ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Фонетика, фонологія. Фонетичний та фонематичний аналіз слів.

П л а н

1. Що таке фонологія? Фонетика? Що є предметом вивчення у фонології і фонетиці?

2. У чому різниця між фонемою і звуком?

3. Що таке інваріант і варіант фонеми? Алофон? Що означає позиція нейтралізації фонем?

4. Що таке наголос? Які є його види?

5. Що таке склад? Якими є принципи складоподілу?

6. Якими є принципи організації фонологічної системи взагалі й української мови зокрема?

7. Чи є дифтонги в українській мові? Доведіть.

8. Що таке інтонація? Які є типи інтонаційних конструкцій?

9. Як „поводять себе” звуки в мовленні?

10. З’ясуйте сутність таких понять: позиційні зміни фонем, комбінаторні зміни фонем, редукція, протеза, акомодаці, асиміляція, гаплологія, діереза, епентеза, метатеза, субституція, транскрипція, фонетична транскрипція, фонематична транскрипція, транслітерація.

Література для підготовки(основна і додаткова)

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти.- К.: Академія, 2000. – 368 с. – С. 102 – 159.

Конспект лекцій.

Словники лінгвістичних термінів.

 

Домашнє завдання

 

80. За поданим зразком (завдання 49) підготуйте 2 задачі (письмово). ?

81.Дано українські слова з перекладом їх естонською мовою:

 

демонстрант – demonstrant

демократія - demokraatia

демократ - demokraat

піонер - pioneer

табір (рос. лагерь) - laager

комуніст - kommunist

космос - kosmos

какаду - kakaduu

манікюр – maniküür

соціалізм – sotsialism

 

Завдання. Перекладіть естонською мовою:

 

педант, педагог, радіо, манто, доктор.

 

☼ 82. Прочитайте поезію. Визначте, де відбулося чергування звуків. Слова з чергуванням перекладіть польською мовою. З’ясуйте, чи відповідає чергування українських звуків польському. Зверніть увагу на явище алітерації.

Грім

Була гроза, і грім гримів,

Він так любив гриміти,

Що аж тремтів, що аж горів,

На трави і на квіти.

 

Грім жив у хмарі, і згори

Він бачив, хто що хоче:

Налив грозою грім яри,

Умив озерам очі.

 

А потім хмару опустив

На сад наш на щасливий

І натрусив зі сливи слив,

Щоб легше було сливі.

 

Та тут до груму навздогін

Заговорила груша:

Трусніть і грушу, дядьку-грім,

Бо важко мені дуже…

 

І дядько-грім сказав собі:

Потрушу я і грушу,

Бо небеса вже голубі

Я покидати мушу (М. Вінграновський).

 

§§ 83.За поданою схемою виконайте фонетико-фонологічний аналіз слів: жовтень, десятий, насіння, в’ється, Ляля, подвір’я.

 

§ Послідовність фонетико-фонологічного аналізу

 

1. У запропонованому для аналізу слові охарактеризувати наголос.

2. Розбити слово на склади, охарактеризувати кожен склад (закритий, відкритий, прикритий, напівприкритий, неприкритий, наголошений, ненаголошений).

3. Підкреслене фонетичне слово представити трьома видами письма: орфографічним, фонетичним, фонологічним.

4. Подати кількісну і якісну характеристику фонем та визначити їх реалізацію в конкретному фонетичному оточенні.

5. Зробити висновок про те, скількома знаками забезпечується план вираження.

 

З р а з о к

Аналізоване слово змія.

1). Характеристика наголосу: ЗМІЯ/ - наголос динамічний, нефіксований, рухомий (бо змі/й) .

2). Характеристика складів: ЗМІ1 – Я2 (двоскладове).

[ЗМІ [ – відкритий, прикритий, ненаголошений;

- {Я' [ - відкритий, напівприкритий, наголошений (напівприкритий, бо Я = [JA], сонорний J - напівприголосний).

3). Представлення слова трьома видами письма(орфографічним, фонетичним, фонологічним): З М І Я – [з/ м’ і j ·а/] - |з м і j а/|:

З – [з/] - /з/ - приг, шумна, дзв., фрик., тв., язикова, пер.-яз.; реалізується в комбінат. вар-ті (асиміляція за м’якістю);

м– [м’] - /м/ - приг., сон., фрикат., губна, носова,тверда; реалізується в позиційному варіанті (напівпом’якшена вимова);

і – [i] - /і/ - голосна, пер. ряду, вис. підн, нелаб., ненаг.; реаліз-ся в основному вияві в слабкій позиції;

[j] - /j/ - приг., сон., щілин., сер.-яз., м’яка; реаліз-ся в основному вияві;

я/<

[.a|] - /а|/ - гол., з.р., н. підн., нелаб., ненаг.; реал-ся в комбінаторному варіанті (акомодація).

Висновок: План вираження забезпечується 4-ма буквами, 5-ма звуками, 5-ма фонемами.

 

О с н о в а с л о в а (с л о в о, й о г о б у д о в а)

? Контрольний питальник

 

1. Дайте визначення морфеми й обґрунтуйте його.

2. Як ви розумієте вираз „варіювання морфем”? Як називаються варіанти морфем?

3. Які типи значень властиві морфемам? Підкріпіть свою відповідь конкретними прикладами.

4. На які два види поділяються всі морфеми?

5. Що таке суперсегментні морфеми? Наведіть приклади.

6. Як класифікуються морфеми з функціонального погляду?

7. Що ви розумієте під способом вираження граматичних значень? Які способи вираження граматичних значень називаються синтетичними? аналітичними?

8. В яких мовах поширені такі синтетичні способи вираження граматичних значень, як внутрішня флексія й редуплікація?

9. Що таке „граматична форма слова”?

10. Що таке „суплетивізм”? Назвіть випадки використання суплетивізму для вираження граматичних значень в українській та іноземній мові, яку ви вивчаєте.

11. Розкажіть про історичну змінність способів і засобів вираження граматичних значень.

12. Що називається граматикою?

13. Як називаються два основні розділи граматики?

14. Що таке словоформа (форма слова)?

15. Що називається коренем слова?

16. Як одержати основу слова?

17. Що таке афікс? Як розрізняються афікси за місцем у слові?

18. Які афікси називаються префіксами?

19. Які афікси нащиваються суфіксами?

20. Які афікси називаються флексіями (закінченнями)?

21. Які афікси належать до формотворчих?

22. Що таке сема?

23. Що таке похідна основа і чим вона відрізняється від непохідної?

24. Для чого виділяється твірна основа?

25. Чому афіксація належить до головних засобів вираження граматичного значення в українській мові?

26. Що таке інтерфікси?

27. Що таке структурний (поморфемний) аналіз слова?

28. Чим відрізняється структурний аналіз слова від словотвірного?

29. Що таке словотвірний тип і словотвірна модель?

 

& 84. Зіставте різні визначення граматичної форми слова і вкажіть, якф два підходи до розуміння граматичної форми в них відображені.

 

Окремі повні слова можуть мати форми, а через те що вчення про будь-які форми мови утворює той розділ мовознавства, котрий називається граматикою, то форми мови являють собою так звані граматичні факти мови, і відмінності слів у формах тому є так званими граматичними відмінностями слів. Формою окремих слів у власному значенні цього терміна називається, як ми вже бачили, здатність окремих слів виокремлювати з себе для свідомості мовців формальну й основну належність слова…

Таким чином, усяка форма в слові є спільною для слів з різними основами й разом з тим будь-яка форма в слові співвідносна з іншою, тобто передбачає існування іншої форми, з іншою формальною належністю, але з тими ж основами слів, тобто з тими ж основними приналежностями. Так, наприклад, слово несу в російській мові містить в собі відому форму, спільну для нього, наприклад, зі словами веду,беру, бо в цьому слові виділяється для свідомості формальна належність –у, спільна для нього, наприклад, зі словом веду, беру, а також тому що виділяється основа нес- як дана в іншому слові чи в інших словах з іншою чи з іншими формальними належностями, наприклад, у словах нес-ешь, нес-ет (де з’являються інші формальні належності слів), причому, в такий спосіб, основа нес- усвідомлюється як однорідна за значенням з основами вед-, бер- та ін. (Фортунатов Ф. Ф. Избранные труды. – Т. 1. – М., 1956. – С. 136 - 137).

 

Звукову приналежність з формальним значенням називають ф о р м а л ь н о ю п р и н а л е ж н і с т ю (н а л е ж н і с т ю) слова, а звукову належність його з матеріальним значенням о с н о/ в н о ю п р и н а л е ж н і с т ю чи, простіше, о с н о в о ю. Якщо в якій-небудь мові слова здатні виокремлювати у свідомості мовця дві ці частини, ми говоримо про таку мову, що вона має ф о р м и с л і в. Отже, «формою» слова називається з д а т н і с т ь с л о в а в и д і л я т и о с н о в у й ф о р м а л ь н у н а л е ж н і с т ь (Ушаков Д. Н. Краткое введение в науку о языке. – 7-е изд. – М., 1925. – С. 66).

 

У зв’язку з цими лінгвістичними теоріями розвивається розуміння форм слова як додаткових формальних значень слова, котрі супроводжують основне (лексичне) його значення (беруться до уваги погляди, згідно з якими граматична форма не обмежується словозміною, але враховує будь-яку ознаку). З цієї точки зору вже не можна говорити не тільки про мови, що не мають форми, але в застосуванні до мов з такою будовою, як російська, і про слова, що не мають форми, чи безформних. Будь-яке слово є оформленим уже тим, що воно несе відомі граматичні функції, посідає певне місце в граматичній системі мови, підводить під ту чи іншу категорію. У багатьох філософських теоріях мови під формою розуміється закладене в смисловій структурі слова уявлення його речового змісту у світлі тієї чи іншої граматичної категорії і в її семантичних межах (Виноградов В. В. Руський язик (Грамматическое учение о слове). – М., 1947. – С. 33).

Слово існує в мові як система форм. Ф о р м а с л о в а – це та граматична видозміна, що належить мові і несе, разом із загальним категоріальним значенням, комплекс окремих граматичних значень чи одне таке значення. Окремо взята форма конкретного слова є його с л о в о ф о р м о ю.

Властивість слова утворювати систему форм називається с л о в о з м і н о ю. Поняття словозміни охоплює такі зміни слова, котрі не порушують єдності його лексичного й загального категоріального значення.

Система форм слова називається його п а р а д и г м о ю. У парадигмі об’єднуються всі форми слова і всі його граматичні значення (Грамматика русского литературного языка. – М., 1970. – С. 302).

 

Морфологічні видозміни, що належать мовній системі і несуть паралельно із загальним значенням частини мови комплекс морфологічних значень (чи одне таке значення), називаються ф о р м а м и с л і в. Ф о р м и одного й того ж самого с л о в а можуть бути визначені як регулярні видозміни слова, об’єднані тотожністю його лексичного значення і розрізнювані морфологічними значеннями (Русская грамматика. – М., 1980. – Т. 1. – С. 454).

 

§ Більша частина українських слів (а також слів у мовах синтетичного типу, наприклад, слов’янських, окрім болгарської) ділиться на мінімальні значимі частини – морфеми. Так, у слові вода виділяється дві морфеми: вод-а; у слові підводний – чотири: під-вод-н-ий; у слові супроводжувати – п’ять: су-про-водж-ува-ти. Характер значення виділених морфем різний: морфеми -вод-, -водж- містять речове значення; морфеми -а, під-, -н-, -ий, су-, про-, -ува-, -ти обмежують і уточнюють речове значення; морфеми –а, -н-, -ий, -ува-, -ти мають граматичне значення.

В и д і л е н н я м о р ф е м відбувається шляхом зіставлення аналізованого слова з іншими спорідненими чи однотипними за будовою словами. Так, під час зіставлення слова зелений зі спорідненими словами зелен, зелень, зеленавий, позеленіти, зеленка виділяється корінь -зелен-. Зіставляючи слово захисник зі словами помічник, жартівник, супутник, ми виділяємо суфікс –ник. У словах розмова, розгін, розділити, роздати, розбити виділяється префікс роз-. При зіставленні слова білий зі словами червоний, чорний, старий у ньому виділяється закінчення –ий.

Незначна в кількісному відношенні група слів в українській мові (та інших мовах цього типу) не розпадається на значеннєві частини слів. По-перше, це слова, що не мають форм словозміни (незмінювані). Усе слово в цих випадках постає як одна основа. До таких слів відносяться повнозначні слова: прислівники (тут, там, зараз, шкода/), деякі складноскорочені слова (ЧДУ, райвно, сільпо), багато запозичених невідмінюваних іменників і прикметників (ескімо, бюро, меню, кіно, хакі), службові слова (над, але, чи, тільки, ох!).

Основа слова виражає його лексичне значення. Якщо основа слова збігається з коренем, то вона називається н е п о х і д н о ю. Непохідні основи зазвичай потребують етимологічного пояснення.

Т в і р н о ю основою називається основа, від котрої безпосередньо утворюється конкретне слово. Так, від твірної основи випуска-ти утворилася безсуфіксним способом п о х і д н а основа випуск- (іменник випуск). У свою чергу ця основа (яка тепер буде називатися твірною, бо «дає життя» новому слову) за допомогою суфікса -н- дала похідну випускн- (прикметник випускний). Ця основа стає твірною для основи слова випускн- (іменник випускник). Так утворюється словотвірний ряд: випускати→ випуск→ випускний→ випускник, в якому кожне попереднє слово є твірним щодо наступного. Отже, запитання: Чи може одне й те ж саме слово бути одночасно і твірним, і похідним? – зовсім не парадоксальне (Відповідь: Так, якщо воно знаходиться в словотвірному ряду).

Усе зазначене дозволяє стверджувати, що існує три принципи аналізу слова: м о р ф е м н и й (тобто розбір слова за його складом, коли встановлюються всі значимі частини слова), с л о в о т в і р н и й (дозволяє з’ясувати, як утворилося похідне слово) та е т и м о л о г і ч н и й - спрямований на відновлення первісного морфемного складу слова, що змінився в процесі історії (При етимологічному аналізі виділяються неусвідомлювані нині морфеми, ті, що стали мертвими. Так, рос. слово пир сходить до дієслова пити, виокремлюючи мертвий нині суфікс -р-; слово зодчий сходить до старого зедь «глина, глиняна стіна», пор. рос. здание, созидать; рос. слово врач сходить до дієслова врать (говорити, замовляти (недуги); змія етимологічно пов’язана зі словом земля і означало, очевидно, «земляна, що повзає по землі»).

 

§ Морфемний склад слова не є незмінним. Деякі слова протягом історії (наприклад, української мови) змінюють свою будову. Ці зміни викликані перш за все явищами спрощення, перерозкладу й ускладнення. При с п р о щ е н н і основа твірного слова стає непохідною, через те що деякі морфеми зливаються в одну, як це спостерігається в словах народ, обруч, смикати та ін., де злилися корені й префікси. У багатьох словах злилися корені й суфікси, наприклад: платок, столиця, мило, жир та ін. Причини спрощення зводяться переважно до звукових змін, що затемнюють морфемну будову слова, та до втрати твірних слів. Внаслідок спрощення збагачується лексика, поскільки нові непохідні слова «обростають» похідними.

П е р е р о з к л а д – це переміщення меж (кордонів) морфем всередині слова. При перерозкладі утворюються нові афікси, але основа слова залишається похідною. Найчастіше перерозклад відбувається на стикові основи й суфікса: захисник, робітник фокусник, жартівник, десантник, атомник. У цих основах відбулося злиття суфікса -н- із суфіксом -ик, внаслідок чого утворився новий суфікс -ник. У деяких словах відбулося спрощення суфікса й суфікса: продукт-ивн-ий, реаліст-ичн-ий, ваз-очк-а, біолог-ічн-ий. Причини перерозкладу пов’язані з дією аналогії та вилученням з ужитку твірного слова.

У с к л а д н е н н я створюється внаслідок перетворення непохідної основи в похідну. У слові космос елемент -ос почав усвідомлюватися як суфікс у зв’язку з появою слова космічний. Слово слов’яни після появи слова славіст виділило суфікс -ян-, хоч до цього він входив у основу цього слова.

 

§ Модель (франц. modèle від італ. modello - зразок). Схема чи зразок якої-небудь мовної одиниці, що показують послідовність розташування частин, які її утворюють (напр.: модель словотвірна, модель речення).

 

§ Слово-тип – слово як одиниця мови, структурний елемент мовної системи (лексема).

 

§ Слово-член – слово як одиниця мовлення, конкретне відтворення лексеми в даній мовленнєвій ситуації.

 

85. До формотворчих чи словотвірних (дериваційних) слід віднести префікси в словах: випити, поїсти, попити, з’їсти?

86. Чим визначається тотожність префіксів у словах: безпритульник, безжальний, безпечний, безшумний; віддати відірвати, відсадити?

87. Чим визначається тотожність префіксів у словах: вбити, всадити, вштовхнути, вставити; скинути, зсунути, змістити, зігнати, зіштовхнути?

88. Чи є закінчення в словах жовтий і синій аломорфами однієї морфеми чи різними морфемами?

89. Чи є суфікси в словах різак і тесак аломорфами однієї морфеми чи різними морфемами?

90. Виділити морфеми в словах: лісництво, наповнювати, напевно, смисловий, створювати.

91. Виділити морфеми в словах: увійти, запліснявілий, спотворення, поласувати.

92. Виділити морфеми в словах: дровітня, пухнути, сумний, троюрідний, знищити.

93. Виділити морфеми в словах: двомовний, ненависний, звичний, рукавиця, зосередити.

94. Які слова мають нульове закінчення: із, мій, низ, він, під, рак, так, той, читав?

95. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: береза, комір вихід, двірник, дім, молочниця, пекар, поле, суддя, прасування, шиття.

96. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: безбожник, біли/зна, захоплення, граматист, молоко, новинка, відгук, піч, топчак, учитель, школа.

97. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: коротун, заметіль, мрійник, письменник, постіль, читач, коротуха.

98. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: бінокль, крик, хаща, корабель, думка, недоро/зум, парость, рубль.

99. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: обід, ненажера, обидва, обкладинка, обнова, оболонка, община, одежа, окис, особа, оторочка, відріз.

100. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: обжи/н, облава, обла/тка, обмазка, обмін, оборона, образ, обрізка, обуза, обмовка, одиночник, околиця, опіка, досвід, орава, осадок, осанка.

101. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: забі/й, турбота, завіса, завод, зав’язка, закуття, заданість, задум, зарплата, зоря, заслуга, за/хід.

102. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: паркан, заповіт, сніданок, задира, зазор, закон, закуска, за/кут, замок, замша, запах, заплив, зараза, зару/б, захист.

 

103. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: па/гін, спокій, покіс, полива, помада, спроба, поріг,посол.

104. Згрупувати слова за схожістю їх морфемного складу: 1) слова, що складаються лише з кореня; 2) слова, що складаються з кореня й закінчення; 3) слова, що складаються з префікса і кореня, і т. д.: збірна, свіжий, зведений, здобич, здоба, складний, наскрізний, зйомник, суміжний, слізний, суцільний.

105. Чи однаковими є суфікси в словах: кісточка, ластівочка, оторочка, строчка?

 

106. Які омонімічні морфеми представлені в словах: двері, сині, пущі, коні, винні?

 

107. Які омонімічні морфеми представлені в словах: хворий, молодий, передовий?

 

108. Які омонімічні морфеми представлені в словах: водить, водиця, розводити?

109. Скільки коренів представлено в словах: винний, невинний, винуватий?

 

110. Скільки коренів представлено в словах: потоп, потопити, топка, розтопити, утопленик?

 

111. Скільки коренів представлено в словах: поточний, точильний, розточка?

 

112. Скільки коренів представлено в словах: потік, тік, токарний?

 

113. Які значення має префікс пере- в словах, вжитих у поданих реченнях-контекстах?

 

Біля хліву лежала купа перегорілого гною (1).

Багаття із сухих стебел швидко перегорало, а чайник усе не хотів закипати (2).

Поступово горе перегоріло в ній (3).

Ведмедя прив’язали до дерева мотузкою, але він зміг перегризти її (4).

Собака перегризусі кістки (5).

Зрідка хрусне гілка під ногами чи перелетить пістрявий дятел (6).

Солов’ї перелітали з місця на місце (7).

114. Які значення має префікс пере- в словах, вжитих у поданих реченнях-контекстах?

 

Сестра замовкла і перегризла зубами нитку (1).

Собака перегриз усіх курчат (2).

Ти машину тільки перефарбуєш і буде чудо-автомобіль (3).

Товарознавець переоцінює товари (4).

Ви переоцінилисебе й цим протиставили себе колективу (5).

Він переглянув гору книг про Генріха Манна (6).

 

115. У наведених прикладах вкажіть постфікси й охарактеризуйте їх.

 

Покривало, словник, дружок, гравець, паливо, сміливість, митися, голитися.

 

116. Вкажіть значення суфікса - в трьох рядах наведених слів:

 

1) Трубка, шубка, канавка, травичка, пувичка, літерка; 2) торговка, золовка, економістка; 3) надбавка, плавка, правка, доставка, завивка.

 

117. Які граматичні значення передані за допомогою різномісного наголосу?

 

Мі/сце – місця/, ліс – ліси/, ви/бігати – вибіга/ти, наси/пати – насипа/ти, но/ги – ноги/, ві/кна – вікна/, нарі/зати – наріза/ти, рі/чки – річки/, го/лови – голови/, сторона/ - сто/рони, учи/тися – у/читься, впізна/ю – впізнаю/, розси/пав – розсипа/в, пла/чу – плачу/, ко/зли – козли/, со/лі – соли/, доро/га – дорога/.

 

 

Практичне заняття № 5

 

Тема: Основа слова (непохідна і похідна, твірна).

 

П л а н

1. Види і варіанти морфем.

2. Поняття інтерфікса.

3. Омонімія морфем.

4. Фонологічна структура морфем.

5. Словозмінна і словотвірна функції афіксів.

6. Способи вираження граматичних значень.

Література

1. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти.- К.: Академія, 2000. – 368 с. – С. 262 - 320.

2. Морфемний словник: Близько 36 000 слів / Укл. Л.М. Полюга.- К.: Рад. школа, 1983.- 464 с.

3. Норман Б. У., Павленко Н. А. Введение в языкознание: Хрестоматия. – Минск, 1984.

4. Ющук І. П. Вступ до мовознавства. – К., 200. – С. 93 – 118.

 

§ Послідовність морфемного аналізу

 

1. Визначте морфемний склад слова (Поділіть слова на морфеми, користуючись такими умовними позначками: - префікс, ∩ - корінь,^ - суфікс, [ ] – закінчення, ____ - основа, v – інтерфікс) й охарактеризуйте тип значення кожної морфеми (речове, дериваційне, формотворче).

2. Яка (які) морфема (морфеми) є носієм(ями) лексичного значення слова? Встановіть, яким є це лексичне значення.

3. Охарактеризуйте форманти (флексія, суфікс, постфікс, префікс, інтерфікс, трансфікс, конфікс), що є носіями граматичного значення слова: встановіть, яким є це граматичне значення – словозмінним чи класифікаційним (=парадигматичним), формотворчим. Конкретизуйте ці значення.

4. Визначте лексичну основу слова.

 

З р а з о к

 

Аналізоване слово – ниточка.

1. Морфемний склад слова: нит-оч-к-а; граматична основа слова: ниточк-.

2. Характеристика морфем:

нит- - корінь, за функцією – дериваційна морфема, за значенням – речова;

-оч- - афіксальна, постфіксальна морфема, суфікс, за функцією дериваційна, значення (додаткове до речового) – емоційне (пестливість);

-к- - афіксальна, постфіксальна морфема, суфікс, за функцією парадигматична (формотворча), значення – родова належність (жіночий рід);

- афіксальна, постфіксальна морфема, флексія, за функцією парадигматична (формотворчо-словозмінна), значення – родова належність (жіночий рід), число (однина), відмінок (називний).

3. Визначення лексичної основи слова. На підставі проведеного аналізу морфем лексична основа визначається як ниточ-.

 

Л Е К С И К О Л О Г І Я. Л Е К С И Ч Н А С Е М А Н Т И К А

 

? Контрольний питальник

1. Чому слово називають основною одиницею мови?

2. У чому полягають особливості в підході до слова з позицій фонетики, граматики й лексикології?

3. Чому слово, на відміну від фонеми, є двобічною одиницею мови?

4. Яка функція слова є основною?

5. Які слова не мають номінативної функції?

6. У чому полягає узагальнювальний характер слова?

7. Чи збігається лексичне значення слова з поняттям?

8. Що таке полісемія (багатозначність)?

9. Яке значення слова називається прямим, а яке переносним?

10. Чи збігаються шляхи розвитку багатозначності слова в різних мовах?

11. Назвіть способи виникнення переносних значень. Чим відрізняється перенос за подібністю від переносу за суміжністю? Вкажіть різницю між метонімією й синекдохою.

12. У чому полягає відмінність полісемії як явища мови від індивідуального вживання слів у переносному значенні?

13. Які слова називаються лексичними омонімами? Чим лексичні омоніми відрізняються від омоформ та омофонів?

14. Які типи синонімів існують у мові? Чому синонімічні ряди – відкриті множинності?

15. Що таке абсолютні синоніми? Як називається основне слово в синонімічному ряді? Який принцип розташування слів у синонімічному ряду?

16. Які слова називаються антонімами? Які слова не можуть мати антонімів?

17. Що таке пароніми? Які помилки спостерігаються при вживанні паронімів?

18. На які групи поділяється лексика з точки зору сфери її вживання?

19. Які групи слів виділяються в колі стилістично забарвленої лексики?

20. Яка різниця між фразеологізмами і словами?

21. Що таке пуризм і які є види пуристичних напрямків?

22. Що таке мотивовані слова? Наведіть приклади.

23. Що таке внутрішня форма слова? Наведіть приклади.

24. Що таке етимологія? Що допомагає знаходити первісне значення кореня?

25. Що таке деетимологізація? Наведіть приклади деетимологізованих слів.

26. Що таке хибна етимологія? Опишіть причини й шляхи хибного етимологізування. Як використовуються «хибні етимології» в мовленні? Чи можуть вони стати мовною нормою? Відповідь ілюструйте прикладами.

27. Від чого залежить розуміння значення слова в мовленні?

28. Що таке термін? Чим зумовлюється поява терміна? Які основні шляхи утворення терміна? У чому виявляється незручність використання в ролі термінів слів рідної мови?

29. Від чого залежить межа між активним і пасивним словником людини? Чи постійна вона?

30. Що таке неологізми? Якими шляхами вони можуть виникати?

31. У чому полягає семантичний спосіб збагачення словникового складу мови? Наведіть приклади.

32. Що таке евфемізми? У чому основна причина появи евфемізмів?

33. Що таке варваризми, табуйовані (від табу «заборона») слова, кальки?

& 118. Проаналізуйте наведений нижче фрагмент монографії про семантичний план, розкрийте кожне положення, обґрунтувавши його.

 

Семантичний план мови являє собою континуум (від лат. continuum – безперервне, суцільне – О. К.), в котрому виділяються в силу об’єктивної окремішності предметів семантичні ознаки різного рівня абстракції. Деякі з цих ознак є категоріальними (від грeцьк. katēgoría – висловлювання, ознака, філософ.: найбільш загальні й фундаментальні поняття, що відображають суттєві, загальні властивості й відношення явищ дійсності й пізнання. Категорії утворилися як результат узагальнення історичного розвитку пізнання та суспільної практики. Основні категорії діалектичного матеріалізму: матерія, рух, простір і час, якість, кількість, суперечність, причинність, необхідність і випадковість, зміст і форма, можливість і дійсність, сутність і явище та ін. З розвитком об’єктивної дійсності та наукових знань система діалектичних категорій розвивається і збагачується – О. К.). Категоріальна ознака як предмет вивчення потребує попереднього визначення того, що є ознака і що є категорія.

Ознака – це показник, прикмета, знак. Призначення знаку – передавати інформацію, знак зумовлений комунікативною потребою людини, і тому головне в знакові – його цільова природа. Комунікативна потреба приводить до використання чогось як знаку (барабанний бій – тривога, уклін - повага). Отже, знак за своїм призначенням заступничий, тобто протиставлений чинному – і ширше – означуваному явищу. Найважливішими відношеннями знаку є відношення мети і заміщення: знак використовується для чогось і замість чогось.

У мові умовно розмежовується план змісту і план вираження, і, як наслідок, виділяють одиниці цих планів. Змістовий план мови являє собою систему семантичних ознак, формальний план мови зводиться до системи фонетичних і формально-граматичних ознак. Зміст і форма знаку перебувають у стані рухомої рівноваги й характеризуються, як довів С. О. Карцевський, прагненням до порушення такої рівноваги: потреби спілкування змушують нас шукати нові способи позначення для попереднього змісту, і ті самі потреби штовхають мовців до переосмислення форми, наповнення її новим змістом. Семантична ознака є компонентом семантичної системи. Її зміст – вказівка на заміщувану дійсність, її вираження – смисл, що передається, і він ніколи не буває вичерпним, бо спілкування має будуватися на домислюванні. В умовах нормального спілкування семантичні ознаки виступають віхами взаєморозуміння.

У семантичній ознаці виділяється її стабільна й варіативна частина, інакше кажучи, мінімальний і великий зміст. Мінімальний зміст семантичних ознак дозволяє нам розуміти один одного в цілому, спираючись на соціально закріплені значення слів. Великий зміст семантичної ознаки вмикає асоціативні зв’язки і забезпечує необхідну варіативність та більш витончене налагоджування спілкування. Мінімальний зміст семантичних ознак характеризується тенденцією однозначних відповідностей, великий зміст має вірогіднісну природу (інтенсіонал та імплікаціонал, за М. В. Нікітіним [1988: 61]).

Великий і мінімальний зміст ознаки випливає з прототипної природи значення. Береться до уваги та обставина, що в пам’яті людей зберігаються не диференційні ознаки предметів і явищ, а такі собі цілісні образи, прототипи, гештальти, з якими зіставляються предмети. Наприклад типовий птах (вільшанка, горобець), менш типовий птах (сова, папуга), нетиповий птах (пінгвін, страус). Зазначене стосується не лише позначення предметів, але й позначення подій, процесів, якостей і моделюється в теорії фреймів. Спотворення предметних прототипів є абсурдом (наприклад, птах, у якого чотири ноги), спотворення більш складних прототипів являє собою руйнування соціальних цінностей (наприклад, сміх під час похорону). Цілісні образи в пам’яті зазнають наукового (й буденного чи наївного) аналізу, внаслідок чого виділяються різні зіставлювані характеристики цих образів або семантичні ознаки.

Семантичні ознаки існують у пам’яті носіїв мови і реалізуються в мовленнєвій діяльності, закріплюючись в усних і письмових текстах. Зосередивши увагу на письмовому тексті як місці вияву семантичних ознак, ми умовно розмежовуємо два типи такого вияву: дефінітивний і недефінітивний тексти. У першому випадку йдеться про словникове тлумачення семантичної ознаки, а словники, як відомо, виділяють ядерну частину значень, тобто визначають мінімальний зміст (найближче значення слова, за О. О. Потебнею). Асоціативний тезаурус нами не розглядається. У другому випадку ми говоримо про текстове наведення певного змісту на слово чи словосполучення, котрим не притаманний такий смисл за словниковими визначеннями. У дефінітивному тексті реалізується узуальний(узвичаєний – О. К.) смисл семантичної ознаки, в недефінітивному тексті – оказіональний смисл семантичної ознаки. З точки зору виявлення тієї чи іншої ознаки недефінітивний текст є спеціалізованим. Завдання конкретного опису семантичних ознак зводиться, на нашу думку, до виявлення й характеристики типів словникових (дефінітивних) і спеціалізованих (недефінітивних) текстів для відповідних ознак.

Визначити семантичну ознаку можна шляхом її тлумачення. Можливі різні типи тлумачення: предметне і понятійне, самодостатнє й шляхом посилань, коротке й розгорнуте. Наприклад, ознака кольору тлумачиться предметно, самодостатньо й коротко, а ознака офіційності – понятійно, розгорнуто та з допомогою посилань на ситуації, що зазвичай характеризуються як офіційні. Різні типи семантичних ознак потребують різних типів тлумачення. Необхідно відзначити, що в практиці спілкування короткі визначення задовольняють потреби взаєморозуміння, але не вичерпують великого – і загалом невичерпного – змісту семантичної ознаки

Термін «категорія» активно використовується в різних науках. У філософії категорії трактуються як «найбільш суттєві, закономірні зв’язки й відношення реальної дійсності, пізнання».

В лінгвістиці категорії розглядаються як «найвищі узагальнення одночасно в трьох сферах – мислення, психіки й мови» (Ю. Степанов, 1981:36).Мовнакатегорія в широкому розумінні – це «будь-яка група мовних елементів, що виділяється на основі якоїсь спільної властивості; у суворому розумінні – якась ознака (параметр)», котра лежить в основі розбиття численної сукупності однорідних мовних одиниць на обмежене число класів, що не перетинаються, члени котрих характеризуються одним і тим самим значенням певної ознаки (наприклад, «категорія відмінка», «категорія істоти/ неістоти», «категорія виду», «категорія дзвінкості/ глухості»)» [Булыгина, Крылов, 1990: 215].

Лінгвістична традиція пов’язує з вивченням категорій перш за все висвітлення граматичного ладу мови. Граматична категорія визначається як «узагальнене значення, що п

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти