ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Перцептивна сторона спілкування

 

Важливою стороною спілкування є взаємне сприйняття партнерами один одного. Це дає їм змогу пізнати, зрозуміти та оцінити один одного. Досягнення взаєморозуміння між партнерами є внутрішньою основою і водночас метою спілкування. Явища сприймання та розуміння однією людиною іншої, що відбувається під час спілкування, називається соціальною перцепцією, або соціальним сприйманням.

Соціальна перцепція реалізується за загальними законами сприймання, в ній задіяні ті ж механізми. Однак, людина як об’єкт сприймання, становить набагато більший інтерес, ніж інші об’єкти дійсності. Тому сприймання людини людиною супроводжується значно вищою активністю, ніж сприймання інших предметів та явищ.

Означений феномен має ще й іншу особливість – сприймання людини людиною не є одностороннім. В ньому беруть участь обидві сторони, які формують образи одна одної. Це уможливлює певний рівень їхнього взаємопізнання та взаєморозуміння, вироблення ставлення, вибору стратегії та тактики спілкування, планування подальших комунікативних дій.

Головна особливість сприймання людини людиною полягає в тому, що в ході його перебігу виробляється оцінка внутрішніх якостей співрозмовників на підставі спостереження та аналізу їхніх зовнішніх проявів поведінки. На думку Ф. Девіс, таке спостереження відбувається в певній послідовності – люди виокремлюють характерні риси інших людей в такому порядку: 1) стать; 2) вік; 3) розміри; 4) вираз обличчя; 5) візуальний контакт; 6) волосся; 7) тілобудова; 8) одяг; 9) характер рухів[86].

На думку інших дослідників (Н. Казаринова, В. Куніцина, В. Погольша), формування уявлення про партнера зі спілкування розпочинається з відображення та оцінки його зовнішнього вигляду, фізичного складу, манери триматися[87]. За умови адекватного відображення ці ознаки сприймаються в єдності і дають змогу сформувати відповідний дійсності цілісний образ співрозмовника.

Відображений образ може бути й спотвореним (не відповідати дійсності) внаслідок недостатнього досвіду в сприйманні та оцінці людей. Правдивість перцептивного відображення залежить також від характеру взаємовідносин з об’єктом сприймання, емоційного та фізичного стану співрозмовників.

Так, діти дошкільного та молодшого шкільного віку більшою мірою зважають на найзагальніші і не завжди основні ознаки людини: зріст, колір волосся, одяг. У підлітковому віці вони успішно описують фізичний склад людини: анатомічні особливості, тілобудову, риси обличчя. Дорослий значно більше уваги приділяють емоційній експресії людей (жестам, міміці) та особливостям їхнього мовлення.

Добрі стосунки зі співрозмовником зумовлюють зосередження уваги на його позитивних рисах, а негативні – виокремлення його недоліків.

Для досягнення взаєморозуміння між партнерами недостатньо лише вироблених ними адекватних взаємних оцінок – важливим є осягнення сутності сформованих між ними взаємин, змісту ставлення одного партнера до іншого.

Шлях до розуміння іншого проходить через самоусвідомлення. Усвідомлення себе через іншого, а іншого – через себе реалізується за допомогою механізмів ідентифікації і рефлексії.

Сутністьідентифікації, або ототожнення себе з іншим полягає у спробі поставити себе на місце партнера зі спілкування, уявити його почуття, думки, мрії. Цей механізм є досить складним у застосуванні, однак, необхідним в тих ситуаціях, коли потрібно сформувати максимально наближене до реальності уявлення про стан іншої людини, про мотиви її вчинків. В акторській практиці ідентифікацію використовують з метою осягнення внутрішнього світу того чи іншого персонажу.

Механізм рефлексії забезпечує усвідомлення людиною того, як її сприймає партнер зі спілкування. Результативність рефлексії залежить від рівня сформованості самосвідомості того, хто сприймає (пізнає) іншого, а також від ступеня готовності іншого розкрити свій внутрішній світ. Цей механізм забезпечує зворотний зв’язок між учасниками. Він дає можливість не тільки сприйняти певні особливості іншого, а й зрозуміти його ставлення до себе та до змісту своїх повідомлень, краще зорієнтуватися в наявній комунікативній ситуації, обрати найдоцільніший спосіб комунікативної поведінки (передачі інформації, слухання, психологічного впливу).

В комунікативній практиці доволі часто вдаються до перцептивного механізму емпатії – своєрідного емоційного відгуку на стан партнера зі спілкування. Така емоційна чутливість спонукає до співчуття, дає змогу уявити те, що переживає інший.

Розповсюдженим механізмом сприймання людини людиною є стереотипізація, що виробляється шляхом засвоєння досвіду спілкування з представниками різноманітних груп і констатації притаманних кожній з цих груп найзагальніших ознак. Так, студенти вирізняються своєю активністю, досить високим рівнем інтелектуального розвитку, насиченістю особистого життя; професіонали-митці – зосередженістю інтересів на певній сфері мистецтва, наявністю професійного досвіду, Оцінка людини, що базується на врахуванні її приналежності до групи, є узагальненою і не містить в собі аналізу індивідуальних якостей співрозмовника.

Спілкуючись з людьми, ми накопичуємо певний фонд стереотипів, який потім використовуємо для формування їхньої загальної оцінки. З цієї точки зору механізм стереотипізації виконує позитивну роль, оскільки дає можливість швидко визначити найзагальніші особливості партнера. Однак, не варто забувати про те, що людина – надзвичайно складне явище і адекватно оцінити її в межах стереотипу неможливо. В ході спілкування розкривається її індивідуальність, і риси, які пізнаються, виходять за межі жорстких стеореотипнгих рамок, не вписуються в сформований стереотип.

Отже, стереотипізацію варто використовувати як перший крок у пізнанні іншої людини, як своєрідну оцінку її можливих рис та властивостей. Людству відомі випадки, коли доведений до абсурду механізм стереотипізації призводив до вкрай негативних, жахливих наслідків. Прикладом тому є феномен шовінізму – крайня форма упередженого ставлення представників однієї соціальної групи до іншої, наслідками якого є переслідування, страждання, навіть загибель людей.

Використання цих механізмів уможливлює інтерпретацію поведінки партнерів зі спілкування – здійснення побудованих на реальних фактах адекватних пояснень поведінкових проявів та їх причин.

В реальному житті такі пояснення не завжди можливі. Причиною цього є дефіцит інформації про іншого, відсутність достатніх можливостей (знань, умінь, часу, терпіння тощо) для його оцінки. В цих випадках використовується атрибуція – приписування іншому певних неіснуючих особистісних характеристик, причин та образів поведінки.

Професійний успіх актора значною мірою залежить від того, наскільки адекватно глядачі сприймають його героя. Цьому сприяють не тільки поведінка, а й зовнішність, зокрема обраний костюм. Недаремно одяг вважається проявом особистості того, хто його одягає. Вибір людиною одягу тісно пов’язаний з її уявленням про власне «Я»: реальне та ідеальне. З іншого боку, обраний одяг також має здатність впливати на особистість користувача.

Дослідниці цієї проблеми сестри Соріни, що одяг є надзвичайно інформативним, оскільки:

· є атрибутом іміджу і дає змогу зрозуміти національну, класову, статеву, групову приналежність людини; зробити висновки про її вік, соціальний статус, матеріальне становище, потреби, навіть проблеми; виявити особливості характеру, темпераменту, стану, настрою, ставлення власника до себе та до інших, впливає на ставлення інших людей до нього;

· є засобом самооцінки;

· є сигнально-знаковою системою (спортивний одяг свідчить про налаштованість власника на заняття спортом, або про наявність в нього вільного для дозвілля часу; військова форма – про вид професійної діяльності);

· є відображенням морально-естетичних уявлень стосовно зовнішності представників певної історичної епохи;

· має національно-культурну специфіку, зафіксовану у певних національних традиціях щодо манери одягатися;

· є причиною емоційних переживань власника та оточуючих його людей;

· є засобом забезпечення психофізичного комфорту[88].

За допомогою костюму можна підкреслити певні риси характеру, зокрема його акцентуації. Так, як стверджують згадані автори, представникам параноїдального характеру властиві цілеспрямованість, незалежність, самостійність, діловитість, рухливість, спрямованість на подолання перешкод. Ці риси виявляються у переважно раціональному ставленні до одягу, що зумовлює доцільний вибір потрібних речей. Як правило, в їхньому гардеробі відсутні предмети розкоші.

Епілептоїдам (власникам епіліптеїдного характеру) притаманні акуратність, консервативність, надійність, виконавська дисципліна у ставленні до діяльності. Ці люди підкреслено акуратно одягнені, дотримуються класичного стилю, виробляють власну проте зорієнтовану на загальноприйняті норми манеру одягатися.

Гіпертими, які вирізняються активністю, рухливістю, позитивним настроєм, комунікативністю, сміливістю, добротою, схильністю до ризику, виробляють гармонійний і престижний стиль одягу. Одягаються з деякою недбалістю, але відповідно моді. Тяжіють до спортивного одягу, нерідко використовують червону кольорову гаму.

Люди істероїдного типу прагнуть бути в центрі уваги, вирізняються демонстративністю, винахідливістю, активністю, енергійністю в присутності інших. Вони схильні до похвальби, самореклами, мають неадекватно високу самооцінку. Це помітно відбивається на зовнішності, яка є незвичайною: одяг завжди підкреслено ексклюзивний: модний, елегантний, або надмірно яскравий (або підкреслено скромний). Обираючи фасони, вони у прагнуть підкреслити переваги своєї фігури, люблять яскраві і блискучі тканини.

Шизоїди – замкнені у своєму внутрішньому світові, схильні до самотності, емоційно холодні, байдужі, не люблять звертати на себе увагу і тяжіють до спортивного стилю та сірих тонів, недовірливо ставляться до інновацій. Вони нерідко виглядають «білими воронами» через відсутність смаку, байдужість до обставин та середовища спілкування, до власної зовнішності та до зовнішності інших людей.

Інший підхід до оформлення зовнішності у психастеноїдів – педантичних, невпевнених у собі, тривожних, замкнених, нерішучих, добросовісних, пунктуальних, раціональних, акуратних, надійних людей. Вони одягаються дбайливо, бережуть старий одяг, реставрують його в разі необхідності. Їхній одяг переважно відповідає вимогам моди, чистий, випрасуваний, акуратний.

Люди, яким притаманний сентизивний характер, є чутливими, несміливими, сором’язливими, тривожними, вразливими, визначаються розвиненим почуттям обов’язку і відповідальності. Вони нерідко мають комплекс неповноцінності, знаходять в собі уявні фізичні недоліки. Ці риси зумовлюють прагнення до комфорту, скромність, намагання уникнути яскравого, ексклюзивного, незвичного одягу.

Представники гіпотимного характеру схильні до депресивних станів, вразливі, песимістичні, мають переважно негативний настрій, вважають себе невдахами, вирізняються сформованим почуттям совісті, порядністю, критичністю. Їх одяг можна схарактеризувати як стандартний, комфортний, переважно темних кольорів і такий, що не вимагає серйозного догляду.

Конформний характер зумовлює виразну орієнтацію на норми і цінності найближчого оточення. Такі люди прагнуть одягатися «як усі», орієнтуються на те, як одягнена переважна більшість людей.

Нестійкий характер виявляється в слабкій волі, нездатності довести справу до завершення, у високій комунікабельності, боязливості, лінощах, готовності підкоритися силі. Володарі такого характеру одягаються в дорогий, престижний, переважно святковий одяг. Вони віддають перевагу яскравим виробам, використовують ексцентричні аксесуари. Проте ці речі не бережуть, неакуратні.

Астеніки визначаються втомлюваністю, тривожністю, підвищеною увагою до свого здоров’я, акуратністю, дисциплінованістю, дружелюбністю, невпевненістю в собі, негативним ставленням до своєї зовнішності. Їх одяг завжди акуратний, комфортний, вирізняється м’якістю обрисів.

Люди з лабільним характером вирізняються мінливістю настрою. Від його перепадів залежить самопочуття, працездатність, якість відносин з навколишнім,у ставленні до людей доброзичливі, щирі. Ставлення до одягу також залежить від настрою, а настрій – від одягу. Тяжіють до комфортних конструкцій, виявляють інтерес до моди. Чутливі до думки інших щодо їхньої зовнішності та одягу[89].

На сцені важливо не тільки відтворити характер свого героя, але й його емоційний стан. Цьому може допомогти вдале кольорове рішення.

Наприклад, здатність сценічного героя до співпереживання, до самоаналізу, його прихильність до людей, скромність, духовність, відданість, меланхолійність можна підкреслити за допомогою синього кольору.

Якщо герой має потребу у самоутвердженні, прагне сподобатися іншим, є амбіційним, скептичним, суворим, авторитарним, наполегливим, вольовим, педантичним, в його костюми можна використати зелені відтінки. Зелений колір більше до вподоби флегматикам.

Червоний колір – символ демонстративності, сили, енергійності, пристрасті, драматизму. Він здебільшого подобається холерикам і сангвінікам.

Прагнення бути в центрі уваги притаманне й тим, хто полюбляє оранжево-жовтий колір. На відміну від попередньої категорії, ці люди є раціональними, приязними, успішними життєлюбами.

Жовтий колір символізує спокій, оптимізм. Він приваблює допитливих, творчих, дещо екзальтованих людей з розвиненою інтуїцію, орієнтованих у майбутнє. До жовтого кольору більшою мірою тяжіють холерики.

Лимонному кольору віддають перевагу допитливі, активні, заздрісні люди з добре розвиненою інтуїцією.

Перевага в одязі сірого кольору може свідчити про прагнення відмежуватися від оточення, зберегти власний спокій, приховати свої почуття. Його обирають розсудливі, обережні, недовірливі, стримані люди.

Чорний колір нерідко користується попитом у людей невпевнених, нещасних, песимістичних, схильних до самозречення. Цей колір використовують й ті особистості, які незадоволені дійсним станом речей, перебувають в конфронтації з іншими, сперечаються з ними, прагнуть протидіяти стороннім впливам. Представники обох категорій людей вирізняються суб’єктивізмом і вважають свої погляди зразковими, а ідеали – недосяжними для інших.

Щоб підкреслити гармонійність особистості героя, його вразливість та вірність, безпечність та потребу в допомозі, можна використати костюм блакитного кольору.

Зверхність, холодність, замкненість особистості стають виразнішими у костюмі кольору морської хвилі.

Ніжні, вразливі, сентиментальні, несміливі, пасивні, емоційні жінки здебільшого обирають рожевий.

Впевнені в собі та в своїх переконаннях люди, які віддають перевагу сім’ї, комфорту, традиціям, віддають перевагу коричневому кольору. Цей колір також обирають ті, хто потребує відпочинку, спокою, покращення стану здоров’я.

Як зазначають сестри Соріни, перевага коричневого, сірого та чорного символізує посилення негативного ставлення до життя[90]

Фіолетовий колір об’єднує в собі дві протилежності: червоний – символ життєвої сили, та чорний – відображення вірності та відданості. Тому цей колір можуть обрати як схильні до кокетування емоційно нестійкі, навіювані люди, так і делікатні, творчі, високодуховні особистості.

Обираючи колір декорацій, інтер’єру приміщення, важливо пам’ятати про те, що він може певною мірою вплинути на настрій присутніх. Так, мають здатність покращувати настрій оранжевий, жовтий, червоний, рожевий, пурпурний, золотистий кольори. Викликають сум фіолетовий, блакитний, сірий та чорний кольори. Сприяють утриманню спокійного стану зелений, оливковий, жовто-зелений, синьо-зелений, коричневий та білий кольори. Підбадьорюють жовто-зелений, лимонний, рожевий, оранжево-червоний кольори.

Таким чином, обізнаність із особливостями та закономірностями сприймання людини людиною уможливлює глибше пізнання партнерів зі спілкування, побудову успішної взаємодії з ними.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти