ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Н.С.Пухальська, О.М.Разнатовська, Ю.С. Солодовник

ФТИЗІАТРІЯ

Підручник для студентів

Медичних ВУЗів

Автори:

ШАЛЬМІН Олександр Самуїлович – завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології, доктор медичних наук, професор
ШЕВЧЕНКО Радій Миколайович – професор кафедри фтизіатрії і пульмонології, доктор медичних наук
РАСТВОРОВ Олександр Анатолійович – доцент кафедри фтизіатрії і пульмонології, кандидат медичних наук
ПУХАЛЬСЬКА Наталя Станіславівна – доцент кафедри фтизіатрії і пульмонології, кандидат медичних наук
РАЗНАТОВСЬКА Олена Миколаївна – доцент кафедри фтизіатрії і пульмонології, кандидат медичних наук
СОЛОДОВНИК Юрій Семенович – асистент кафедри фтизіатрії і пульмонології, кандидат медичних наук

РЕЦЕНЗЕНТИ:

ПРОСВЄТОВ Юрій Васильович – завідувач кафедри фтизіатрії та пульмонології ЗМАПО, доцент, доктор медичних наук
ПУСТОВИЙ Юрій Григорович – завідувач кафедри фтизіатрії, клінічної імунології, алергології і медичної генетики Луганського державного медичного унаверситету, професор, доктор медичних наук
ПРОЦЮК Раду Георгійович – професор кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України, доктор медичних наук

Підручник складено з урахуванням сучасних досягнень фтиізатрії відповідно до Робочої програми з фтизіатрії для студентів вищих медичних навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації. Він може бути також використаний в якості додаткової навчальної літератури з фтизіатрії для педіатричних, медико-профілактичних факультетів медичних вузів, підготовки інтернів і ординаторів з фтизіатрії.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Українияк навчально-методичний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів. Лист № 1/11-5158 від 16 червня 2010 року.

ЗМІСТ

 

Передмова  
Частина 1. Загальні питання фтизіатрії
Розділ 1. Етапи розвитку вчення про туберкульоз
Розділ 2. Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі
Розділ 3. Організація і система боротьби з туберкульозом в Україні
Розділ 4. Етіологія туберкульозу
Розділ 5. Патогенез і патоморфологія туберкульозу
Розділ 6. Імунологія і генетика туберкульозу
Розділ 7. Методика та організація раннього і cвоєчасного виявлення туберкульозу у дітей, підлітків і дорослих
Розділ 8. Участь медичних працівників загальної мережі у своєчасному виявленні туберкульозу
Розділ 9. Діагностика туберкульозу
Розділ 10. Профілактика туберкульозу
Частина ІІ. Спеціальні питання фтизіатрії
Розділ 11. Класифікація туберкульозу
Розділ 12. Клінічні форми туберкульозу легень
Розділ 13. Клінічні форми позалегеневого туберкульозу
Розділ 14. Диференційна діагностика внутрішньогрудного туберкульозу
Розділ 15. Ускладнення туберкульозу
Розділ 16. Туберкульоз в поєднанні з іншими захворюваннями
Розділ 17. Особливості туберкульозу у осіб різних вікових груп
Розділ 18. Туберкульоз і вагітність, материнство
Частина ІІІ. Лікування туберкульозу
Розділ 19. Основні принципи та сучасні методи лікування туберкульозу
Розділ 20. Основні положення DOTS-стратегії в Україні

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

Існують переконливі підстави відносити туберкульоз до числа найбільш загрозливих і розповсюджених інфекційних захворювань людини. Зайнявши в далекому минулому цю позицію, він не втратив її й донині, незважаючи на появу і розповсюдження нових інфекційних хвороб. Мікобактерія туберкульозу (МБТ) не тільки пережила розквіт «ери антибіотиків», набувши нові якості, що допомагають її виживанню в агресивному середовищі, і находячи все нові слабкі місця в імунологічному захисті організму, але й набула нового і підступного спільника – вірус імунодефіцита людини (ВІЛ). Розповсюдження резистентного туберкульозу і ВІЛ-інфекції створює передумови для появи цілком нових, раніше не відомих форм туберкульозу з атиповим перебігом.

Щорічно у світі реєструється 9-10 млн. хворих на туберкульоз (близько 60% припадає на країни, що розвиваються) і 3-4 млн. пацієнтів (із них 1 млн. жінок) щорічно помирають унаслідок цього захворювання. З 1995 р. в Україні зареєстровано епідемію туберкульозу. Сьогодні 1,4 %від усієї чисельності населення країни хворіє на туберкульоз. Щороку на туберкульоз захворюють майже 40 тис. українців, з них на “відкриту” форму туберкульозу близько 30 %, помирає щорічно понад 10 тис. Україна по рівню смертності від туберкульозу займає перше місце в Європі. Щорічно в 25-27 тис.сільськогосподарських тварин діагностується туберкульоз.

За попередніми розрахунками, захворюваність буде зростати, особливо в тих країнах, де забувають, що туберкульоз – не тільки інфекційна, але й ще соціальна хвороба. Не менш, ніж 1/3 населення планети інфіковані МБТ, тобто знаходяться в стані латентної туберкульозної інфекції, що характеризується наявністю позитивних шкірних тестів на туберкулін при відсутності клінічних і рентгенологічних ознак активного туберкульозного процесу. Однак на протязі життя захворюють не більше 5-10% з числа інфікованих, так як природна резистентність при цій інфекції відіграє значну роль, тому соціально-економічні умови життя також важливі.

Говорючи про туберкульоз, неможливо не враховувати й той факт, що за останнє десятиріччя прояви туберкульозу у дорослого населення значно змінились. За даними багатьох авторів, більш, ніж у половини хворих спостерігається гострий початок з гектичною температурою, значними змінами в периферичній крові. Зросла кількість випадків ускладненого перебігу туберкульозу легень. Значно підвищилась масивність бактеріовиділення і лікарська стійкість мікобактерій туберкульозу до основних протитуберкульозних препаратів. Все це призводить до зниження ефективності лікування і інвалідизації хворих. Суттєво збільшився ризик рецидиву захворювання. Це знайшло відображення в значному зростанні показників інфікування мікобактеріями туберкульозу і захворюванню на туберкульоз дітей, зміщенню вікової структури захворювання в групу дітей раннього і дошкільного віку. У підлітків з’явились клінічні форми туберкульозу з торпедним перебігом інфекції, реєструються форми поза легеневого туберкульозу майже у 30% вперше діагностованих хворих. Ця несприятлива епідеміологічна ситуація може бути вирішена сумісними зусиллями лікарів протитуберкульозної служби і загальної лікувальної мережі.

Кожен лікар, незалежно від його спеціальності, зобов’язаний знати принципи виявлення, діагностики і профілактики туберкульозу. Він повинен своєчасно запідозрити у хворого туберкульоз, правильно провести діагностичний алгоритм, при показаннях-направити хворого до фтизіатра або в спеціалізований протитуберкульозний заклад.

Цей підручник підготовлений співробітниками кафедри фтизіатрії і пульмонології Запорізького державного медичного університету. В загальних частинах (І і ІІІ) викладено історічні відомості про розвиток фтизіатрії, надана характеристика збудника, ретельно рогзгянуті питання патогенезу, патомрфології, епідеміології, діагностики і диференційної діагностики, лікування, а також організаційні питання боротьби з туберкульозом в Україні. В спеціальній частині представлено основні клінічні форми туберкульозу, в тому числі позалегеневої локалізації, а також ускладнення перебігу туберкульозу при супутній патології.

 

 

ЧАСТИНА 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ФТИЗІАТРІЇ

Відомості про туберкульоз мають місце в літописях та рукописних лікарських порадниках. У XVI в. його звали «зла сухота», у XVII в. — «хвороба сухотіння» і «скорботи чахотка», у XVIII в. – «легенева чсахотка». Під назвою «чахотка» підрозумівали захворювання, які супроводжувались легеневою кровотечею, виділенням великої кількості харкотиння та виснаженням організму: звідси й увійшовше в медичну термінологію слово «фтиза», що у перекладі з грецького означає «виснаження». Сьогодення область медицини, що вивчає прояви туберкульозу, називається фтизіатрією.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти