне (понятійне) мислення

• Машинне мислення

Види мислення

• Практичне мислення

• Теоретичне мислення

• Професійне мислення

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти