Комбіновані угоди з опціонами

Стелажна угода (стредл).

Стелажна угода є комбінацією опціонів пут ікол наті самі акції з однієї й тією ж ціною виконання й датою закінчення контрактів. Інвес­тор займає тільки довгу або коротку позицію при очікуванні значної зміни курсу акцій з невизначеним прогнозом про напрям руху курсу. За цією угодою платиться дві премії й при підтвердженні прогнозу по одному з опціонів реалізується прибуток. Продавець подвійного опці­ону стелаж будує свою стратегію розраховуючи на невеликі коливання курсу акцій, що дозволяє йому одержати дві премії. Схема такої угоди показана на рис. 6.3.

З рисунку видно, що в цьому випадку ціни виконання по опціонах Кол і пут були однаковими (наприклад, 51). Якщо ціни по цих опціонах істотно відрізняються, то така ситуація іноді називається штучним стелажем.

Юлій КРАВЧЕНКО

Стратегія покупця

стелажа

(довга позиція)

Ціна активу

\. Стратегія продавця
Збиток ^— ▼ - стелажа

(коротка позиція)

Рис. 6.3. Стелажна угода (стредл) (комбінація опціонів пут і кол).

Стренгл.

Комбінація у вигляді сполучення опціонів кол і пут на ті самі папери з одним строком закінчення контрактів, але з різними цінами виконання називається стренгл. Ця комбінація схожа на стелаж, але дозволяє продавцеві дістати прибуток при більш широкому коливанні курсу акції. Якщо припустити, що ціна виконання опціону кол вище ціни опціону пут, то цю ситуацію можна побачити на рис. 6.4

Стренгл покупця іноді називають довгим стренглом, а стренгл продавця - коротким стренглом.

Доход +

Збиток

Стратегія покупця стренгла

Рис. 6.4. Довгий і короткий стренгл.

Ринок цінних паперів 169

Стреп.

Стреп — це комбінація з одного опціону пут і двох опціонів кол із однією датою закінчення всіх контактів. При цьому ціни виконання можуть бути однаковими або різними, й по всіх опціонах інвестор займає однакову (коротку чи довгу) позицію. На рис. 6.5 показана стратегія такої угоди для покупця і продавця.

Як видно з рисунка, стреп схожий на стелаж, однак у зв'язку з наявністю двох опціонів кол права гілка на графіку розташовується крутіше. До такої стратегії покупці звичайно вдаються при прогнозі більшої ймовірності зростання вартості акцій.

Доход

Збиток

Ціна активу

Стратегія продавця стрепа

Рис. 6.5. Стратегія стреп (комбінація з одного опціону кол і двох опціонів пут).

Стріп.

Ця комбінація складається з одного опціону кол і двох опціонів пут, які повинні мати однакові дати закінчення контрактів, а ціни виконання можуть бути однаковими або різними. При цьому інвестор займає однакову позицію по всіх опціонах. Стріп звичайно придбава-ється при ймовірному зниженні курсу акції. Графік стратегії покупця й продавця схожий на графік за стренглом (рис. 6.4).

Спред.

Існує кілька стратегій, які мають загальну основну назву - спред. Нижче описується кілька з них.

Вертикальний спред.

1. Спред бика.

При цій позиції придбавається опціон кол із більш низькою ціною виконання й продається опціон кол із більш високою ціною виконання

Юлій КРАВЧЕНКО

при однаковому строку закінчення цих контрактів. Займаючи таку позицію, інвестор розраховує, що відбудеться підвищення курсу акції. Важливо, що за цієї стратегії інвестор обмежує свої втрати певною фіксованою сумою, однак і виграші обмежені певною межею. Стратегія учасників такої угоди показана на рис. 6.6.

Варто враховувати, що така стратегія вимагає від інвестора кілька великих первісних вкладень. Формування такої стратегії звичайно називають покупкою спреда.

Доход +

Ціна акції

Збиток

Рис. 6.6. Спред бика.

Спред ведмедя.

Спред ведмедя полягає в купівлі опціону кол (довга позиція) з більш високою ціною виконання й продажу опціону кол (коротка позиція) з більш низькою ціною виконання. До такої стратегії ін­весторові має сенс удаватися при прогнозуванні зниження курсу акцій, але з метою обмеження втрат у випадку підвищення курсу. У зв'язку з тим, що в цьому варіанті ціна довгого кол нижче ціни короткого кол, то укладання таких контрактів не вимагає істотних додаткових початкових вкладень. Про таку дію інвестора говорять, що він «продав спред».

Спред ведмедя можливо утворити при покупці двох опціонів пут - короткого з більш низькою ціною виконання й довгого з більш високою ціною виконання. Цю дію називають покупкою спреда.

Імовірний рух коштів по цій позиції показаний на рис. 6.7.

Синтетична покупка й продаж акції.

За допомогою двох опціонів можна створити позицію, яку назива­ють синтетичною. Ця позиція відповідає продажу або покупці акції.

Ринок цінних паперів 171

Доход +

Рис. 6.7. Спред ведмедя.

Для синтетичної позиції з покупки акції інвесторові необхідно купити опціон кол і продати опціон пут з однієї й тією самою ціною виконання й датою закінчення.

Доход

А-/-

Синтетична позиція (покупка акції) ■ ■Короткий пут

----- Ціна акції

___.»._ V _ — 4 Довгий кол

♦ ♦

Збиток

Рис. 6.8. Синтетична позиція (покупка короткого пут й довгого кол).

На ринках термінових контрактів використовуються й інші спе­ціальні стратегії вертикальних спредів: бекспред, рейтіоспред, спред метелик тощо.

Горизонтальний спред.

Горизонтальний спред конструюється за допомогою продажу й покупки двох опціонів кол, які мають однакову ціну виконання, але різні строки закінчення контрактів - довгий кол має більш пізню дату закінчення. Ясно, що чим більше часу залишається до строку закін-

Юлій КРАВЧЕНКО

чення, тим дорожче буде опціон. За цією стратегією інвестор дістане прибуток, якщо курс акцій дорівнюватиме або не набагато відхилиться від ціни виконання, й понесе збитки, якщо курс акцій істотно відхи­литься від ціни виконання.

Така стратегія показана на рис. 6.9.

Доход +

А

Ціна акції

Збиток

Рис. 6.9. Горизонтальний спред.

Стандартне відхилення й ризик.

Якбуло відзначено вище, важливим складовим елементом моделей оцінки премії опціонів є стандартне відхилення ціни активу. Це стан­дартне відхилення виступає показником швидкості руху ринку, й від нього залежить імовірність того, що вартість активу перейде за ціну виконання опціону. Отже, це імовірнісна величина, міра розкиду цін активу, що характеризує ризик, пов'язаний з цим активом. Відомо, що чим більше розкид цін, тим більше стандартне відхилення й ризик. При цьому стандартне відхилення задається як відсоток відхилення ціни активу від її середньої величини з розрахунку на рік.

6.4. Приклади хеджування на ф'ючерсному ринку

Однією з основних функцій ф'ючерсного ринку як ринку термі­нових контрактів є хеджування. Хеджування- це купівля й продаж ф'ючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін на ринку готівкових продажів (на ринку спот). Механізм перенесення ризику, що існує на цьому ринку, є незамінним інструментом для компаній і фінансових інститутів і аналогічний для всіх розвинених країн.

Повторимо, що хеджери— це окремі особи й компанії, які планують продати або купити певний реальний товар або активи (кукурудзу, зерно, цінні папери тощо) і хочуть обмежити свої втрати у випадку

Ринок цінних паперів 173

несприятливих змін цін на ринку цих товарів у момент майбутньої купівлі або продажу. Для продавця - виробника товару - це можливе падіння цін, а для покупця - зростання цін. Хеджування на ф'ючерс-них ринках знижує до мінімуму вплив таких змін цін. Хеджування на фінансовому ринку діє аналогічно, як на інших ринках, наприклад, на ф'ючерсному ринку сільгоспродуктів. Важливими учасниками цих операцій є спекулянти, які приймають на себе ризик, сподіваючись одержати завдяки цьому прибуток.

Припустимо, що фірма збирається купити зерно на готівковому ринку пізніше, через три місяці. Тоді вона заздалегідь купує ф'ючерсні контракти на рівну кількість зерна (займає довгу позицію) і хеджирує (страхує) себе від фінансових втрат при ймовірному підвищенні цін.

Якщо фермер збирається продати зерно на наявному ринку через кілька місяців після збору врожаю, то він заздалегідь страхує себе від імовірного падіння цін шляхом продажу через брокера ф'ючерсних контрактів на це майбутнє зерно (займає коротку позицію). Таким чином, ці особи стають хеджерами.

Приклад 1 (всі ціни умовні).

Припустимо, що фермер сподівається зібрати 10 000 ц зерна протя­гом вересня. Для страхування від падіння ціни він у травні фіксує ціну на це зерно шляхом продажу ф'ючерсного контракту за травневими цінами, що у цей момент на ринку спот становить 6,00 грн. за 1 ц, а ф'ючерсна ціна на зерно на жовтень у цей момент (у травні) становить 6,25. Фермер займає коротку позицію й продає два жовтневих контр­акти по 5000 ц зерна за ціною 6,25. До жовтня він зобов'язаний або за­крити контракти, або поставити зерно за цією ціною. У жовтні фермер закінчує збір урожаю й переробку зерна та готовий його продавати.

Припустимо, що у вересні ціни готівкові та ф'ючерсні впали. Наявна ціна становить 5,72, а ф'ючерсна- 5,95. Фермер змушений продати своє зерно на елеватор по 5,72, а свою ф'ючерсну позицію закриває шляхом купівлі ф'ючерсних жовтневих контрактів по 5,72 (це офсетна угода). У результаті прибутки на ф'ючерсних контрактах компенсують його втрати на наявному ринку.

Готівковий ринок Ф'ючерсний ринок

ТРАВЕНЬ Продається 2 жовтневих контракти

ціна на зерно нового врожаю по 6,25 за 1 ц (коротка позиція)
по 6,00 грн. за 1 ц

ВЕРЕСЕНЬ Купується 2 жовтневих контракти

продається зерно нового врожаю по 5,95 за 1 ц
по 5,72 грн. за 1 ц

Юлій КРАВЧЕНКО

Якби фермер не виконав хеджування шляхом продажу ф'ючерсно-го контракту, то, продавши у вересні зерно за поточною ціною 5,72 за 1 ц, він поніс би збитки від зниження цін.

У тому випадку, якби до моменту продажу зерна ціни на нього під­нялися , то одночасно зазвичай піднімаються й ціни на ф' ючерсні контр­акти. У результаті продаж зерна за більш високою ціною компенсує втрати від ф'ючерсного контракту, що закривається за високою ціною. Таким чином, незалежно від напряму зміни цін на ринках збитки ви-робника-хеджера будуть мінімальними.

Якщо спекулянт очікує підвищення цін, то він займає довгу по­зиціюна ф'ючерсному ринку з метою закрити свою позицію надалі шляхом продажу куплених контрактів за високою ціною й одержання в результаті прибутку. Якщо він очікує падіння ціни, то займає коротку позицію,а при падінні цін купує контракти за більш низькою ціною й закриває свої угоди з прибутком. При закритті своїх позицій проти­лежні позиції повинні бути на той самий товар, кількість контрактів і місяць закінчення однакові.

Розглянемо стратегію використання хеджування на фінансовому ринку.

Приклад 2.

Припустимо, що ф'ючерси на облігації продаються за курсом 93, і спекулянт очікує падіння процентних ставок, що неминуче призведе до підвищення ціни на ці облігації. Тому він займає довгу позицію й купує один контракт на облігації за курсом 92 на $50 000. Через якийсь час його прогноз підтвердився, і ціна на облігації внаслідок падіння ставок підвищується до 94. Тоді спекулянт закриває свою початкову довгу позицію шляхом відкриття аналогічної короткої позиції (продаж контракту) із прибутком у 2 пункти, тобто в $1000.

Один довгий контракт за курсом 92 або $46 000.

Один короткий контракт за курсом 94 або $47 000.
Прибуток $1000.

Якщоспекулянт очікує підвищення процентних ставок, то для нього це означає очікування падіння ф'ючерсних цін на облігації.

Ринок цінних паперів

У зв'язку з цим він займає коротку позицію (продає контракт на об­лігації) і дістає прибуток від падіння цін.

Ясно, що прибуток від торгівлі ф'ючерсами у спекулянта утворить­ся тільки при побудові точного прогнозу зміни цін. Якщо прогноз ви­явиться помилковим, то замість прибутку з'являться солідні збитки. Його заставні внески до розрахункової палати зменшуватимуться й не приноситимуть доходів.

6.5. Варант як різновид опціонів

За українським законодавством варант є деривативом, і цьому інструменту можна дати таке визначення:

Варант- це різновид опціону на покупку, що випускається емі­тентом разом із власними привілейованими акціями або облігаціями і дає його власникові право на придбання простих акцій цього емітента протягом визначеного періоду за певною ціною.

Варант є складовою частиною іншого ЦП, але може відокремлю­ватися та обертатися на ринку окремо. Варант надає право його влас­никові купити в емітента або його представника за фіксованою ціною певну кількість акцій до обговореного строку.

Ціна, за якою варант або право на покупку можуть бути виміняні на новий цінний папір, називається ціною виконання. За нормами України варанти можуть випускатися тільки відкритими акціонер­ними товариствами й тільки у документарній формі. Термін дії - не більше року, а обсяг базового активу емітента не має перевищувати 50% зареєстрованого обсягу випуску акцій цього емітента.

Випуски варантів можуть гарантуватися:

а) новою емісією акцій;

б) укладанням договору комісії з власниками базового активу з
розміщенням цього активу в депозитарії;

в) за рахунок викупу акцій у акціонерів.

Емітент зобов'язаний розкривати регулярну й особливу інформа­цію, передбачену законом. Обов'язкова реєстрація випуску варанта в Комісії.

Сертифікат варанта має містити такі реквізити:

а) повну назву емітента варанта та його юридичну адресу;

б) вказівку кількості цінних паперів, які є базовим активом варанта;

в) загальну кількість варантів даного випуску;

г) строк розміщення;

д) термін дії варанта;

є) підпис уповноваженої особи та печатку.

Юлій КРАВЧЕНКО

Ми можемо виявити, що серед реквізитів відсутня вказівка про ціну, за якою власник варанта може придбати прості акції даного емітента, хоча у визначенні варанта йдеться саме про це. Отже, обов'яз­ковим реквізитом також має бути ціна виконання варанта. Також у світовій практиці варант часто випускається не тільки разом, а й одно­часно або згодом, через якийсь час після емісії. Також вони можуть випускатися до простих акцій.

Приклад випуску варанта:

Припустимо, що курс акції на ринку - 6 грн.

АТ повідомляє, що акціонер має право купівлі за варантом із ціною виконання 5 грн.

Акціонер здобуває це право або варант безкоштовно й пропорційно пакету акцій, яким він володіє (припустимо, 1:1). Акціонер може за варантом купити по 5 грн. акції, й тоді його доход (фактичний або по­тенційний) дорівнює 1 грн. на кожній акції або він може продати своє право на ринку за ціною, що встановилася на ринку. Якщо ринковий курс варанта дорівнює 0,4грн., то особа, що купила варант і разом з ним право на покупку акцій, може купити за варантом акції, і вони йому обійдуться по 4,4 грн.

Строк виконання варантів різний, від місяця до 3, а інколи більше.

Варант як право на покупку має певну ринкову вартість, і тому варанти широко котируються на ринку, ціни на них формуються за звичайними ринковими правилами. При зростанні курсу акцій після випуску варантів неминуче відбувається фактично пропорційне або навіть більше зростання ринкового курсу самого варанта. Процес ви­рівнювання цін під впливом ринку називається арбітражем.Якщо емітент самостійно встановлює ціну на акції нової емісії й придбання акцій відповідно до цього права відбувається зі значним дисконтом (за ціною істотно нижчою від поточної ринкової ціни акції), то тоді гарантується успіх емісії й фірма може уникнути розширення витрат на здійснення підписки.

Розглянемо розрахунок вартості варанта або права на підписку. Припустимо, що акціонер володіє 400акціями АТ <^К[», ринкова ціна яких становить 1,20 грн. Емітент повідомляє про право на підписку з розрахунку «один до чотирьох»(власник чотирьох старих акцій може купити за пільговою ціною одну нову) із ціною підписки 0,80 грн. Вар­тість пакета в акціонера до покупки нових акцій становить:

• кількість акцій х ціна акції = 400 х 1,2= 480 грн.

Для акціонера використання всіх прав на покупку означає, що він повинен (а точніше може) купити 100нових акцій за ціною 0,8грн., і необхідно витратити на це таку суму:

Ринок цінних паперів

• кількість прав х ціна підписки = 100 х 0,8 = 80,0 грн.

Таким чином, у нього після покупки буде 500 акцій, і їх середня ціна (її називають ціною екс-прав)складе:

• вартість акцій / загальна кількість акцій = 480 / 500 = 0,96 грн.
за акцію.

Якщо акціонер приймає рішення не скористатися правом на по­купку, то вартість його 400 акцій упаде до позначки:

• кількість акцій х ціна екс-прав = 400 х 0,96 = 384,0 грн.

Наявне падіння вартості пакета акцій, які первісно належать акці­онерові, і це падіння становить 16,0грн. на весь пакет. Інвестор може продати приналежні йому права як сертифікат ЦП на вторинному ринку, і кожне право може звичайно оцінюватися в розмірі різниці між передплатною ціною й ціною екс-прав:

Ціна варанта або права = ціна екс-права - передплатна ціна = = 0,96-0,80 = 0,16грн.

Отже, шляхом продажу 100прав (або прав на покупку 100акцій) інвестор може одержати доход 16,0 грн.

Звичайно, якщо інвестор за будь-якої причини вважає для себе невигідним використати своє право на покупку, то емітент може про­давати права від імені та в інтересах інвестора. Також фірма може продавати усі права на свою користь, і при цьому певні збитки несуть акціонери. Ясно, що розрахована ціна прав є орієнтовною величиною й змінюється під впливом звичайних ринкових факторів, тим більше що ці права звичайно широко котируються на біржі.

Варто мати на увазі, що якщо в період дії варанта відбувається зростання ціни акцій, то це зазвичай призводить до набагато більшого пропорційного зростання вартості варанта, що є прикладом левереджу й дозволяє проводити спекулятивні операції з цим видом паперів. Варант на акції може бути привабливим у зв'язку з тим, що при істот­ному зростанні ринкових цін на акцію він дає можливість придбати її за більш низкою, заздалегідь зафіксованою ціною. Тому варант і називають різновидом опціону на покупку.

6.6. Валютні та процентні свопи

Валютні свопи нині перетворилися на один із значних інструмен­тів світових кредитно-інвестиційних і фондових ринків. В якості цих інструментів фігурують в основному валютні й процентні свопи, але є вже й складніші інструменти.

12. Зам.70.

Юлій КРАВЧЕНКО

Процентним свопомназивається угода, в якій дві сторони домов­ляються про обмін періодичними процентними платежами за деякою погодженою умовною номінальною вартістю. За умовами угоди най­частіше одна сторона здійснює платежі за змінною ставкою відсотка, а інша- за фіксованою. Обидві сторони ґрунтуються на рівній номі­нальній вартості й виражені в одній валюті, тому обмін номіналами не провадиться.

У найпростішій формі свопа беруть участь два партнери, одного з яких улаштовує фіксована ставка відсотка, але є можливість одержати кредит зі змінною ставкою відсотка, а другий віддає перевагу сплачу­вати змінну ставку, але вже є можливості взяти позичку з фіксованою ставкою відсотка. Обидві сторони після підписання свопового контр­акту направляють один одному відповідні процентні платежі, які потім доправляють своїм кредиторам.

Контрагентом, який бажає платити за контрактом змінну ставку відсотка, може виступати, наприклад, банк, що надає звичайно креди­ти зі змінною процентною ставкою. Якщо контрагентом промислової компанії є банк, що має доступ до фондів з фіксованою ставкою відсо­тка, які більш дефіцитні, ніж кредити зі змінною ставкою відсотка, то може виникнути ситуація, за якої різниця між фіксованими ставками відсотка компанії й банка будуть більше різниці між змінними став­ками відсотка контрагентів по свопу. Використання свопів дозволяє знизити витрати на залучення кредитів.

Приклад процентного свопа.

1.Перший контрагент по свопу- компанія може взяти кредит
у розмірі 10 млн доларів зі строком погашення 3 роки з фіксованою
ставкою 12% або зі змінною ставкою, рівною ЛІБОР 4- 1%'.

2. Банк може одержати на міжбанківському ринку кредитні ресур­
си в тім же розмірі й на той самий строк зі змінною ставкою відсотка,
рівною ЛІБОР, або з фіксованою ставкою 10% .

У цьому випадку різниця між фіксованими ставками відсотка більше різниці між змінними ставками відсотка на 1% .

Для укладання свопа компанія бере кредит із процентною ставкою = ЛІБОР + 1% , а банк - із процентною ставкою = 10% .

Після укладання свопа банк періодично платить компанії змінний відсоток - ЛІБОР, а компанія періодично виплачує банку фіксований відсоток- 10,5% (0,5% - премія банку, 10% - фіксований відсоток банку за взяті для компанії кредити). Завдяки свопу компанія скоро-

' ЛІБОР (ІЛВОК) - ставка пропозиції (продавця) на Лондонському міжбанківському ринку депозитів, що є орієнтиром на міжнародному ринку позичкових капіталів.

Ринок цінних паперів

чує витрати фінансування по кредиту з фіксованою ставкою відсотка на 0,5% , а банк також одержує економію на витратах фінансування боргу зі змінною ставкою відсотка, рівною 0,5% .

Нарис. 6.10 показана схема характерного свопа. Сторонами угоди тут є:

1. Сторона А, яка хоче виплатити відсоток за фіксованою ставкою, вона вже одержала позику за плаваючою ставкою або може одержати більш вигідну позику за плаваючою ставкою.

2. Сторона Б, що є платником за плаваючою ставкою. Ця сторона може одержати позику за фіксованою ставкою, але очікує падіння процентних ставок і вирішує укласти своп на частину цієї позики за плаваючою ставкою.

Платежі за плаваючою ставкою

Сторона А

Сторона Б

Платіж за фіксованою

ставкою 13,95% на рік,

що виплачується через півроку

Виплати відсотків

за плаваючою ставкою

6-місячна ІЛВОК

Кредитор,

що надає позику

за плаваючою

ставкою

Рис. 6.10. Процентний своп зі зміною бази нарахування ставки.

Варто враховувати, що обмін номіналами не включений до угоди. Єдиним обміном є виплата відсотків на номінал.

Більшість свопів здійснюється не прямо між партнерами, а через посередників, які підготовляють угоду й одержують премію за організа­цію й ризик. Ризик посередника пов'язаний з можливим підвищенням або зниженням у майбутньому змінної процентної ставки та зміною в результаті процентної різниці.

Посередниками по свопам є маркет-мейкери на цьому ринку, звичайно банки-посередники. Маркет-мейкери повідомляють про двосторонні котирування або тільки спред котирувань. У деяких

Юлій КРАВЧЕНКО

країнах своп-ставки котируються щодо прибутковості казначейських зобов'язань із відповідним строком погашення.

Сьогодні існує багато різновидів процентного свопа, що відрізняють­ся від наведеного вище. Наприклад, зобов'язання по свопу можуть бути забезпечені заставою або гарантією. Є свопи, в яких обидва контрагента провадять виплати зі змінною ставкою відсотка з метою одержання обо­пільної вигоди з різниці процентних ставок на різних ринках капіталів, свопи з різною розрахунковою базою називаються базовими.

Міжнародні фінансові організації розробили певні стандарти, які поширюються на основні умови процентних свопов і їх строки. Вна­слідок цих норм письмова угода про простий процентний своп має містити такі обов'язкові дані:

• дата набирання угодою чинності - це дата, з якої учасники угоди починають нараховувати відсотки на умовну суму;

• дата завершення передбачає дату, на яку нараховується кінцевий процентний платіж і припиняється дія угоди;

• умовна або базова сума, використовувана для розрахунку про­центних платежів. Як правило, для обох сторін це та сама умовна сума, в одній валюті;

• найменування платника й одержувача плаваючої ставки;

• найменування платника й одержувача фіксованої ставки;

• базис або методика обчислення плаваючої процентної ставки (наприклад, ІЛВОК, кількість днів у році, дати платежів).

Термін дії свопа звичайно становить від 1 року до 10 років, однак існують угоди, які можуть бути анульовані достроково з ініціативи однієї зі сторін (із правом відкликання). Також існують контракти із правом продовження строку.

Форвардні свопи дозволяють позичальникові встановити ставку відсотка по майбутньому свопу в момент сприятливих ринкових про­центних ставок. Також існують свопи, зворотні форвардним, процентні ставки за якими встановлюються протягом фіксованого періоду після початку їх дії (опціонні свопи).

Набув певного розвитку вторинний ринок свопів, для чого були розроблені правила стандартизації таких угод.

Валютні свопи.

Валютні свопи виникли від компенсаційних і паралельних позик. У класичному валютному свопі дві сторони, що мають не однаковий доступ до різних ринків капіталів, домовляються про взаємне обслу­говування своїх боргових зобов'язань, наприклад, у різних країнах і в різних валютах.

Ринок цінних паперів 181

Валютний своп не завжди містить у собі періодичний обмін процент­ними платежами. Наприклад, у прямому валютному свопі контрагенти продають один одному певну кількість валют за поточним курсом і беруть на себе зобов'язання на певну дату в майбутньому здійснити зворотний процес купівлі-продажу цих валют за тим самим курсом. Покупець, що купив валюту за більш високими ринковими ставками відсотка, щорічно виплачує своєму контрагентові заздалегідь обумов­лену процентну різницю.

У світовій фінансовій практиці існує багато різних видів валютних свопів, наприклад ануїтетні свопи, опціонні свопи, коктельні свопи,двохвалютні свопи та ін.

На російському терміновому ринку одержали певного поширення конверсійні та депозитні свопи.

Конверсійний своп (ГХ8\уар) - це сукупність двох зустрічних конверсійних угод з однаковою сумою валюти, але за різними курсами і з різними датами погашення. Наприклад, спочатку продають долари за рублі за фіксованим курсом, а потім долари відкуповують за за­здалегідь визначеним курсом. По суті, це операції РЕПО, де активом є іноземна валюта.

Депозитні свопи- це сукупність двох банківських кредитних угод: перший контрагент видає кредит в одній валюті на певний строк, а дру­гий контрагент видає першому еквівалентний (за сумою та обмінним курсом) кредит в іншій валюті на той самий строк. Депозитні свопи оформляються двома окремими угодами.

Своп також є одним з видів угод на грошовому ринку, що вклю­чають до свого складу форвардну операцію. Своп припускає покупку валюти на умовах спот з одночасним форвардним продажем тієї самої валюти (або продаж валюти на умовах спот з одночасною форвард­ною покупкою). При цьому, коли форвардна угода не є частиною свопа, то вона називається угодою аутрайт— простою форвардною угодою, що найчастіше укладається з метою хеджування або спеку­ляції.

Техніка застосування свопів.

Нині свопи є важливим інструментом внутріфірмового управління активами й структурою капіталу (створення синтетичних активів і регулювання структури активів і пасивів). Один з видів синтетичних активів є комбінацією облігації та свопа, останній зазвичай валютний. Широко розповсюдженим видом валютного свопа є угода, в якій борг водній валюті трансформується в борг в іншій валюті. При цьому скорочуються витрати фінансування й обігу.

Юлій КРАВЧЕНКО

Свопи іноді використовуються в інвестиційному портфелі як хе-джувальний елемент його валютної й процентної структури. Свопи також використовуються замість продажу облігацій без покриття, що застосовується в тому випадку, коли торговець очікує падіння цін на ринку облігацій, яких немає в нього у власності. При цьому можна здійснити покупку короткострокових цінних паперів в іноземній ва­люті й одночасний вступ у валютний своп, відповідно до якого інвестор платить фіксовані відсотки в іноземній валюті й одержує змінні відсо­тки в іншій валюті, як правило, у доларах. Якщо ставки відсотка на іноземному ринку облігацій зростуть і в результаті ціни на іноземні короткострокові цінні папери впадуть, вартість свопа зросте, тому що інвестор платитиме відсотки за ставкою, що нижче ринкової.

Свопи, як правило, котируються тільки за фіксованою ставкою відсотка (як на одержання, так і на виплату) із вказівкою змінної ставки відсотка (наприклад, ЛІБОР у доларах). Котирування завжди орієнтовні й слугують базою для подальших переговорів між майбут­німи учасниками угоди.

Існує три основних способи анулювання свопового контракту:

• Реверсування свопа у вигляді укладання зворотного свопа.

• Переуступка прав по свопу, що укладається передачею зо­бов'язань по свопу іншій особі за згодою контрагента за контр­актом.

• Викуп свопа у вигляді виплати погодженої вартості анулювання контракту одним партнером іншому.

Кредитний ризик по свопу - можлива в майбутньому неплато­спроможність контрагентів, що значно менша, ніж у випадку надання позики, оскільки поширюється тільки вартість анулювання свопа.

Свопові ринки.

Розроблено уніфіковані норми й стандарти торгівлі свопами, від­повідно до яких своповий контракт звичайно складається з таких основних розділів:

• предмет контракту, в якому вказуються суми, строки платежу й наводяться відповідні розрахунки;

• умови дострокового анулювання свопа й обмеження ризику не­платоспроможності контрагентів;

• питання кредитування й відповідальності сторін, особливі умови.

На українському фондовому ринку свопи поки не знайшли широ­кого застосування, але мірою розвитку ринку похідних інструментів і включення українських банків і небанківських фінансових інститутів

Ринок цінних паперів 183

у міжнародні фінансові ринки варто очікувати освоєння й застосу­вання різними учасниками ринку цих перспективних фінансових інструментів.

Запитання й завдання для самоперевірки

1. Що таке хеджування?

2. Яким чином проводиться хеджування при опціонних контр­актах?

3. Що таке комбіновані угоди з опціонами?

4. Наведіть приклад хеджування з використанням ф'ючерсного контракту.

5. Хто звичайно виконує операції хеджування?

6. Чим відрізняються операції хеджування від спекулятивних операцій?

7. Які права має власник опціону на ф'ючерс?

8. Які особливості має покритий опціон кол?

9. Чому може змінюватися ринкова ціна варанту?

10. Що таке валютний своп?

11. Що таке процентний своп?

Розділ 7

ФОРВАРДНІ КОНТРАКТИ

7.1. Основні визначення форвардних контрактів

Форвардний контракт — це угода між двома сторонами про май­бутню поставку певного активу на даних умовах у призначений строк у майбутньому. Звичайно форвардні контракти укладаються поза біржею, і це тверда угода, тобто угода, обов'язкова для виконання двома сторонами, щоберуть участь у контракті.

У форвардному контракті сторони обов'язково обговорюють між собою всі необхідні умови контракту та конкретний актив - предмет контракту, його якість, розмір контракту, договірну ціну виконання (ціну поставки), строк імісце поставки.

Форвардний контракт звичайно укладається для реального про­дажу або купівлі відповідного активу. Також можливе укладання контракту з метою страхування (хеджування) від можливої неспри­ятливої зміни ціни.

Приклад форвардного контракту.

1серпня особа А уклала з особою Б форвардний контракт на по­ставку 1 грудня 100 акцій АТ «Осокоркинафта» за ціною 4,5 грн. за одну акцію. Відповідно до цього контракту не пізніше 1 грудня особа А має передати особі Б 100згаданих акцій, а особа Б повинна запла­тити за ці папери 450 грн. незалежно від ринкової ціни на ці акції на момент передачі.

Доход +

ч

Ч

/

/

/*4,8

/ Виграші покупця Б (довга позиція)

Курс

—►

Ціна поставки (виконання)

4,5

/

Виграші продавця А

Збиток ♦ ,• \ (коротка позиція)

Рис. 7.1. Стратегія за форвардним контрактом.

Ринок цінних паперів 185

З наведеного прикладу (рис. 7.1) видно, що якщо 1 грудня на мо­мент закриття контракту ціна на ці акції дорівнює 4,5 грн., то обидва учасника форвардної угоди не одержать прибутків і збитків, оскільки ціна заздалегідь зафіксована в контракті на цьому рівні. Але якщо ціна на ці акції піднялася до 4,8, то покупець одержує виграш 0,3 грн. на кожній акції, а продавець із короткою позицією - програш на цю саму суму. Якщо ціна на ці акції впала до 4,2, то покупець програє 0,3 грн. на кожній акції, а продавець із короткою позицією - виграє на цю ж суму. Можна сформулювати, що у форвардних контрактах покупці грають на підвищення цін, а продавці - на зниження цін.

Предметом угоди по форвардних контрактах можуть виступати різні активи - товари, цінні папери, валюта тощо. Особа, що зобов'язу­ється поставити за контрактом відповідний актив, тим самим відкриває коротку позицію,тобто продає форвардний контракт. Особа, що купує контракт, відкриває довгу позиціюй зобов'язується сплатити обгово­рений актив за зазначеною у контракті ціною.

Укладання контракту не вимагає від контрагентів яких-небудь по­передніх витраті внесків,як це передбачено, наприклад, опціонами й ф'ючерсами, може тільки виникнути необхідність сплати комісійних і накладних витрат, пов'язаних з оформлянням угоди.

Форвардний контракт укладається, як правило, поза біржею, і сторони при укладанні контракту погоджують всі умови, тобто контр­акт не є стандартним, тому конкретні клієнти можуть підганяти всі умови під свої специфічні потреби. Іноді товарні або валютні біржі розробляють стандартні умови випуску й обігу таких контрактів для торговельних операцій на цих біржах. Хоча це й тверда угода, контр­агенти не застраховані повною мірою від невиконання зобов'язання, оскільки можлива ситуація, за якої у зв'язку з відповідною зміною ціни спот стає вигідніше сплатити передбачений контрактом штраф, ніж виконати контракт. Відсутність певного стандарту на форвардні контракти призводить до майже повної відсутності вторинного ринку на ці контракти, виключенням є форвардний валютний ринок. Тому ліквідувати свою позицію за контрактом кожна сторона може найчас­