ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Судовий порядок розгляду трудових спорів.

Другим органом по розгляду трудових спорів є місцевий суд. Право на судовий захист — одна із найважливі­ших гарантій охорони трудових прав трудящих. Тому чим дос­тупніша можливість його використання, тим краще забезпе­чується законність у сфері трудових правовідносин.

В місцевих судах розглядаються трудові спори за заявою:

· працівника або власника чи уповноваженого ним орга­ну, коли вони не згодні з рішенням КТС підприємства чи його підрозділу;

· прокурора, коли він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в місцевих судах розглядають тру­дові спори :

- за заявами працівників підприємств, де КТС не оби­рається;

- працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і форму­лювання причини звільнення, оплати за час вимушеного про­гулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, та трудових спорів суддів та прокурорсь­ко-слідчих працівників; керівника підприємства (філіалу, пред­ставництва, відділення та іншого обособленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, його заступ­ників, а також посадових осіб таможенних органів, державних податкових адміністрацій, яким присвоєні персональні звання, службових осіб державної контрольно-ревізійної служби і органів державного контролю за цінами;

- керівних працівників, які оби­раються, затверджуються і призначаються на посади держав­ними органами, органами місцевого і регіонального само­врядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і фор­мулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінар­них стягнень, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади та трудових спорів суддів і проку­рорсько-слідчих працівників;

- власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству; працівників з питань застосування за­конодавства про працю, коли спір відповідно до чинного зако­нодавства попередньо був вирішений власником або уповнова­женим ним органом і профспілковим органом підприємства у межах наданих їм прав.

До безпосереднього розгляду в суді віднесені також спори про відмову у прийнятті на роботу :

· працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства;

· молодих спеціалістів, які закінчили і у встановленому порядку направ­лені на роботу на дане підприємство;

· вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, оди­ноких матерів — при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

· виборних працівників при закінченні строку їх повноважень;

· працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; іншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Трудові спори суди розглядають за загальними правилами цивільного судочинства, тобто керуються положеннями ЦПК України. Разом з тим у порядку розгляду трудових спорів є свої особливості. Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа після вирішення спору в КТС, суд розглядає її як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто на вимогу працівника до підприємства (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суди Ук­раїни від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів).

Порядок обчислення строків позовної давності і процесу­альних строків визначається трудовим і процесуальним зако­нодавством. Строки, що встановлені законом або признача­ються судом, обчислюються роками, місяцями, тижнями і дня­ми. Строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повинна обов'язково настати, наприклад повернення жінки з відпустки по вагітності і пологах.

Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповід­ний місяць і число останнього року строку. Так, при укладанні строкового трудового договору 17 липня 1999 р. на три роки його строк закінчується 17 липня 2002 р.

Строк, що обчислюється місяцями, минає відповідного числа останнього місяця строку. Якщо кінець строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, який не має відповідного числа, то строк минає в останній день цього місяця. Це прави­ло застосовується і тоді, коли строк обчислюється роками.

Строк, що обчислюється тижнями, розпочинається з дня, що є наступним за тим днем, з якого починається строк. Закін­чується строк у той самий за назвою день, з якого було визна­чено його початок, наприклад понеділок.

Перебіг строків, які визначені календарними днями, роз­починається з дня, що є наступним після календарної дати, яка визначає його початок. Наприклад, в разі незгоди сторони трудового спору з рішенням КТС воно може бути оскаржене до народного суду у десятиденний строк з дня вручення сто­роні копії або витягу з рішення КТС. До цього десятиденного строку включаються всі календарні дні, в тому числі святкові, вихідні та неробочі. Якщо ж кінець строку припадає на неро­бочий день, то останнім днем строку вважається перший за ним робочий день.

3. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів).

Відповідно до ст.2 Закону України „ Про порядок вирішення колективних трудових спорів( конфліктів)” від 3 березня 1998 року колектимвний трудовий спір – це розбіжності, які виникають між сторонами соціально-трудових відносин, по:

· встановленню нових і зміни існуючих соціально-економічних умов праці ;

· укладенню чи заміні колективного договору;

· виконанню колективного договору, або окремих його положень;

· невиконанню вимог законодавства про працю.

Вимоги вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства чи його структурного підрозділу. Разом з висуванням вимог збори чи конференція найманих працівників визначають орган чи особу, які представлятимуть їх інтереси.

Вимога найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляється відповідним протоколом і направля­ється власнику підприємства або уповноваженому ним органу.

Власник підприємства або уповноважений ним орган зобо­в'язаний розглянути вимоги найманих працівників чи проф­спілки та повідомити їх представників про своє рішення у три­денний строк з дня одержання вимог. Якщо задоволення ви­мог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триден­ний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кож­ною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з ура­хуванням часу пересилання) не повинен перевищувати трид­цяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповнова­женим ним органом до моменту одержання найманими праці­вниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищого органу управління про прийняте ним рішення.

Рішення власника або відповідного вищого органу управ­ління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору разом з соціаль­но-економічним обгрунтуванням.

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих праці­вників або профспілки одержав від власника або уповноваже­ного ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про нез­году з рішенням власника або уповноваженого ним органу або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від влас­ника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати влас­ника чи уповноважений ним орган, місцеві орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і прими­рення.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з пи­тань, котрі виникли між сторонами соціально-трудових відно­син щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди або окремих їх положень, здійснюється примирною комісією.

Примирною комісією визнається орган, призначений для ви­роблення рішення, яке б задовольняло сторони колективного трудового спору. Примирна комісія складається з представників сторін і утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробни­чому рівні — у триденний, на галузевому чи територіальному рівні — у п'ятиденний, на національному рівні — у десятиден­ний строк з моменту виникнення колективного трудового спо­ру з одинакової кількості представників сторін. Порядок при­значення представників до примирної комісії визначається кож­ною із сторін колективного трудового спору самостійно.

На період ведення переговорів і підготовки рішення при­мирної комісії її членам надається вільний від роботи час. При­мирна комісія у разі потреби може залучати до свого складу незалежного посередника, яким визнається за спільним вибо­ром сторін особа, що сприяє встановленню взаємодії між сто­ронами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення; консуль­туватися із сторонами колективного трудового спору, централь­ними та місцевими органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування та іншими зацікавленими органами.

Колективні трудові спори розглядаються виробничою при­мирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирними комісіями — у десятиденний, примирною комі­сією на національному рівні — у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці строки можуть бути подовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом. Воно має для сторін обов'язкову силу і виконується у порядку і стро­ки, встановлені цим рішенням. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору примирна комісія припиняй свою роботу. Розгляд колективного трудового спору конфлікту) у разі неприйняття примирною комісією рішення у зазначені вище строки, а також з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законо­давства про працю здійснюється трудовим арбітражем.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб. Він утворюється за ініціативою однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. До його складу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші особи. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів.

Колективний трудовий спір розглядається трудовим арбіт­ражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби — представників інших зацікавлених органів та орга­нізацій. Рішення трудовим арбітражем повинно бути прийняте у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути по­довжений до двадцяти днів.

Рішення по трудовому спору (конфлікту) приймається більшістю голосів членів трудового арбітражу. Воно оформляєть­ся протоколом і підписується усіма його членами. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.

Жодна із сторін колективного трудового спору не може ухи­литися від участі в примірній процедурі. Сторони трудового спору, примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані ви­користати для врегулювання спору всі можливості, не заборо­нені законодавством.

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обгрунтуванням по­зицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору. У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог засто­сувати усі дозволені законодавством засоби.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запо­бігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогно­зування та сприяння їх своєчасному вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів Президентом Ук­раїни утворюється Національна служба посередництва і при­мирення. Ця служба складається з висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудо­вих спорів і має свої відділення в Автономній Республіці Крим та областях.

Рішення Національної служби посередництва і примирен­ня мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сто­ронами колективного трудового спору та відповідними цент­ральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

До компетенції Національної служби посередництва і при­мирення відносяться

· реєстрація висунутих працівниками ви­мог та колективних трудових спорів;

· аналіз вимог,

· виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів, підго­товка пропозицій щодо їх усунення;

· підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних тру­дових спорів;

· формування списків арбітрів та посередників;

· перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору;

· посередництво у вирішенні ко­лективного трудового спору;

· залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників держав­ної влади, органів місцевого самоврядування.

Національна служба посередництва і примирення на про­хання сторін колективного трудового спору пропонує кандида­тури незалежних посередників, членів трудового арбітражу, координує роботу трудового арбітражу, направляє своїх фахівців, експертів для участі в роботі примирних органів. Представни­ки Національної служби посередництва і примирення можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору на всіх його стадіях.

Сторони колективного трудового спору після додержання передбачених примирних процедур мають право звернутися за сприянням у вирішенні цього спору до Національної служ­би посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти