Кіровоградський державний педагогічний університет

Кіровоградський державний педагогічний університет

Імені Володимира Винниченка

Кафедра історії України

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

_________________________________

_________________________________

“___” _____________________ 2012 р.

Навчально-методичний комплекс

З політичної етнології

(за вимогами кредитно-модульної системи)

Кіровоград-2012

УДК 902.7

М 30

ББК 63.5

“Політична етнологія”.Навчально-методичний комплекс курсу. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка. – 2012. – 55 с.

Проскурова Світлана Володимирівна,кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України.

Рецензенти:

Грінченко Віктор Григорович,кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України.

Марченко Олег Миколайович, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії.

Затверджено вченою радою історичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені В.Винниченка.

Протокол № _____ від “___” ________________ 2012 р.

ББК 63.5

©Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка, 2012р.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПРЕДМЕТ: Політична етнологія

Контроль самостійної роботи – 4 години

Контрольна модульна робота (по лекційному матеріалу) – 13 годин

Модульний контроль –11 годин

Залік – VІ семестр

Мета і завдання дисципліни.

Курс «Політична етнологія» є складовою частиною підготовки спеціаліста-політолога. Структура курсу складається з двох частин – теоретичної та практичної.

Вимоги до курсу:

Відвідування лекційних занять, ведення конспектів лекцій та опанування теоретичним матеріалом;

Участь у обговоренні на семінарах та дискусіях;

Виконання самостійної роботи у формі ведення конспектів першоджерел, реферування текстів; написання рефератів.

Кінцева форма контролю – залік;

1.1. Мета викладання дисципліни.

· Ознайомити студентів з основними поняттями та змістом політичної етнології як галузі знань, озброїти студентів методикою етнополітичних досліджень;

· сформувати у студентів політичне мислення, вміння здійснювати політико – етнологічний аналіз подій та етносоціальних явищ;

· виробити у студентів вміння оперувати етнологічними та політичними термінами, поняттями, категоріями;

· виробити у студентів навички самостійно добирати і опрацьовувати історичні, публіцистичні матеріали, монографічну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, співставляти, узагальнювати і критично оцінювати політичні та етнологічні факти, події, явища;

· сприяти розумінню студентами походження та основних етапів політичної історії українців; ознайомити студентів з сучасним станом історичної політики в Україні та сусідніх країнах;

· сприяти усвідомленню ролі етнолінгвістичної, етноконфесійної, етнодемографічної, етнопсихологічної ситуацій на політичний розвиток сучасної України;

· виробити навички аналізувати сучасні уявлення, дискусії про природу і сутність націй, етнічності, національної та етнічної ідентичностей, міжетнічних взаємин, зокрема конфліктних;

· сприяти усвідомленню студентами ролі і значення етнополітики у регулюванні міжетнічних конфліктів в Україні та за її межами.

· сприяти розумінню студентами теорії і практики управління етнополітичними процесами.

Виховною метою курсу є сприяння формуванню в молоді політикоетнологічної компетентності та національної ідентичності, прищеплення поваги до етнічної культури українців, етнічних меншин України, вироблення культури міжнаціональних взаємин та міжконфесійної терпимості, виховання студентської молоді в дусі пієтету до українського процесу державотворення.

Отримані знання допоможуть студентам у проведенні уроків з курсу «Людина і світ», українознавства, суспільствознавства, правознавства, всесвітньої історії та історії України, в позаурочній роботі з учнями (факультативній, гуртковій), зокрема, в організації учнівського самоврядування, учнівського політичного клубу, політичних дебатів тощо.

1.2.Завдання вивчення дисципліни.

- виробити уміння характеризувати перебіг етнополітичних процесів в Україні та прогнозувати їх розвиток;

- розширити політичний світогляд студентів, їх уявлення про етнічну і політичну картину світу та наявність в ній міжетнічних взаємин і конфліктів;

- виробити вміння аналізувати тенденції розвитку етнополітичних процесів та етнополітичні ситуації і явища політичної історії українців з найдавніших часів до сьогодення;

- виробити вміння вести дискусію на теми історичної політики в Україні та сусідніх державах;

- сформувати поняття про етнопсихологію населення України та виробити уміння давати етнопсихологічну характеристику українців, представників інших корінних народів та етнічних меншин України;

- навчити застосовувати знання з політичної етнології у сфері прийняття рішень, планування внутрішньої і зовнішньої політики, розробки методів прогнозування, запобігання та урегулювання конфліктних ситуацій.

1.3.Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідно студентам для вивчення курсу «Політична етнологія»:

- політологія;

- етнологія;

- соціологія;

- історія;

- психологія;

- культурологія;

- етнографія;

- етнодержавознавство;

- етнодемографія;

- етнорелігієзнавство.

1.4.Навчальна програма курсу .

Модуль І. Теоретико-методологічні засади

курсу “Політична етнологія”

Становлення та розвиток політичної етнології

Періодизація етнополітичних досліджень: період безсистемного опису етносів; перші систематичні праці з етнополітичної проблематики, поява і розвиток наукових центрів.

Основні установи та організації. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України (м. Київ), інститут народознавства НАН України ім. І. Крип’якевича (м. Львів), інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України ім. І.Ф.Кураса (м. Київ), кафедра етнології та краєзнавства КНУ ім. Т. Шевченка. Основні наукові та вузівські центри з вивчення етнології. Етнологічні товариства та асоціації. Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, Наукове Товариство ім. В. Липинського. Кодекс професійної етики українських антропологів, етнологів і демографів 1992 р., його вплив на розвиток етнологічної науки. Основні наукові періодичні видання та їх специфіка (“Народна творчість та етнографія”, “Народознавчі зошити”, “Етнічна історія народів Європи” та ін.). Основні напрями етнологічної діяльності українських музеїв: етногенеза та етнічна історія, проблеми етногенетичної єдності українців, українські етнічні території, етнографічне районування, субетноси, етнічні процеси тощо. Характеристика експозицій етнографічних музеїв.

Модуль ІІ. Політико-етнологічний аналіз

Життєдіяльності етносу.

Етнополітичні процеси

Типологія етнічних процесів. Теоретичне обгрунтування поняття в працях М. Марра. Трактування етнічних процесів радянськими вченими Ю. Бромлеєм, В. Наулком, М. Чебоксаровим, В. Козловим. Трансформаційна (Л. Гумільов, В. Козлов, А. Пономарьов) та еволюційна ( Я. Пастернак, М. Грушевський) концепції. Особливості етнічних процесів в традиційному та в сучасному суспільствах. Підходи різних етнологічних шкіл до класифікації етнічних процесів: стадіальний, типологічний, комунікативний. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси. Етнополітичнаінтеграція як перманентний процес. Хвилі дезінтеграції. Концепції етнополітичної дезінтеграції: «асиміляційна», «мультикультуралізм», «культурна свобода». Концепція громадянської нації.

Етнічні чинники політичної консолідації. Роль національних політичних еліт у етнополітичних процесах. Компенсаторні функції етнічної консолідації та відродження традиціоналізму як реакція на недорозвиненість соціальної структури, інститутів громадянського суспільства, заборона політичних партій і демократичних рухів. Політично ціленаправлена реанімація традиційних структур, роль історичної політики у легітимізації традиційних структур.

Основні фактори та передумови сучасних етнічних процесів. Співвідношення етнічних і мовних процесів. Мова як універсальний чинник етнічних процесів. Мовна ситуація і її вплив на етнічні процеси. Типові схеми мовної ситуації та мовної політики. Мовна та етнічна асиміляція. Мовна гомогенізація і етнічна консолідація. Етнічна диференціація, метаетнічна інтеграція. Релігійні фактори сучасних етнічних процесів. Співвідношення конфесійної та етнічної спільності. Участь етноконфесійних груп України в етнічних процесах. Перспективи екуменістичних ідей в Україні.

Характеристика етнічних процесів в Україні. Етнолінгвістичний, антропологічний та конфесійний аспект проблеми. Етнодемографічна ситуація в Україні в 90-х роках ХХ ст. – на поч. ХХІ ст. та її вплив на етнічні процеси. Міграції та територіальне змішування народів. Урбанізація і етнічні процеси. Мовна асиміляція (русифікація), змішані шлюби і етнічна асиміляція. Основні тенденції етнічних процесів в Україні. Можливі напрями і темпи їх розвитку.

Роль еліти в націотворенні.

План:

1. Теорії нації та націоналізму.

2. Етнонаціональні спільноти як суб’єкти і об’єкти політики.

3. Національний суверенітет і політичне самовизначення української нації.

4. Сучасна політична еліта України : політико-етнологічний аналіз.

Практичне завдання, контрольні запитання і завдання.

Законспектуйте уривок з праці К. Галушка Народи, етноси, нації... - К.: Темпора, 2008. – 72 с. – С. 43 - 68.

Література:

1.Націоналізм: Антологія /Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. - К., 2000.

2. Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність. - К.: Критика, 2005.

3. Когут З.-Є. Коріння ідентичності: Студії з ранньомодерної та модерної історії України. - К.: Критика, 2004.

6. Сміт Е. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994.

7. Донцов Д. Націоналізм //Політологія. Кінець ХІХ — перша половина ХХ ст.: Хрестоматія. — К., 1998.

8. Малий етнополітичний словник / О.В. Антонюк, В.І. Волобуєв, М.Ф. Головатий та ін. - К. : МАУП, 2005. - 288 с.

9. Крисаченко В.С, Степико М.Т., Власик О.С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. — К: НІСД, 2004.

10. ГалушкоК. Народи, етноси, нації... - К.: Темпора, 2008. – 72 с. – С. 43 - 64. – конспектувати.

Питання для самостійного опрацювання,

теми рефератів і повідомлень:

1. Особливості відтворення українського населення в добу Середньовіччя.

2. Відтворення населення України в умовах російської колонізації.

3. Вплив економічних, національних, релігійних та інших факторів на характер міграцій українського населення в 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

4. Регіональні особливості внутрішньодержавних міграцій в Україні в ІІ половині ХХ ст.

5. Урбанізація в Україні та її наслідки.

6. Густота населення в Україні.

7. Причини і наслідки демографічної кризи в Україні.

Рекомендована література

1) Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994.

2) Прибиткова І. Основи демографії - К., 1995.

3) Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1997.

4) Енциклопедія українознавства. – У 10-и т. – Париж-Нью-Йорк, 1955-1984.

5) Заставний Ф. Географія України. – К., 1994.

6) Крисаченко В. Динаміка населення: популяційні, етнічні та глобальні виміри. – К.: НІСД,2005.

7) Кульчицький С. Демографічні втрати населення України в ХХ столітті. //Дзеркало тижня. - № 39 (514). – 2-8 жовтня 2004 р.

8) Вознюк П. Повернення правди про “великий голод” в Україні, як попередження і пересторога для світової спільноти.// Дзеркало тижня. - № 36 (564). – 17-23 вересня 2005 р.

9) Семикіна М. Трудовий потенціал Кіровоградської обл.: проблеми збереження, використання та розвитку. - Кіровоград: КНТУ, 2008.

10) Грицак Я. Життя, смерть та інші неприємності. – К.: Грані-Т, 2008. – 232с. – С.8 – 24, 152-160.

Модульна контрольна робота

І модуль

І варіант

1. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує системний та структурно-функціональний методи, які є надбанням наукових шкіл:

А) структуралізму;

Б) функціоналізму;

В) еволюціонізму;

Г) історичної етнології.

2. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує порівняльний метод, який вперше був застосований представниками наукової школи:

А) структуралізму;

Б) функціоналізму;

В) еволюціонізму;

Г) міфологізму.

3. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує біхевіористський метод, який вперше був застосований представниками наукової школи:

А) структуралістської;

Б) дифузіоністської;

В) еволюціоністської;

Г) психологічної.

4. Розкрийте питання про предметне поле політичної етнології.

* Критерії оцінки (за кожну складову КМР – лекції, сем. заняття, самостійну роботу – максимально можна набрати 9 балів): 9 балів – «5»; 8 балів – «5-»; 7 балів – «4»; 6 балів – «4-»; 5 балів – «3»; 4 бали – «3-»; 1–3 бали – «2».

ІІ варіант

1. Під кутом зору якого з методів політичної етнології суспільство та його складові можна розглядати як відносно постійні утворення, що складаються з певного комплексу взаємозв’язаних елементів, які варто виокремлювати та аналізувати:

А) структурного аналізу;

Б) порівняльного;

В) біхевіористського;

Г) системного.

2. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у розчленуванні складного об’єкта (наприклад, політичної системи суспільства) на складові, вивченні зв’язків між ними й визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні об’єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

3. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних народів на різних історичних етапах. При цьому акцент робиться спочатку на з’ясуванні спільного, оскільки відмінності між різнотипними етнополітичними системами можуть бути з’ясовані лише в разі існування у них певних спільних, системних ознак:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

7. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у дослідженні поведінки етнофорів і етнічних груп, зокрема, їх політичних орієнтацій та позиції під час виборів, у конфліктних ситуаціях тощо:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

8. Методологія, яка полягає у зосередженні на дослідженні соціально-економічних, політичних, культурних наслідків прояву «етнічного» в структурі суспільства (позиція поза системою, порівняння культур, постановка гіпотез, структурні дослідження):

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) etic-методологія.

9. Унікальна конфігурація культурних елементів, або культурних цінностей притаманних тій чи іншій етнічній культурі, об’єднаних однією культурною темою (автор ідеї – Рут Бенедикт) - це:

А) етос;

Б) етнофор;

В) ментальність;

Г) етнікос.

10. Мегагрупи людей, що склалися історично та поєднані спільністю походження, яка виявляється в єдності другорядних щодо сутності людини зовнішніх спадкових фізичних ознак (колір шкіри, густина й особливості волосяного покриву, міра виступання вилиць, носа, товщина губ, розріз очей тощо) на відміну від життєво важливих ознак.

А) етнос;

Б) раса;

В) народ;

Г) нація.

11. Сукупність свідомих і несвідомих установок, пов’язаних з етнічною традицією, неусвідомлений повністю шар людської свідомості, результат несвідомого опосередкування, вбирання в себе соціальним природного. Втілюється в характерні особливості світосприйняття, моральні вимоги, норми та цінності, переважаючі життєві настрої, типи характеру, форми взаємин тощо (Ідея розвинута школою «Анналів» французької історії):

А) етнічні архетипи;

Б) ментальність;

В) етнічні стереотипи;

Г) етнічна картина світу.

12. Сукупність душевно-культурних символів та образів етнічного буття, образи “колективного підсвідомого” (автор ідеї – К.Г.Юнг):

А) етнічні архетипи;

Б) ментальність;

В) етнічні стереотипи;

Г) етнічна картина світу.

13.Відносно стійкі уявлення про моральні, розумові та фізичні якості, притаманні представникам різних етнічних спільнот. Або це думки, судження, оцінки, що стосуються даної етнічної спільності і її представників, або це сукупність вартісних суджень про інші народи. Можуть бути як позитивними, так и негативними, в залежності від історичного досвіду взаємодії даних народів. Це:

а) етнічні архетипи; б) ментальність; в) етнічні стереотипи; г) етнічна картина світу.

14. Світобачення, характерне для того чи іншого народу, уявлення його представників про себе, свою активність у світі, етнічна інтерпретація культури, природи, суспільства; уявлення про буття, притаманне тому чи іншому народу, яке знаходить свій вираз у філософії, літературі, міфології, визначає і пояснює вчинки, наміри етнофорів, проте не завжди усвідомлюється ними. В кожній національній культурі їх існує кілька. Це:

а) етнічні архетипи; б) ментальність; в) етнічні стереотипи; г) етнічна картина світу.

15. Метод дослідження етносу “зсередини”, шляхом співпереживання, вживання в його культуру – це:

а) метод емпатії; б) метод психоаналізу; в) крос-культурний метод; г) компаративний метод.

16. Розчинення самостійного етносу або його частини в середовищі іншого, як правило, більш великого етносу, що супроводжується втратою мови, традиційної культури, етнічної самосвідомості – це:

а) сепарація; б) акультурація; в) асиміляція; г) міксація.

17.Відсутність у суспільстві ціннісно-нормативної бази етнічної (соціокультурної) консолідації (загальних уявлень про те, що у суспільстві заохочується, що засуджується і що карається), деморалізованість (за Е.Дюркгеймом) – це :

а) аномія; б) акультурація; в) асиміляція; г) міксація.

18. Вчений, якого називають “архітектором сучасної етнології”, свого часу відкинув наукові ідеї еволюціонізму та дифузіонізму і відстоював позиції функціоналізму, роблячи акцент на даних етнографічних польових досліджень (функціоналізм – науковий напрям в етнології, що полягав у поясненні культурних фактів через з’ясування функцій, яку вони виконують в системі культури даного суспільства), фундатор американського культуралізму, був засновником нової етнологічної школи історичної етнології – це:

а) К.Леві – Строс; б) Ф. Боас; в) М. Зібер; г) П. Сорокін.

19. Термін, який відтворює якісні характеристики групи людей, пов’язані з їхнім етнічним походженням і які виявляються у побуті, культурі, поведінці, ментальності, підтверджуючи це походження й вирізняючи їх з поміж інших, є джерелом їхньої ідентичності. Етнологи та етносоціологи активно послуговуються цим терміном з середини 1960-х pp., коли у країнах з поліетнічним складом населення зростає зацікавленість походженням, а відтак культурою, традиціями представників різних народів, які волею долі опинилися в рамках однієї держави. Це:

а) етос культури; б) етнічність; в) етнічна картина світу; г) ментальність.

20. Сукупність природно-соціальних, історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток. У більш широкому аспекті — це освоєння природного ареалу та сукупність змін, які відбуваються внаслідок взаємодії та взаємозв’язків різних етнічних спільностей. Це:

а) етногенеза; б) культурогенеза; в) соціогенеза; г) націогенеза.

21. Виокремлення себе внаслідок усвідомлення власної особливості, в основі якої лежать такі чинники, як етнічне походження, етнічні звичаї, традиції. Виявляється передовсім у процесі міжетнічного спілкування й особливо акцентується (свідомо чи несвідомо) за умов етнічного ренесансу, коли представники тих чи тих спільнот надають великої ваги своєму етнічному походженню, активно виокремлюють себе у системі міжетнічних стосунків. Це:

а) етнокультурна дистанція; б) національна ідентичність; в) етнічність; г) етнічна сепарація.

22. Наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій, теорія етносу. У науковій обіг термін був введений ще 1784 p. А.Шаванном, проте справжнього поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В.Едвардса і А.-М. Ампера. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К.Леві-Строса) є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі, це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних про етноси. Слугує за пояснювальний механізм для етнографії (С. Лур’є). Це:

а) етнографія; б) етнологія; в) антропологія; г) соціологія.

23.Світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має певні переваги перед усіма (чи багатьма) іншими етносами. Цим обумовлюється право свого етносу на виключне становище і провідну роль серед етносів певного народу, певної країни або й у більш широкому вимірі. Це:

а) націоналізм; б) етноцентризм; в) патріотизм; г) расизм.

24. Внутрішньоетнічна локальна частина етносу, що має з ним єдину етнічну самосвідомість, але різниться деякими рисами традиційно-побутової культури, її зародження зумовлюється особливостями етногенези, історичної долі, довготривалою ізоляцією від основного материнського етнорегіону, до якого спричиняють або підкорення частини етносу іншою державою, або природні перепони чи адміністративні кордони, - це:

а) етнічна меншина; б) етнічний анклав; в) етнографічна група; г) субетнос.

25. Особистісна якість, що формується в результаті цілеспрямованого і спонтанного, організованого і стихійного засвоєння людиною (у процесі соціалізації) культури свого народу в усіх її виявах: традиційно-побутових, фольклорних, професійних, у наукових і емпіричних знаннях, на емоційному і раціональному рівнях, це:

а)етнокультурна компетентність; б) етнічна ідентичність; в) національна ідентичність; в) побутова компетентність.

26. Нав’язливий страх перед незнайомцями; одна із форм національних забобонів, що проявляються у неприязні до будь-яких іноземців, є наслідком неповного або викривленого знання про людей іншого етнічного походження, це:

а) ксенофобія; б) антисемітизм; в) расизм; г) мізантропія.

27. Самосвідома своєї єдності спільність людей, для яких властиві спільне походження, спільні мовно-культурні риси, спільні психологічні орієнтації й котрі у кількісному плані поступаються домінантній групі поліетнічного суспільства (за характером розселення можуть бути компактними і дисперсними) – це:

а)етнічна меншина; б) етнографічна група; в) етноконфесійна група ; г) субетнос.

28. Сфокусована свідомість, що відображає особливу значимість і актуальність інформації про минуле в тісному зв’язку з сьогоденням і майбутнім, є виразом процесу організації, збереження та відтворення минулого досвіду народу, країни, держави для можливого його використання в діяльності людей або для повернення його впливу в сферу суспільної свідомості.

А) історична пам’ять ; б) наратив; в) усна історія; г) етнічна свідомість.

29. Терпимість до будь-яких проявів іноетнічної ментальності (у поведінці, способі життя, характері, висловлюваннях тощо), може бути домінантною складовою політичної культури етнонаціональної спільноти. Є предметом вивчення політичної етнології, соціології і етнопсихології. Це:

а) етнічна толерантність; б) етнічна симпатія; в) етнокультурна дистанція; г) соціальна дистанція.

30. Ділянка досліджень і метод збирання, зберігання та інтерпретації голосів та спогадів людей, груп та учасників подій минулого, яка є водночас і найдавнішим способом історичного дослідження, що передував писемності, і одним з найсучасніших, починаючи із записів на аудіо плівку у 1940-х і до цифрових технологій ХХІ століття. Це:

а) історична пам’ять ; б) наратив; в) катарсис; г) усна історія.

ІІ блок

31. Етнофори, які втратили ознаки колишньої етнічності, проте ознак нової етнічності не набули (навести власні приклади):

А) етнічні маргінали; Б) космополіти; В) інтернаціоналісти; Г) патріоти.

32. Процес насильницького позбавлення певного народу власної державності, втрата ним політичної та економічної незалежності, самостійної освітянської політики, розвитку культури (приєднання України до Росії 1654 року, розділи Польщі XVIII ст. між Прусією, Австро-Угорщиною і Російською імперією; навести власні приклади):

А) сепарація; Б) інтеграція; в) акультурація; Г) денаціоналізація.

33. Сукупність спільних цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, усвідомлення спорідненості в групі, спільної групової пам’яті та лояльності, певних структурних взаємовідносин всередині етнічної групи та прагнення до продовження існування (навести власні приклади):

А) етнічність; Б) етнічна солідарність; В) етнічна мобільність; Г) етнічна самосвідомість.

34. Нерівність різних етносів в поліетнічній державі, ознаками якої служать класичні критерії соціальної стратифікації, такі як доход, престиж, обсяг влади, рівень життя, перспективи соціальної мобільності (навести власні приклади):

а) мобілізація етнічності; б) етнічний ренесанс; в) етнічна стратифікація; г) етнічна мобільність.

35. Перетворення етнічностей із психологічного, культурного або соціального чинника на політичну силу з метою зміни або зміцнення систем структурної нерівності між етнічними спільнотами (навести власні приклади):

А) Політизація етнічності; Б) Етнічний ренесанс; В) Етнічна стратифікація; Г) Етнічна мобільність.

36. Процес відродження етнічних почуттів, накопичення етнічного знання, посилення індивідуальної й групової етнічної самосвідомості та зростання етнічної солідарності (навести власні приклади):

а) політизація етнічності; б) етнічний ренесанс; в) етнічна стратифікація; г) етнічна мобільність.

37. Процес, який може проявляти­ся у формі розчинен­ня меншої етнічної одиниці (етнічної групи) у переважаючому етнічному середовищі, внаслідок чого перша зазнає етнотрансформаційних, а друга – етноеволюційних змін (приклад – зникнення з етнічної карти скіфського етносу; навести власні приклади) – це:

а) міксація; б) консолідація; в) фузія; г) асиміляція.

38. Процес, який може проявляти­ся у формі співжиття, зближення та взаємодії різних етнічних спільнот у межах одного регіону (держави). Цей процес призводить або до стирання самобутніх особливостей етнічних груп та створення передумов для їхнього злиття, або лише передбачає їхнє зближення в соціально-економічній й політичній сферах та спо­собі життя, при збереженні своїх етнокультурних особливостей. (приклади – Римська, Австро-Угорська імперії та ін.; навести власні приклади):

А) інтеграція; б) консолідація; в) фузія; г) асиміляція.

39. Процес, який може проявляти­ся у формі внутрішнього згуртування в межах етнічної спільноти, що призводить до нівелювання відмінностей між її окреми­ми одиницями (навести власні приклади) – це:

А) міксація; б) консолідація; в) фузія; г) асиміляція.

40. Етнічний процес виникнення нових етносів шляхом пе­ремішування різних етнічних суспільностей та етнічних груп. Таким чином, наприклад, виник американський народ, що фор­мувався протягом двохсотлітньої змішування представників різних європейських етносів, а також аборигенного населення та при­бульців з Африки й Азії. (навести власні приклади) – це:

А) міксація ; б) консолідація; в) фузія; г) асиміляція.

41. Етнічний процес злиття раніше самостійних етнічних спільнот (або їх окремих частин), в результаті чого виникає нове етніч­не об’єднання. Прикладом є етнічні процеси в середовищі сло­в’янських племінних об’єднань і неслов’янських спільнот, на основі чого у VIII-XII ст. відбувалося формування українсь­кого етносу (навести власні приклади):

А) міксація; б) консолідація; в) фузія; г) асиміляція.

42. Етнічний процес, який полягає у поділі єдиної спільноти на кілька частин, кожна з яких набуває нових властивостей, тому вже не ототожнює себе з «етногенетичною першоосновою», яка незабаром може взагалі припинити своє існування(навести власні приклади):

А) міксація; б) парціація; в) фузія; г) асиміляція.

43. Етнороз’єднуючий процес, який полягає у виокремлен­ні від первісної етнічної спільноти якоїсь частини, що згодом, як правило на новій території, перетворюється на окремий ет­нос. Найпоширенішими формами цього процесу є переселен­ня та міграції; виокремлення етнічних груп на релігійній основі; усамостійнення певної частини спільноти шляхом здобуття власного державно-політичного статусу та ін. (приклади в Україні: загроза подібних етнічних процесів серед русинів Закарпаття) (навести власні приклади):

А) міксація; б) сепарація; в) фузія; г) асиміляція.

44. Етнороз’єднуючий процес, який полягає у територіальному розпорошенні етносу, що веде до втрати компактності його проживання та заповнення утворених внаслідок цього проце­су ареальних порожнин іноетнічними групами. Це підриває монолітність і структурну цілісність етносу, загрожуючи його розпаду. Дані процеси, як правило, посилюються з відда­ленням від етнічного ядра на периферію, а також часто спричинюється міграційними рухами (навести власні приклади):

А) міксація; б) сепарація; в) дисперсія; г) асиміляція.

ІІІ блок

45. Поборники ідеї «соборної» України в межах етнічних земель (на руб. XIX—XX ст.), для яких розуміння «території» було надзвичайно важливим символічним чинником у формуванні національної свідомості української інтелектуальної еліти і відповідно — розуміння поняття «українська нація» - це:

А) «тарасівці» - Ю. Бачинський, С. Рудницький, М. Міхновський; б) «руська трійця» - І.Вагилевич, Я.Головацький, М.Шашкевич, в) «хлопомани» - В. Антонович, Т.Рильський, К.Михальчук; г) «народовці» - В. Барвінський, І.Франко, М.Павлик.

46. Історик, громадський діяч, представник міфологічної школи в українській етнології, який вперше торкнувся етнічної психології українців у працях “Об историческом значении русской народной поэзии” та “Две русские народности”. Автор на основі аналізу фольклорних джерел і співставлення історичних обставин життя українців і росіян відзначив відмінності їхніх національних характерів, визначив т.зв. “типи суспільного життя” українців – “козак”, “чумак”, “бурлака”, “селянин”, натомість у росіян – “цар”, “боярин”, “удалой молодец”; підтипами – “казак”, “солдат” – це:

А) М. Костомаров; б) В.Антонович; в) М.Максимович; г) П.Куліш.

47. Усвідомлення індивідом етнічної приналежності. Може бути колективним та індивідуальним, є одним з головних наслідків етногенези і виступає важливим компонентом структури етносу поряд із спільністю походження, мови, культури, господарського життя тощо. За Е.Смітом (автор однойменної праці) її наявність у суспільній свідомості визначається присутністю таких параметрів, як:

1. Історична територія, або рідний край.

2. Спільні міфи та історична пам’ять.

3. Спільна масова громадська культура.

4. Єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів суспільства.

5. Спільна економіка, можливість вільно пересува­тись у межах національної території.

Це:

А) етнічність; Б) соціальна солідарність; В) етнічна мобільність; Г) національна ідентичність.

48. Наука, що являє собою систему пізнання психологічного стану нації за допомогою порівняльного аналізу мови, моралі, міфології та культури індивідів, об’єднаних спільними рисами психіки. Її основоположники М. Лацарус та Х. Штейн таль базовим поняттям нової наукової дисципліни вважали “народний дух”. Це:

А) етнологія; б) етнопсихологія; в) соціологія; г) етнографія.

49. Науковий напрям політичної етнології, що вивчає усе розмаїття проблем, пов’язаних із зіткненням протилежних інтересів на соціальному чи національному ґрунті, виникненням суперечностей і боротьби навколо них, а також форм і шляхів їх вирішення, – це:

А) конфліктологія; б) етнопсихологія; в) етносоціологія; г) етнополітологія.

50. Взаємостосунки на міждержавному рівні, пов’язані із зіткненням протилежних інтересів на політичному чи економічному ґрунті, виникненням суперечностей і боротьби навколо них, які регулюються відповідними правовими нормами та законодавчими актами – це:

А) міжнародний конфлікт; б) соціальний конфлікт; в) національний конфлікт; г) етнічний конфлікт.

51. Зіткнення, або конфронтаційність усередині окремого етносоціального організму – це:

А) міжнародний конфлікт; б) міжетнічний конфлікт; в) національний конфлікт; г) етнічний конфлікт.

52. Етнічні конфлікти, що виливаються у демонстрації, мітинги, акції протесту. Градація учасників етнічних конфліктів за соціальним, віковим чи статевим складом учасників малопродуктивна, бо вони, як правило, втягують та консолідують усі прошарки населення за етнічною ознакою (незалежно від інших характеристик) – це:

А)маніфестаційні конфлікти (конфлікти масової дії); б) конфлікти стереотипів; в) конфлікти ідей; г) конфлікти дії.

53. Етнічні конфлікти, які відображають початковий етап міжетнічної напруженості, коли протилежні сторони ще не чітко усвідомлюють її причини, але в їхньому ставленні одна до одної вже вкоренилися негативні образи «небажаної групи», «поганого сусіда» тощо. Таким прикладом можуть слугувати російсько-грузинські відносини: задовго до того, як вони вилилися у відкрите протистояння, обидві сторони вже сформували негативні уявлення одна про одну – це:

А)маніфестаційні конфлікти (конфлікти масової дії), б) конфлікти стереотипів; в) конфлікти ідей; г) конфлікти дії.

54. А