|
Класифікація хіміопрепаратів
Синтетичні препарати: 1. Алкілуючі препарати. Специфічною ознакою алкілуючих препаратів є здатність дисоціювати у водних розчинах з утворенням алкільних угрупувань, що можуть вільно зв’язуватись з нуклеофільними центрами білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, амінокислот. Передбачається, що цитотоксичність цієї групи препаратів пов’язана з утворенням усередині- та міжмолекулярних зв’язків у ДНК, що змінює матричні властивості ДНК як носія інформації. Найбільш характерні препарати з групи алкілуючих агентів: · Хлоретиламіни: ембіхін, хлорбутин, допан, сарколізин, асалін, циклофосфан, іфосфамід; · похідні поліспиртів: дегранол, мієлобромол; · похідні етиленаміну: тіофосфамід, діпін, бензотеф, фотрин, фторбезотеф, іміфос; · ефіри метансульфооксикислот; мієлосан. 2. Антиметаболіти. Препарати цієї групи характеризуються, при всьому своєму розмаїтті, схожим механізмом дії; вони, маючи схожу будову з життєво важливими для клітини метаболітами, включаються в обмін, блокуючи його. Найбільш характерні препарати з групи антиметаболітів: · антагоністи фолієвої кислоти: метотрексат; · антагоністи пурину: 6-меркаптопурин; · антагоністи піримідину: 5-фторурацил, фторафур, цитарабін. 3. Різні синтетичні препарати. До цієї групи належать препарати, механізм дії яких донині остаточно не з’ясовано, але вони не можуть бути віднесені ні до антиметаболітів, ні до алкілуючих препаратів: · проспідин, спіробромін; · похідні метилгідразину (дакарбазин, прокарбазин); · натулан; · комплексні сполуки платини (цисплатин, карбоплатин); · похідні нітрозосечовини: нітрозометилсечовина, ССNU, BCNU, метил-CCNU, кармустин, ломустин. 4. Антибіотики. До цієї групи віднесено протипухлинні препарати, отримані з міцелію пліснявих грибів. Група досить гетерогенна за складом та механізмом дії. Виділяють декілька груп протипухлинних антибіотиків. · Актиноміцини. За хімічною будовою це хромопротеїди. Механізм протипухлинної дії пов’язаний з інгібіцією транскрипції ДНК і синтезу попередників рРНК. Представник – дактиноміцин. · Антрацикліни. Механізм дії опосередкований декількома механізмами: взаємодія з ДНК, вільно-радикальний механізм, пряма дія на мембрани клітин. Представники: адріабластин, рубоміцин, фарморубіцин, карміноміцин. · Група аурелової кислоти. За хімічним складом близька до хромоміцину А, складається з аглікону та моносахаридів. Механізм дії пов’язаний з придушенням ДНК-залежного синтезу РНК. Представники: мітраміцин, олівоміцин. · Флеоміцини. За хімічною будовою ця група представлена комплексом поліпептидів і моносахаридів. Механізм дії пов’язують з утворенням вільних радикалів та індукції пошкоджень ДНК. Представники: блеоміцин, блеоміцитин, пепломіцин. · Інші антибіотики: брунеоміцин, мітоміцин С. 5. Препарати рослинного походження. До цієї групи входять алкалоїди рослинного походження (колхамін, вінкристин, вінбластин) і похідні подофілотоксину (етопозид, теніпозид), тису тихоокеанського (таксол, паклітаксел, таксотер), олії насіння Коїксу (Канглайт). Особливістю механізму дії цієї групи препаратів є блокада клітинного циклу у певній фазі: препарати барвінку рожевого – у метафазі за рахунок інгібіції синтезу РНК, а препарати подофілотоксину гальмують клітинний цикл у фазі G2.
6. Ферментні препарати. L-аспарагіназ, нині єдиний препарат цієї групи. Механізм дії: створення дефіциту аспарагіну в пухлинних клітинах.
7. Хіміопрепарати «таргетної»,молекулярно-скерованої дії, мішенями яких є рецептори факторів росту, білки, що проводять сигнали від рецепторних молекул, молекули, що контролюють апоптоз і пухлинний неоангіогенез: моноклональні антитіла та їх кон’югати – ритуксимаб (мабтера), трастузумаб (герцептин), бевацизумаб (авастин) тощо; малі синтетичні молекули – гефитиніб (іресса), ерлотиніб (тарцева) та ін.; короткі синтетичні молекули ДНК – антисмислові нуклеотиди – облімерсен (генасенс); природні сполуки – неовастат; інгібітори матриксних протеїназ.
RECIST (критерії оцінки відповіді на лікування солідних пухлин – Response Evaluation Criteria in Solid Tumors)
Критерії лікувального ефекту відповідно до шкали RECIST: ПВ – повна відповідь: зникнення всіх пухлинних вогнищ на термін не менше 4-х тижнів. ЧВ – часткова відповідь: зменшення вимірюваних вогнищ на 30% і більше. СТ – стабілізація: немає зменшення, достатнього для оцінки як часткового ефекту, або збільшення, що можна оцінити як прогресування. ПР – прогресування: збільшення на 20% найменшої суми вогнищ ураження, зареєстрованої за час спостереження, або поява нового пухлинного вогнища.
Як і будь-який інший метод, лікування злоякісних новоутворень хіміотерапією має певні ускладнення. Розрізняють 5 ступенів інтенсивності побічної дії протипухлинних препаратів. Ступінь 0 – немає змін лабораторних показників і самопочуття хворого; Ступінь 1 – мінімальні зміни, що не впливають на загальну активність хворого, зміни лабораторних показників не потребують корекції; Ступінь 2– помірні зміни, що порушують нормальну активність хворого, зміни лабораторних показників потребують корекції; Ступінь 3 – різкі порушення, що потребують симптоматичного лікування, відстрочки або припинення хіміотерапії; Ступінь 4 – безпосередня небезпека для життя, необхідна негайна відміна хіміотерапії. Після ліквідації токсичних проявів хіміотерапія продовжується тільки в значно знижених дозах. Найбільш часті ускладнення хіміотерапії:
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Як називаються захворювання або патологічні процеси в організмі, на фоні яких дуже висока вірогідність розвитку злоякісного новоутворення? a) облігатний передрак; b) факультативний передрак; c) дисплазія; d) дистрофія.
2. Яка форма росту буде у злоякісного новоутворення, якщо пухлина має вигляд вузла, що виступає в просвіт полого органу або розповсюджується в товщі паренхіматозного? a) ендофітний рак; b) екзофітний рак; c) виразково-інфільтративний рак; d) рак in situ.
|
|
|