ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Інфільтративний туберкульоз легень

Інфільтративний туберкульоз легень це специфічний ексудативно-пневмонічний процес протяжністю більше 10 мм зі схильністю до прогресуючого перебігу. Клінічні прояви інфільтративного туберкульозу залежать від поширеності інфільтративно-запальних (перифокальних і казеозно-некротичних) змін в легенях. Одна з найпоширенійших форм туберкульоз легень (30-40 %). В патогенезі та морфології інфільтративного туберкульозу легень значну роль відіграє запально-алергічна реакція на тлі гіперсенсибілізації легеневої тканини.

Ендогенним джерелом виникнення інфільтрату стає загострення інкапсульованих, завапнених вогнищ, лімфангічних склерозів і залишкових гематогенних засівів. Інфільтрат виникає також при прогресуванні свіжих вогнищ, якщо коло них з’являється перифокальне запалення і вони зливаються між собою.

Багаточисельність патогенетичних факторів, поліморфізм і значна динаміка тканинних реакцій зумовлює неоднорідну клініко-рентгенологічну картину інфільтративного туберкульозу легень.

При інфільтративному туберкульозі легень на рентгенограмі визначається тінь діаметром більше 10 мм, що має ряд особливостей:

- локалізація в 1, 2 або 6 сегментах (на передньо-задній рентгенограмі);

- негомогенна структура, за рахунок інтенсивних вогнищ на його тлі, обумовлених старими фіброзно-вогнищевими утвореннями, навколо яких розвився інфільтрат, або ж з казеозними фокусами;

- вогнищеві тіні з нечіткими контурами навколо інфільтрату і в інших ділянках цієї ж або другої легені як наслідок лімфо- або бронхогенної дисемінації;

- „дорожка” до кореня у вигляді подвійної смужки інфільтрації стінок бронха – діагностується при туберкульозному інфільтраті у фазі розпаду.

Розрізняють такі клініко-рентгенологічні варіанти інфільтративного туберкульозу легень: лобулярний інфільтрат, округлий, хмароподібний, перисцисуріт, лобіт.

Лобулярний інфільтрат в сьогодення часто перебігає безсимптомно чи з нерізко визначеними явищами інтоксикації, без фізікальних змін і бактеріовиділення.

Рентгенологічно він характеризується наявністю в I або у II сегменті фокусної тіні діаметром від 1 до 3 см, обмеженої, неправильно витягнутої у напрямку до кореня. Зовнішні контури інфільтрату нечіткі. Він як би складається з декільких злившихся свіжих крупних вогнищ.

При томографічному дослідженні у ньому вдається виявити пряму чи віделкообразну смугу бронхів. Оточуюча легенева тканина мало змінена.

Інфильтрати округлої форми клінічно перебігають по-різному. Захворювання починається гостро під виглядом пневмонії, грипу або лихоманки невстановленої етіології. Інколи першим клінічним проявом захворювання стає кровохаркання чи легенева кровотеча. Округлий інфільтрат проявляється не різко визначеним синдромом інтоксикації – загальної слабкості, нездужання, підвищенної втомленості, пітливості, субфебрильної температури. Майже у половини хворих він перебігає скрито і не супроводжується загальними розладами і місцевими симптомами. Процес в цьому випадку виявляється переважно при профілактичному флюорографічному обстеженні. Найбільш часто скритний або малосимптомний початок захворювання спостерігається у осіб у віці 18-25 років. Загальний стан таких хворих переважно задовільний. Фізикальні зміни в легенях часто відсутні або слабо визначені. В гемограмі у початкову фазу захворювання відзначається помірний лейкоцитоз, збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів, лимфопенія, збільшення ШОЕ. У харкотинні та промивних водах бронхів у 1/2 випадків знаходять мікобактерії туберкульозу. Інколи одночасно з мікобактеріями знаходять еластичні волокна, кристали холестерину, вапно. Ці елементи тетради Ерліха вказують, що розвиток інфільтрату пов’язаний із загостренням старих латентних вогнищ в легенях. Рентгенологічно інфільтрати такого типу виглядають як не різко контуровані фокуси неправильної округлої чи овальної форми, діаметром 1,5–2,5 см і більше. Вони локалізуються у I, II, VI сегментах легені. До кореня легені від них відходить запальна «доріжка». На її тлі часто визначається проєкція бронху. Поява такого тінеутворення, що виглядає як “тенісна ракетка”, вказує на розпад інфільтрату і лімфобронхогенне розповсюдження процесу. При томографічном дослідженні в інфільтратах не рідко вдається виявитиь включення більш щільних або завапнених вогнищ, дрібні ділянки розпаду, тяжисті та рубцові утворення, плевральні зміни, що дає змогу уточнити патогенез і патоморфологічний субстрат інфільтрату.

 

Якщо захворювання прогресує, то з’являються і зростають симптоми інтоксикації, посилюється кашель з виділенням харкотиння, виникає кровохаркання чи кровотеча, стає більш інтенсивним притуплення і більш розповсюдженою зона катаральних змін у легенях. Відзначається лейкоцитоз, збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів. Рентгенологічно спостерігається збільшення перифокального запалення, ознаки розпаду з утворенням порожнини. Така порожнина має ландкартоподібні внутрішні контури, що поступово гладшають. Порожнина стає овальною або округлою з зоною перифокального запалення по периферії. При бронхіальному засіві в різних відділах легенів з’являються поодинокі чи чисельні вогнища.
Рентгенологічна картина інфільтрату округлої форми

Рентгенологічно хмароподібний інфільтрат виглядає як неравномірне затемненння без чітких меж. Процес займає один або два сегмента, локалізується частіше у верхній долі, але в останній час часто відзначається і нижньодольова локалізація процесу, яка нагадує неспецифічну вогнищеву пневмонію.

Інфільтрат, що локалізується у головної або додаткової міждолевої щілини, а іноді пов’язаний з коренем легені визначається як перисцисуріт.

Верхівка направлена до кореня легені, а основа – кзовні. Його межа, що проходить по міжчастковій плеврі, чітка, а протилежна їй – разпливчаста і переходе без різкого обрису у малозмінену легеневу тканину. На томограмі на фоні інфільтративних змін виявляють тіні поодиноких або чисельних щільних вогнищ, тяжистий рисунок ущільненої перибронхіальної та периваскулярної межуточної тканини, деструкції.

 

Рентгенологічна картина перисцисуріту
Рентгенологічна картина хмароподібного інфільтрату

 

Лобіт – інфільтрат, що розповсюджується на усю або більшу частину долі легені. В залежності від локалізації процесу рентгенологічна картина лобіту буває різною. При уражені верхньої долі правої легені на передньо-задніх зйомках визначається клиноподібна тінь з верхівкою у кореня легені та широкою основою у латеральному відділі. Середньодолевій лобіт предстає у вигляді трикутника з широкою основою у медистіння і верхівки, направленої кзовні. У боковій проєкції тінь інфільтрату в середній долі виглядає як трикутник чи клин з верхівкою у кореня легені.

Тінь лобіту нижньої долі правої легені в прямій проєкції звичайно має размиту косу зовнішню межу, широкою основою вона прилягає до нижнього відділу межистіння і діафрагми та наслаюється своєю верхівкою на корень легені. При томографії лобіт в одних випадках виглядає як інтенсивне суцільне затемнення (гомогенний лобіт); в других – виявляються центрально розташовані масивні фокуси ущільнення і вогнища в легеневій тканині, нерідко з поодинокими порожнинами розпаду; у третіх – у зоні ущільнення виявляється багато дрібних порожнин, тоді уражена доля легені набуває вигляд «хлібного м’якишу» чи «бджолиних чарунок» (чарунковий лобіт).
Рентгенологічна картина лобіту

 

Клінічно перисцисуріти і лобіти характеризуються переважно гострим початком, визначеними симптомами інтоксикації і високою лихоманкою. При лобітах визначається везікуло-бронхіальне дихання, вологі дрібно- або середньопухирчаті хрипи. При перисцисурітах спостерігається, так званий, «висячий синдром» у вигляді інтенсивного притуплення перкуторного звуку на рівні міждолевої щілини і менш виразного «таючого» приглушення легеневого звуку доверху чи донизу від неї. У крові з’являється лейкоцитоз, лімфопенія, еозінопенія. При масивному інфільтративному процесі в легенях туберкулінові реакції здебільше нормергічні, рідше – гіперергічні, що вказує на дисоціацію між загальною і місцевою чутливістю легеневої тканини.

За клінічними і рентгенологічними ознаками диференційну діагностику інфільтративного туберкульозу легень необхідно проводити з:

- пневмоніями різного походження – крупозною, Фридлендера, стафилококковою, вірусною, мікоплазменою, легіонельозною та іншими;

- сифілісом легені;

- злоякісними новоутвореннями – пневмонієподібною формою рака легені;

- алергічними процесами – летючим еозінофільним легеневим інфільтратом;

- грибковими ураженнями – аспергільозною пневмонією, актиномікозом, кандидамікозом,

- гістоплазмозом, криптококкозом, кокцидіоідомікозом легенів;

- судинними ураженнями – інфаркт легені (інфаркт-пневмонія).

 

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика інфільтративного туберкульозу легень, визначення клінічної форми.

2. Особливості патогенезу інфільтративного туберкульозу легень.

3. Патоморфологічні зміни при інфільтративному туберкульозі легень, характер реакції тканин.

4. Клінічні прояви інфільтративного туберкульозу легень.

5. Клініко-рентгенологічні варіанти інфільтративного туберкульозу легень.

6. Лабораторна діагностика інфільтративного туберкульозу легень.

7. Диференційна діагностика інфільтратів туберкульозного і нетуберкульозного походження.

8. Особливості лікування інфільтративного туберкульозу легень, вихід процесу.

9. Диспансерний облік хворих на інфільтративний туберкульоз легень, соціально-трудова

реабілітація.

 

Література:

1. Мишин В. Дифференциальная диагностика туберкулёза лёгких и внебольничной пневмонии //

Врач. – 2002. - № 3. – С.6-9.

2. Клинические аспекты патоморфоза инфильтративного туберкулёза лёгких / Черкасов В.А. и др.

// Проблемы туберкулёза. – 2002. - № 4. – С.16-19.

Казеозна пневмонія

Казеозна пневмонія це гостра специфічна пневмонія, яка характеризується швидко наростаючими казеозно-некротичними змінами та тяжким перебігом, нерідко швидко прогресуючим, що призводить до летального наслідку.

Казеозна пневмонія частіше виникає на фоні старих туберкульозних вогнищ і склерозу, переважно зустрічається у молодому віці, у хворих з недостатністю імунобіологічної стійкості, у осіб похилого віку при різко зниженій реактивності організму. Розвитоку казеозної пневмонії сприяють неблагоприємні фактори – глибокі порушення харчування з виснаженням, цукровий діабет, масивне зараженння високовірулентними мікобактеріями туберкульозу. Захворювання характеризується гострим початком з високою лихоманкою і швидко зростаючими симптомами інтоксикації; в початковий період нагадує крупозну пневмонію.

 

Для казеозної пневмонії характерна перевага казеозних змін над перифокальним запаленням. При цьому спостерігається ацинозна лобулярна або лобарная пневмонія. В альвеоли випотіває багатий білком ексудат, зі збільшеною кількістю фагоцитів, лейкоцитів і фібрина. Частка легені в цьому місці піддається швидкому казеозному некрозу. Коліквація і подальше відторгнення казеозних мас приводить до утворення множинних порожнин розпаду або гігантської каверни, що займає всю частку легені.
Патологоанатомічна картина казеозної пневмонії

В патогенезі важливу роль грає виражена імунна недостатність, що характеризується глибокими структурно-метаболічними змінами і апоптозом імунокомпетентних клітин. Ці клітини в зоні специфічного запалення не витримують надмірного мікробного навантаження, тому що функціонально мало активні і нежиттєздатні, тому швидко і у великій кількості руйнуються, створюючи умови для бурхливого і масивного розмноження мікобактерій туберкульозу.

Виділяють такі патогенетичні варіанти казеозної пневмонії:

1.Лобарна - тотальний казеозний некроз хмароподібного інфільтрату.

2.Лобулярна - внаслідок аспіраційної пневмонії після кровотеч і кровохаркань; злоякісний варіант плину підострого дисемінованого туберкульозу легенів; ускладнення термінальних стадій хронічних форм туберкульозу; поширення казеозних мас у бронхи і легені через фістулу з лімфатичних вузлів.

Хворі скаржаться на біль у грудях, задишку кашель з харкотинням. Визначаються цианоз губ, акроцианоз, різка тахикардія. Перкуторно над ділянкою ураженої легені визначається значне притуплення або тупий перкуторний звук, при аускультації – на тлі значно послабленого дихання вислуховується значна кількість різнокалиберних вологих хрипів, над зоною великої каверни може вислуховуватись амфорічне дихання. Спостерігаються значні зміни у гемограмі токсичного характеру. Внаслідок пасивної анергії туберкулінові проби слабо визначені або негативні. Для казеозної пневмонії характерне масивне бактеріовиділення.

При казеозній пневмонії патологічні зміни займають не менш двох долій легенів, часто відзначається двохсторонне ураження. Казеозна пневмонія рентгенологічно спочатку виглядає як нерівномірне, а потім густо дифузне затемнення великої ділянки без суттєвої зміни її обсягу.

Місцями у ній можливо виявити окремі більш щільні вогнища, проекції бронхів і ділянки просвітлення, що виникають внаслідок швидкого розпаду казеозних мас. Повне гомогенне затемнення обумовлене почасти супутнім ателектазом. Рентгенологічно також можуть виявлятися розповсюджені великі зливні і поодинокі фокуси, частіше неправильної форми з размитими контурами в яких в подальшому, при швидкому розрідженні казеозних мас утворюються гігантські порожнини або велика кількість невеликих каверн.
Рентгенологічна картина казеозної пневмонії

За клінічними і рентгенологічними ознаками диференційну діагностику казеозної пневмонії необхідно проводити з:

- пневмоніями різного походження – крупозною, Фридлендера, стафилококковою, мікоплазменою;

- гангреною легені;

- сифілісом легені;

- грибковими ураженнями – аспергільозною пневмонією, актиномікозом, кандидамікозом, гістоплазмозом, криптококкозом, кокцидіоідомікозом легенів;

- судинними ураженнями – інфаркт легені (інфаркт-пневмонія);

- ателектазами різного походження.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика казеозної пневмонії, визначення клінічної форми.

2. Особливості патогенезу казеозної пневмонії.

3. Патоморфологічні зміни при казеозній пневмонії, характер реакції тканин.

4. Клінічні прояви казеозної пневмонії.

5. Рентгенологічна картина казеозної пневмонії.

6. Лабораторна діагностика казеозної пневмонії.

7. Ускладнення казеозної пневмонії.

8. Смертність при казеозній пневмонії, її причини.

9. Диференційна діагностика казеозної пневмонії з процесами нетуберкульозного походження.

10. Особливості лікування казеозної пневмонії, вихід процесу.

11. Особливості лікування хворих на казеозну пневмонію з полі- та мультирезистентністю МБТ, з

поліорганою недостатністю.

12. Диспансерний облік хворих на казеозну пневмонію, соціальний прогноз, вихід на інвалідність,

трудова реабілітація.

Література:

1. Мишин В.Ю. Казеозная пневмония: диагностика, клиника и лечение // Проблемы туберкулёза.

– 2001. - № 3. – С. 22-29.

2. Кибрик Б.С., Челнокова О.Г. Проблемы эпидемиологии, диагностики и лечения казеозной

пневмонии// Проблемы туберкулёза.– 2002. - № 9.– С.18-22.

Туберкульома легень

Туберкульома легень – клінічна форма легеневого туберкульозу, що об’єднує субстрати різного походження, для яких характерна наявність округлого казеозного утворення в легенях більше 1 см у діаметрі, оточеного грануляційною і фіброзної тканиною, а також переважно продуктивний характер запальної реакції. Туберкульоми бувають одиничні і множинні. Розрізняють дрібні туберкульоми (до 2 см в діаметрі), середні (2-4 см) і значні (більше 4 см в діаметрі).

 

Патологоанатомічна картина туберкульом

 

Туберкулема – це подальша еволюція інших форм туберкульозу легенів (інфільтративного, вогнищевого, рідше дисемінованого і первинного туберкульозного комплексу). Складність патогенезу визначає розмаїтність морфологічних типів туберкулем. Виділяють 5 типів туберкульом:

1. Гомогенна – продукт інволюції інфільтративної форми туберкульозу, якщо розсмоктується перифокальное запалення і навколо фокуса, що складається з казеозного некрозу і грануляційної тканини, утвориться капсула.

2. Інфільтративно-пневмонічний тип – продукт інволюції туберкульозного інфільтрату і являє собою округлий фокус специфічної пневмонії з обмеженими ділянками казеоза і схильністю до продуктивної реакції.

3. Конгломератна – утворюється шляхом злиття декількох вогнищ і (або) туберкульо м.

4. Шарувата – утворюється внаслідок загострення старих туберкульозних вогнищ і поетапного досягнення розмірів туберкулеми або внаслідок однократго або багаторазового загострення гомогенної туберкулеми з наступною стабілізацією процесу.

5. „Псевдотуберкуломи” (блоковані каверни) – це утворення, схожі на туберкульому, можуть формуватися з каверни, якщо порушується прохідність дренувального бронха і, у результаті цього, порожнина заповнюється казеозними масами, лімфою, клітинними елементами.

Клінічна та рентгенологічна картина при туберкульомах легень малосимптомна і залежить від варіанту перебігу. При туберкульомі може відзначатися кашель, виділення харкотиння, втомленість, схуднення, субфебрилітет. Болі в грудній клітині можуть виникати при периферичному розташування туберкульом і пов’язані з залученням в процес плеври, болі часто носять гострий характер, посилються при глибокому диханні, но порівняно швидко проходять.

При рентгенологічному дослідженні спостерігається округлої форми фокус з чіткими контурами. Велику роль в діагностиці туберкульом, встановлення фази їх розвитку, активності відіграє динамічне рентгенологічне спостереження. Рентгенологічна картина залежить від патоморфологічної будови туберкульом, давнини виникнення і фази процесу. Розрізняють туберкульоми інфільтративно-пневмонічного типу, гомогенні, шаруваті, конгломератні, а також так звані “псевдотуберкульоми” – заповнені каверни. Туберкуломи, що нещодавно виникли і невеликих розмірів частіше мають гомогенний характер і округлу форму. При значної давності захворювання і значиних розмірах туберкульом їх форма частіше неправильно-округла чи овальна, структура неоднородна. В таких випадках в туберкульомі, частіше по її периферії, нерідко виявляютьсмя різної велічини більш щільні та завапнені включення. Туберкульоми переважно локалізуються у кортикальни відділах легенів, частіше у I, II и VI сегментах. Це обумовлює швидке залучення у процес плеври: на рівні туберкульом звичайно відзначаються плевро-пульмональні рубці, ущільнення костальної і междолевої плеври.

В найближчих і віддалених ділянках легені часто (до 80 % випадків) зустрічаються різних розмірів вогнища та фіброзні зміни. Крім того, при гомогенних туберкульох у випадках проектування їх на рентгенограмі у міжребір’ї, можливо відзначити симптом сдавлення їх паралельно найближчому ребру. Порівняно рідко спостерігається слоїста будова туберкульоми, розвиток якої пов’язаний з періодичними загостреннями і стабілізаціями процесу. При конгломератному типі туберкульоми виявляються різной щільності осумковані вогнища. Контури конгломератної туберкульоми чіткі чи не зовсім чіткі, переважно гладкі, рідше фестончаті.
Рентгенологічна картина туберкульоми

Важливою рентгенологічною ознакою туберкульоми легенів є особливість структури її тіні. У фокусі можуть відзначатися вкраплення окремих завапнених вогнищ ущільнення, які обумовлені фіброзом і гіалінозом сполученотканних прошарків, або наврпаки, ділянками просвітлення, що пов’язані з розплавленням казеозу і розпадом фокусу.

Порожнини, що утворюються в туберкульомах, мають свої особливості: вони неправильної форми, визначаються у вигляді невеликих крайових ділянок просвітлення серповидної, щільовидної чи бухтоподібної форми. Порожнини розташовані ексцентрично, часто поблизу устья дренуючого бронху; иноді вони вміщують секвестроподібні включення, а в бухтоподібних виступах можуть спостерігатися кальцинати. В конгломератних туберкульомах розпад носить множинний і дрібнофокусний характер, ці дрібні порожнини при злитті утворюють одну велику, центрально розташовану порожнину. Від туберкульоми, що розпадається, відходить «доріжка» до кореня легені, яка утворюється за рахунок периваскулярного і перибронхіального запального процесу і відображується парною полоской дренуючого бронху. На відміну від каверни порожнина при розпаді туберкульоми має широкіе стінки, товщина їх переважноо більше діаметру порожнини. В подальшому, по мірі розсмоктування порубіжного шару і випорожнення туберкульоми, вона перетворюється у каверну, стінкой якої стає капсула туберкульоми.

При багаточисельних дослідженнях харкотиння у частини хворих на туберкульому легенів можуть визначатися мікобактерії туберкульозу. В гемограмі, навіть при прогресуванні туберкульоми, зміни можуть бути відсутні. Проте, частіше спостерігається незначне зростання паличкоядерних нейтрофілів, помірний лімфоцитоз, незначне прискорення ШОЕ.

Клінічно перебіг туберкульоми може бути прогресуючий, при якому на певному етапі хвороби виникає розпад, перифокальне запалення навколо туберкульоми, бронхогенне обсіменіння легеневої тканини, що оточує туберкульому; стабільний – з відсутністю рентгенологічних змін у процесі спостереження за хворим; регресуючий – нечасті загострення без ознак збільшення туберкульоми, що навпаки характеризується її повільним зменшенням з наступним утворенням на місці туберкульоми вогнища (групи вогнищ), індураційного поля чи поєднання цих змін.

За клінічними і рентгенологічними ознаками диференційну діагностику туберкульоми легень необхідно проводити з:

- неспецифічними і специфічними запальними процесами – оруглим туберкульозним інфільтратом, неспецифічнимиокруглими пневмоніями, абсцесом легені, ретенціоними бронхогеними кістами легенів;

- злоякісними пухлинами – периферичною формою рака легенів, особливо на початковій стадії;

- вузловатою формою бронхо-альвеолярного раку, саркомою;

- доброякісними пухлинами – гамартохондромою, периферичною аденомою легенів;

- паразитарними захворюваннями – ехінококковою кістою;

- грибковими захворюваннями – аспергільомою;

- аномаліями і вадами розвитку судин легенів - артеріовенозною аневризмою легені.

 

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика туберкульом, визначення клінічної форми.

2. Патогенез туберкульом, поділ по особливостям патогенезу (по М.М.Авербаху) – солітарні,

слоїсті, конгломератні, інфільтративно-пневмонічні, заповнені каверни. Морфологічні

особливості різних типів туберкульом.

3. Частота туберкульом серед інших форм туберкульозу.

4. Клінічна симптоматика туберкульом. Варіант безсимптомного перебігу.

5. Бактеріологічна діагностика при туберкульомах, її особливості.

6. Особливості рентгенологічної картини при туберкульомах легень: локалізація, наявність

туберкульозного фону.

7. Види перебігу туберкульом, особливості загострення (розпад, інфільтрація), стабільного

перебігу, регресії.

8. Диференційна діагностика туберкульом з округлими тінями іншої етіології (злоякісні та

доброякісні пухлини, пневмонії, абсцеси, гемартоми, кісти, паразитарні та грибкові

захворювання, тощо).

9. Інформативність цитологічного дослідження туберкульом при трансторакальній пункції,

бронхоскопії з бронхоаспірацією.

10. Визначення показань для хірургічної діагностики і лікування округлих утворень.

11. Особливості лікування туберкульом.

12. Диспансерний облік хворих на туберкульому легень. Особливості обліку і лікування при

туберкульомах, більше 4 см.

 

Література:

1. Черкасов В.А. Степанов С.А. Туберкулёмы лёгких // Проблемы туберкулёза. – 1996. - № 4. –

С.54-55.

2. Волошин Я.М. Туберкульоми легень// Український медичний часопис.– 2002.– № 6.–С.131-133.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти