ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Туберкульоз в осіб літнього і похилого віку.

Відповідно до сучасної класифікації вікових груп населення літнім вважають вік від 65 до 75 років, похилим - від 75 до 85, осіб старше 85 років називають довгожителями. Результати аналізу захворюваності туберкульозом свідчить про те, що туберкульоз може розвиватися в будь-якому віці. В економічно розвинутих країнах, туберкульозом нерідко занедужують особи літнього і похилого віку. Цьому сприяє ряд біологічних і соціальних факторів, з яких, насамперед, необхідно відзначити високий рівень інфікованості туберкульозом осіб, що відносяться до цих вікових груп, внаслідок перенесеної в дитячому або юнацькому віці туберкульозної інфекції.

У багатьох осіб, що перенесли первинну туберкульозну інфекцію або загострення туберкульозного процесу, в наступному виявляють залишкові зміни у вигляді вогнищ, кальцинатів у лімфатичних вузлах середостіння, звапнення плеври і плевральних шварт. У цих залишкових вогнищах, як відомо, зберігається персистуючий збудник туберкульозу і при реплікації, що почалася, може викликати реактивацію туберкульозу. В осіб літнього і похилого віку виникненню реактивації можуть сприяти процеси вікової інволюції (плюригландулярна ендокринна недостатність, що призводить до зниження інтенсивності самовідновлення білків, ослабленню контролю за синтезом білка, зокрема ДНК і РНК, і інші процеси, у тому числі імунодефіцитні стани), що супроводжують захворювання, соціально-психологічна дезадаптація внаслідок зміни умов життя і сімейного побуту і т.д. Як і в осіб більш молодого віку, у них в результаті реактивації може розвинутися вогнищевий, інфільтративний туберкульоз легень із наступним прогресуванням або регресією в залежності від характеру перебігу хвороби, своєчасності її виявлення і лікування.

Разом з тим, в осіб літнього і похилого віку може відбутися реактивація туберкульозного процесу в лімфатичних вузлах, як периферичних, так і розташованих у середостінні. Такий тип реактивації розвивається переважно в осіб, у яких є масивні або множинні петрифікати; певне значення надають також процесам демінералізації, зокрема разсмоктуванню солей кальцію. У цих випадках туберкульозний процес розвивається по типу первинного туберкульозу: утворюється казеозний некроз у тканині лімфатичних вузлів, виникають фістульозні форми ендобронхіту з наступним розвитком запальної реакції в легеневій тканині і поразкою серозних оболонок. У таких хворих нерідко відзначається збільшення периферичних лімфатичних залоз, казеозний некроз у тканині, яких може призвести до утворення нориць і специфічного ураження шкіри. Набагато небезпечніша для життя хворого ситуація, коли розріджуються казеозні маси в лімфатичних вузлах середостіння, тому що в цьому випадку може відбутися їх прорив у середостіння, в результаті чого виникають медіастиніт і перикардит, у стравохід з утворенням бронхостравохідної нориці і навіть в аорту з наступною смертельною кровотечею. При такому перебігу захворювання з ознаками первинного туберкульозу можуть відзначатися виражені шкірні реакції на туберкулін, але можливе також пригнічення туберкулінових реакцій, особливо при важкому перебігу хвороби.

В осіб літнього і похилого віку клінічні прояви туберкульозу можуть бути виражені в різній мірі. Можна виділити два основних варіанти перебігу хвороби:

1) з вираженими проявами загальної інтоксикації, кашлем з виділенням мокротиння, іноді кровохарканням, больовими відчуттями в грудях;

2) з мізерними клінічними проявами у хворих з малими формами туберкульозу і навіть прогресуючим туберкульозним процесом, що найчастіше поєднується в таких випадках з іншими захворюваннями, які характеризуються досить вираженою клінічною картиною.

Слід підкреслити, що в обох варіантах можливі діагностичні помилки, зумовлені, насамперед, поширеною уявою про те, що туберкульоз в осіб літнього і похилого віку зустрічається рідко.

При діагностиці туберкульозу в осіб літнього і похилого віку так само, як у молодих людей, можуть бути застосовані два організаційні підходи: активне виявлення шляхом проведення флюорографії осіб, що знаходяться в будинках для старих, інвалідів, ветеранів праці і т.д., і клінічне обстеження осіб, що звернулися за медичною допомогою; якщо хворі звертаються в поліклініку, у якій є флюорограф, то до клінічного обстеження може бути проведена флюорографія.

Флюорографія виявляє локальні зміни в легенях у осіб, що занедужали на туберкульоз, і дає можливість провести поглиблене дослідження з метою встановлення етіології захворювання. Найбільш простий метод уточнення етіології - мікроскопічне дослідження мокротиння для виявлення в ній мікобактерій туберкульозу. Якщо при цьому збудники туберкульозу не виявлені, то роблять посів мокротиння для визначення росту культури мікобактерій.

Як відомо, мікобактерії туберкульозу виявляють не у всіх хворих на туберкульоз, особливо під час відсутності деструктивного процесу в легенях. У цих випадках нерідко приходиться застосовувати бронхологічні методи з наступним дослідженням бронхоальвеолярних змивів або біоптату, а також бактеріологічні методи для виявлення мікобактерій туберкульозу і гістологічне дослідження матеріалу, отриманого при біопсії легені. На жаль, не у всіх хворих , у яких є локальні зміни в легенях, можна застосувати ці методи. В осіб з високим артеріальним тиском, які перенесли інфаркт міокарду та інсульт, хворих, у яких відзначаються аритмії різного походження, що частіше виникають внаслідок атеросклерозу коронарних судин з ознаками ішемічної хвороби серця, важко застосовувати інвазивні методи дослідження, у тому числі й бронхологічні, а деяким з названих вище хворих вони протипоказані. У таких випадках діагностику туберкульозу проводять по сукупності непрямих ознак і шляхом виключення інших захворювань легень, у тому числі методом ex juvantibus, тобто в процесі пробного лікування.

Клінічні прояви захворювання залежать від форми туберкульозу. Нерідко в клінічній картині захворювання, окрім симптомів, зумовлених тією або іншою формою туберкульозу, спостерігаються об'єктивні прояви захворювань, що поєднуються з туберкульозом. У зв'язку з цим в діагностиці туберкульозу важливе значення мають результати комплексного рентгенологічного дослідження (томограми, бічні рентгенограми, зонограми й ін.), у сполученні з позитивною туберкуліновою реакцією й ознаками інволюції локальних змін у процесі протитуберкульозної хіміотерапії. Аналіз динаміки стану хворого дозволяє підтвердити діагноз туберкульозу.

Лікування хворих на туберкульоз літнього і похилого віку проводять відповідно до загальних принципів лікування усіх хворих на туберкульоз. Основну роль відіграє хіміотерапія, при цьому слід мати на увазі, що в осіб, які відносяться до цих вікових груп, нерідко відзначається погана переносимість протитуберкульозних препаратів. У зв'язку з цим необхідно застосовувати мінімальні терапевтичні дози хіміопрепаратів, а також різні інтермітуючі режими хіміотерапії (через день, 2 рази в тиждень і ін.). Поряд з хіміотерапією при лікуванні хворих літнього і похилого віку часто приходиться використовувати різні патогенетичні засоби: вітаміни, у невеликих дозах кортикостероїдні препарати, анаболічні препарати, імуномодулятори. При своєчасно розпочатому лікуванні, особливо хворих з початковими проявами туберкульозу, можна одержати виражений терапевтичний ефект: закриття каверни, розсмоктування вогнищ запалення, стійке припинення виділення мікобактерій туберкульозу.

Застосування хірургічних методів лікування в принципі можливе, але при цьому потрібен індивідуальний підхід до рішення питання про необхідність операції. Супутні захворювання, функціональний стан різних органів і систем є причинами відмови від операції через її великий ризик.

 

Контрольні питання:

1.Частота виявлення туберкульозу у осіб похилого та старечого віку. Поняття “старий

туберкульоз” і “старечий туберкульоз”

2. Особливості патогенезу туберкульозу у осіб похилого та старечого віку.

3. Мізерність клінічної симптоматики у осіб похилого і старечого віку, прихованість її іншими

захворюваннями.

4. Частота ішемічної хвороби серця і гіпертонічної хвороби у хворих на туберкульоз легенів в

сучасних умовах.

5. Клініко-рентгенологічні варіанти і особливості перебігу туберкульозу у осіб похилого та

старечого віку. Особливості клініко-рентгенологічна картини при поєднанні туберкульозу

легенів з ішемічною хворобою серця, з гіпертонічною хворобою.

6. Значення лабораторних і функціональних методів дослідження при поєднанні туберкульозу

легенів з ішемічною хворобою серця і з гіпертонічною хворобою.

7. Принципи диференційної діагностики туберкульозу у осіб похилого та старечого віку.

8. Особливості лікування туберкульозу у хворих похилого та старечого віку.

9. Особливості медикаментозного лікування комбінованої патології – туберкульозу легень та

ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби.

10. Особливості підходів до хірургічного лікування хворих на туберкульоз легень в поєднанні з

ішемічною хворобою серця, з гіпертонічною хворобою.

 

Література:

1. Карачунский М.А., Уварова Т.Е. Туберкулёз у лиц пожилого возраста в современных условиях

// Проблемы туберкулёза и болезней лёгких. – 2003. - № 9. – С.55-57.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти