ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структурні компоненти презентації

Експозиція – це встановлення миттєвого контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримування уваги та спонукання інтересу до теми презентації. Вона повинна бути короткою, захопливою, оригінальною.

Вступ, якому відводиться 5-10% від перебігу всієї презентації, можна умовно переділити на 2 блоки: початок і вступ. Завдання – встановлення (якщо не вдалося під час експозиції) чи закріплення контакту з аудиторією, виклад лаконічних зауважень стосовно теми презентації.

Вступна частина презентації передбачає такі етапи: 1) привітання, вступні зауваження; 2) пояснення мети презентації; 3) огляд основних етапів презентації, використання допоміжних засобів; 4) пропозиція ставити запитання після або під час презентації.

Вступ повинен допомогти аудиторії знайти відповіді на такі запитання, як: Що я почую, побачу?, У якій послідовності я це почую?, Чому це мені буде цікаво?.

Основна частина – це серцевина виступу, плануючи яку доцільно виокремити ключові положення, переходи-зв’язки. Будь-яке велике повідомлення для того, щоб бути засвоєним, повинно містити один, іноді два і зрідка три пункти (ключових тез). Це дозволяє логічно структурувати матеріал, аби він був зручним для сприймання.

Основна частина становить 70–85 % презентації. Завдання її – схарактеризувати ситуацію, подати можливі засоби для її покращання й обов’язково запропонувати власний варіант її реалізації – кульмінація презентації. При цьому варто спонукати аудиторію до прийняття рішень і дій, вказавши на переваги своєї пропозиції.

Залежно від типу презентації за цільовим критерієм (інформаційна, спонукальна, переконлива), різняться і методи розгортання презентації: інформаційна презентація послуговується хронологічним, географічним чи просторовим, індуктивним, причинно-наслідковим, дефініційним викладом; спонукальна та переконлива – методами індукції, дедукції, аналогії, причинно-наслідкового зв’язку чи за певною схемою (теорія і практика, обов’язок і вигода, факт і його практичне значення). Здебільшого використовують змішаний тип композиції, за якого презентатор комбінує різні методи викладу матеріалу, що дозволяє зробити структуру основної частини більш оригінальною.

 

Література

1. Драб Н. Л. Комплекс вправ для навчання іншомовного професійно спрямованого монологічного мовлення студентів-економістів / Н. Л. Драб // Іноземні мови. – 2002. – № 1. – С. 22–25.

2. Копилова І. М. Розробка комплексу вправ для навчання усної презентації студентів економічних спеціальностей [Електронний ресурс] / І. М. Копилова, В. С. Копилов // Матеріали конференції «Соціум. Наука. Культура». – Режим доступу до журн. : http://intkonf.org/kopilova-im-kopilov-vs-rozrobka-kompleksu-vprav-dlya-navchannya-usnoyi-prezentatsiyi-studentiv-ekonomichnih-spetsialnostey/

3. Парсяк О. Н. Презентація як засіб формування професійного інтересу до вивчення іноземної мови / О. Н. Парсяк // Наукові праці. – Т. 36. – Вип. 23. – С. 158–162.

4. Стернин И. А. Практическая риторика: Учеб. пособие / И. А. Стернин. – М. : Академия, 2003. – 263 с.

 

ЛЕКЦІЯ 3

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ Й РЕДАГУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

 

План

1. Форми й види перекладу.

2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

3. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Назвіть форми й види перекладу.

2. Дайте визначення буквального, адекватного, реферативного, анотаційного перекладів.

3. Які типові помилки трапляються під час перекладу наукових текстів українською мовою.

Література

1.Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М. : Международные отношения, 1980. – 341 с.

2. Зильберман Л. И. Лингвистика текса и обучение чтению английской научной литературы / Л. И. Зильберман. – М. : Наука, 1988. – 156 с.

3. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода / В. Н. Комиссаров. – М. : Международные отношения, 1980. – 167 с.

4. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник / І. В. Корунець. – Вінниця : Нова Книга, 2001. – 448 с.

5. Латышев Л. К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения) / Л. К. Латышев. – М. : Международные отношения, 1981. – 248 с.

6. Левицкая Т. Р. Проблемы перевода / Т. Р. Левицкая, А. М. Фитерман. – М. : Международные отношения, 1976. – 205 с.

7. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): [Для ин-тов и фак. иностр. яз. Учебное пособие] / А. В. Федоров. – М. : Высш. Школа, 1983. – 303 с.

8. Швейцер А. Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. – М. : Наука, 1988. – 216 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7-8

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

 

План

1. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

3. Вибір синоніма під час перекладу.

4. Переклад термінів.

Блок завдань

Переклад – усна або письмова передача змісту тексту засобами іншої мови, а також результат цієї роботи.

Види перекладу:

а) буквальний – переклад слово в слово, незалежно від того, порушуються норми мови перекладу чи ні;

б) дослівний – переклад, під час якого відбувається передача структури речення без зміни конструкції і без суттєвої зміни порядку слів. Такий вид перекладу допускається, якщо в обох мовах одиниця перекладу має аналогічну структуру і може бути перекладена без порушень граматичних норм;

в) точний – переклад, який точно передає зміст оригіналу при дотриманні норм мови перекладу. Головне його завдання – точно передати зміст тексту оригіналу засобами іншої мови, точно відтворити ситуацію, яка подана в тексті оригіналу. Точним має бути переклад наукових текстів.

г) адекватний – переклад, який вичерпно передає зміст оригіналу та його прагматичне завдання з дотриманням норм мови перекладу. Адекватний переклад, як правило, є точним. Але при перекладі художніх творів часто важливіше передати загальний зміст оригіналу, досягти того самого ефекту, що й текст оригіналу. У такому разі адекватним вважається той переклад, який краще відтворює зміст навіть за умови деякого відступу від точності передачі мовних одиниць.

д) вільний – переказ змісту тексту оригінала мовою перекладу, який не ставить за мету відтворення мовних засобів оригіналу, усіх деталей тексту оригіналу.

е) реферативний – письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний тест; виклад основних положень оригіналу, що супроводжуеться висновками й оцінюванням. Цей переклад у 5-10 разів коротший за оригінал.

ж) анотаційний – стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу, про його структуру, про призначення, актуальність і обґрунтованість висновків. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Вправа 1.Укладіть реферативний переклад тексту, виділяючи основні положення.

Оценка качества перевода может производиться с большей или меньшей степенью детализации. Для общей характеристики результатов переводческого процесса традиционно используются термины «адекватный перевод», «эквивалентный перевод», «точный перевод», «буквальный перевод» и «свободный (или вольный) перевод». Адекватным переводом называется перевод, который удовлетворяет всем указанным требованиям и, в первую очередь, поставленной прагматической задаче. В нестрогом употреблении адекватный перевод – это просто «хороший» перевод, оправдывающий ожидания и надежды участников межъязыковой коммуникации или лиц, осуществляющих оценку качества перевода. Эквивалентный перевод – это перевод, воспроизводящий содержание оригинала на одном из уровней эквивалентности. Мы уже отмечали, что адекватный перевод должен быть эквивалентным (на том или ином уровне эквивалентности), но не всякий эквивалентный перевод будет адекватным. Под точным переводом обычно понимается перевод, в котором эквивалентно воспроизведена лишь предметно-логическая часть содержания оригинала при возможных стилистических погрешностях. Эквивалентный перевод может быть точным, а точный перевод частично эквивалентен. Буквальным переводом называется перевод, воспроизводящий коммуникативно нерелевантные (формальные) элементы оригинала, в результате чего либо нарушается норма или узус языка перевода, либо оказывается искаженным (непереданным) действительное содержание оригинала. Буквальный перевод, как правило, неадекватен за исключением тех случаев, когда перед переводчиком поставлена прагматическая сверхзадача выполнить филологический перевод, то есть как можно полнее отразить в переводе формальные особенности исходного языка. И, наконец, под свободным или вольным переводом подразумевается перевод, выполненный на более низком уровне эквивалентности, чем тот, которого возможно достичь при данных условиях переводческого акта. Свободный перевод может быть признан адекватным, если с его помощью решается определенная прагматическая задача или обеспечиваются высокие художественные достоинства перевода. Во многих случаях подобной общей характеристики качества перевода оказывается недостаточно и требуется более конкретное указание на недостатки и достоинства перевода. Из всех факторов, влияющих на качество перевода, наиболее объективно удается судить о степени его эквивалентности оригиналу, поскольку такая оценка может основываться на сопоставительном анализе содержания двух текстов. В основе этого анализа лежит процедура выделения и классификации ошибок перевода, то есть несоответствий содержанию исходного текста, которых, по мнению критика, можно и нужно было избежать. В общем виде подобные ошибки подразделяются на две группы. Ошибки первой группы классифицируются по степени отклонения от содержания текста оригинала. Здесь обычно различаются, по меньшей мере, три типа ошибок. К первому типу относятся ошибки, полностью искажающие смысл оригинала, когда «черное» в оригинале становится «белым» в переводе, а утверждение чего-то становится его отрицанием или наоборот. Причина подобного грубого искажения смысла обычно кроется в неправильном понимании содержания оригинала и легко обнаруживается при анализе. Когда переводчик переводит английскую фразу «Не is a not infrequent visitor to her house» как «Он не частый гость в ее доме», то очевидно, что он не понял положительного значения двойного отрицания. Аналогичным образом, перевод фразы «Не did it out of concern for his friend» как «Он сделал это не из-за заботы о своем друге» представляет грубое искажение смысла оригинала. В этом случае переводчик, видимо, связывал значение предлога «out of» только с русским «вне» или «в стороне от». Второй тип ошибок включает всевозможные неточности перевода, не передающие или неправильно передающие какую-то часть содержания оригинала, но не искажающие полностью его смысл. Как правило, такие переводы нуждаются лишь в некотором уточнении. Нередко речь идет о замене гипонима гиперонимом или наоборот, например, когда в оригинале говорится о неизвестной переводчику редкой породе собак, а в переводе упоминается «собака» без уточнения породы. Другим примером ошибки этого типа может служить перевод английского «in the 1930’s» русским «в 1930 году». И, наконец, к ошибкам третьего типа можно отнести все шероховатости перевода стилистического характера, связанные с неудачным выбором слова или громоздким построением фразы и требующие редакторской правки, хотя и не отражающиеся на точности передаваемой информации. Когда переводчик передает английскую фразу «Не belonged to a new race of scientists» как «Он принадлежал к новой расе ученых», он не искажает смысл оригинала, но обнаруживает незнание различия в употреблении английского «race» и русского «раса». Еще одна группа ошибок включает всевозможные нарушения нормы или узуса языка перевода: правил сочетаемости слов, грамматических правил, правил орфографии и пунктуации и т.п. Перевод – это всегда создание текста, письменного или устного, и этот текст не должен содержать языковых ошибок, чего переводчику не всегда удается избежать, особенно когда он переводит на неродной язык. При необходимости дать оценку конкретному переводу по пятибалльной шкале каждому виду ошибок приписывается определенный оценочный вес. В зависимости от серьезности отклонения каждая ошибка либо снижает оценку на один или полбалла, либо признается несущественной и не учитывается. При выведении окончательной оценки полученная сумма «минусов» сопоставляется с такими трудно определяемыми положительными чертами перевода, как «общее благоприятное впечатление», «элегантность изложения», «богатство словаря» и т.п. Очевидно, что при оценке перевода не удается полностью избежать субъективности. В заключение отметим, что прагматические аспекты перевода представляют большой практический и теоретический интерес Как мы могли убедиться, с ними связан целый ряд сложных переводческих проблем, для решения которых профессиональный переводчик должен обладать необходимыми знаниями и техническими приемами (В.Н. Комиссаров).

Вправа 2. Здійсніть анотаційний переклад тексту.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти