ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Методи і прийоми лексико-семантичного аналізу слів.

П л а н

1. Лексика мови з погляду походження (слова споконвічні й запозичені; прямі й посередні запозичення; інтернаціоналізми; кальки; ставлення до запозичень, поняття пуризму).

2. Лексика з погляду її вживання (загальнонародна, діалектно й соціально обмежена). Стилістично забарвлена й стилістично нейтральна лексика.

3. Змінність лексики, зумовлена змінами в житті суспільства і розвитком мислення (неологізми, оказіоналізми, застарілі слова: історизми, архаїзми; слова активного й пасивного вжитку).

4. Групування слів за семантичним відношенням між ними (синоніми, антоніми, омоніми, евфемізми, дисфемізми, табу).

 

Основні поняття теми

Морфонема, лексема як слово-тип, дериваційна морфема, неологізми, внутрішня флексія, конототивне значення, сигніфікативне значення, номінація, комунікативна функція мови, стилістично забарвлена лексика, дериваційна морфема, слово-член.

 

133. Охарактеризуйте виділене в реченні слово як лексико-семантичну одиницю. ?

 

1. Налив грозою грім яри, Умив озерам очі, А потім хмару опустив На сад наш на щасливий (М. Вінграновський).

2. У синьому морі я висіяв сни... (М. Вінграновський).

3. Ходімо в сад. Я покажу вам сад, де на колінах в яблуні спить вітер...(М. Вінграновський).

4. Темрява дивиласяна нас зусібіч густим некліпливим зором... (Є. Гуцало).

5. Іде гроза дзвінка і кучерява садам зомлілі рукицілувать (Л. Костенко).

6. Слова, як сонце, сходили в мені. Несказане лишилось несказанним (Л. Костенко).

7. Встають будинків силуети крізь риштовань мерехтливий гай (В. Сосюра).

8. Я запевняла, що людину ніщо не може так загодити, як артистична кар’єра (Л. Українка).

9. Ми теж плоди землі своєї, часом бунтівливі, часом невиправдано забудькуваті(П. Загребельний).

10. Задум автора втілений у творі і тільки з нього може бути реконструйований (А. Загнітко).

11. Колись хустки в Україні вишивалися шовком, сріблом та золотом (О. Воропай).

12. На ліжкові, засланому простирадлом, а поверх іще рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок (В. Скуратівський).

13. Слалась у далечінь прадавня річка, несучи в своїх берегах розплавлену небесну голубизну (Є. Гуцало).

14. Стежина до маминої хати петляє через город...(В. Скуратівський).

15. В лісах теж відчуваласяхода весни (М. Стельмах).

16. Кожне вживання слова сприяє нарощенню ним смислів, тобто розвитку особливої, релевантної тільки для певного тексту семантичної структури повторюваного слова (А. Загнітко).

17. Гуде бджола І так літає, наче п’яна Від запахучості й тепла (Д. Павличко).

18. І здавалось – можна від напруження безнадійно тріснути, І здавалось – душоплямою зостанеться навіки цей кошмар (Семенко).

19. Коли Ви тихо в мармур перейшли, Криштальність Вашу чують навіть бджоли (І. Драч).

20. На сизих пагорбах рясно село горіє, І сірі вітряки докрилюютьсвій вік (Вінграновський).

21. Світ перейду – і упаду десь на чужій стерні, немов заброда (Стус).

22. Пригублює доба смертельну чашу, і вижидає не твою, а нашу щербату долю (Стус).

23. Спустіли храми велелюдні, І очманілі вівці блудні їх палять (Світл.).

24. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилястопростяглась за гнилою долиною (Стельмах).

25. Так, так... Корінь зла слід шукати десь там, бо сталося все те нещастя, коли він з братвою тут розкулачував (Багряний)

 

§ Характеристика слова як лексико-семантичної одиниці (Зміст і послідовність аналізу)

 

1. Вилучити слово з контексту.

2. З’ясуйте тип номінації за характером предметів об’єктивної дійсності (речова, ознакова, проміжна).

3. З’ясуйте тип номінації з функціонально-генетичного погляду (первісна/непохідна чи вторинна/похідна).

4. З’ясувати лексичне значення слова одним із способів (спираючись на власний асоціативний досвід) – логічним (описовий, перелічувальний, заперечний, вставляння родо-видових співвідношень), лінгвістичним (синонімічний, антонімічний, словотвірний, етимологічний), тлумаченням перекладом.

5. Чи наявний у структурі значення слова емотивний компонент? Як він маркується - спеціальним формантом у структурі слова чи стилістичним забарвленням слова?

6. Чи може слово поставати з іншими значеннями? (Введіть слово у мінімальні контексти і спробуйте з’ясувати обсяг його значення). Зробіть висновок – слово багатозначне чи однозначне.

7. У які парадигматичні відношення дане слово може вступати в системі мови?

* Чи може мати синоніми? Які?

* Чи може вступати в антонімічні відношення? Які?

* Чи має омоніми? Які?

8. Зверніться до контексту (речення). В якому значенні – прямому чи переносному – воно вжите?

9. Якщо слово вживається в переносному значенні, уточніть його характер (метафора, метонімія, синекдоха = це лексико-семантичні варіанти).

10. Уточніть, яким є значення слова в даному реченні – вільним чи зв’язаним. Якщо зв’язаним, то як – синтаксично, конструктивно, фразеологічно.

З р а з о к а н а л і з у

 

Козаки, зібравшись у курені, роздумували, як знищити шляхту.

 

1. (У курені) Курінь – тип номінації за характером предметів об’єктивної дійсності – речова.

2. Тип номінації з функціонально-генетичного погляду – первісна (непохідна).

3. Лексичне значення слова: легка будівля, зазвичай на баштані, з гілля дерев, прикрита травою або соломою, сторожка.

4. У структурі значення слова відсутній емотивний компонент, але слово є стилістично маркованим (вживається в розмовному стилі та в наукових (історичних) текстах).

5. Слово може поставати в таких контекстах:

* На городі ми поставили курінь (сторожка);

* У мене, порівняно з іншими в селі, не хата, а курінь (убоге житло);

* Запорозьке військо було розбите на курені (частина війська);

* Кожна частина запорозького війська жила купно – в курені (місце мешкання).

Висновок. Аналізоване слово може поставати з такими значеннями: сторожка; частина війська; убоге житло; місце мешкання частини запорозького війська. Отже, аналізоване слово багатозначним.

6. В системі мови слово може вступати в парадигматичні відношення: синонімічні відношення: курінь, халупа, хата (семантико-стилістичні); в омонімічні відношення не вступає; може мати антоніми (курінь - палац).

7. У реченні, запропонованому для аналізу, слово курінь вжите в значенні – місце мешкання козаків, що сьогодні вже є історизмом.

8. В аналізованому реченні значення слова є вільним, незв’язаним.

9. Може вступати у фразеологічні відношення, втрачаючи індивідуальне лексичне значення, тобто бути фразеологічно зв’язаним (З милим рай і в курені = будь-де).

 

§ Компонентний аналіз спирається на парадигматичні зв’язки в системі. Компонентний аналіз був розроблений і використовується в основному як метод розкриття семантики слів, але застосовувався й до інших галузей лінгвістики, наприклад у фонології, де фонема репрезентувалася як зв’язка чи пучок розрізнювальних (диференційних) ознак на основі ряду їх бінарних протиставлень. Метод виявився плідним і в морфології, і в синтаксисі.

У компонентному аналізі значення слова розкладається на його складники. Їх називають с е м а н т и ч н и м и к о м п о н е н т а м и, с е м а н т и ч н и м и м н о ж н и к а м и, д и ф е р е н ц і й н и м и с е м а н т и ч н и м и о з н а к а м и, с е м а н т и ч н и м и п а р а м е т р а м и, н о е м а м и і т. ін. У подальшому викладі буде прийнятий термін «сема». Цей термін найбільш прийнятний як центральний термін компонентного аналізу, поскільки відповідає вимогам лаконічності, прозорої мотивованості, що вказує на його належність до семантики як плану змісту, володіє гарним словотвірним потенціалом (пор. «семний склад», «класема», «гіперсема» і т. д.).

Семою ми будемо називати елементарний складник значення слова чи іншої мовної одиниці, яка відображає розрізнювальні мовою ознаки позначуваного.

Ядерне слово дефініції є носієм категоріального значення, тобто класеми (чи категоріальної семи), в якій доводиться розмежовувати лексичну і граматичну частини.

У літературі існує немало більш чи менш вдалих схем, що описують компонентний склад значення. Особливо детальні класифікації запропоновані останнім часом О. Н. Селіверстовою й І. А. Стерніним. Але ми дозволимо собі зупинитися лише на одному варіанті, позитивною якістю котрого є, на наш погляд, відносна простота й чіткість. Р. С. Гінзбург у своєму посібнику «Основи лексикологічних досліджень» відзначає, що основні семантичні компоненти класифікуються та отримують опис як ієрархічно організовані категорії, причому кожна наступна категорія є субкатегорією для попередньої. Найбільш крупними компонентами значення є (за її термінологією) категоріальні семи – предметності для іменників, ознаковості для прикметників і т. д. Решту сем вона так само, як і деякі американські автори, поділяє на маркери й дистигвішери. Маркери вказують на риси, спільні для деякого класу лексичних одиниць, а дистингвішери індивідуалізують.

У слові spinster, наприклад, сема [що не була в шлюбі] – дистингвішер, сема [жінка] – маркер, а сема [іменник] – категоріальна сема.

Всередині категоріальних сем можливий подальший поділ і своя ієрархія. Наприклад, [істота] чи [особа] є для іменників підпорядкованими семами. У дієслові bring сема дієслівності є більш загальною, аніж також притаманні цьому слову семи руху й каузативності, характерні не для всіх дієслів (наприклад, у дієслові thank цих сем немає). Отже, всередині загального класу дієслів існують ще підмножини, що характеризуються цими семами.

Зміни й перегрупування всередині ієрархії сем лежать в основі зміни значення слів та словотвору за типом конверсії.

Різні автори дають різну номенклатуру і, відповідно, різну класифікацію сем: гіперсеми й гіпосеми, архісеми й диференційні семи, маркери й дистигвішери і т. ін.

За характером інформації, що передається, й прагматичному статусу розрізняють семи, котрі відносяться до денотативного, тобто предметно-логічного, значення слова й конототивні, які відбивають прагматику акту комунікації, пов’язані з оцінкою, котру мовець дає предмету мовлення, з його емоційним станом, бажанням вплинути на співбесідника, з умовами акту спілкування, визначальними для функціонально-стилістичного забарвлення.

Заканчивая рассмотрение компонентного анализа, необходимо обратить внимание на существование в слове скрытых и потенциальных сем. Единой терминологии для них тоже нет. Потенциальные семы называют чаще всего «импликационалом» слова. Это — семы, которые не входят в обязательный набор сем, соответствующих обязательному набору признаков, по которым данный предмет отличается от других ему подобных, но входят в число известных носителям языка или приписываемых этому предмету свойств, а потому потенциально возможных при вторичной номинации или образовании производных. М.В. Никитин определяет импликационал как «Совокупность сем, индуцируемых интенсионалом значения в силу импликационных связей признаков. Имп-ликационал образует периферию значения вокруг его интенсионального ядра и упорядочен (организован в структуру) благодаря вероятностному весу и причинно-следственным и иным линейным зависимостям признаков» (Никитин, 1983: 121). Поясняя это определение, добавим, что множественность сторон каждого явления порождает и множественность ассоциаций, возникает ассоциативное поле, тесно связанное со множеством факторов объективных и субъективных.

Под скрытыми компонентами Р.С. Гинзбург понимает те семы, которые выявляются через сочетаемостные возможности слова. Прилагательное pretty, например, сочетаясь с названиями лиц, предполагает в этих названиях семы молодости и женского пола. Сочетание этого прилагательного с названиями лиц мужского пола и преклонного возраста неестественно — a pretty old man. Существование скрытых сем доказывается, таким образом, методом от противного: ограничение на сочетаемость дает основание предположить наличие сем, препятствующих соединению.

Разработка принципов компонентного анализа продолжается. Метод представляется перспективным в смысле возможности сочетания его с принципами коммуникативной лингвистики для создания коммуникативной лексикологии и в смысле рассмотрения семного состава слова в соответствии с полевым подходом, т.е. как имеющего ядро и периферию. Порожденный данными словарей он, в свою очередь, сможет способствовать уточнению и усовершенствованию дефиниций в толковых словарях и в теории лексикографии.

Усовершенствование методики выявления и описания сем будет способствовать проникновению в семантическую природу слова, отражающего знания, приобретенные человеком в процессе общественной п р а к т и к и и ее осмысления. (Арнольд И. Основы научных исследований).

 

 

 

Компонентный анализ

Сему часто называют мельчайшей единицей смысла, неразложимой на более мелкие части. Такое определение необосновано и неудачно, поскольку для многих общеизвестных и общепринятых сем возможна дальнейшая сегментация, так, например, в семе [пол] можно еще выделить сему [живое существо]. Вряд ли можно назвать мельчайшими единицами смысла семы [невзрослость], [женский пол] и [человеческое существо], образующие смысл слова девочка. Предел членения того или иного значения на семы задается п о с т а в л е н н ы м и в исследовании задачами.

После этих общих замечаний и прежде чем переходить к описанию современного состояния методики компонентного анализа, необходимо коротко описать историю этого подхода.

Первыми исследователями, предложившими и разработавшими компонентный анализ лексики, были американские антропологи У. Лаунсбери и Ф. Гудинаф, которые при помощи информантов изучали языки американских индейцев и, в частности, термины родства у разных племен.

Сравнивая по минимальным парам термины родства, они для определения смысла слов отец, мать, сын, дочь, дядя, тетка выделили следующие признаки: [старшее :: младшее поколение], [женский :: мужской пол], [прямое :: непрямое родство]. Тогда слово отец означает лицо старшего поколения, мужского пола и прямого родства.

Подобные четко структурированные семантические поля позволяют выделить семы реляционно, т.е. путем сопоставления ми-50

нимальных пар. Однако, поскольку таких строго упорядоченных систем в лексике очень немного, необходимо было найти более универсальный способ компонентного анализа. Такой способ и был найден в виде опоры на словарные дефиниции.

Обращение к словарям как к источникам материала при лингвистических исследованиях прочно вошло в науку со второй половины XX века. Но начало ему было положено значительно раньше. И.А. Бодуэн де Куртенэ еще в 1 9 0 3 году при подготовке съезда славянских филологов и историков предложил среди прочих тем для обсуждения на съезде тему « О б утилизации словарного материала для общелингвистических, психологических и культурно-исторических выводов». О том, как реализованы эти идеи в настоящее время, будет подробнее сказано дальше, а применительно к обзору истории методики отметим, что, помимо толковых словарей, использовались и идеографические.

Идеографическим называется, как известно, словарь, в котором слова расположены не в алфавитном порядке, а, исходя из их значения, по тематическим рядам. В таком словаре в явном виде фиксируются семантические отношения между словами и дается классификация лексики применительно к отраженной в ней системе понятий.

Наиболее известным идеографическим словарем является тезаурус Роже, впервые изданный в 1852 году, а в дальнейшем неоднократно переиздававшийся и совершенствовавшийся. Разработанная в нем система понятий, хотя она неоднократно подвергалась критике и переделывалась, дает возможность классифицировать лексику применительно к обозначаемым понятиям. При этом осуществляется основное требование, предъявляемое к любому описанию — число описывающих э л е м е н т о в значительно меньше числа описываемых. Названия тех классов и групп, в которые слово входит, могут тогда рассматриваться как его семы.

Этим свойством и воспользовалась группа кембриджских ученых под руководством М. Мастерман. Компонентный анализ, разработанный этой группой, состоит в приписывании каждому слову индексов в соответствии с теми группами, классами и темами, в которые оно входит в словаре Роже. Исследование было ориентировано на нужды машинного перевода.

В том же Кембридже другая исследовательница К. Спарк Джоунз использовала компонентный анализ с помощью идеографического, словаря для разработки теории синонимии. Обе группы исследовали также полисемию.

За последние 30 лет в лингвистической литературе многих стран появилось великое множество работ или специально посвященных компонентному анализу, или рассматривающих его в связи с другими проблемами семасиологии. Это — работы Дж. Катца и Дж. Фодора и Ю. Найды в США, работы многих французских ученых, в том числе Б. Потье, Ж. Гримаса, Рей Дебев, и многих других.

Не будет преувеличением утверждение, что особенно большое развитие теория и методика компонентного анализа получили в нашей стране (см. работы ЮД. Апресяна, И.В. Арнольд, Р.С. Гинзбург, Ю.Н. Караулова, Э.М. Медниковой, О.Н. Селиверстовой, И.А. Стернина и многих других).

Компонентный анализ по словарным дефинициям основывается по существу на установившейся в логике операции определения понятий. Обычные этапы такого определения — указание ближайшего рода или класса, к которому относится предмет, и указание видовых отличий, т.е. признаков, которые отличают определяемый предмет от всех других предметов того же класса.

Ю.Н. Караулов, в работах которого принят термин «семантический множитель», предлагает следующее операционное определение: «Итак, под семантическим множителем в данной работе понимаются полнозначные слова, использованные в правой части толкового словаря». Он также поясняет, что под семантическими множителями обычно понимаются элементарные единицы содержательного плана, которые, соединяясь друг с другом в различных комбинациях и числе, задают значение любого слова в языке (Караулов,1980:6).

О.Н. Селиверстова, придерживаясь в основном того же подхода, делает некоторые оговорки. Поскольку семы, во-первых, есть составляющие лексического значения, отражающие те признаки номинируемых объектов, которые данным языком распознаются, логично предположить, что семы должны быть вербально представлены в словарных дефинициях. Но при этом имеются в виду только толкования, оформленные как определения. В случае синонимического толкования приходится находить в словаре логическое определение данного синонима и определять семы уже по нему. Вторая оговорка состоит в том, что используются словари только филологические, а не энциклопедические. То есть сами определения должны быть филологическими. Во многих толковых американских словарях энциклопедического типа определения словарной статьи содержат больше признаков, чем интенсионал слова. (Интенсионалом называется обязательная часть значения.) Наконец, третья оговорка состоит в том, что в случае многозначного сло-52

ва компонентный анализ проводится для каждого лексико-семан-тического варианта отдельно. И, наконец, еще одно соображение: в числе слов дефиниции могут встречаться слова, означающие малоизвестное или сложное понятие. Они дополнительно расшифровываются по тому же или другим словарям. То есть для дефиниции вводится еще объяснительная трансформация. Число таких повторных обращений к словарям мы будем называть глубиной дефиниции.

Поясним сказанное примером. В словаре А.С. Хорнби находим определение слова hum: hum — a continuous murmuring sound, что дает семы: [звук] и [непрерывность], а входящее в дефиницию слово murmur означает сложное понятие и требует дальнейшего дефини-рования. Находим: murmur —a low continuous sound, vague or indistinct. Это дает еще две семы: [негромкость] и [неотчетливость]. Глубина д е ф и н и ц и и равна 2.

Очень существенно заметить, что компонентный анализ ведется на семантическом уровне и выделенные семы отдельно в слове не выражены, т.е. ни одну из выделенных четырех сем ни с какой частью слова hum соотнести нельзя.

В производных морфологически мотивированных словах дело, естественно, обстоит иначе. Так, например, при наличии отрицательного префикса в слове indistinct сема [отрицание]

При анализе художественных текстов коннотативная часть семного состава оказывается особенно важной. При этом приходится различать узуальные и окказиональные, т.е. порожденные контекстом, коннотации. Примером окказиональной семы является сема [лицо] при всякого рода персонификациях (олицетворениях). Так, в стихотворении Вистана Хью Одена «Спасибо, Туман» у слова туман возникает окказиональная сема антропоморфности [лица]. Средствами наведения этой семы служат синтаксическая позиция обращения, написание слова с большой буквы, а в дальнейшем тексте — замещение личным местоимением второго лица.

Заканчивая рассмотрение компонентного анализа, необходимо обратить внимание на существование в слове скрытых и потенциальных сем. Единой терминологии для них тоже нет. Потенциальные семы называют чаще всего «импликационалом» слова. Это — семы, которые не входят в обязательный набор сем, соответствующих обязательному набору признаков, по которым данный предмет отличается от других ему подобных, но входят в число известных носителям языка или приписываемых этому предмету свойств, а потому потенциально возможных при вторичной номинации или образовании производных. М.В. Никитин определяет импликационал как «Совокупность сем, индуцируемых интенсионалом значения в силу импликационных связей признаков. Имп-ликационал образует периферию значения вокруг его интенсионального ядра и упорядочен (организован в структуру) благодаря вероятностному весу и причинно-следственным и иным линейным зависимостям признаков» (Никитин, 1983: 121). Поясняя это определение, добавим, что множественность сторон каждого явления порождает и множественность ассоциаций, возникает ассоциативное поле, тесно связанное со множеством факторов объективных и субъективных.

Под скрытыми компонентами Р.С. Гинзбург понимает те семы, которые выявляются через сочетаемостные возможности слова. Прилагательное pretty, например, сочетаясь с названиями лиц, предполагает в этих названиях семы молодости и женского пола. Сочетание этого прилагательного с названиями лиц мужского пола и преклонного возраста неестественно — a pretty old man. Существование скрытых сем доказывается, таким образом, методом от противного: ограничение на сочетаемость дает основание предположить наличие сем, препятствующих соединению.

Разработка принципов компонентного анализа продолжается. Метод представляется перспективным в смысле возможности сочетания его с принципами коммуникативной лингвистики для создания коммуникативной лексикологии и в смысле рассмотрения семного состава слова в соответствии с полевым подходом, т.е. как имеющего ядро и периферию. Порожденный данными словарей он, в свою очередь, сможет способствовать уточнению и усовершенствованию дефиниций в толковых словарях и в теории лексикографии.

Усовершенствование методики выявления и описания сем будет способствовать проникновению в семантическую природу слова, отражающего знания, приобретенные человеком в процессе общественной п р а к т и к и и ее осмысления.

Контрольна робота 1

A. Розподіліть по групах названі індоєвропейські мови (10 б.).

Грецька, бретонська, білоруська, македонська, литовська, кашубська, бенгалі, англійська, румунська, латгальська, ісландська, чеська, осетинська, санскрит, французька, талиська, молдавська, провансальська, російська, фризька, латиська, полабська, африканс, іспанська, латинська, хетська, шотландська, німецька, ретороманська, галльська, вірменська, ірландська, готська, шведська, польська, таджицька, словацька.

 

 

Б. Відповіді на запитання (по 3 бали за кожну відповідь)

1. Що означає грецьке слово „typos” (Біл.)? А що таке „типологія мов” / типологічна класифікація мов?

2. Який термін іноді вживають як синонімічний із терміном „типологічна класифікація мов”? Чому, на думку М. П. Кочерга на, він є недоречним у лінгвістичній науці?

3. Що таке ізолятивні мови? Які мови належать до цього типу?

4. Що таке аглютинативні мови? Назвіть мови цього типу.

5. Що таке інкорпоративний тип мови?

6. Флективні мови. Охарактеризуйте цей тип мов.

3. Що означає слово „генеалогія”? Чому, вказавши твірне слово, автор вжив біля нього зірочку? Назвіть споріднені слова.

4.Дайте визначення морфеми й обґрунтуйте його.

5.Як ви розумієте вираз „варіювання морфем”? Як називаються варіанти морфем?

6. Які типи значень властиві морфемам? Підкріпіть свою відповідь конкретними прикладами.

7. На які два види поділяються всі морфеми?

8. Що таке суперсегментні морфеми? Наведіть приклади.

9. Як класифікуються морфеми з функціонального погляду?

10. Що ви розумієте під способом вираження граматичних значень? Які способи вираження граматичних значень називаються синтетичними? Аналітичними?

11. В яких мовах поширені такі синтетичні способи вираження граматичних значень, як внутрішня флексія і редуплікація?

12. Що таке „граматична форма слова”?

13. Що таке „суплетивізм”? Назвіть випадки використання суплетивізму для вираження граматичних значень в українській та іноземній мові, яку ви вивчаєте.

14. Розкажіть про історичну змінність способів і засобів вираження граматичних значень.

15. За допомогою якого методу була виведена генеалогічна класифікація мов? Які/чиї відкриття сприяли її створенню?

В.Виконайте фонетико-фонологічний, морфемний та лексикологічний аналіз одного слова.

 

Князі й бояри … зраджують край свій … (І. Франко).

Контрольна робота № 2

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти