Клінічні прояви первинного туберкульозного комплексу залежать від фази процесу, особливостей його перебігу та реактивності організму. Його перебіг може бути малосимптомним, але частіше мають місце прояви туберкульозної інтоксикації, особливо при поширенні процесу на серозні оболонки (плеврит, полісерозит) і бронхи, могуть спостерігатись лімфаденіт, гепатолієнальний синдром, параспецифічні реакції(вузловата еритема, тощо). Розвиткупервинного туберкульозного комплексу передує “віраж” туберкулінових проб.

Починається переважно поступово з симптомів інтоксикації, субфебрилітету, в деяких випадках – з гострого підвищення температури до 38-39^оС, яка через 2-3 тижня температура стає субфебрильною. Кашель і виделення харкотиння помірні. Перкуторно над ураженим участком легені відзначається притуплення легеневого звуку, аускультативно – послаблене чи жорстке дихання, сухі чи вологі хрипи. При дослідженні харкотиння або промивних вод бронхів в частині випадків знаходять мікобактерії туберкульозу.

Класичний первинний туберкульозний комплекс складається із трьох основних елементів: легеневого, ураження внутрішьогрудинних залоз і лімфангоїта, який їх з’єднує. Однак перш ніж біполярність стає виразною на дорсо-вентральному рентгенівському знімку легенів, проходить фаза інфільтрації. Інфільтрат являє собою досить інтенсивне затемнення, пов'язане з коренем легені, іноді він нашаровується на корінь. Як правило, інфільтрат не гомогенний. Межі його декілька розмиті. Судини і бронхи просвічують через інфільтрат. Розміри інфільтратів різні і залежать від ступеня ураження легені; вони можуть бути лобарними, сегментарними і бронхолобулярними. Частіше первинний туберкульозний комплекс локалізується у верхніх і середніх сегментах легенів. При розсмоктуванні інфільтрату більш чітко видно його субплевральне розташування.

При первинном туберкульозном комплексі розпізняють 4 стадії розвитку рентгенологічної тіні. Перша – вогнище оточене зоною перифокального запалення, характеризується наявністю гомогенної тіні. Друга – відзначається часткове розсмоктування тіні інфільтрату і поява біполярного ураження (тінь в легені і тінь у збільшених бронхіальних вузлах). Третя – виникають інкрустація та ущільнення. Четверта – петрифікація, характеризується відкладенням солів кальція та ущільненням вогнища в легені і лімфатичних вузлах межистіння. Завапнений первичний афект носить назву вогнища Гона. Завапнені вогнища лімфогенного обсемініння, що частіше спостерігаються на верхівках легені, називають вогнищами Сімонса.

Розрізняють неускладнений і ускладнений перебіг первинного туберкульозного комплексу. При ускладненому перебігу може спостерігатися в специфічному запальному процесі в легенях розпад з виникненням первинної каверни, ураження бронхів, розвиток ателектазу в інших частинах легень, лімфогенна й гематогенна дисемінація, а також перехід у первинний туберкульоз з хронічним перебігом. Можуть виникати параспецифічні алергічні реакції, виявлятися підвищена чутливість до туберкуліну. Диференційну діагностику первинного туберкульозного комплексу, особливо на початковому етапі розвитку, проводять з пневмонією, грипом, гострими респіраторними захворюваннями, диспепсіями, інфекційними хворобами.

Первинний туберкульозний комплекс (вогнище Гона)

У сучасних умовах у більшості хворих первинний туберкульозний комплекс, особливо під впливом хіміотерапії, має малосимптомний перебіг зі схильністю до розсмоктування, ущільнення і звапнення. Звапнення первинного вогнища в легенях і лімфатичних вузлах у дорослих зустрічається як виняток. Рідше спостерігають первинний туберкульозний комплекс з типовою біполярністю.

Контрольні питання:

1. Визначення поняття “первинний туберкульозний комплекс”, його частота серед інших форм

туберкульозу у дітей та підлітків.

2. Патогенез первинного туберкульозного комплексу.

3. Клінічні прояви первинного туберкульозного комплексу.

4. Рентгенологічна і лабораторна діагностика первинного туберкульозного комплексу.

5. Клініко-рентгенологічний перебіг неускладненого первинного туберкульозного комплексу,

його наслідки.

6. Ускладнений перебіг первинного туберкульозного комплексу, клініко-рентгенологічні прояви.

7. Диференційна діагностика первинного туберкульозного комплексу.

8. Методика хіміотерапії дітей і підлітків, хворих на первинний туберкульозний комплекс.

9. Наслідки первинного туберкульозного комплексу.

10. Організація диспансерного нагляду дітей і підлітків з первинним туберкульозним комплексом.

Література:

1. Кшановский С.А. Дифференциальная диагностика заболеваний легких, средостения, плевры у детей и подростков. – Киев, Здоровье, 1978.

2. Грицова Н.А., Усанова В.А. Диагностическое значение и эффективность пробы Манту с 2 ТЕ

ППД-Л для раннего выявления туберкулёза у детей // Украинский пульмонологический журнал.

– 2000. - № 1. – С. 33-36.

3. Організація протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу:

Методичні рекомендації. – К.,2002.

4. Патоморфоз первинних форм туберкульозу у дітей в сучасних умовах / Костроміна В.П. та ін.//

Украинский пульмонологический журнал.– 2002.- № 2.– С.36-39.

5. Туберкулёз у детей / Костромина В.и др.// Доктор.– 2002. - № 4. – С. 41-43.

Дисемінований туберкульоз

Дисемінований туберкульоз легень – це клінічна форма туберкульозу, яка характеризується наявністю множинних, звичайно в обох легенях, вогнищ дисемінації гематогенного, лімфогенного або змішаного генезу різної давності і з різноманітним співвідношенням ексудативного та продуктивного запалення, гострим, підгострим або хронічним перебігом.

	До патогенетичних факторів дисемінованого туберкульозу відносять: - наявність в організмі вогнища туберкульозного ураження; - бактеріємія; - гіперсенсибілізація і збільшення проникності стінки легеневих кровоносних судин. Варіанти дисемінованого туберкульозу розрізняють за патогенезом і клінічною картиною. Залежно від шляху поширення МБТ виділяють гематогенний і лімфобронхогенний дисемінований туберкульоз. Обидва варіанти можуть мати гострий, підгострий та хронічний початок хвороби. Гострий дисемінований туберкульоз гематогенного генезу найчастіше проявляється як міліарний, який виділяють в окрему клінічну форму.
Патологоанатомічна картина дисемінованого туберкульозу легень
	Підгострий дисемінований туберкульоз розвивається повільно, характеризується значними симптомами інтоксикації. При гематогенному генезі підгострого дисемінованого туберкульозу однотипна вогнищева дисемінація локалізується у верхніх і кортикальних відділах легень, при лімфогенному генезі – вогнища розташовуються групами в прикореневих і нижніх відділах легень на фоні значного лімфангіту із залученням у процес як глибокої, так і периферичної лімфатичної мережі легень. На фоні вогнищ при підгострому дисемінованому туберкульозі можуть утворюватись тонкостінні каверни з перифокальним запаленням, що слабо виявляється.
Рентгенологічна картина підгострого дисемінованого туберкульозу легень

Частіше каверни розташовуються на симетричних ділянках легень, ці утворення мають назву “штампованих каверн”.

Хронічний дисемінований туберкульоз найчастіше має гематогенний генез. Він характеризується апікокаудальним поширенням процесу. При хронічній формі можливе послідовне ураження різних органів і систем. Хронічний дисемінований туберкульоз має хвилеподібний перебіг, при якому симптоми інтоксикації в період ремісії частково згасають, а при спалаху процесу – посилюються, виявляють також легеневі і позалеге-неві локальні ураження. При рентгенологічному дослідженні визначають вогнища різних розмірів і щільності. Більш щільні вогнища локалізуються у вище розташованих відділах.

Рентгенологічна картина хронічного дисемінованого туберкульозу легень

На будь якому етапі хвороби можуть виникати каверни в одній або в обох легенях. Вогнищеві та деструктивні утворення виявляють на фоні деформованого легеневого малюнка, ознак пневмосклерозу, бронхоектазів і емфіземи.

Несвоєчасно розпізнаний хронічний дисемінований туберкульоз, а також у разі його неефективного лікування, може, через фазу інфільтрації, впродовж деякого часу перейти у фіброзно-кавернозний туберкульоз легень. Складність визначення генезу дисемінацій призвела до необхідності об’єднання їх під загальною назвою дисемінованого туберкульозу легень. Однак, по можливості, слід намагатися в діагнозі наводити (в дужках) генез процесу, оскільки це має значення для терапевтичної тактики і прогнозу. Не слід вважати проявом дисемінованого туберкульозу дисемінації, що утворюються внаслідок бронхогенного відсіву з інфільтрату, що розпався, при фіброзно-кавернозному туберкульозі легень, у разі розвитку аспіраційної пневмонії після легеневої кровотечі, при прориві в бронх казеозного лімфатичного вузла, їх необхідно визначати як фазу відповідного процесу.

Захворювань різної етіології та генезу, що супроводжуютьсясимптомом«дисемінованого затемнення»в легенях, більше 200. Абсолютно патогномонічних клініко-рентгенологічних признаків, що їх характеризують, не існує.

Диференційну діагностику дисемінованого туберкульозу легенів проводять з міліарним карциноматозом легенів, бронхоальвеолярним раком, раковим лімфангоїтом легенів, бактеріальними і вірусними пневмоніями, еозинофільною пневмонією, саркоїдозом легенів, колагенозами (системна червона вовчанка, дерматоміозит, системна склеродермія, вузелковий періартеріїт, ревматоїдний артрит, ревматизм), гранулематозом Вегенера, синдром Гудпасчера, пневмоконіозами (силикоз, силикатозы, інші), гіистіоцитозом Х, первинним дифузним амілоїдозом легенів, тощо.

Контрольні питання:

1. Патогенез дисемінованого туберкульозу легень.

2. Морфологічна будова туберкульозних бугорків і їх локалізація в органах.

3. Дисемінований туберкульоз легень, особливості клініки, варіанти клінічного перебігу.

4. Диференційна діагностика дисемінованого туберкульозу легень з дисемінаціями

нетуберкульозного походження,

5. Ускладнення дисемінованого туберкульозу легень.

6. Клініко-рентгенологічні відмінності хронічного дисемінованого туберкульозу легень, варіанти

клінічного перебігу, диференційна діагностика, ускладнення.

7. Особливості лікування дисемінованого туберкульозу легень.

8. Особливості диспансерного спостереження хворих на дисемінований туберкульоз легень,

питання трудової реабілітації.

Література:

1. Филиппов В. Дифференциальная диагностика диффузных заболеваний лёгких // Врач. – 2001.

- № 2. – С.34-39.

2. Морфологическая диагностика туберкулёза и некоторых диссеминированных заболеваний

лёгких / Лепеха Н.Л. и др. // Проблемы туберкулёза. – 2001. - № 3. – С. 45-50.

Предыдущая 23 24 25 26 27 28 293031 32 33 34 35 36 37 38 Следующая