ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вакцинотерапія у профілактиці РШМ

У 2006 році в Америці почалось виробництво першої вакцини проти цервікального раку (РШМ).

Препарат має назву Gardasil; виробляє його компанія Merck & Co. Розрахований на прийом дівчатами й жінками віком від 9 до 26 років. Курс лікування триває півроку й коштує близько 360 доларів США. Виробництво й застосування препарату Gardasil дозволене після закінчення піврічної програми клінічного тестування, в якій брали участь 21 тисяча жінок різних країн світу.

Рис. 18.10. Гардасил (Gardasil). Вакцина дозволена до використання у країнах Євросоюзу, США, Канаді, Мексиці, Бразилії, Малайзії, Новій Зеландії, Австралії і Росії.

 

Під час випробовувань Gardasil, за даними FDA, продемонстрував майже стовідсоткову ефективність у профілактиці папіломавірусних інфекцій (human papillomavirus – HPV), результатом яких стає поява генітальних бородавок, а вони, в свою чергу, здатні призводити до раку.

Новий препарат, за словами фахівців, ефективний проти чотирьох типів HPV: 6, 11, 16 та 18.

 

 

Скринінг РШМ

 

Досвід практичної роботи переконує, що якби усі жінки, які належать до групи ризику, за відсутності симптомів регулярно проходили обстеження у гінеколога, можна було б досягти значного зменшення захворюваності й смертності від РШМ.

Для досягнення цього необхідно, щоб жінки були охоплені санітарно-просвітницькою й були зацікавлені стежити за станом свого здоров’я; два нормальних цитологічних результатів мають підтверджуватись наступними обстеженнями кожні 3 роки. Персонал гінекологічних консультацій повинен бути підготований для правильного виконання забору мазків на цитологічне дослідження та їх інтерпретації («Пап-тест»). Необхідна також координація та відповідне фінансування з боку системи охорони здоров’я всіх діагностичних і лікувальних заходів.

Програма скринінгу раку шийки матки розроблена для того, щоб виявити аномальні цервікальні клітини на ранній стадії розвитку, коли вони можуть бути видалені до того, як розвинеться рак.

Спочатку скринінг проводиться через 3 роки після першого сексуального контакту або по досягненні 21 року, в подальшому – щорічно до 65-річного віку.

Скринінг забезпечує достатній захист, якщо повторюється регулярно. Після широкого розповсюдження скринінг-тесту, розробленого у 1950 році Джорджем Папаніколау (заснований на отриманні мазка з шийки матки, відомий як Пап-тест), кількість летальних випадків від раку шийки матки в країнах, де використовують цей тест, знизилась приблизно у 10 разів.

 

 

Рис. 18.11. Джордж Папаніколау (1883–1962).  

 

 

Отже, РШМ – це злоякісна пухлина, виникнення інвазивних форм якої може бути попереджене. Випробувані методи морфологічної та ендоскопічної діагностики, вживані на етапах скринінгу, вирішують основні діагностичні проблеми.

У 1964 році Ч. Камерон писав: "якщо жінка вмирає від РШМ, то хтось ще, окрім раку, повинний у її смерті". Автор підкреслює, що застосування сучасних методів діагностики має звести до мінімуму смертність від РШМ.

 

РАК ЕНДОМЕТРІЯ

 

У останні десятиліття спостережено суттєве збільшення захворюваності раком тіла матки (РТМ). Захворюваність на рак ендометрія (РЕ) збільшилась на 55%, займаючи 1-е місце серед злоякісних пухлин жіночої статевої системи. Частота РЕ вище в західних країнах і значно нижче в східних. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку, стандартизований показник захворюваності на РТМ в економічно розвинутих країнах складає 15,5. У США в 1998 році American Cancer Society зареєстровано 34 900 випадків РЕ.

За даними Національного канцер-реєстра, розповсюдженість РТМ в Україні з 1990 по 2006 рік збільшилась на 53,8% і складає 25,6 на 100 тис. населення. У 2009 році вона дорівнювала 26,3 на 100 тис. жіночого населення. Захворюваність на цю патологію прямо залежна від віку: ризик розвитку РТМ збільшується у двічі-тричі за кожні 5 років репродуктивного періоду; пік виникнення РТМ констатується у жінок віком 60–70 років. У 78% хворих виявлена патологія відповідає I–II стадії за класифікацією FIGO, що пояснюється особливостями клінічної маніфестації захворювання.

Основні фактори ризику, що впливають на збільшення захворюваності РТМ:

– міома матки й генітальний ендометріоз;
– синдром склерокистозних (полікистозних) яєчників;
– часті ановуляторні цикли й ановуляторні маточні кровотечі в пременопаузі;
– естрогенний тип кольпоцитологічної реакції у постменопаузі;
– гіперпластичні процеси ендометрія;
– гормонозалежні пухлини в анамнезі;
– неадекватне використання гормональних препаратів з високим вмістом естрогенів (при тривалому прийомі естрогенів ризик виникнення РТМ збільшується в 5 разів);
– прийом естрогенів без прогестинів у постменопаузі;
– обтяжена спадковість щодо раку органів репродуктивної системи;
– безпліддя (ризик розвитку РТМ у двічі-тричі вище, ніж у жінок, які народжували);
– наявність нейрообмінно-ендокринних порушень (ожиріння, СД);
– раннє менархе;
– пізня менопауза (після 50 років).

 

РТМ належить до гормонально-залежних пухлин.

У більшості хворих на РТМ внаслідок підвищення активності гіпоталамуса спостерігаються порушення в репродуктивній і енергетичній системах. Тому у жінок з цією патологією часто відзначають ожиріння, цукровий діабет і гіпертонічну хворобу. Разом з тим, у певної частини хворих ендокринно-обмінні порушення виражені нечітко або відсутні зовсім, спостерігають фіброз строми яєчників й атрофію ендометрія. Неоднорідність клініко-морфологічних особливостей захворювання дозволила обґрунтувати 2 патогенетичних варіанти виникнення РТМ.

При 1-му патогенетичному варіанті, що відзначається у 60–70% хворих, чітко виражені порушення овуляції (ановуляторні маткові кровотечі, безпліддя, пізнє настання менопаузи) поєднуються з порушенням метаболізму жирів і вуглеводів (різного ступеня ожиріння, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба). Пухлина виникає на фоні гіперпластичного процесу ендометрія та строми яєчників, часто поєднується з іншими гормональнозалежними пухлинами (раком молочної залози, пухлинами яєчників, що фемінізують), синдромом Штейна-Левенталя (у 62% хворих РЕ виявляються склерокистозні яєчники). Пухлина матки у таких хворих росте поволі, має високий ступінь диференціювання, чутлива до прогестагенів. Захворювання протікає менш злоякісно й порівняно рідко супроводжується лімфогенним метастазуванням.

При 2-му патогенетичному варіанті порушення овуляції і стероїдного гомеостазу виражені нечітко або відсутні зовсім. Пухлина виникає частіше у постменопаузі на фоні атрофії ендометрія, спостерігається фіброз строми яєчників. Відсутність гормональної залежності спричинює наростання ознак автономності й прогресії. У цих випадках пухлина низькодиференційована, схильна до інвазивного росту й лімфогенного метастазування, малочутлива до прогестагенів. Перебіг захворювання менш сприятливий.

Слід відзначити, що на першому етапі канцерогенезу при 1-му патогенетичному варіанті обмінно-ендокринні порушення призводять до виникнення РЕ, а на другому етапі вони відіграють протилежну роль: низька потенція до метастазування й сприятливий прогноз.

З метою раннього виявлення РТМ слід використовувати патогенетичний підхід до оцінки наведених чинників і формування груп ризику. Враховуючи фактори ризику, слід пам'ятати, що має значення не стільки їх кількість, скільки поєднання порушень у двох системах – репродуктивній та енергетичній. При поєднанні 3 чинників і більше в різних гомеостатичних системах ризик розвитку РЕ збільшується в 9 разів. Для виявлення РТМ на ранніх стадіях жінкам до 40 років обстеження слід проводити за наявності скарг, після 40–46 років – за наявності чинників ризику, навіть за відсутності скарг. Таким жінкам необхідно проводити ультразвукову томографію з використанням трансвагінального датчика й взяття аспірата з порожнини матки.

Виникнення пухлини ніколи не відбувається на фоні нормального функціонуючого ендометрія: їй передують гіперпластичний процес, аденоматоз або атрофія, тобто в розвитку пухлини можна спостерігати певні етапи.

 

Етапи канцерогенезу

 

На I етапі спостерігаються тільки функціональні порушення, що виражаються в ановуляції, гіперестрогенії. Якщо не проводити своєчасну гормональну корекцію цих порушень, відбувається формування вже морфологічних порушень, що розцінюються як фонові. До них належать дифузна й вогнищева форми гіперплазії ендометрія. За відсутності лікування цієї патології відбувається формування морфологічних змін, що розцінюються вже як передракові. До них належать слабко й помірно виражені форми гіперплазії атипії або аденоматозу, що вимагають невідкладного лікування, без якого відбувається розвиток злоякісної пухлини: фаза преінвазивного раку, рак у межах слизової оболонки, рак з мінімальною інвазією та виражені форми РЕ.

Основним завданням клініцистів є виявлення і своєчасне лікування фонових, передракових станів і початкових РТМ, оскільки при лікуванні хворих з уже встановленим РЕ тільки біля 60% доживають до 50-річного терміну спостереження, й не менше 30% помирають від рецидиву і метастазів.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти