ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Національна система стандартизації України

Ключові слова та поняття: випробування, галузеві стандарти України (ГСТУ), державний нагляд, державні стандарти України (ДСТУ), Держспожи-встандарт України, директиви ЄС, експертиза, забезпечення єдності та то­чності вимірювгінь, комплекс нормативних документів, контроль, контроль якості продукції (процесів, робіт, послуг), метрологія, науково-технічна ко­місія, об'єкти національної системи стандартизації, основоположні станда­рти, перевірка, стандарти ДСТУ ISO, стандарти на методи контролю, ста­ндарти на продукцію (послуги), стандарти на процеси, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ), стандарти під­приємств (СТП), технічні комітети, технічні умови України (ТУУ), Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання

Членство України у COT та завдання інтеграції до ЄС вимагають прийняття міжна­родних та європейських стандартів. Це дозволяє зорієнтуватись у вимогах глобальних і регіональних ринків та визначити рівень характеристик продукції, прийнятий для них.

Національна система стандартизації України1— це система, яка визнача( основ­ну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила вико­нання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни. Зокрема, основні положен­ня Національної системи стандартизації України визначають її основну мету та завдан­ня: об'єкти стандартизації; організацію робіт зі стандартизації: категорії іа види станда-ріів; порядок розробки, ці твердження, перегляду та використання стандартів: державний нагляд за додержанням стандартів; міжнародне співробітництво

Комплекс правил та положень Національної системи стандартизації наведено в ос­новоположних стандартах України ДСТУ«Національна стандартизація...», які розробле­но на заміну Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1 93) та низки інших пов'язаних з нею нормативних документів:

• ДСТУ 1.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення.

• ДСТУ 1.1:2001. Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяль­ності. Терміни та визначення основних питань.

' Як вже зазначено. Вперше ДерЛсивну систем) стандартамиії 6уПо запроваджено у !1)70р. в Радянському Союзі. Вона об'єднала роботи зі стандартизації на усіх рівнях управління народним господарством. Державна система стандартизації не може розглядатися як абсолютно стабільна система положень і правил. Вона постійно розвивається, удосконалюється, доповнюється новими правилами і стандартами, суттєво впливає на методи роботи зі стандартизації, значно поширює сферу застосування нормативної документації тощо. До прийняття незалежності України у Державній системі стандартизації сталися значні зміни, то пов'язано з розвитком науки і техніки, впровадженням світового досвіду в технології виробництва, організацією управління якістю продукції та народним господарством. За цей період вона декілька разів переглядалася й оновлювалася.

ДСТУ1.2:2003. Національна стандартизація. Правиларозроблення національних нормативних документів.

ДСТУ1.3:2003. Національна стандартизація. Правила розроблення, побудови, ви­кладання, погодження, прийняття та позначення технічних умов. ДСТУ1.5:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформ­лення та вимоги до змісту нормативних документів.

ДСТУ1.6. Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів. ДСТУ1.7:2001. Національна стандартизація. Правила і методи ирийнят гя іа застосу­вання міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ1.8. Національна стандартизація. Правила розроблення програми робіт зі стан­дарт нзації.

ДСТУ1.9. Національна стандартизація. Правила розроблення та впровадження між­державних стандартів.

ДСТУ1.10. Національна стандартизація. Державні класифікатори соціально-економі­чної інформації. Основні положення, правила розроблення, ведення ra скасування. ДСТУ1.11. Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів.

ДСТУ1.12. Національна стандартизація. Правила ведення справ нормативних документів. ДСТУ1.13:2001. Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень юр­товим партнерам України.

Метою Національної системи стандартизації України с:

здійснення єдиної технічної політики;

захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг); раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності: гармонізація національних стандартів із світовими аналогами; відповідність вимої стандартів законодавчим актам. Основними пріоритетами Державної системи стандартизації г: встановлення раціональної номенклатури продукції (процесів, робіт, послуг): встановлення прогресивних вимої до якості продукції (процесів, робіт, послу)); забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;

забезпечення взаємозв'язку та узгодженості нормативних документів на всіх рівнях, забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та ремонту проду­кції (процесів, робіт, послуг) шляхом розробки загально технічних та організацій­но-методичних комплексів стандартів і систем класифікації; контроль за правильністю використання нормативних документів. У Національній системі стандартизації України особливо підкреслюєтьсяВЗас.МО-ш'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль в підвищенні технічною рівня ви-обництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня проду­кції (процесів, робіт, послуг). У зв'язку з цим до стандарту як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробницт­во високоякісної продукції (процесів, робіт, послуг), раціональне використання усіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист їх від шкідливих дій тощо.

Найважливішими структурними елементами Національної системи стандартизації України є:

1. Органи та служби стандартизації.

2. Комплекс нормативних документів.

І, Система контролю за впровадженням і виконанням нормативних документів;

Об 'скти Національної системи стандартизації України представлені у табл. 1.7.1.

Таблиця 1.7.1

Об'єкти Національної системи стандартизації України

з/п Об'єкти Напрямки
  Організаційно-методичні та організація (правила) проведення робіт зі
  загальнотехнічні об'єкти стандартизації; термінологічні системи різних галузей знань та
    діяльності; класифікація та кодування техніко-економічної,
    соціальної інформації; системи та методи забезпечення якості та
      контролю якості, методи випробувань;
    метрологічне забезпечення;
  вимоги техніки безпеки, гігієни праці,
      ергономіки, технічної естетики;
      системи технічної та іншої документації
    загального використання, єдина технічна мова: системи величин та одиниць;
    гипорозмірні ряди та типові конструкції виробів загальномашинобудівного застосування;
    інформаційні технології;
    довідкові дані про властивості речовин та матеріалів
  Продукція міжгалузевого    
призначення та широкого вжитку    
  Складові елементи народногоспо-    
  дарських об'єктів державного    
  значення, втому числі банківсько-    
фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона    
  навколишнього середовища, оборона  
  Об'єкти державних соціально-    
економічних та державних нау­ково-технічних програм.    

 

Як вже було зазначено. Центральним органом виконавчої влади у сфері іехнічного регулювання с Державний Комітет України і питань технічного регулювання та споживчої політики (ДержспоживстанОарт) та його територіальні органи в Автоно­мній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Держспоживстандарт України відповідає за організацію, стан і розвиток стандарти­зації в країні, визначає основні напрями розвитку науково-методичних і техніко-еконо-мічних основ стандартизації. Він має право доручати міністерствам, відомствам, органі­заціям і підприємствам різні види робіт, що пов'язані зі створенням чи зміною держав­них стандартів; давати вказівки щодо усунення виявлених порушень норм і вимог, які встановлені в державних стандартах; вживати заходи щодо заборони випуску продукції, яка не відповідає вимогам стандартів тощо.

Держспоживстандарт України як національний орган зі стандартизації ренрезентуї Україну в міжнародних і міждержавних організаціях з питань стандартизації, метролої її акредитації, сертифікації та споживчої політики.

У сфері стандарти шції Держспоживстандарт України:

• вживає заходів для гармонізації розроблюваних національних стандартів із відпо­відними міжнародними (регіональними) стандартами;

• бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших норматив­но-правових актів з питань стандартизації;

• установлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національними стандартами. їх позначення, класифікації за видами та ін­шими ознаками, кодування та реєстрації;

• організовує і координує проведення робіт у сфері стандартизації;

• схвалює та ириймаг національні стандарти відповідно до законодавства;

• здійснює реєстрацію нормативних документів:

• вживає заходів до виконання зобов'язань, зумовлених участю України в міжнарод­них (регіональних) організаціях стандартизації;

• формує програму робіт із стандартизації та координує її виконання;

• приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандарти­зації, визначає їх повноваження і порядок створення;

• організовує створення і ведення національного фонду нормативних документі» та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO:

• організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

• здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням стандар­тів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та якості продукції:

• здійснює координацію робіт щодо створення і функціонування державної системи кодифікації продукції.

Слід додати, що в Україні нині діє 152 технічні комітети стандартизації (ТК), діяль­ність яких регулюється згідно з Наказом Держстандарту України «Типове положення про технічний комітет стандартизації» від 20.05.2002 р. № 298. Технічні комітети функ­ціонують у різних сферах діяльності та створені на базі організацій, установ, науково-дос­лідних та проектно-конструкторських інститутів, науково-виробничих об'єднань, вищих навчальних закладів різного підпорядкування, діяльність яких постійно спрямовується

 

 

Держспоживстандартом на реалізацію завдань з гармонізації національних стандартів з між­народними га європейськими стандартами, що випливає з курсу вступу України до СОЇ.

До роботи у ТК залучені на добровільних засадах уповноважені представники заці­кавлених підприємств, установ і організацій замовників, розробників, виробників проду­кції (процесів, послуг), органів зі стандартизації, товариств (спілок) споживачів, науко­во-технічних та інженерних товариств, інших громадських організацій, провідні вчені та фахівці.

Національні ТК наразі було задіяно у перегляді понад 14000 стандартів колишнього СРСР. Низка українських ТК є активними членами різних міжнародних організацій із стандартизації.

Держспоживстандарт України має розгалужену мережу територіальних органів, які об'єднують понад 30 центрів стандартизації, метрології та сертифікації, які від імені Держспоживетандарту виконують практичну і методичну роботу зі стандартизації, мет­рології та сертифікації на території України і знаходяться в обласних містах. До них від­носяться:

• Державне підприємство Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДІІ «Укрметр-тестстандарт»;

• Державне підприємство «Київський обласний науково - виробничий центр станда­ртизації, метрології та сертифікації» ДП «Київоблстандарт метрологія»;

• Державні підприємства: Вінницький, Волинський, Дніпропетровський. Криворізь­кий, Донецький. Житомирський. Закарпатський, Запорізький, Івано-Франківський, Кіровоградський, Кримський, Луганський. Львівський, Миколаївський, Одеський. Полтавський. Рівненський. Севастопольський. Сумський. Тернопільський. Харків­ський, Херсонський, Хмельницький, Чернігівський, Черкаський, Чернівецький регі­ональні науково-виробничі центри стандартизації, метрології та сертифікації;

• Державне підприємство «Державний центр стандартизації, метрології та сертифіка­ції в м. Києві»;

• Державне підприємство «Донецький дослідний завод «Еталон».

До основних функцій діяльності цих територіальних органів належать: контроль за додержанням стандартів та іншої нормативної документації й єдністю вимірювань в да­ному регіоні; розповсюдження інформації про нормативні документи; організаційно-ме­тодична і технічна діяльність зі стандартизації, метрології, управління якістю та серти­фікації, оцінки якості продукції (процесів, послуг). її випробування тощо. Територіальні органи систематично аналізують інформацію щодо якості продукції, яку виробляють підприємства регіону і яка реалізується на ринку, подають цю інформацію до відповід­них центральних органів управління.

У галузях народного господарства роботи зі стандартизації, метрології та управління якістю координують служби — підрозділи стандартизації, які діють у рамках міністерств (відомств), організацій. Головна ознака служб стандартизації — галузева, вони носять ві­домчий характер і здійснюють свою діяльність від імені міністерства (відомства).

Держспоживстандарт України координує і направляє діяльність галузевих служб, до складу яких входять управління (відділи) стандартизації міністерств (відомств), головні та

базові організації. Головні завдання управлінь (відділів) стандартизації міністерств (відомсів) керівництво діяльністю служб у системі міністерства (відомства); вивчення основних напрям­ків розвитку галузевої стандартизації; організація впровадження стандартів і здійснення конт­ролюза їх впровадженням. Галузеві управління реєструють, розмножують і розповсюджують нормативні документи у своїй галузі.

Головні організації — це самостійні науково-дослідні, проектно-конструкторські, технологічні оріанізації. що: виконують найважливіші роботи зі стандартизації продук­ції, яка відповідає їх профілю; науково-методичне керівництво і координацію робіт галу­зевих базових організацій зі стандартизації; готують експертизу проектів стандартів до затвердження; галузеві та державні стандарти; вивчають науково-технічний рівень про­дукції, яку виробляють в Україні та за кордоном; перевіряють та переглядають чинні стандарти; здійснюють контроль за впровадженням і використанням стандартів.

Базові організації ведуть роботи зі стандартизації певної групи продукції, яку ви­робляють підприємства галузі. Це можуть бути науково-дослідні, проектно-конструктор-ські оріанізації. фабрики та заводи. Базові організації розробляють основні напрямки розвитку стандартизації закріпленої за ними групи продукції, проекти державних і галу­зевих стандартів на конкретний вид продукції, здійснюють перевірку технологічних роз­робок, експертизу нових виробів з метою визначення рівня уніфікації та взаємозаміннос­ті тощо.

На окремих підприємствах і в організаціях створені відділи зі стандартизації чиспеціальні бюро, головним завданням яких є науково-технічне й організаційно-мегоднч-не керівництво роботами зі стандартизації, метрології та управління якістю на підприєм­стві, а також безпосередня участь у виконанні цих робіт. Відділи зі стандартизації — це самостійні підрозділи, вони підпорядковуються безпосередньо головному інженер) під­приємства. До основних функціональних обов'язків відділів стандартизації на підприєм­ствах належать: систематичний контроль за впровадженням і дотриманням стандартів та інших нормативних документів; забезпечення відділів, цехів та лабораторій необхідною нормативною документацією та інформацією щодо змін у ній; контроль якості продук­ції: забезпечення єдності та точності вимірювань тощо.

Останнім часом з метою підвищення рівня державного управління Держспоживс­тандарт України застосував вже випробувану міжнародну практику запровадження міжнародних стандартів серії ISO 9000 на засадах принципів загального управління якістю (ТОМ); У своїй діяльності він керувався нещодавно введеним у дію ДСТУ-П IWA 4:2006 «Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO 900І:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування (IWA 4:2005. LTD)» (ідем піч­ному міжнародній настанові ISO IWA 4, яку було створено для забезпечення місце­вих органів влади всього світу послідовним підходом до якісного управління), а та­кож Постановою Кабінету Міністрів України «Про прийняття Програми запрова­дження системи управління якістю в органах виконавчої влади» від І 1.05.2006 № 614 (в редакції від 18.06.2008 р. № 548). Виконання Програми органами Держспоживста-идарту сприяло значній оитимізації процесів планування, розподілу ресурсів, а та­кож визначенню додаткових підходів до об'єктивного оцінювання результатів їхньої діяльності. Так, наказом «Про забезпечення впровадження в центральному апараті

 

Пержсііоживстандар'гу України системи управління якісно» від 25.12.2007 р. № 390 уведено в дію документи СУ Я в центральному апараті та затверджено перелік методик, (див. табл. 1.7.2).

Таблиця 1.7.2

Перелік документів СУЯ центрального апарату Держспоживстандарту України, розроблених відповідно доДСТУ-П IWA 4:2006 «Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування"

Ч/ч Назва документа Познака документа
Політика у сфері якості ПЯ-5.3-01
Настанова з якості НЯ-4.2.2-01
Методика управління документацією МЯ -4.2.3-01
Методика управління протоколами МЯ —4.2.4-01
Методика проведення внутрішнього аудиту МЯ -8.2.2-01
ст) Методика управління невідповідною послугою МЯ —8.3 —01
Методика проведення коригувальних та запобіжних дій МЯ -8.5.2-01.
со Методика надання послуги розробки та погодження проектів нормативно-правових актів 8.5.3-01
Методика надання послуги опрацювання запитів громадян та центральних органів виконавчої влади МП - 7.5.1 - 01
Методика процесу у сфері управління якістю МП — 7.5.1 -02
1 1 Методика процесу надання послугу сфері стандартизації МП - 7.5.1 -03
Методика процесу надання послуг у сфері метрології МП - 7.5.1 - 04
Методика процесу надання послуг у сфері технічного регулювання МП -7.5.1 —05
14. Методика процесу надання послуг у сфері споживчої політики та захисту прав споживачів МП -7.5.1 -Об
Методика процесу надання послугу сфері забезпечення діяльності Голови та Колегії Комітету МП — 7.5.1 -07
Методика процесу надання послуг у сфері аналізу системних ризиків та координації робіт МП - 7.5.1 -08
Методика процесу надання послуг у сфері діловодства МП-7.5.1 -09
со Методика процесу надання послуг у сфері моніторингу та забезпечення виконання планів центрального апарату та територіальних органів МП - 7.5.1 - 10
Ч/ч Назва документа Познака документа
Методика процесу надання послугу сфері стратегічного прогнозування та планування МП -7.5.1 - 1 1
Методика процесу надання послуг у сфері участі в регіональних організаціях, вступу до Світової організації торгівлі та європейської інтеграції МП -7.5.1 - 12
Методика процесу надання послуг у сфері міжнародного співробітництва МП -7.5.1 - 13
Методика процесу надання послуг у сфері інформаційних технологій і взаємозв'язків з ТО МП -7.5.1 - 14
Методика процесу надання послуг у сфері зв'язків з громадськістю та ЗМІ МП -7.5.1 - 15
Методика процесу надання послуг у сфері правового забезпечення та роботи із зверненнями громадян МП 7.5.1 - 16
Методика процесу надання послуг у сфері планово-фінансової політики та бухгалтерського обліку МП -7.5.1 — 17
Методика процесу надання послуг у сфері державного нагляду МП - 7.5.1 - 18
Методика процесу надання послуг у сфері контрольно-ревізійної роботи МП - 7.5.1 - 19
Методика процесу надання послуг у сфері аудиту МП-7.5.1 -20
Методика управління персоналом МП -7.5.1 -21

Запровадження СУЯ дозволило органу влади досягти суттєвого покращання резуль­тативності та ефективності в межах компетенції державного управління на підставі застосування основних принципів ТОМ: орієнтація на споживача; провідна роль керів­ників; заінтересованість службовців у досягненні кінцевого результату; процесний та си­стемний підхід; прийняття обгрунтованих рішень; тісний взаємозв'язок з партнерами і постачальниками.

Категорії та види стандартів.

Національна система стандартизації України вмішує різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандар­тизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

• державні стандарти України ДСТУ;

• галузеві стандарти України — ГС'ТУ;

• стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України СТТУ:

• технічні умови України — ТУУ;

 

• стандарти підприємств С'ГІІ;

• кодекси усталеної практики.

Державні стандарти України (ДСТУ) — це нормативні*документи, які діють на (території України і використовуються усіма підприємствами незалежно віл форми влас­ності та підпорядкування, і ромадянами-еуб'< кгами підприємницької'Діяльності, мініс­терствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких по­ширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу г національним стандар­том України, який затверджується Держеноживстандартом України. ДСТУ мають міжга­лузеве використання і запроваджуються переважно на продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення й інші об'єкти, регламентування яких потрібно для забезпечення оптимальної якості продукції, а також для єдності та взаємозв'язку різних галузей науки, техніки, виробництва та культури.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Республі­канські стандарти колишнього УРСР застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обо­в'язкових належать:

• вимоги, шо забезпечують безпечність продукції для життя, здоров'я, майна грома­дян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середови­ща та вимоги методів випробувань цих показників;

• вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми і правила:

• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

• положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

Обов'язкові вимоги ДСТУ підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги ДСТУ є обов'язковими для виконання, якщо:

• це передбачено чинними актами законодавства;

• ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

• виробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Галузеві стандарти України (ГСТУ)розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, або за потребою встановлення вимог, які ііеревищуюіі, або доповню­ють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) України (СТТУ)розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, уза­гальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень*, одержаних у певних

 

галузях знань га сферах професійних інтересів. ВимогиСТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача ці­єї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови (ТУ)— нормативний документ, який розробляють для встановлен­ня вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарт (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів). ГУ затверджують на про­дукцію, що перебуває на стадії освоєння і виробляється невеликими партіями. ТУ роз­робляються на один чи кілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником. Підприємства використовують ТУ неза­лежно від форми власності та підлеглості, громадяни — суб'єкти господарювання —- за договірними зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізацію проду­кції (надання послуг).

Стандарти підприємств (СТП)розробляються на продукцію (процес, роботу, по­слугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП єскладові продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послу­ги, які надають на певному підприємстві: процеси організації та управління виробницт­вом. СТП ■-- основний організаційно-методнчний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні га національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Кодекси усталеної практикирозробляють на устаткування, конструкції, техніч­ні системи, які різняться конструктивним виконанням. В кодексах усталеної практики зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо координації робіт зі стан­дартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів.

Технічний регламент— не новий вид нормативного документу, який створено з метою розмежування законодавчо регульованої та нереїульоваиої сфери використання нормативних документів. В одночасно прийнятому Законі України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-111 такий документ названо технічний регламент і підтвердження відповідності і йому надано статус урядового нормативно-правового ак­ту. Тут встановлено, що цей ТР мас містити: опис видів продукції, що підлягає' обов'яз­ковому підтвердженню відповідності; вимоги до такої продукції, які мають убезпечувати людей, тварин, рослини, майно і довкілля; процедури підтвердження відповідності та­ким вимогам. Отже технічний регламент це закон України або нормативно-правовий акт. прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначені) характеристики проду­кції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг.

 

включаючи відповідні положення; дотримання яких с обов'язковим. Він може також міс­інні вимоги до термінології, позначок; пакування, маркування чи етикетування, які за-їїосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Основоположні стандартивстановлюють організаційно-методичні та загальнотех-іі іч їїі положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, за-гальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, ник мозв'язок та взаємоузгодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послугивстановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своему призначенню. У них наводяться іехнічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості на­даних послуг.

Стандарти на процесивстановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використо­вуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти на методи контролю(випробувань, вимірювань, аналізу) регламенту­вать послідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

Щодо міжнародних стандартів, то в Україні вони почали використовуватися з \&Н9 р. З 1996 р. в Україні діють міжнародні стандарти ISO 9000, які охоплюють систе­ми забезпечення якості, з І січня 1998 р. — стандарти ISO 14000. які охоплюють сферу навколишнього середовища, з 1 липня 1998 р. — європейські стандарти EN 45000. які регулюють діяльність в галузі оцінки відповідності. В кінці 2002 р. набули чинності на­ціональні стандарти, створені на основі міжнародних стандартів серії ISO 9000 нової ве­рсії. Запроваджено низку стандартів серії ISO 14000 та інших серій. На кінець 2006 р. в Україні затверджено 17 технічних регламентів з підтвердження відповідності, що базу­ються на європейських директивах «нового підходу»і в яких встановлено обов'язкові

вимоги щодо безпеки до певних видів продукції (будівельні вироби, медичні вироби, ви­бухові матеріали цивільного призначення, обладнання та системи захисту, при значим для застосування у вибухонебезпечній атмосфері, прогулянкові судна і таке ін.).

Державні стандарти України ДСТУ ISO серії 9000 набули ЧИННОСТІ 27 червня

2001 р. і ( ідентичним перекладом міжнародних стандартів. До цісї серії стандартів належать:

• ДСТУ ISO 9000:2001.Системи управління якістю. Основні положення іа словник;

• ДСТУ ISO 9001:2008.Системи управління якісно. Вимоги:

• ДСТУ ISO 9004:2001.Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення ді­яльності;

• ДСТУ ISO 19011:2001.Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю та/чи навколишнім середовищем.

Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління якісно (СУЯ). яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

Стандарт ДСТУ ISO 9000:2001 розроблено для сприяння організаціям (незалежно від їхнього типу та чисельності працівників) у впровадженні ra забезпеченні функціону­вання ефективних СУЯ. ДСТУ ISO 9000:2001 описує основні положення СУЯ, викладеш у стандартах ISO серії 9000. і визначає термінологію для СУЯ. сферу іастосування, принципи управління якістю.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2001. У стандартах ISO версії 2000 р. пропонується ли­ше одна модель системи менеджменту якості. Вона викладена у стандарті ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001:2001). Цей державний стандарт розроблено на принципах управління якістю, сформульованих у ДСТУ ISO 9000 та ДСТУ ISO 9004. і може застосовуватися «внутрішніми» і «зовнішніми» сторонами, зокрема: органами із сертифікації для оціню­вання спроможності організації дотримуватися вимої замовника, регламентованих ви­мог і власних вимог організації. Стандарт установлює: вимоги до сік теми управління якістю, які можна застосовувати дія внутрішніх цілей організації або для цілей серти­фікації чи контрактних цілей. Він юсереджує увагу переважно на результативності системи управлінняISO якістю і погляду дотриманнявимог замовника

Вимоги до СУЯ наведено у розділах 1-8. Це загальні вимоги, передбачені для ви­користання в усіх організаціях незалежно від їхньої величини, тину та продукції, що випускається, або послуги, яка надається. Якщо якісь вимоги ISO 9001:2000 з огляду на особливості організації та її продукції не можуть бути використані. їх можна ви­ключній. Однак виключати можна лише вимоги, викладені в розділі 7 «Пронеси життєвого циклу продукції», і лише у випадку, якщо вони не впливають на спромож­ність організації випускати продукцію, яка відповідає вимогам споживача іа відповід­ним регламентам.

Таким чином, можна виокремити постійні вимоги (містяться у розділах 1-6, 8 стандарту), а також ті, що можуть бути змінені (містяться у розділі 7).

Стандарт ДСТУ ISO 9004:2001 містить настанови (рекомендації), які охоплюють широкий діапазон цілей системи управління якістю, ніж стандарт ISO 9001. зокрема що­до постійного поліпшення загальних показників та ефективності і результативності діяльності о

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти