ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Туберкульоз у осіб, що тривало приймають гормональні препарати

Протягом багатьох років кортикостероїдні гормони використовуються для лікування ендокринних і таких системних захворювань, як ревматизм, колагенози, бронхіальна астма та ін.

Поряд із замісною функцією при недостатності кори наднирників кортикостероїди мають протизапальну і дезінтоксикаційну дію, сприяють нормалізації обміну речовин, сприятливо впливають на роботу серця і периферичний кровообіг. Однак кортикостероїди мають і негативну дію.

При тривалому їх застосуванні, особливо у великих дозах, знижується активність Т-лімфоцитів, гальмується утворення антитіл, знижується фагоцитоз і лімфопоез, пригнічується формування елементів активної мезенхіми і рубцевої тканини. Ці порушення сприяють пожвавленню і генералізації мікрофлори в організмі, розвиткові пневмоній, грибкових захворювань з несприятливим плином. Пригнічення захисних сил організму при тривалїй кортикостероїдній терапії може викликати реактивацію туберкульозу внаслідок руйнування фіброзної капсули старих вогнищ, вимивання з них солей кальцію і вивільнення вірулентних МБТ, які починають розмножуватися і викликають розвиток туберкульозного процесу.

Туберкульоз легень, що виник у хворих, які лікувалися кортикостероїдними гормонами, називають “стероїдним” туберкульозом. “Стероїдний” туберкульоз характеризується активацією латентного туберкульозу в лімфатичних вузлах, лімфогенним поширенням інфекції, схильністю до формування вогнищ з масивним казеозом.

Загострення туберкульозу частіше спостерігається в перші 3 місяці лікування кортикостероїдами і після припинення їхнього прийому. Частота загострення туберкульозу залежить від інтенсивності гормональної терапії і характеру наявних туберкульозних змін. Загострення туберкульозу у вогнищі з прихованою активністю процесу може виникнути через 2-3 нед. після початку лікування гормонами, навіть малими дозами. У той же час тривала і масивна кортикостероїдна терапія, яка проводилися особам з неактивним туберкульозом, у тому числі з великими залишковими посттуберкульозними змінами в легенях і лімфатичних вузлах, не завжди викликає їхню реактивацію. У деяких випадках “стероїдний” туберкульоз спостерігається при відсутності слідів перенесеного туберкульозу, що пояснюється екзогенною суперінфекцією. Частіше “стероїдний” туберкульоз виникає при реактивації вогнищ у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах. Розповсюдження МБТ із лімфатичних вузлів у легені й інші органи відбувається переважно лімфогематогенним шляхом. Туберкульоз легень, що розвинувся внаслідок реактивації процесу в лімфатичних вузлах, відрізняється гострим перебігом, швидким прогресуванням і генералізацією процесу з ураженням міжчасткової і костальної плеври.

У легенях формуються великі інфільтративні фокуси, що швидко розпадаються без вогнищ бронхогенного обсіменіння. У деяких випадках реактивація туберкульозу в лімфатичних вузлах призводить до розвитку дисемінованого процесу переважно лімфогенного генезу з формуванням поліморфних вогнищ у середніх і нижніх відділах легень. Така дисемінація відзначається переважно в хворих на колагенози і в осіб літнього віку.

У зв'язку з тим, що “стероїдний” туберкульоз часто розвивається при захворюваннях сполучної тканини і крові, здатних до самостійної ініціації змін у легенях, дуже важко розмежувати легеневі ураження, викликані основним захворюванням і “стероїдним” туберкульозом.

Ураження легень при колагенозах характеризуються великим поліморфізмом, зумовленим системним ураженням сполучної тканини легені і судин. При рентгенологічному дослідженні виявляються посилення і деформація легеневого малюнку, що пов'язані з формуванням фіброзу. На цьому тлі в середніх і нижніх відділах легень визначаються вогнища і фокуси неспецифічних запальних змін. Для клінічної картини хворих характерні сухий кашель, задишка, болі в грудній клітці, кровохаркання.

Відсутність патогномонічних клініко-рентгенологічних ознак колагенозу і туберкульозу легень призводить до помилкового трактування змін у легенях, що розцінюються як прояви колагенозу або захворювань крові, що спричиняє посилення кортикостероїдної терапії, а отже, і подальше прогресування туберкульозу.

Кортикостероїдна терапія пригнічує чутливість до туберкуліну, тому туберкулінодіагностика не має особливого значення в діагностиці туберкульозу.

Найбільш достовірним методом діагностики активного туберкульозу є виявлення в мокротинні МБТ. Однак навіть при наявності деструкції в легенях при "стероїдному" туберкульозі МБТ виявляють тільки після багаторазового дослідження мокротиння.

При виявленні “стероїдного” туберкульозу недоцільно скасовувати кортикостероїдні препарати, тому що припинення гормональної терапії в цих хворих може призвести до синдрому відміни, подальшого зниження опірності організму до інфекції і швидкого прогресування туберкульозу. При оптимальному підборі протитуберкульозних препаратів і тривалому їхньому застосуванні хворим на “стероїдний” туберкульоз можна отримати гарний терапевтичний ефект. Однак при пізньому виявленні туберкульозу, особливо при прогресуванні основного захворювання, туберкулостатична терапія може виявитися неефективною.

З огляду на особливості перебігу "стероїдного" туберкульозу і труднощів його діагностики, необхідне уважне ставлення до можливих ознак туберкульозу в хворих, що приймають кортикостероїдну терапію. При виявленні в них у легенях залишкових посттуберкульоних змін профілактичну хіміотерапію необхідно проводити на початку гормонотерапії й у період її відміни.

Хворі, що тривало приймають кортикостероїдні препарати, повинні 1 раз на рік проходити рентгенофлюорографічне обстеження.

 

Контрольні питання:

Частота туберкульоз у хворих на різні захворювання, при яких тривало приймають

Гормональні препарати

Патогенетичні особливості туберкульозу у осіб, що тривало приймають гормональні

Препарати.

3. Особливості клінічнічних проявів туберкульозу у осіб, що тривало приймають гормональні

препарати.

4. Особливості рентгенологічних і лабораторних проявів туберкульозу у осіб, що тривало

приймають гормональні препарати.

Взаємний вплив туберкульозу та захворювань, що потребують тривалого прийму

Гормональних препаратів.

Особливості лікування хворих на туберкульоз з супутніми захворюваннями, що

Потребують тривалого прийму гормональних препаратів.

 

РОЗДІЛ 17. Особливості туберкульозу у ОСІБ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Туберкульоз у дітей

У дітей більш часто, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периферичних, внутрішньогрудних і внутрішньочеревних), туберкульоз серозних оболонок.

Значно рідше діти страждають вторинними формами туберкульозу легень, що протікають по типу вогнищевого, дисемінованого, інфільтративного процесу.

У патології локальних форм первинного туберкульозу все більшого значення набуває ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

При своєчасному і правильному лікуванні первинний туберкульоз закінчується повним одужанням дитини.

Однак не виключені випадки пізнього виявлення туберкульозного інфікування і захворювання, внаслідок чого у частини хворих дітей спостерігається несприятливий перебіг туберкульозу.

У дітей раннього і дошкільного віку найбільш частим варіантом ускладненого протікання первинного туберкульозу є бронхолегеневі ураження. Морфологічно вони являють собою сполучення специфічних і неспецифічних запальних змін в ателектазованій ділянці легеневої тканини. Ателектаз, що пов'язаний з поліморфним ураженням бронхів, порушує бронхіальну прохідність. Бронхолегеневі ураження можуть розсмоктуватися з відновленням прохідності бронхів і повітряності легеневої тканини. Однак нерідко вони є причиною розвитку фіброзу з наступним циротичним зморщуванням ураженої ділянки легені. Порушення дихальної функції, застій мокротиння, приєднання вторинної флори надалі призводять у частини хворих до розвитку бронхоектатичної хвороби.

У дітей шкільного віку частіше розвиваються малі локальні форми первинного туберкульозу. У випадках несприятливого перебігу захворювання можливе лімфогенне поширення інфекції з залученням у процес нових груп лімфатичних залоз і формуванням первинного туберкульозу, який протікає хронічно.

У виникненні в дітей вторинних форм туберкульозу (вогнищевого, інфільтративного і дисемінованого) велику роль відіграє екзогенна суперінфекція, тобто нове надходження в організм достатньої кількості мікобактерій туберкульозу. Останні можуть потрапити в організм при контакті з хворим на туберкульоз, але не виключена можливість надходження мікобактерій туберкульозу із "старого" вогнища, що знаходиться де-небудь в організмі, тобто можлива аутореінфекція. Отже, вторинний туберкульоз може розвиватися внаслідок як екзогенної, так і ендогенної реінфекції.

У зв'язку зі збереженням підвищеної чутливості, властивої дитячому організму, вторинні процеси у дітей протікають з вираженими перифокальними реакціями, розпадом легеневої тканини і бронхогенним обсіменінням. Перебіг вторинних форм туберкульозу згладжений. Вже через 3-6 місяців антибактеріального лікування розсмоктуються інфільтративні зміни і хворий перестає виділяти з мокротинням мікобактерії туберкульозу. Закриття ж порожнин розпаду відбувається значно повільніше. Залишкові зміни характеризуються наявністю дрібних вогнищ і фіброзних змін у легенях.

Туберкульоз у підлітків

Підлітковий туберкульоз займає в клініці значне місце. У той час як у дітей виявляються переважно первинні форми туберкульозу (90-93%), а в дорослих - вторинні (до 90%), то у підлітків в однаковій мірі виявляються і первинні, і вторинні форми туберкульозу.

У зв'язку з гормональною перебудовою в підлітків, так само як у дітей, зберігаються нестійкість імунітету, підвищена чутливість, що обумовлює розвиток гостропротікаючих форм туберкульозу.

Серед первинних форм туберкульозу частіше спостерігаються первинний туберкульозний комплекс, бронхоаденіт, хронічно протікаючий первинний туберкульоз, серед вторинних – інфільтративний туберкульоз легень.

Перебіг первинного туберкульозу в підлітків подібний до перебігу первинних форм у дітей. Нерідко первинні форми туберкульозу у підлітків супроводжуються яскравими параспецифічними реакціями у вигляді вузлуватої еритеми, ревматизму Понсе, фліктенульозного кератокон’юнктивіту, полісерозиту, гепатиту, нефриту. Результат первинного туберкульозу в підлітковому періоді більш сприятливий, ніж у дітей. Разом з тим не виключена можливість ускладненого перебігу первинного туберкульозу, при якому спостерігаються формування первинних каверн, обсіменіння з утворенням дочірніх каверн, залучення в процес периферичних і мезентеріальних лімфатичних вузлів.

У цих випадках захворювання набуває хронічного характеру. Первинні каверни можуть повністю закритися, але зворотний розвиток вогнищ первинного комплексу відбувається на протязі декількох років. Залишкові зміни в легенях після клінічного видужання можуть бути джерелом аутореінфекції і причиною виникнення рецидивів. У підлітків відкладання вапна у вогнищах відбувається повільніше і виражене в меншій мірі, ніж у дітей.

Хронічний первинний туберкульоз у підлітків протікає звичайно у вигляді казеозного бронхоаденіту й описується в літературі як юнацький туберкульоз. Характерною рисою хронічно протікаючого первинного туберкульозу є залучення в процес кісток, суглобів, очей, нових груп лімфатичних вузлів з їх тотальним або частковим казеозом, туберкульозним ураженням шкіри у вигляді скрофулодерми і формуванням нориць. У підлітковому періоді свіжі або хронічні форми первинного туберкульозу іноді важко відокремити від процесів вторинного походження, тому що клініка туберкульозу у підлітків відрізняється значним поліморфізмом. Прояви захворювання, типові для первинного періоду туберкульозної інфекції (ураження лімфатичних вузлів, наявність параспецифічних реакцій), комбінуються із симптомами, характерними для вторинного туберкульозу (бронхогенне поширення, схильність до хронічного перебігу і формування деструкцій).

Вторинний туберкульоз у підлітків відрізняється схильністю до значних інфільтративно-пневмонічних реакцій з утворенням поодиноких і множинних каверн і наступним прогресуванням захворювання. Джерелом його розвитку є верхівкові вогнища, що виникли в результаті як ранної, так і пізньої дисемінації в період первинного туберкульозу; або ще не цілком сформовані петрифікати в коренях легень.

Не можна заперечувати можливість виникнення вторинного туберкульозу в інтактній легені у підлітка, який переніс в дитинстві неускладнений первинний туберкульоз. У цих випадках причиною туберкульозу може бути екзогенна суперінфекція.

Комплексне тривале і безперервне лікування антибактеріальними препаратами іноді із застосуванням штучного пневмотораксу і хірургічних втручань дає можливість досягти повного клінічного видужання у більшості підлітків, хворих на туберкульоз.

Контрольні питання:

1. Особливості перебігу і патогенезу первинних форм туберкульозу у дітей.

2. Причини ускладненого перебігу туберкульозу у дітей раннього віку.

3. Особливості лікування дітей першого року життя. Особливості лікування дітей інших вікових

категорій.

4. Особливості перебігу, патогенезу і клінічних проявів туберкульозу у підлітків.

5. Особливості лікування хворих на туберкульоз підлітків.

 

Література:

1. Русакова Л.И. Остро прогрессирующие формы легочного туберкулёза у подростков //

Проблемы туберкулёза. – 2001. - № 1. – С.31-34.

2. Патоморфоз первинних форм туберкульозу у дітей в сучасних умовах / Костроміна В.П. та ін. //

Український пульмонологичний журнал. – 2002. - № 2. – С.36-39.

3.Туберкулёз у детей / Костромина В. и др.// Доктор.–2002. - № 4. – С. 41-43.

4. Особенности туберкулеза у детей раннего возраста/ Сиренко И.А. и др.// Проблемы туберкулёза

– 2003. - № 1.- С. 30-32.

5. Фирсова В.А. Туберкулёз у подростков: диагностика, клиника, лечение// Проблемы туберкулёза

– 2003. - № 3. – С.23-26.

6. Копылова И.Ф., Шавелькина И.И. Особенности диссеминированных форм туберкулёза у детей

// Проблемы туберкулёза и болезней лёгких. – 2004. - № 1. – С.28-30.

7. Фещенко Ю.І., Білогорцева О.І. Туберкульоз у дітей та підлітків в Україні. Динаміка основних

показників за 10 років // Український пульмонологічний журнал. – 2006. - № 2. – С.27-29.

8. Особливості клінічного перебігу інфільтративного туберкульозу легень у дітей / Костроміна

В.П. та ін. // Український пульмонологічний журнал. – 2006. - № 4. – С.47-50.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти