ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ СТАТУТНИХ СТОСУНКІВ. ПРАВИЛА ВІЙСЬКОВОЇ ВВІЧЛИВОСТІ

Стосунки між військовослужбовцями ґрунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зус­трічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись пра­вил, визначених статутом. З питань служби звертаються один до одного на «ви».

Начальники і старші, звертаючись із питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Рядовий Коваленко» або «Товаришу рядовий»; «Сержант Шевчук» або «Товаришу сержант»; «Прапорщик Іваненко» або «Пане прапорщик»; «Лейте­нант Петренко» або «Пане (товаришу) лейтенант».

У вільний від служби час військовослужбовці мо­жуть звертатись один до одного на ім'я, а до начальни­ків і старших — на ім'я та по батькові.

Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти війсь­кову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам'ятати, що за їхньою поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у став­ленні до цивільного населення, виявляти особливу увагу до літніх осіб, жінок і дітей, поступатися місцем у гро­мадському транспорті, захищати честь і гідність грома­дян, сприяти дотриманню громадського порядку, надава­ти допомогу постраждалим під час нещасних випадків, стихійного лиха.

У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах військовослужбовець мусить запро­понувати начальникові (старшому) своє місце, якщо не­має вільних місць.

Коли під час зустрічі немає можливості вільно роз­минутися з начальником (старшим), підлеглий (молод­ший) повинен зійти з дороги і, вітаючи, пропустити йо­го. В разі потреби обігнати начальника (старшого) війсь­ковослужбовець просить у нього дозволу на це.

Правила військової ввічливості, поведінки і військо­вого вітання обов'язкові також для прапорщиків, міч­манів, офіцерів, генералів та адміралів, які перебувають у запасі або у відставці, якщо вони одягнені у військову форму.

Звертаючись один до одного поза строєм, а також віддаючи чи вислуховуючи наказ, військовослужбовці мають стати у стройове положення «струнко», піднести руку до головного убору (в разі його наявності) й опусти­ти її. Віддаючи або вислуховуючи рапорт, військово­службовець опускає руку від головного убору після за­кінчення рапорту.

Військовослужбовець завжди, за всіх умов зверта­ється до командира згідно з вимогами статуту. Це стосу­ється і таких, наприклад, випадків, коли солдат слу­жить під командою земляка, товариша по цивільній ро­боті або навіть родича.

ПОРЯДОК ВІДДАННЯ І ВИКОНАННЯ НАКАЗІВ

Начальники мають право віддавати підлеглим нака­зи і повинні перевіряти їх виконання. Підлеглі повинні виконувати накази начальників (командирів).

Накази віддаються, як правило, в порядку підлег­лості. В разі крайньої потреби старший начальник може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього началь­ника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповіс­ти своєму безпосередньому начальникові.

Вислухавши наказ, військовослужбовець відповідає «Слухаюсь» і виконує його. Про виконання наказу вій­ськовослужбовець зобов'язаний доповісти начальнико­ві, який віддав наказ, і своєму безпосередньому началь­никові. Наказ має бути сформульований виразно, чітко, щоб не допустити його подвійного тлумачення і не ви­кликати сумнівів у підлеглого щодо його змісту.

Начальник (командир), який віддав наказ, повинен забезпечити його виконання. Він несе відповідальність за наслідки та відповідність наказу чинному законодав­ству, а також за невжиття заходів щодо його виконання.

Якщо військовослужбовець, виконуючи наказ, одержав від іншого начальника, старшого за службовим становищем, новий наказ, який стає перешкодою для виконання попе­реднього, він доповідає про це начальникові, який віддав другий наказ, і за його згоди виконує останній. Началь­ник, який віддав новий наказ, повідомляє про це того начальника, що віддав попередній наказ.

ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЧАЛЬНИКІВ І СТАРШИХ

Військовослужбовці, підлеглі й молодші, звертаю­чись у службових справах до начальників і старших, на­зивають їх за військовим званням, додаючи перед зван­ням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Товаришу (пане) сержант», «Товаришу (пане) прапорщик», «Това­ришу (пане) капітан».

Коли хочуть звернутися до іншого військовослуж­бовця в присутності командира (начальника) чи старшо­го, просять на це дозволу командира (начальника) чи старшого. Наприклад: «Товаришу майор. Дозвольте звер­нутися до лейтенанта Коваленка».

Зі службових та особистих питань військовослужбо­вець звертається до свого безпосереднього командира, а в разі необхідності — до вищого начальника.

ВІЙСЬКОВА ВВІЧЛИВІСТЬ

Військова ввічливість — це постійний зразок висо­кої культури, скромності й витримки, це збереження військової честі, це обов'язкове військове вітання як один із видів військового ритуалу. Військову честь зобо­в'язані віддавати один одному всі військовослужбовці, в то­му числі й рівні за військовим званням. Військову честь (вітання) віддають при зустрічі і при обгоні. Першим віддають військову честь підлеглі і молодші за військо­вим званням.

Військовослужбовці зобов'язані віддавати військову честь могилі Невідомого Солдата, бойовим прапорам вій­ськових частин, військово-морському прапору під час прибуття на військовий корабель і в разі відбуття з ньо­го, похоронним процесіям, що супроводжуються військо­вими. Коли виконується Державний Гімн України, вій­ськовослужбовці приймають положення «струнко» і прикладають руку до головного убору.

ОБОВ'ЯЗКИ РЯДОВОГО (МАТРОСА) ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПО СЛУЖБІ

Рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне і вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених перед ним завдань, а також за справний стан своєї зброї, дорученої йому техніки і цілісність ви­даного йому майна. Він підпорядкований командирові відділення. Рядовий (матрос) зобов'язаний: виявляти повагу до командирів (начальників) і старших;

шанувати честь і гідність товаришів по службі, до­тримуватися правил військової ввічливості, поведінки і привітання;

зразково виконувати службові обов'язки, сумлінно вивчати військову справу; засвоювати все, чого навчають командири (начальники); бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом народу України;

оберігати державні і військові таємниці;

точно, ініціативно і сумлінно виконувати накази ко­мандирів (начальників);

повсякденно загартовувати себе, вдосконалювати свою фізичну підготовку;

досконало володіти зброєю і технікою, тримати її завжди справною, вичищеною, готовою до бою;

постійно бути за формою та охайно вдягненим, дотри­муватися правил особистої та громадської гігієни, охайно носити одяг і взуття, своєчасно й акуратно лагодити йо­го, щоденно чистити та зберігати зброю у визначених міс­цях, дорожити державним і військовим майном;

бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати не­гідних вчинків і утримувати від них інших;

неухильно виконувати правила безпеки під час вико­ристання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, а також дотримуватися правил пожежної безпеки;

під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати порушень громадського порядку і негідних вчинків щодо цивільного населення;

знати посади, військові звання і прізвища своїх пря­мих начальників до командира з'єднання включно.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які існують статути Збройних Сил України? Розкажіть основні положення кожного статуту.

2. Назвіть кілька загальних положень про військовослужбовців Збройних Сил України (із Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

3. Назвіть армійські військові звання Збройних Сил України.

4. Назвіть флотські звання Збройних Сил України.

5. Які ви знаєте правила військової ввічливості?

6. Який статутний порядок звернення до начальників і старших?

7. Розкажіть про обов'язки рядового (матроса).6. Військова дисципліна