ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Текст та основні реквізити документа

Структура документа

Реквізити це сукупність обов`язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

Реквізити:

1. державний герб,

2. емблема організації,

3. зображення нагород,

4. код організації,

5. код документа,

6. назва міністерства чи відомства,

7. назва підприємства (установи, організації, фірми),

8. назва структурного підрозділу,

9. індекс підприємства зв`язку, поштова та телеграфна адреса, номер рахунку в банку, електронна адреса (е-mail),

10. назва виду документа, дата, індекс (вихідного документа),

11. дата,

12. індекс,

13. посилання на індекс та дату вхідного документа,

14. місце складання чи видання,

15. гриф обмеження доступу до документа,

16. адресат,

17. гриф затвердження,

18. резолюція,

19. заголовок до тексту,

20. позначка про контроль,

21. текст,

22. позначка про наявність додатка,

23. підпис,

24. гриф погодження,

25. візи,

26. відбиток печатки,

27. позначка про завірення копії,

28. прізвище виконавця та номер його телефону,

29. позначка про виконання документа та направлення його до справи,

30. позначка про перенесення даних на машинописний носій,

31. позначка про надходження.

Постійні реквізити вдруковані в бланк чи форму документа, змінні вносять у процесі його підготовки.

Формуляр – сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, модель побудови документа.

Бланк документа (офіційного) – це стандартний аркуш паперу з відтвореною на ньому постійною інформацією документа й місцем, залишеним для змінної.

Оформлення сторінки

1. Формат: документи оформляються на папері А4 (294 х 210) та А5 (146 х 210).

2. Робоча площа документа – це площа, визначена формуляром чи бланком, призначена для заповнення реквізитами. Береги документа – площа, призначена для закріплення документа при зберіганні чи нанесення спеціальних позначок: лівий – 20 (35) мм, правий – не менше 8 мм, верхній не менше ніж 10 (20) мм, нижній не менше ніж 8 (19/16) мм (у дужках подані застарілі стандарти, яких повсякчас досі дотримуються).

3. Нумерація сторінок.Документ, який займає одну сторінку, не нумерується. У великих документах нумерація починається з другої сторінки арабською цифрою 2 посередині верхнього берега на відстані не менше 10мм від краю. Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у верхньому куті праворуч, а парні – ліворуч.

4. Текст. Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог:

- на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й наступні – на чистих аркушах однакового з бланком кольору, розміру й ґатунку;

- підпис укладача чи відповідальної керівної особи можна переносити на іншу сторінку лише за умов наявності на ній не менше двох рядків тексту;

- у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидкого опрацювання: розділи, частини, пункти, параграфи, абзаци, різноманітна нумерація (цифри – арабські/ римські/ 1.1.2, літери – не використовують ґ, є, з, і, ї, й, о, ч, ь.

Класифікація документів

ДОКУМЕНТ — це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу (ДСТУ 2732—94 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення»).

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ - це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищенні оперативності роботи апарату управління та відповідальності виконавців. У поточній роботі класифікацію документів здійснюють на етапі групування їх у справи (див. гл. 7).

Документи класифікують за такими ознаками: - спосіб фіксації інформації; - зміст; - назва; - вид; - складність; - місце складання; - термін виконання; - походження; - гласність; - юридична сила; - стадія виготовлення; - термін зберігання; - рід діяльності та ін.

За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:

• письмові, до яких належать усі рукописні й машинописні документи, виготовлені за допомогою друкарської та розмножувальної оргтехніки;

• графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні. Це графіки, мапи, рисунки, малюнки, схеми, плани. Вони цінні своєю ілюстративністю;

• фото- й кінодокументи — такі, що створені способами фотографування й кінематографії. Це кіно- та фотоплівки, фотокартки. На них можна зафіксувати ті явища й процеси, які іншим способом зафіксувати важко чи неможливо;

• фонодокументи — такі, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію (наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).

За змістом документи поділяють на: • організаційно-розпорядчі; • фінансово-розрахункові; • постачально-збутові та ін.

Організаційно-розпорядчі документи (ОРД) — це управлінська документація, що слугує засобом здійснення та регулювання процесів управління. Документи, які належать до ОРД, можна умовно поділити на такі групи:

• організаційні (положення, інструкції, правила, статути тощо);

• розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, вказівки тощо);

• довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, службові листи, відгуки, плани роботи, телеграми, телефонограми, звіти, доповіді тощо);

• з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, особові картки, трудові книжки, характеристики тощо);

• особові офіційні (пропозиції, заяви, скарги, автобіографи, розписки, доручення тощо).

За назвою розрізняють:

• накази; • положення; • протоколи; • розпорядження; • вказівки; • інструкції; • правила; • статути; • звіти; • ордери; • плани; • службові листи; • заяви тощо.

За видами документи поділяють на:

• типові, що розробляються вищими органами для підвідомчих організацій з однорідними функціями і мають обов'язковий характер;

• трафаретні, котрі виготовляються друкарським способом: незмінювана частина тексту документа друкується на поліграфічних машинах, а для змінної інформації запишаються вільні місця. Такі документи зараз найпоширеніші, оскільки на їх складанні та обробленні економиться час;

• індивідуальні, які створюються кожного разу по-новому. Це доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо. За складністю документи бувають:

• прості, що містять інформацію з одного питання;

• складні, які містять інформацію щодо двох і більше питань.

Слід ураховувати, що прості документи легше оброблювати, контролювати їх виконання, здійснювати пошук.

За місцем складання розрізняють такі документи:

• внутрішні, що стосуються внутрішніх питань підприємства (організації, установи, фірми) і не виходять за його межі;

• зовнішні, тобто вхідна та вихідна кореспонденція.

За терміном виконання документи бувають:

• термінові, що виконуються у строки, встановлені законом, відповідним правовим актом, керівником, а також документи з позначкою «Терміново»;

• нетермінові, які виконуються в строки, визначені керівництвом підприємства (організації, установи, фірми).

За походженням документи поділяють на:

• службові, що стосуються діяльності підприємства (організації, установи, фірми);

• офіційно-особисті, які стосуються конкретних осіб, тобто іменні (скарги, заяви тощо).

За гласністю документи бувають:

• звичайні,

• для службового користування (ДСК);

• таємні;

• конфіденційні та ін.

За юридичною силою документи поділяють на такі:

• справжні (істинні), що готуються в установленому законом порядку за всіма правилами. Своєю чергою, справжні документи бувають: • чинні, • нечинні. Документ стає нечинним, коли втрачає юридичну силу з будь-яких причин;

• фальшиві (підроблені), в яких зміст чи оформлення не відповідає істині.

За стадіями виготовлення розрізняють такі документи:

• оригінали — перші або єдині примірники офіційних документів; • копії — документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки чи частину їх і відповідним чином оформлені. Існують такі різновиди копій: • відпуск (повна копія вихідного документа, виготовлена водночас з ори-гіналом через копіювальний папір); • витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину і відповідно засвідчена); • дублікат (повторний примірник документа, який має юридичну силу оригіналу).

За терміном зберігання розрізняють:

• документи постійного зберігання;

• документи тривалого (понад 10 років) зберігання;

• документи тимчасового (до 10 років) зберігання.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти