ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Зі спеціальності 10.02.01 – українська мова (Харків, 2012)

 

Антропоцентрична спрямованість сучасних лінгвістичних розвідок дає змогу дослідити особливості використання мови як продукту людської діяльності, зокрема й функціювання мовних одиниць з огляду на ґендерні чинники.

У поданій до захисту дисертації Л. Саліонович зосередилась на особливостях репрезентації категорії ґендеру в дискурсі І. Франка, що дало змогу розкрити ще один аспект його багатогранного творчого доробку, а також зробити вагомий унесок у розвиток гендерної лінгвістики в Україні загалом.

Дисертантка фундаментально опрацювала літературу з досліджуваної проблеми в українському та зарубіжному мовознавстві – список використаних джерел налічує 408 позицій. З’ясувавши теоретичні засади дослідження категорії ґендеру в сучасному мовознавстві, дисертантка зосереджується на аналізі поглядів І. Франка на проблеми ґендерної лінгвістики, з’ясовує чинники їх формування та засвідчує їхню закріпленість у мовній свідомості письменника. Це підтверджує численними аргументованими прикладами з його мовленнєвої практики.

На підставі аналізу всіх видів дискурсу І. Франка дисертантка змогла зробити висновки про бачення письменником ґендерних норм сучасного йому суспільства, що відображено не лише в його мовленні, а й при вербалізації чоловічих і жіночих образів у художньому дискурсі з урахуванням ґендерних стереотипів як моделей мовленнєвої поведінки чоловіка чи жінки.

Наводячи приклади, Л. Саліонович доводить, що в дискурсі І. Франка відображаються не лише його уявлення про соціальні ролі осіб чоловічої чи жіночої статей, а й патріархальні ґендерні стереотипи як складники мовної свідомості українців. Цікаво, що письменник теоретично спростовує стереотипну патріархальну думку щодо мислення жінок, але в мовленнєвій практиці її вербалізує.

Констатуючи належний рівень проведеного дисертанткою дослідження, хочемо висловити деякі міркування та зауваження:

1) дисертантка ставить завдання проаналізувати лексико-семантичні, фразеологічні та синтаксичні мовні засоби вербалізації категорії ґендеру, при цьому оминаючи увагою словотвірні та морфологічні, проте, наприклад, схильність жінок до надмірного вираження емоцій, про яку говорить Л. Саліонович, репрезентує в мовленні також часте використання суфіксів суб’єктивної оцінки; маніпуляції граматичними родовими значеннями теж мають відмінності в чоловічому та жіночому дискурсах. До того ж у наведеному в авторефераті прикладі з дискурсу І. Франка «ся хора, слабосильна дівчина – трохи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну» спостерігаємо гру граматичним значенням роду («дівчина є мужчина»), що відображає ґендерні стереотипи;

2) трапляються також стилістичні неточності та технічні огріхи: в оглядові літератури (замість в огляді) (с. 2), обсяг роботи складає 246 сторінок (замість становить) (с. 5),уживання пасивних конструкцій (виявлені деякі ключові слова, замість виявлено (с. 9), репрезентовані мовні засоби, замість репрезентовано (с. 14)), технічні – розглядє (с. 2), мовленнєві поведінку (с. 8) та ін.

Зауваження, висловлені у відгуку, жодною мірою не применшують ваги концептуальних положень дисертації, мають характер рекомендацій і не зменшують цінності дослідження. Автореферат дисертації оформлено у відповідності до чинних вимог, його авторка підготувала ґрунтовне наукове дослідження, що пройшло достатню апробацію, й цілком заслуговує на присудження їй наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова.

 

Кандидат філологічних наук,

викладач, голова циклової комісії мови

та літератури Коледжу Національного

фармацевтичного університету О. В. Халіман

Вправа 5.Прочитайте наведені нижче етикетні формули та змоделюйте ситуації:

А) вітальне слово учасникам конференції;

Б) слова вдячності під час вручення наукової відзнаки;

В) виступ із запереченням основних положень наукової доповіді;

Г) відповідь на критичні зауваження.

 

Етикетні вирази науковців

Вітання З колегами: Доброго дня! Здрастуйте! Учасників конференції керівник може привітати так: Радий Вас вітати в нашому місті! Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто). Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!
Прощання До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!
Подяка   – (після закінчення наукової доповіді чи лекції): – при захисті дисертації: – людям, які допомагали, консультували під час створення праці Дякую за увагу! Дякую за запитання! Дякую за слушні зауваження! У роботі над книгою неоціниму допомогу авторові надали члени наукового семінару відділу диференціальних рівнянь Інституту прикладних проблем механіки і математики АН України. Керівникові семінару, заслуженому діячеві науки України професору В.Я. Скоробагатьку і всім активним його учасникам автор висловлює найщирішу подяку.
У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське «ми» На наш погляд, вважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації
Під час полеміки, заперечення чи висловлювання побажання щодо точок зору інших: 1) нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених):   2) схвалення позиції інших авторів:   3) несприйняття автором позиції інших авторів:     зазначив, запропонував, наголошував, займався слушний /слушно, справедливий/ справедливо, без сумніву, безперечно   автор має дібрати мовні кліше, щоб висловити сумнів – несприйняття – заперечення

 

Варто пам’ятати!

1. Необхідно і варто висловлювати власну думку (якщо вона має вагомі аргументи), але не слід зловживати займенником «я», доречно уникати особових займенників я, ми, ти, ви, бо вони надають спілкуванню і тексту відтінку особистого звертання, неофіційного характеру. Перевага віддається безособовии формаи (досліджено, розглянуто, проаналізовано).

2. Для розмовної лексики, неофіційного спілкування, безпосереднього звернення до слухача чи читача автор може обрати «я». Розмовне «ми» змушує задуматися над тим, чому дослідник себе постійно «звеличує». Займенник минайчастіше означає той колектив (автор і співавтор, група авторів), що працював над концепцією, аналізом, результатами розвідки, впровадженням їх у практику тощо.

3. Краще обминати займенникові форми «він» чи «вона», щоб нікого не образити й дотримуватися офіційного стилю.

4. Не прикрашають науковий текст і неточності, розмиті визначення, захоплення епітетами надзвичайний, неймовірний, катастрофічний, добрий, гарний, рідкий, значний тощо.

5. Текст наукового дослідження має ділитися на пропорційні, логічні, внутрішньо завершені частини (розділи, підрозділи, пункти, параграфи, абзаци), де легко встановити причиново-наслідкові зв’язки.

6. Графічний поділ тексту на складові частини передбачає єдність композиційної структури (перехід від одного абзацу до іншого означає перехід до нової думки).

7. Кожна цитата неодмінно супроводжується посиланням на використане джерело. Недотримання цієї обов’язкової умови веде до плагіату.

 

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Схарактеризуйте вимоги до виконання й оформлювання курсової, бакалаврської робіт.

2. Яка різниця між рецензією й відгуком?

3. Які реквізити містить відгук?

4. Визначте особливості наукового етикету.

 

Література

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 431 с.

Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. / Н. В. Ботвин. – К. : АртЕк, 1999. – 258 с.

3. Дорошенко С. І. Методичні рекомендації до написання дипломних і магістерських робіт з української мови і методики її викладання / С. І. Дорошенко. – Х. : ХНПУ, 2005. – 20 с.

4. Зубков М. Г. Сучасна ділова мова за професійним спрямуванням: Навч. посіб. / М. Г. Зубков. – Х. : Факт, 2006. – 496 с.

5. Шевчук С. В. Ділове мовлення: Модульний курс: Підручник / С. В. Шевчук. – К. : Арій, 2009. – 448 с.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

План

1. Презентація результатів наукової діяльності.

2. Аналіз презентації результатів наукової діяльності.

Блок завдань

Вправа 1. Підготувати презентацію наукового дослідження.

Вправа 2. Проаналізувати запропоновану презентацію наукового дослідження.

 

Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний – те, що я говорю; вокальний – те, як я говорю; невербальний – вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами.

Презентація може бути успішною і неуспішною. Успішна – це презентація, під час якої досягнуто поставлену мету; неуспішна – аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудиторії, так і презентатора.

Основними причинами неуспішної презентації є:

нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією;

недоліки у плануванні й підготовці презентації;

погано організований, неструктурований зміст;

недостатній контакт із аудиторією;

неуважність до деталей;

відсутність відчуття часу;

неефективне використання наочних засобів;

перевантаження інформацією.

Важливим для успіху презентації є її планування.

План презентації

1. Мета і завдання презентації.

2. Тема і предмет презентації.

3. Аудиторія, на яку спрямована презентація.

4. Початок і тривалість виступу.

5. Місце проведення презентації.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти