ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тести ампліфікації нуклеїнових кислот

Тести ампліфікації нуклеїнових кислот дозволяють знайти дуже невелику кількість мікроорганізмів. Метод дозволяє виявляти збудника туберкульозу навіть при вмісті десятків чи сотень мікроорганізмів у 1 мл досліджуваного матеріалу. Ампліфікується генетичний локус мікобактерії туберкульозу. У порівнянні з культуральними методами виявлення МБТ, які є повільні, дорогі і вимагають спеціальних навичок та умов їх проведення, пов’язаних з їх біологічною небезпекою, тести ампліфікації ідеальні для виявлення збудника туберкульозу. Вони швидкі, відносно дешеві й безпечні, не вимагають спеціального навчання, тому що широко використовуються для ідентифікації інших мікроорганізмів. Першим тестом, що знайшов клінічне застосування, була полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Хоча ці тести високо специфічні, у даний час вони не досягли такої чутливості, яка б дозволила їм замінити культуральні методи виявлення МБТ. Висока чутливість у ряді випадків може призводити до хибнопозитивних результатів, що обмежує вірогідність дослідження. Крім того, культуральні методи необхідні для визначення чутливості МБТ до протитуберкульозних препаратів, їх ідентифікації та одержання мікроорганізмів для наукових досліджень.

Мають високу діагностичну цінність при підтвердженні туберкульозної етіології менінгоенцефаліту, плевриту, перикардиту, туберкульозу жіночих статевих органів та ін. При виявленні ДНК МБТ у лікворі, ексудаті, сіновіальній рідині, виділеннях та менструальній крові.

 

МЕТОДИ РЕНТГЕНОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Серед методів, що використовуються в діагностиці туберкульозу органів дихання, провідна роль належить рентгенологічному методу. Цей метод доступний, інформативний, об'єктивний. Однак він залишається тільки складовою частиною загальклінічного обстеження хворого, хоча і використовується для діагностики, диференційної діагностики, динамічного спостереження за процесом і результатами лікування. Варто пам'ятати, що верифікувати процес цей метод не здатний.

Методи рентгенологічної (Х-променевої) діагностики туберкульозу основані на тому, що проходження Х-променів через органи і тканини тіла обумовлюють їх тіньове зображення на світлочутливому екрані або фіксуються на фотоплівку. Отже рентгенограма - це площинна сумація тінеутворень органів і тканин. Чим більша ущільненість тканин, тим більша інтенсивність тінеутворення на плівці, внаслідок чого патологічні зміни виявляють в порівнянні з нормою. Але х-променева діагностика не завжди дає можливість повністю визначити анатомічний субстрат патологічних вражень. Тому графічне зображення променевого дослідження проводять в прямій і боковій проекціях, а при необхідності доповнюють їх скопічними, томографічними матодами, комп'ютерною томографією та обстеженням в різних проекціях, що дозволяє виявляти патологічні зміни в плевральних щілинах, межистінні, коренях легень, за тінню серця і великих судин, а також визначити локалізацію змін в частках і сегментах легень. Можна уточнити наявність, форму, величину, щільність вогнищевих тінеутворень, каверн, особливо на фоні масивних плевральних нашарувань з допомогою збільшення експозиції або жорсткості Х-променів (суперекспоновані зображення). Удосконалювання сучасної рентгенівської апаратури істотно розширило можливості методу і підвищило його інформативність. З’явилися принципово нові і більш інформативні методи променевої діагностики (комп'ютерна томографія – КТ, магнітно-резонансна комп’ютерна томографія – МРТ, радіонуклідна, ультразвукова й інші).

Рентгенологічна картина грудної клітини складається із тінеутворень органів грудної порожнини, які зливаються в площині екрана або плівки і складаються із кісткового остову, легеневих полів і серединної тіні (межистіння). При цьому обов'язково враховують режим проведеного дослідження: нормальний, жорсткий суперекспонований), м'який. Як критерій жорсткості променевого зображення на плівці використовують порівняння щільності патологічних тінеутворень з щільністю поперечного зрізу судин кореня легень. Це вимагає досвіду. Тому частіше користуються порівнянням вираженності структур хребта: при нормальному режимі обстеження тінь грудного відділу хребта зливається з тінню межистіння і міжхребцева щілина контрастована тільки між ключицями; якщо режим жорсткий (суперекспонований) - міжхребцеві щілини контрастовані і в грудному відділі, при цьому патогічні тіні в м'яких тканинах легень можуть не виявлятись; при м'якому режимі - весь хребет зливається і міжхребцеві щілини не контрастуються, всі нормальні структурні елементи м'яких тканин виглядають надмірними.

 

Співставлення променевих картин виконаних в різних режимах може приводити до суттєвих діагностичних помилок. Тінь межистіння займає асиметричне положення і розташована більше зліва, справа вона має обмеження у вигляді двох дуг, а зліва - чотирьох. Верхню праву дугу утворює висхідна частина аорти, нижню - праве передсердя. Зліва верхню дугу утворює на рівні 5-6 поперечних відростків хребців низхідна дуга аорти, другу дугу - край легеневої артерії, третю - вушко лівого передсердя і четверту (нижню) - лівий шлуночок. З обох сторін межистіння розташовані корені легень, утворені артеріальними і венозними судинами, бронхами, лімфатичними вузлами і сполучними тканинами. Початок коренів розташований зліва на рівні

другої дуги межистіння, справа чуть нижче, тягнуться вниз на протязі трьох хребців.

Тінь правого кореня відокремлена від межистіння прозорою полоскою, яку утворює основний нижньочастковий бронх. Ширина коренів легень в нормі не перевищує 1,5 см.

Легеневі поля в нормі: праве - ширше і коротше, ліве - вужче і довше. Легеневий малюнок формують судини у вигляді розгалуження від коренів легень до периферії і на відстані 1,5-2 см від краю легеневого поля в нормі судин не видно.

Основні патологічні тінеутворення в легенях при туберкульозі: вогнищеві, інфільтративні, кільцеподібні та параспецифічна фіброзна лінійна тяжистість.

В нормі при рентгенологічному дослідженні визначається характерний легеневий малюнок, який зумовлений розгалуженням судин легеневої артерії і вен, тому цей малюнок називається ще судинним. При різних патологічних процесах в легенях судинний малюнок може бути посиленим або розмитим. Основними рентгенологічними тінями при туберкульозі легень є вогнищеві, інфільтративні, кільцеподібні, фокусні та лінійні тіні. За розмірами розрізняють дрібні, середні та великі вогнищеві тіні, а за щільністю - слабкої, середньої та великої інтенсивності.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти