Операції з премією — опціони.

6. Піраміди:

а) купується солідний пакет акцій;

б) акції здаються під заставу в банк і виходить позичка;

в) на ці гроші знову купуються акції;

г) отримані акції знову заставляються в банк тощо.

Ця стратегія є ефективною при прогнозуванні зростання цін на акції, які купують. У випадку падіння цін ця спекулятивна операція призведе до неабияких збитків.

7. Продаж акцій на строк без покриття— це продаж позичених
у торговця акцій з наступною купівлею їх через якийсь час за більш

Ринок цінних паперів

низькою ціною (гра на зниження). Продаж паперів, узятих у борг, іме­нується на біржовому лексиконі «коротким продажем». Це як продаж майбутнього врожаю. Такі операції звичайно регулюються (а іноді й забороняються) правилами біржі.

8. Угоди з маржею.

Цекупівля з частковою оплатою позиковими коштами й укладаєть­ся переважно гравцями на підвищення. Такі угоди звуться «довгими угодами»і їх відкриття називають «довгими позиціями».

17.10. Види рахунків клієнтів

Відповідно до світової практики існує два основних види рахунків клієнтів, які ними відкриваються в торговця цінними паперами для регулярних операцій з різними паперами.

По готівковому рахункувсі угоди оплачуються клієнтом брокерові в розрахунковий день або до розрахункового дня. Часто брокер вимагає внести аванс для проведення операції або відкрити в нього рахунок накшталт поточного. При цьому сертифікат акцій поставляється клієнтові проти платежу після здійснення угоди або видається після реєстрації на ім'я нового власника.

Маржинальний рахунок.При цьому компанія, торговець цінними паперами, виділяє клієнтові відповідний кредит для проведення опе­рацій із цінними паперами, найчастіше за таких умов:

а) компанії передаються в заставу куплені цінні папери як забез­
печення позики;

б) компанія має право перезастави даних цінних паперів у банку
для одержання кредиту;

в) за кредити з клієнта щомісяця стягуються відсотки;

г) рахунок повинен мати маржинальну угоду або контракт, у якому
перераховуються умови й правила проведення операцій по маржі;

д) клієнт має внести торговцеві первісну маржу - суму готівкою
або ліквідних цінних паперів для одержання права вести операції з
маржею при відкритті рахунку.

Наприклад, клієнт повинен мати на рахунку ЦП ринкової вартості 200%від дебіторського остатку, тобто закладені цінні папери повинні мати вартість, у два рази перевищуючу суму кредиту. Така ситуація називається «50% первісна маржа. Однак деякі біржі не дозволяють проведення операцій за рахунок кредитів.

У СІЛА торгівля акціями по маржі має дещо інший характер. Ці правила регулюються біржею й Радою керуючих Федеральної резервної системи. Насамперед варто переконати брокера у своїй платоспромож-

Юлій КРАВЧЕНКО

ності й відкрити в нього рахунок по угодах з маржею. Перший внесок не менше 2000дол. грошима або цією сумою в котируваних акціях. Відсоток маржі встановлюється Федеральною резервною системою.

Якщо відсоток становить 50, то це означає, що клієнт із внесеною сумою 10 000дол. може по маржі купити акцій на суму 20 000дол. Різницю в 10 000дол. позичає брокер і бере за них відсотки відповід­но зі ставками в банку. Слід зазначити, що якщо купуються акції на 20000 дол., той комісійні платяться з усією цієї суми. Якщо по даних акціях виплачуються дивіденди, то вони належать клієнтові. Всі ак­ції по угодах з маржею зберігаються на рахунку в брокера, він може їх навіть закладати в банку або продати у випадку несплати грошей клієнтом. Якщо на цей момент ціни на акції падають, то брокер має право вимагати внесення додаткової маржі.

Кредит на придбання цінних паперів забезпечує клієнтові ефект важеля - дозволяє одержати високий рівень левереджу (Іеуегад'е ассошіі). Банки часто самі зацікавлені в роботі клієнтів відповідним важелем, тому що це забезпечує їм певний прибуток, особливо на успіш -них угодах клієнтів. Якщо постійний клієнт звертається до банку або брокера з проханням вкласти в купівлю цінних паперів з фіксованою прибутковістю 10 млн дол. і з прибутковістю 10% річних, то банк може запропонувати йому взяти у кредит ще 40 млн дол. і вкласти всю суму в ці інструменти. Припустимо, що на вкладення клієнт одержує 10% купон і виплачує банку за кредит 6% . Це означає, що клієнт за раху­нок важеля одержав 4% , тобто одержує додаткові 16% на вкладений капітал, оскільки сума кредиту в 4 рази перевищує вкладений капітал. Якщо такі операції проводяться шляхом передачі коштів у довірче управління через керуючі компанії банків і брокерів, то важливо ви­брати надійного консультанта й керуючу компанію.

17.11. Позабіржовий ринок цінних паперів

Під вторинним позабіржовим ринком ЦП розуміють ту частину ринку, що не охоплюється поняттям «біржовий ринок».У різних країнах він має різні масштаби. На цьому ринку можуть обертатися ЦП, які котируються і не котируються на фондових біржах. Іноді цей ринок також класифікують як договірний ринок,на відміну від ринку публічних торгів на фондових біржах. Позабіржовий обіг виникає часто як альтернатива біржі.

Це складна система ринкових відносин, що може включати:

1. Організовану міждилерську торгівлю.

2. Окремі (самостійні) комп'ютерні мережі дилерів для приватної торгівлі ЦП.

Ринок цінних паперів 479

3. Системи торгівлі ЦП, які організовують торговці інформацією (вандери).

4. Системи «дилер - інвестор - дилер».

5. Системи «емітент - інвестор - емітент».

6. Торгівлю інвесторів між собою - «інвестор - інвестор».

7. Інфраструктура ринку - системи реєстрації, розрахунків і пере­міщення ЦП.

Прикладом організованої міждилерської торгівлі є система Авто­матичного котирування ЦП при Національній асоціації дилерів США по ЦП під назвою НАСДАК. Ця система дозволяє вести торгівлю ЦП. Аналогічна система створена в Україні під назвою ПФТС- позабіржова фондова торговельна система (російською мовою - ВФТС- внебирже-вая фондовая торговая система).

Прикладом самостійних комп'ютерних мереж є Корпорація інституційної комп'ютерної мережі ІНСТІНЕТ (США). Система до­зволяє вести торгівлю ЦП і навіть попередні клірингові операції. Торгівля ведеться з урахуванням існуючих біржових котирувань, ведеться спеціальна комп'ютерна книга замовлень. У системі немає маркет-мейкерів, фахівців, роздрібних брокерів. Подібні системи комп'ютерної торгівлі є й в інших країнах (наприклад, в Японії з торгівлі облігаціями).

Спеціалізовані інформаційні системи (вандери) поставляють ін­формацію про котирувані на ринку ЦП, але не здійснюють клірингово-розрахункових операцій. Одержувачами й споживачами такої інформа­ції (системи Рейтер, Телекурс) можуть бути будь-які особи за наявності підключення до комп'ютерної мережі.

Дилери купують цінні папери великими пакетами й забезпечують торгівлю на позабіржовому ринку для широкого кола покупців - ін­весторів, вони роблять цей ринок. При цьому стоїть завдання забезпе­чення ліквідності, для цього необхідна присутність осіб, які бажають як продавати, так і купувати ЦП, насамперед акції.

Безпосередні операції між емітентами й інвесторами є ознакою недостатньої розвиненості позабіржового посередницького ринку й узагалі характерні насамперед для нерозвиненого фондового ринку, тому що емітенти при цьому виконують невластиві їм функції торгов­ця ЦП. На українському ринку такі операції дуже поширені й часто закінчувалися елементарним скривдженням інвесторів.

Отже, позабіржовий ринокмає такі основні особливості:

1.У позабіржовому ринку відсутній єдиний фізичний центр для здійснення операцій з безпосередньою присутністю учасників торгівлі. Угоди здійснюються при особистому контакті поза операційною залою або через телефонні та комп'ютерні мережі.

Юлій КРАВЧЕНКО

2. Ціни часто встановлюються шляхом переговорів, правила реє­страції учасників ринку не надто тверді.

3. Учасники позабіржового процесу діють у межах вужчої спеціа­лізації, але часто суміщають функції брокера та дилера.

4. Позабіржовий ринок не представляє клієнтам необхідної прозорос­ті, не надає достатнього обсягу інформації про ціни й обсяги торгівлі.

5. Позабіржовий обіг має свою організаційну структуру. Всі про­фесійні учасники цього обігу повинні мати відповідний дозвіл (ліцен­зування) від державного органа, що регулює ринок цінних паперів.

Система НАСДАК (ИАЗОАО).

Основою позабіржового обігу в США є комунікаційна система НАСДАК, створена національною асоціацією фондових дилерів у 1971 р. Система НАСДАК є американським позабіржовий котиру­вальним ринком цінних паперів. На ній котирується понад 5000 акцій, що більше, ніж на всіх американських фондових біржах. Крім того, на цьому ринку зареєстровано понад 400 іноземних компаній. Дилерами виступають понад 360 фірм та інвестиційних банків, чле­ни Нью-Йоркської біржі. Цим ринком володіє й керує Національна асоціація дилерів цінних паперів. У цій системі позабіржового обігу котируються такі цінні папери:

• Акції невеликих фірм, які діють у традиційних галузях і не мають перспектив зростання та виходу на біржовий ринок.

• Цінні папери кредитно-фінансових установ (в основному банків), які обмежують сферу ходіння своїх акцій.

• Акції компаній у нових галузях економіки й потенційно здатні перетворитися на великі корпорації з наступним виходом на біржовий ринок.

• Акції невеликих венчурних компаній, наприклад компаній, які займаються розвідницьким буравленням.

• Державні ЦП, облігації муніципалітетів.

• Іноземні фондові папери й АДР (американські депозитарні роз­писки).

• Нові випуски акцій.

Щоб котирувати свої ЦП у цій системі, компанії мають зареєструва­ти їх відповідно до закону, вони повинні мати не менше 100 тис. акцій, розміщених публічно, об'єднувати не менше 300 власників акцій тощо. НАСДАК надає своїм учасникам гри рівні послуг: інформацію про ціни, про тверді котирування, про поточні зміни цін у маркет-мейкерів. Також можливе автоматичне виконання щодо невеликих наказів по акціях, які котирується в системі.

Ринок цінних паперів 481

По всім котируваним акціям обов'язково мають бути маркет-мей-кери, які визначають ринок цих акцій і курирують угоди з ними. Як торговці діють брокери та дилери. По всіх операціях з котируваними в системі Ц І обов'язково слід відразу повідомляти в НАСДАК. Кожна акція, що к >тирується в НАСДАК, має відповідну сторінку, на якій маркет-мейкери вг зтавляють свої котирування.

Котирування в цій системі можуть бути такими:

• Орієнтовними для інформації (ГУІ - іог уоиг іпїогтаїіоп).

• Такими, що потребують доопрацювання шляхом перемовин. Наприклад: «15-17 \уогк-оиі».

• Тверді - фактична ціна без жодних написів.

Брокери при виконанні наказів своїх клієнтів звертаються до того маркет-мейкера, який виставляє найкращу ціну, або ведуть із ним перемовини до досягнення угоди.

Існує кілька різних індексів, в основі яких лежать котирування цін­них паперів, якими торгують у системі НАСДАК. Зведений індекс МА8-ОА<3 - МА8ВАС} Сотрозііе Іпсіех — містить у собі понад 5000 компаній. Розраховується індекс на основі середньозважених цін акцій на момент закінчення торгів. Індекс МА8БАС) 100 став основою ф'ючерсних і опці-онних контрактів і тому дуже важливий для портфельних інвесторів, які застосовують інвестування з хеджуванням на терміновому ринку.

Докладну інформацію про систему NА8^А^ можна одержати на її сайті: лучдгто.паасіад.сот

У зв'язку з виникненням електронних торговельних систем варто мати на увазі, що раніше під біржею в США розумілося «місце чи можливість для зведення один з одним продавців і покупців цінних паперів або для інших дій із цінними паперами». Нині 8ЕС довелося розширити це поняття, й під біржею розуміється будь-яка організація, асоціація чи група людей, яка:

• зводить один з одним ордера (заявки) на цінні папери від великої кількості продавців і покупців;

• використовує заздалегідь установлені методи, що не допускають стороннього втручання, або алгоритми, відповідно до яких такі заявки взаємодіють між собою та виконуються;

• покупці й продавці, що ввели такі ордери в систему, мають бути заздалегідь згодні з умовами торгівлі та правилами обробки ордерів.

Метою такої інтерпретації поняття біржі є включення туди всіх систем, в яких консолідується потік зустрічних заявок, як шляхом забезпечення візуального доступу до списку цих заявок (у межах деякого інформаційного середовища), так і автоматичної обробки й

ЗІ.Зам. 70.

Юлій КРАВЧЕНКО

виконання стандартизованих за низкою параметрів заявок на основі внутрішніх алгоритмів.

Фондова біржа ПФТС.

Торговельно-інформаційна система ПФТС утворена низкою укра­їнських професійних торговців ЦП у середині 1996 року в Києві і зараз вона ліцензована як фондова біржа. За станом на липень 2008 року на фондовий біржі ПФТС існують ринки корпоративних, муніципальних та державних облігацій, ринок цінних паперів ІСІ. Всього у біржовому списку ПФТС перебуває 959 цінних паперів. Кількість учасників тор­гів на біржі становить 222 торговців із різних міст України, кількість членів Асоціації ПФТС - 305.

На біржі ведуться торги цінними паперами, уведені депозітарно-клірингові розрахунки, є правила лістингу.

Нині до лістингу входять акції великої кількості підприємств, акції банків і різні облігації. Акції підприємств розбиті на три рівні.

До першого рівня належать цінні папери відомих і авторитетних компаній з капіталізацією (або розміром статутного фонду) не менше 10 000 000 грн., емітент повинен мати не менше 1000 акціонерів і час­тину голосуючих акцій, яка перебуває у власності афельованих осіб або у власності держави і не має бути більшою за 70% .

До другого рівня належать цінні папери, які викликають інтерес торговців окремих регіонів і з капіталізацією не менше 2 млн грн., при кількості акціонерів не менше 500.

У системі також ведеться первинне розміщення акцій приватизо­ваних підприємств.

Програмне забезпечення системи - поліпшений варіант торго­вельної системи Рогіаі, розробленої компанією ^"АЗБАС} у СІЛА. Ця програма працює на центральну комп'ютерну мережу й дозволяє тор­говцям у реальному режимі часу:

• виставляти власні котирування й одержувати котирування опо­нентів;

• укладати угоди (акцептувати), підтверджувати двосторонні угоди;

• обмінюватися повідомленнями з операторами (альтернатива телефонним переговорам).

Важливою рисою торгів у системі є те, що всі виставлені котиру­вання є твердими. В інформації про результати торгів звичайно пові­домляється така інформація: емітент, котирування покупки, розмір лота покупки, котирування продажу, розмір лота продажу, остання угода (ціна, кількість), обсяг за період, кількість за період. У ПФТС

Ринок цінних паперів

всі торги проходять у режимі реального часу, торговці торгують без­посередньо зі свого офісу, використовуючи електронну торговельну інформаційну мережу.

Деякі торговці, зареєстровані з ПФТС, використовують її переваж­но як інформаційну систему, одержують інформацію й потім оформля­ють угоди, минаючи ПФТС, внаслідок чого порушується вірогідність інформації про реальні результати торгівлі учасників ринку.

Інформація з результатів торгів у ПФТС має такий вигляд:

Наприкінці 1997 року Асоціація ПФТС одержала статус само-регулівної організації (СРО), що надає нового значення розробленим Асоціацією вимогам для торговців щодо проведення операцій на ринку цінних паперів, розробленим кваліфікаційним вимогам для брокерів, які працюють у ПФТС.

Асоціацією розроблений і постійно публікується спеціальний ПФТС-індекс, який розраховується щодня наприкінці торговельної сесії.

У ПФТС існує арбітражно-дисциплінарна система, що забезпечує вирішення конфліктних ситуацій між учасниками системи.

Інформація про торги в ПФТС обов'язково потрапляє в найбільші міжнародні інформаційні агентства і стає доступною інвесторам з будь-якої країни світу. Докладну інформацію про ситуації на фондо­вих ринках і про цінні папери, що котируються, можна одержати на інформаційному сайті: уу\у№.ріів.кіеу.иа

У Росії найбільш відомою торговельною системою є РТС, інфор­мацію про роботу якої можна одержати з багатьох джерел, зокрема на сайті фірми РосБізнесКонсалтинг (РБК): \\г\^\\г.дио£е.ги

Обіг закордонних цінних паперів в Україні.

Обіг закордонних цінних паперів в Україні регламентується «Поло­женням про порядок реєстрації акцій і облігацій зарубіжних емітентів

Юлій КРАВЧЕНКО

в Україні», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 20 листопада 1997 року за № 42.

17.12. Обіг українських цінних паперів за межами України

Українські емітенти можуть розміщувати цінні папери за межами України виключно на підставі дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, крім облігацій зовнішніх державних по­зик України.

Дозвіл на розміщення за межами України цінних паперів україн­ських емітентів видається за умови виконання таких вимог:

• проведення реєстрації випуску цінних паперів;

• допущення цінних паперів до біржових торгів на одній зукра­їнських фондових бірж;

• відповідність кількості цінних паперів, які розміщуються за межами України, нормативу, встановленому Державною комі­сією з цінних паперів та фондового ринку.

На цінні папери, які розміщуються за межами України, емітент має право випускати депозитарні сертифікати та депозитарні свідо­цтва (АБК, 6БК). Дозвіл на розміщення цінних паперів українських емітентів за межами України дає Комісія. Іноземна біржа, на якій можуть розміщатися акції українського емітента, визначається Комісією.

Американська депозитарна розписка (АБК)- похідний цінний па­пір у формі сертифіката, що випускається депозитарними банками США для підтвердження депонування в національному банку (депозитарії) країни емітента певної кількості акцій чи облігацій іноземної компанії й має номінал у доларах. АДР є певним еквівалентом основного цінного папера й може вільно обертатися на американському фондовому ринку. Нині у США існує п'ять основних видів програм випуску АДР:

Неспонсовані АДР- програма ініціюється американським банком без залучення емітента й може бути основою для наступного випуску АДР більш високого рівня. Ці АДР не можуть продаватися на фондо­вих біржах.

Спонсовані АДР1-го, 2-го й 3-го рівнів ініціюються емітентами та припускають визначені вимоги до звітності емітента, процедур ре­єстрації та можливостей котирування. АДР-1 не вимагає реєстрації в Комісії й не може котируватися на фондових біржах.

Приватне розміщення АДРприпускає їх поширення тільки серед обмеженого колаінституціональних інвесторів.

Ринок цінних паперів

Глобальнідепозитарні розписки (ОБК) випускаються при виході цінних паперів українських емітентів на європейські фондові ринки. Вимоги до емітентів тут дещо ліберальніші, ніж в Америці.

Співвідношення цін АДР і первинного цінного папера визнача­ється ринковими умовами, попитом та пропозицією й найчастіше не дорівнює 1:1. Одна депозитарна розписка може випускатися на кілька первинних акцій.

Право встановлювати кореспондентські стосунки з депозитарними установами інших країн і укладати з ними угоди з обслуговування роз­міщення й продажу за межами України цінних паперів українських емітентів, власником яких є резидент або нерезидент України, або розміщати глобальні депозитарні розписки має лише Національний депозитарій України.

17.13. Інформація про результати діяльності емітентів цінних паперів

Емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інфор­мацію про:

• фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством;

• будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери;

• власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій.
Інформація про власників великих пакетів (10 відсотків і більше)

акцій подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку особою, яка веде облік права власності на акції емітента у депозитар­ній системі України, у строки, порядку та за формою, що встановлені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій є відкритою і оприлюднюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку про ринок цінних паперів.

Регулярна інформація проемітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емі­тента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).

Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік.

Юлій КРАВЧЕНКО

Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 міся­ців, та обчислюється:

• для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товари­ства до 31 грудня звітного року включно;

• для емітентів облігацій - з дня реєстрації випуску облігацій до 31 грудня звітного року включно.

Річна інформація про емітента має містити такі відомості:

• найменування та місцезнаходження емітента, розмір його ста­тутного капіталу;

• орган управління емітента, його посадові особи та засновники;

• господарська та фінансова діяльність емітента;

• цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), роз­міщення та лістинг цінних паперів;

• річна фінансова звітність;

• аудиторський висновок.

Емітент має право додатково подавати іншу інформацію.

Річна інформація про емітента є відкритою і підлягає оприлюднен­ню емітентом у строк не пізніше ЗО квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загально­доступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Примірник офіційного друкованого видання, в якому опубліковано річну інформацію про емітента, він (емітент) надсилає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Квартальна інформація про емітента повинна містити такі відо­мості:

• найменування та місцезнаходження емітента, розмір його ста­тутного капіталу;

• орган управління емітента, його посадові особи та засновники;

• господарська та фінансова діяльність емітента;

• цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість);

• квартальна фінансова звітність;

• участь емітента у створенні інших підприємств, установ та ор­ганізацій.

Емітент має право додатково подавати іншу інформацію. Інформація про облік іменних цінних паперів розкривається учас­никами депозитарної системи України:

• на письмовий запит власника інформації або з його письмового
дозволу, крім випадків, передбачених абзацами третім і четвер-

Ринок цінних паперів 487

тим цієї частини;

• за рішенням суду;

• на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки, вну­трішніх справ, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Антимонопольного комітету України, інших державних органів відповідно до законодавства - стосовно операцій у сис­темах обліку іменних цінних паперів, що здійснюються кон­кретною юридичною особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу.

Учаснику депозитарної системи України забороняється надавати ін­формацію про клієнтів іншого учасника депозитарної системи України, навіть якщо їхні дані зазначено у документах та договорах клієнта.

Акціонерне товариство забезпечує кожному акціонеру доступ до документів, визначених частиною першою статті 77 Закону «Про акціонерні товариства», крім документів бухгалтерського обліку, які не стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість, якщо інше не передбачено законами.

Протягом 10 днів з моменту надходження письмової вимоги акці­онера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати йому завірені копії документів, визначених частиною першою статті 77 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених частиною першою цієї статті. За надання копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати вартості витрат на виготовлення копій до­кументів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.

Будь-який акціонер, за умови повідомлення виконавчого органу товариства не пізніше ніж за два робочі дні, має право на ознайомлення з документами, передбаченими у цій статті, у приміщенні товариства за ійого місцезнаходженням у робочий час.

Акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про діяльність товариства за згодою виконавчого органу товариства або у випадках і порядку, передбачених статутом або рішенням загальних зборів акці­онерного товариства.

Публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що під­лягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1-3, 5, 6, 10, 11, 13-16 частини першої статті 77 Цього Закону.

На вимогу акціонера або Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку акціонерне товариство надає перелік афілійованих осіб та Відомості про належні їм акції товариства.

Юлій КРАВЧЕНКО

Особлива інформація про емітента.

Особлива інформація про емітента - інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та при­звести до значної зміни вартості його цінних паперів. Ця інформація надається відкритими акціонерними товариствами й підприємствами -емітентами облігацій у періоди між поданням регулярної інформації у вигляді спеціальних повідомлень про зміни в їхній діяльності.

Строки, порядок та форми подання особливої інформації про емітента встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особлива інформація про емітента є відкритою й оприлюднюється шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщується у загально­доступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює додаткові вимоги до розкриття особливої інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття.

17.14. Чинники, що впливають на курс цінних паперів

Відомо, що курс акції (ціна) визначається насамперед цінністю цієї акції для емітента й інвестора. Цінність для інвестора, тобто здат­ність задовольняти його певні потреби, полягає в можливості цього цінного папера приносити доход і дозволяти брати участь у керуванні емітентом. Цей доход може реалізовуватися як за рахунок виплати дивідендів і відсотків (для облігацій), так і внаслідок зростання курсу цінних паперів на ринку. Загальний рівень доходу має бути сумірним із ризиком, що несе держатель цінного папера. Це співвідношення може використовуватися для зіставлення з прибутковістю й ризиком альтернативних вкладень.

Таким чином, попит на цінні папери з боку інвестора формується виходячи з прибутковості, ризику й ліквідності покладених у них коштів порівняно з іншими видами інвестицій.

Котирування цінного папера є співвідношенням між поточним попитом та пропозицією на нього. Поточний попит визначається найвищою ціною, за якою покупці згодні придбати цінний папір, а поточна пропозиція відповідає мінімальній ціні, за якою дехто згоден її продати.

Ринок цінних паперів

Значення або цінність паперів з погляду емітента полягає в мож­ливості залучити кошти на певний період часу за певною ставкою. Продавець цінних паперів на вторинному ринку зацікавлений в одержанні грошей в обмін на цінні папери при порівнянності доходу з іншими видами інвестицій. Якщо оцінка цінних паперів з боку ін­весторів і продавців збігається, то відбувається акт купівлі-продажу даних паперів.

Практично курс цінних паперів визначається трьома основними групами ціноутворюючих чинників: об'єктивними, спекулятивними та макроекономічними.

Об'єктивні чинники також можна розподілити на дві підгрупи -діючі на мікрорівні та на макрорівні.

Чинники, що діють на мікрорівні, є похідними від параметрів стану дійсного капіталу й до них належать такі:

• фінансовий стан і солідність фірми - емітента (цей параметр у першу чергу впливає на ступінь ризику вкладень: чим кращий фінансовий стан акціонерного товариства, тим безпечніше ін­вестування в його цінні папери);

• вартість і кількість акцій, які перебувають в обігу, на руках у власників (цей параметр впливає насамперед на ліквідність акцій: чим більша кількість даних акцій є в обігу, тим вища ліквідність);

• поточні прибутки акціонерного товариства, їхнє зростання і його дивідендна політика;

• розмір фірми - впливає на стабільність і можливість викупу акцій;

• політика підтримки курсу й ліквідності акцій;

• перспективність галузі, в якій функціонує дане підприємство (у галузях високих технологій, які часто називають зростаючими, виникає тенденція відкладених дивідендів і орієнтування влас­ників акцій не на розмір дивідендних виплат, а на перспективне зростання курсової вартості).

Чинники, що діють найчастіше на всьому фондовому ринку або на великому його секторі (наприклад, на боргові зобов'язання), розміщу­ються на макрорівні й характеризують загальний стан економіки (а в деяких випадках навіть світової):

• стабільність, збалансованість і перспективність зростання еко­номіки, надійність фінансової системи (передусім країни або великого її сектору, наприклад банківського);

• середня сформована ставка відсотків по вкладах у банки;

Юлій КРАВЧЕНКО

• кон'юнктура товарних ринків, ринків дорогоцінних металів, нерухомості тощо (зіставлення з прибутковістю альтернативних форм інвестування);

• темпи економічного зростання та перспективи їх змін;

• масштаби виробництва продукції емітентами, ступінь вико­ристання ними цінних паперів для залучення коштів на ринку (ліквідність);

• застосовувані способи регулювання економіки;

• міжгалузеві переливи капіталів, стан платіжних балансів і ва­лютної системи.

Фондовий ринок звичайно виступає, з одного боку, як барометр суспільного виробництва, а з іншого, - як рушійна сила, що може прискорювати й гальмувати суспільне виробництво. Фондовий ринок є дуже чутливим механізмом, тонко й швидко реагує на всі основні зміни у виробництві, економіці, торгівлі й кон'юнктурі ринку (іноді з певним лагом, запізнюванням). Уважається, що курси акцій та інших цінних паперів завжди падають напередодні й під час економічної кризи. У зв'язку з цим уважається, що криза завжди починається не з виробництва, а з ринку боргових капіталів, із грошового ринку, зі сфери грошового обігу.

Спекулятивні чинникизаймають проміжне положення в низці з об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Варто враховувати, що для ринку цінних паперів спекуляція нормальна й важлива форма операцій, як і інші. Вона сама створює базу для свого подальшого розвитку через те, що ціноутворюючі чинники, що залежать від виробничого процесу, можуть не виявитися в динаміці курсу даної акції, якщо спекулянти не використають цю акцію для своїх операцій. Через наявність на фондовому ринку великого обсягу спекулятивного капіталу курс акцій визначається не лише станом дійсного капіталу, а й значною мірою очі­куваннями зміни курсу, можливістю виграшу на курсовій різниці.

Серед спекулятивних чинників можна відзначити такі:

• обсяг торгівлі терміновими контрактами, які можуть вносити елементи додаткової нестійкості в біржову торгівлю;

• обсяг сумарної відкритої позиції на фондовому ринку. Якщо за­гальний обсяг проданих акцій дуже високий, то це означає, що велика кількість учасників ринку одночасно грає на зниження курсу. У цьому випадку вплив спекулятивних чинників може виявитися сильнішим за вплив реальних чинників;

• скупка акціонерним товариством своїх акцій, що провадиться з різними цілями, наприклад, для запобігання свого поглинання, для зміцнення свого положення певною групою акціонерів і може істотно вплинути на курс акцій.

Ринок цінних паперів

На ціни акцій можуть істотно впливати й суто особистісні чинники, до яких належать:

• схильність і можливість окремих учасників ринку до вико­ристання конфіденційної (інсайдерскої) інформації, що може призвести до спекулятивного підвищення або зниження курсу акцій;

• заяви відомих фінансових і урядових діячів, які користуються довірою в інвесторів і торговців.

• наявність у керівництві фірми відомих осіб;

• реклама, форми поведінки, що склалися в товаристві;

• обсяг ринку цінних паперів і масштаби діяльності фінансових посередників, біржові спекуляції.

Запитання й завдання для самоперевірки

1. Які існують органи керування фондовою біржею?

2. Що таке лістинг і як він проводиться?

3. У чому полягають особливості діяльності маркет-мейкера?

4. Чим відрізняються ринкове й лімітоване замовлення?

5. Що таке касові й термінові угоди?

6. Чим відрізняються фіксинг і мультифіксинг?

7. Для чого корпорації клопочуться про включення їх акцій у ліс­тинг?

8. Яка інформація про діяльність акціонерних товариств має пу­блікуватися?

9. Що таке угоди з маржею?

10. Що таке НАСДАК і ПФТС?

11. Які основні особливості мають комп'ютерні ринки?

12. Які основні чинники впливають на формування ринкового курсу акцій?

Розділ 1 8