ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Словник професійного мовлення

Лексика, що обслуговує сферу професійної діяльності певної групи мовців, складає словник професійного мовлення. Серед його засобів на особливу увагу заслуговують терміни, професіоналізми та канцеляризми.

Терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.

3. Вузькоспеціальні терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.

Спеціальні терміни та професіоналізми

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми та номенклатурні назви.

Професіоналізми — це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка — платіжне доручення; вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

Номенклатура (від лат. nomenclatura — перелік, список імен) — сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі — Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, технічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, гривня і под.).

Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Терміни не лише називають предмети чи поняття, а й дають їм точне визначення, тому вживаються лише в окремих стилях мови: науковому, публіцистичному, офіційно-діловому.

Характерні ознаки:

ü висока точність значення;

ü системність (зв`язок з іншими термінами даної предметної сфери);

ü наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

ü моносемічність (однозначність) у межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності (диск, хребет);

ü стилістична нейтральність;

ü відсутність експресії, образності, суб`єктивно-оцінних відтінків.

За поширеністю вживання поділяються на загальновживані (теорія, гіпотеза, формула, комбінація, технологія) та вузькоспеціальні (сюрреалізм, високочастотний порт).

За походженням терміни можна поділити на групи:

1) запозичення з інших мов (маркетинг, бюджет),

2) словотворчі кальки – відтворення іншомовного терміна своїми адекватними словотворчими засобами (товарообіг, техогляд, кислотостійкість),

3) власні утворення (мережа).

Як правило, терміни першої групи з’являються в українській мові через мову-посередника – російську, що часто провокує появу російських словоформ. Власне російські терміни українська мова запозичує рідко, переважно тоді, коли відсутні адекватні українські словотворчі засоби для калькування термінів-зразків (друга група).

За будовою терміни поділяються на прості (комп’ютер, маса), складні (кристалофізика, двочлен), складені (радіоактивний елемент, роздільна здатність принтера) та складноскорочені (ГЕС, ВНЗ, техред, колдоговір).

Способи творення термінів:

морфологічний

суфіксальний: моделювання, батарейка, золотник, акумулятор,

префіксальний: підстанція, субмодуль, антитеза, деблокування,

префіксально-суфіксальний: навушник, підкрилок, надпровідність,

безафіксний: перекис, напір,

основоскладання, словоскладання, абревіатури: інженер-програміст, блок-матриця

субстантивація (перехід прикметників та дієприкметників у іменники): вахтовий, лісничий, пряма,

лексико-семантичний (термінологізація слів загальновживаної лексики): вікно (комп.), хвіст (астроном.), хребет (геогр.).

Сьогодні часто можна почути твердження, що українська мова не спроможна обслуговувати наукову сферу, оскільки не має відповідних засобів. Це абсолютно безпідставна заява. Інша справа, що українська термінологія перебуває у ситуації становлення, оскільки не розвивалася за часів існування СРСР, через те виглядає менш стабільно за російську.

Вимоги до вживання:

ü розрізняти терміни-омоніми, що називають поняття різних наук (пам`ять людська/оперативна, зв`язок);

ü дотримуватися правил утворення від терміна похідних форм, не допускати просторічних форм, русизмів;

ü уникати неоднозначного тлумачення термінів, чітко диференціювати значення;

ü розрізняти семантичні та стилістичні особливості термінів-дублетів (нові й старі, власномовні й запозичені), термінів-неологізмів.

Термінологія – сукупність термінів, яка відображає поняття, що утворилися й функціонують у кожній галузі стихійно.

Терміносистема – опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами сукупність термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Типи термінологічних словників

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, – лексикографія(від грец. Lexis – слово і grafo – пишу).

Словники –це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Словники – скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль.

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія. Розроблення загальної класифікації документів є одним із провідних напрямків документознавства, класифікація термінологічних словників розглядається в колі проблематики термінографії.

 

Таблиця

Класифікація термінологічних словників

Ознака Вид, тип словника

1.Видова класифікація словників

1.1.Класифікація за інформаційним складником

Широта охоплення термінологічної лексики Універсальні, багатогалузеві, галузеві,

вузькогалузеві

Перекладні Спосіб опису лексичного значення слова (двомовні, багатомовні)

Праці енциклопедично-довідкового типу (тлумачні,

тлумачно-перекладні, довідники, енциклопедії,

енциклопедичні словники)

Час творення термінів Словники сучасної термінології, словники історичної

термінології

Опис термінолексики, який ґрунтується на різних

рівнях мови

Орфографічний, словотвірний, синтаксичний,

семантичний

Склад основного тексту, кількість залучених творів Моновидання, збірник

1.2.Класифікація за матеріальним складником документів

Структура, кількість одиниць Серійні, однотомні, багатотомні

Матеріальна форма носія інформації Кодексові, дискові, комбіновані

Характер знакових засобів Текстові, матричні, комплексні

Спосіб документування Друковані, електронні

Призначеність для сприйняття Людиночитні, машиночитні

Канал сприйняття Візуальні

Повнота відображення мовної лексики Повні, середні, короткі, словники-мінімуми

Порядок розміщення лексичного матеріалу Формальні (алфавітні, алфавітно-гніздові)

Логічні (систематичні, систематично-алфавітні)

1.3.Класифікація за обставинами існування в зовнішньому середовищі

Первинність виходу в світ Оригінальні, передруки й перекладені

Місце створення Корпоративні, загальнодержавні, зарубіжні

Поширеність вживання термінології Словники загальновживаної тармінології, словники

індивідуально-авторської термінології

2.Типологічна класифікація словників

Цільове призначення Довідковий документ; науковий документ; науково-

популярний документ; виробничий документ;

навчальний документ

Читацьке призначення Для широких кіл; для окремих категорій фахівців

чи угруповань мовців

Типи словників

Перекладні словники

Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники. Їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання. Однією з визначних праць української лексикографії є шеститомний «Українсько-російський словник», укладений колективом Інституту мовознавства імені О. О. Потебні і виданий у 1953—1963 рр. Цей словник є широким зібранням лексичних та фразеологічних скарбів сучасної української літературної мови. Опубліковані російсько-українські словники, які представляють термінологію багатьох галузей знань: гірничий, хімічний, фізичний, математичний, геологічний, гідротехнічний, технічний, ветеринарний, сільськогосподарський, а також крім російсько-українських і українсько-російських, видано також двомовні і багатомовні словники, які охоплюють й інші мови. Навіть короткий огляд сучасних перекладних словників, створених українськими лексикографами, свідчить про значну і глибоку інформативність цих видань, їх важливе практичне значення.

Тлумачні словники

Найвищим досягненням української лексикографії стало видання одинадцятитомного «Словника української мови» — першого тлумачного словника української мови, найповнішого та найбагатшого зібрання її лексики та фразеології. Словник, виданий упродовж 1970—1980 років, містить близько 135000 слів.

Помітним явищем у розвитку української лексикографії стала поява словників, присвячених мові окремих письменників: «Словник мови Шевченка», «Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка». Готуються нові словники, присвячені описові словесних скарбів із творів найвидатніших майстрів українського художнього слова. Як уже відзначалося, серед тлумачних словників важливе місце посідають словники іншомовних слів.

1974 року побачив світ «Словник іншомовних слів» за редакцією академіка О. С. Мельничука, підготовлений співробітниками Головної редакції Української Енциклопедії. Словник дає коротке пояснення слів і термінів іншомовного походження, які перебувають у науковому обігу, вживаються в сучасній українській пресі, художній літературі. 1985 року вийшло друге видання цього словника.

Етимологічні словники

Великим здобутком української лексикографії є створення Етимологічного словника української мови, укладеного в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні. У словнику знаходять етимологічне висвітлення зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови й українських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов. Він охоплює матеріали пам'яток української мови.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти