Прицілювання зброї та влучність стрільби.

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра (тисячної).

Для визначення поділки кутоміра коло довільного радіуса ділять на 6000 рівних частин. З'єднавши кінці дуг з центром кола за допомогою радіусів, одержимо 6000 рівних центральних кутів

З геометрії відомо, що довжина кола дорівнює 2πR або 6,28R (R — радіус кола). Оскільки ми коло поділили на 6000 рівних час­тин, тоді дугу АС (мал. 40) можна виразити так:

АС або 0-01 — (одна тисячна) = (6,28/6000)R. Спростимо цю форму­лу, поділивши на 6,28. Дістанемо (1/955) R для

зручності розрахунків, оскільки дальність стрільби у стрілецької зброї невелика, заокру­глюємо до (1/1000) R, де R приймається як відстань до предмета, за яким спостерігають.

Отже, поділкою кутоміра (АС), аботисячною, називається цен­тральний кут, дуга якого дорівнює 1/6000 кола, або 1/1000 радіуса (дальності).

Поділка кутоміра (тисячна) дозволяє легко переходити від ку­тових величин до лінійних розмірів і навпаки, бо довжина дуги відпо­відає поділці кутоміра на всіх відстанях і складає (1/1000) R

(дальності).

Куту в 0-01 (одна тисячна) на дальності 1000 м відпові­дає дуга — 1 м (1000:1000), на дальності 500 м — 0,5 м (500:1000), на дальності 2000 м — 2 м (2000:1000)

При читанні величин кутів у поділках кутоміра сотні промов­ляють окремо від десятків та одиниць. Також і записують, відокрем­люючи сотні від десятків з одиницями (табл. 2).

Виходячи з залежності кута, дуга якого дорівнює 1/6000 кола та радіуса (відстані), одній тисячній кута в декілька тисячних відповідає довжина дуги В, що дорівнює одній тисячній дальності ( Д/1000) помноженій на кут, що містить у тисяч­них, можна визначити лінійну величину будь-якого центрального кута, якщо відома його кутова величина і відстань В =Д·У/1000 , звідси Д= Вּ1000/У та У= Вּ 1000/Д.

Отримані формули звуться формулами тисячної й знаходять широке застосування в стрілецькій практиці. У цих формулах Д— (R — радіус кола) — відстань до предмета в метрах; У — кут, під яким видно предмет в тисячних, чи кутова величина між точками в по­ділках кутоміра. Наприклад, 0-17, у формулу підставляється 17; 1-25 — в формулу записується 125; В — висота (ширина, довжина) предмета, тобто довжина хорди (дуги) АС.

Для запам'ятовування формул можна користуватися

таким способом, записаним у два рядки : Дуй=В·1000 (образно «Дуй в тисячу»)

Враховуючи, що влучність

стрільби (правильний вибір прицілу, точки прицілювання) значним чином залежить від точності визначення відстані до цілей, існує декілька способів визначення відстаней до цілі:

1. Окомірний:

- за відрізками місцевості;

- за ступенем видимості предмету.

2. За лінійними розмірами предметів.

3. За кутовими розмірами предметів.

4. За допомогою прицільного пристрою зброї.

5. Безпосереднім промірюванням.

6. За співвідношенням швидкостей звуку й світла.

7. На слух.

Визначення відстані окомірним способом

Це основний спосіб — без будь-яких допоміжних приладів і спе­ціальних пристосувань. Він доступний, застосовується в будь-якій обстановці й забезпечує достатню точність визначення відстаней. Робиться це в тих випадках, коли неприпустиме ніяке зволікання вогню, а умови не дозволять використовувати карту або прилади, для більш точного визначення відстані, або коли ці засоби відсутні.

Для швидкого визначення відстані з якомога меншою помилкою необхідне систематичне тренування в найрізноманітніших умовах.

а) За відрізками місцевості:

Найпоширеніший прийом, який полягає в здібності кожної уяв­ляти на місцевості звичні відстані, наприклад: 50, 100, 150, 200, 300 м.

Зорове вираження від обраного масштабу в пам'яті вимірюю­чого є індивідуальним масштабом окоміру. Необхідно запам'ятати на місцевості відрізки 50, 100 м і відкладенням цих відрізків визна­чити відстань до різноманітних предметів.

При цьому необхідно пам'ятати, що із збільшенням відстаней уявна величина відрізка в перспективі постійно скорочується, а впа­дини приховують відстані.

б) За ступенем видимості предмету або за зовнішнім виглядом предмету. Прийом полягає на ступені сприйняття кольору, обрису та деталей предмету, до якого визначається відстань, а також зрозумілої видимості предмету та його висоти, що здається, якщо вона відома.

Відомо, що з віддаленням видимість предмету зменшується, але ступінь цього зменшення дуже важко помітити тому, що вона зале­жить від багатьох причин: обрисів предмету, його забарвлення в по­рівнянні з оточуючим середовищем, його освітленості, прозорості повітря, гостроти зору тощо (табл. 3).

Визначення відстаней по лінійним розмірам предметів

Спосіб дає більш точні результати, ніж окомір, але для цього треба знати дійсні розміри предмета, за яким спостерігають і мати лінійку з міліметровими поділками. Для цього необхідно:

1. Утримувати лінійку на відстані випростаної руки у 50 см від ока (мал. 42, А).

2. Виміряти в міліметрах висоту (ширину) предмета, за яким спостерігають, тобто визначити скільки міліметрів на лінійці вкла­дається по висоті (ширині) предмета.

3. Потім дійсну висоту (ширину) предмета у сантиметрах поділити на виміряну по лінійці висоту (ширину) предмета в мілі­метрах.

4. Одержаний результат помножити на стале число «5». Це і бу­де шуканим результатом в метрах.

Наприклад: телеграфний стовп висотою 6 м покривається 10 мм на лінійці. Отже відстань до нього

Визначення відстаней по кутовим розмірам предметів

Для визначення відстані до предмета, лінійний розмір якого відо­мий (висота, ширина або довжина), треба взнати, скільки тисячних частин дуги кола займає предмет за яким спостерігають (по висоті, ширині або по довжині).

Наприклад: танк противника розташований на рубежі стов­пів, відстань між стовпами лінії зв'язку 50 м, а по шкалі бінокля вона складає 25 тисячних (0-25, нуль двадцять п'ять). Поділивши лінійну величину (50 м) на число тисячних (25), взнаємо, скільком метрам відповідає одна тисячна: 50:25 = 2 м. Помноживши 2 м на 10­00, отримаємо відстань до стовпів — 2000 м (мал. 44).

У 25

Вимірювання кутів в поділках (тисячних) може проводити­ся: кутомірним колом бусолі (артилерійський оптичний прилад), сіткою бінокля й перископа, артилерійським колом (на карті), ці­ликом прицілу, механізмом бокових поправок снайперського при­цілу й підручними предметами (мал. 43).

Точність кутового вимірювання за допомогою того чи іншого приладу залежить від точності шкали на ньому.

Під час використання для вимірювання кутів підручних пред­метів необхідно заздалегідь визначити їх кутову величину. Для цьо­го необхідно витягнути руку з підручним предметом на рівень ока й помітити на місцевості на кінцях предмета будь які точки, а потім за допомогою кутомірного приладу (бінокля, бусолі і т. ін.) точно ви­міряти кутові величини між цими точками.

Кутову величину підручного предмета можна також визначи­ти за допомогою міліметрової лінійки. Для цього ширину (товщину) предмета в міліметрах необхідно помножити на 2 тисячних, так як од­ному міліметру лінійки при віддаленні її на 50 см від ока відповідає по формулі тисячної кутова величина в 2 тисячних (0-02). Доведен­ня: виходячи з формули тисячної, визначаємо кутову величину (У), яка відповідає поділці 1мм лінійки :

Д 0,5

або 0-02, де В — 1 мм лінійки або 0,001 метра; Д — віддалення лінійки від ока на 0,5 метра.

Наприклад: якщо товщина сірникового коробка складає 1,5 см або 15 мм, то його кутова величина (У) при віддаленні 50 см від ока буде складати: 15x2 = 30 або у тисячних 0-30 і т. д. (табл. 4), (мал. 45).

Таблиця 4

Мал. 45. Ціна в тисячних кулака та пальців руки

Наприклад: Ціль — БТР (мал. 46), за яким спостерігають в бінокль, ширина якого дорівнює 2,5 м, покривається поділкою сіт­ки бінокля, яка дорівнює 0-05. Визначити відстань до цілі, приціл і точку наводки.

(Приціл — 5 в центр)

Можна також, знаючи дальність і кутове значення об'єкта, за яким спостерігають в прилад, визначити лінійні розміри (ширину, висоту, довжину) об'єкта (мал. 47).

1000 1000

Визначення відстаней за допомогою мушки автомата

По практичному сприйняттю — мушка автомата на 100 метрів пере­криває приблизно 25 см.

Знаючи криючу величину мушки автомата, що вона на 100 м перекриває ділянку в «25 см; на 200 м мушка буде перекривати ді­лянку місцевості або частину предмета в «50 см; на 300 м «75 см; на 400 м «1 м і т. ін., можна легко визначити дальність до цілі проти­вника, знаючи їх лінійні розміри. їх небагато і вони легко запам'ято­вуються. Ширина танка - 3 м; ширина БТР - 2,5 м; людина за шириною - 0,5 м; кулеметна обслуга (2 чоловіки) - 1 м.

Визначення дальності безпосереднім проміром

Спосіб визначення дальності безпосереднім проміром, як правило, використовується при завчасному переході підрозділів до оборони й призначений для більш точного визначення відстаней до орієнти­рів, які в бою будуть застосовуватись для керування вогнем.

Тут застосовується безпосередній промір в парах кроків (ПК), які переводяться в метри за формулою:

Д=ПК

Наприклад: відстань, яка виміряна до окремого дерева — орі­єнтир №3 — складає 400 пар кроків. Визначити дальність в метрах(мал.48).

Д = 400 п.к. =600 м

Визначення дальності за співвідношенням звуку й світла

При визначенні відстані до цілі за співвідношенням швидкості звуку й світла, необхідно засікти час між спалахом і звуком, який дійшов, в секундах. Помножуючи швидкість звуку 330 м/с на час, можна ви­значити відстань до місця, з якого був зроблений постріл, або враху­вати, що за 3 секунди звук проходить приблизно 1 кілометр.

Наприклад: ви побачили спалах при пострілі артилерійської гармати через 9 секунд до вас дійшов звук даного пострілу. Визна­чити дальність до гармати.

Виходячи з даних умов визначаємо: 9 : 3 = 3 км

Визначити відстань до різноманітних об'єктів можна також на слух

Знаючи орієнтовні відстані, з яких чуються різні шуми: рубання лісу — 300 м, вбивання кілків в землю ручним способом — до 300 м, падання дерева — 800 м, удар лопати по каменю й залізу — 0,5— 1 км, голосний крик — 1—1,5 км, одиночний постріл — 3 км.

Два вищевказаних способи застосовуються, як правило, в ніч­них умовах.

При польових умовах стрільби найбільший

вплив на зміну траєкторії і дальність польоту кулі (снаряду) спричиняють такі зовнішні чинники:

- зміна температури повітря та заряду;

- зміна атмосферного тиску повітря;

- бічний вітер;

- падіння початкової швидкості кулі (снаряду).

Поправки дальності на зміну температури повітря і заряду залежать від стану погоди: якщо температура повітря вища за табличної (+ 15°С), щільність повітря зменшується, куля полетить далі і поправку на дальність потрібно брати зі знаком мінус; якщо температура повітря менша табличної, щільність повітря збільшується, куля полетить ближче і поправку на дальність потрібно брати зі знаком плюс.

Розглянемо умови стрільби влітку, коли температура повітря буде вище нормальної (вище + 15°С): поправка на дальність на відхилення температури буде від'ємною, а поправка на падіння початкової швидкості позитивною. Якщо ми підсумовуватимемо ці поправки, то вони значно покривають один одного – загальна поправка не перевищуватиме величини 50 м, тобто не перевищуватиме величину середньої помилки визначення відстані окоміром.

Розглянемо умови стрільби при значенні температури нижче табличної, коли основні поправки — на зменшення температури повітря і заряду і на падіння початкової швидкості — будуть одного знаку.

Подібні розрахунки для відстаней від 200 до 800 м показують, що при температурі нижче табличної при стрільбі на відстані до 400 м поправок на приціл вносити не потрібно, а при стрільбі на відстані понад 400 м поправку слід вносити на +50 м при температурі нижче за нуль і на +100 м при температурі повітря нижчий -25° С.

Загалом правило призначення початкової установки прицілу формулююється так: у літніх умовах на всі дальності стрільби приціл доцільно призначати відповідно відстані до цілі; взимку при стрільбі на відстані понад 400 м точку прицілювання слід вибирати на верхньому краю цілі, а при низьких температурах (нижче -25°С ) — збільшувати приціл на одну поділку.

Зміна тиску повітря на політ кулі не спричиняє істотного впливу. Це справедливо тільки при стрільбі на рівнинній місцевості. При стрільбі в гірських умовах (коли підвищення місцевості над рівнем моря складає 1000 м і більше) тиск повітря значно знижується, повітря стає більш розрідженим, зменшується його щільність. Це приводить до істотного зменшення сили опору повітря, унаслідок чого помітно збільшується відстань польоту кулі.