ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Порядок розроблення, затвердження та впровадження стандартів

Ключові слова та поняття: видання стандартів, Державна програма стандартизації на 2006-2010 роки, Державна програма розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки, державна реєстрація стандартів, державний нагляд, координація, метрологічне забезпечення, нагляд за впровадженням та додер­жанням стандартів, національна програма стандартизації, НДІстандартизації. основні принципи розроблення програми робіт із стандартизації, перс­пективна програма (план) стандартизації, поточна програма (план) стан­дартизації, правила розроблення програми робіт із стандартизації, програ­ма робіт із стандартизації, стратегічна програма (план) стандартизації

Планування робіт зі стандартизації є складовою частиною плану економічного та соціального розвитку країни. Основним завданням у цій сфері, є створення ефектив­ної, дієвої, визнаної на міжнародному рівні, ититуваної промисловістю ти спожива­чами національної стандартизації, ігармонізованої і усталеною міжнародною прак­тикою, щоб:

• забезпечити національну, екологічну, технічну та технологічну безпеку;

• підвищити якість та конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг, зокрема, на міжнародному ринку;

 

• сприяти глобалізації торговельних відносин ю усуненню технічних бар'єрів у тор­гівлі;

• сприяти $а допомогою стандартів взаємопроникненню технологій, інань іа досвіду, накопичених у різних галузях економіки.

Проведення оптимального, економічно ефективного планування робіт з стандарти-іаціі необхідно, передусім, для створення фонду національних стандартів, який би від­повідав фондові міжнародних стандартів та стандартів промислово розвинених країн ( вропи, і тим самим підвищувати рівень гармонізації національних стандартів з між­народними та європейськими.

Методологічні засади та правила формування програми національної стандартизації значною мірою визначено звершенням заходів щодо вступу України до COT та набуття членства в ЄС. А позиція міжнародних організацій у сфері стандартизації е чіткою і (розумілою:

• необхідно підгримувати міжнародні стандарти ISO та ІЕС;

• стандарти повинні бути простими і відповідати цілям:

• міжнародні стандарти повинні використовуватися, за можливості, без модифікацій;

• розроблені стандарти новітні прийматися на підставі консенсусу:

• необхідно уникати дублювання зусиль;

• галузеві стандарти та технічні умови компаній слід мінімізувати і. за можливості, подавати у формі документів, які.визначають функціональні вимоги:

• користувачі повинні мати представництво в робочих групах зі стандартизації. Отже, пріоритетним під час складання планів с розробляння національних стандар­тів, гармонізованих з європейськими стандартами, що входять до переліків стандартів директив ЄС. Для забезпечення комплексності стандартизації до плану також вносять геми щодо розробляння національних стандартів, гармонізованих з міжнародними (ISO, ІЕС, 1TU тощо), у першу чергу ті. на які с посилання в гармонізованих стандартах дирек­тив ЄС. а також стандарти тих міжнародних організацій (САЄ, OIV, ICUMA. IDF тощо), стандарти яких COT визнає як міжнародні.

Вперше в незалежній Україні правила розробляння плану державної стандарти­зації було викладено в КНД 50-014-93. «Порядок розроблення плану державної стан­дартизації», де фактично було зафіксовано практику колишнього ЄРЄР. У 1995 р. було надано чинності стандарту ДЄТУ 3250-95. «Порядок розроблення плану державної стандартизації», який встановив загальні положення, порядок формування, узгоджен­ня, ствердження та контролю виконання річного плану державної стандартизації на основі напрапювань у незалежнії! Україні. Законодавчою базою його розроблення був Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 № 46.

Після прийняття Закону України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408-1 І І НДІстандартизації в рамках національної системи стандартизації розробив проект ДЄТУ 1.8. «Національна стандартизація. Правила розроблення програми робіт із стандартизації» (на

Нагадаємо, що тенденція прямого використання міжнародних стандартів цілком відповідає вимогам СОТ щодо усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

 

заміну ДСТУ 3250-95. «Порядок розроблення плану державної стандартизації»), який встановлює основні правила складання програми робіт із стандартизації га ведення цієї програми. Законодавчою базою розроблення цих правил є Закон України «Про стандар­тизацію». Ураховано також практику європейського законодавства та вимоги міжнарод­них нормативних документів. 1

Ще одним кроком до запровадження в Україні міжнародної практики стандартиза­ції було започатковане наприкінці 1990-х pp. розроблення (з актуалізацією двічі на рік) Технічної програми робіт із стандартизації відповідно до ISO/IEC Guide 59:1994. «Ко­декс усталених правил стандартизації». Технічна програма містить теми, пов'язані з роз­робленням лише таких національних стандартів, що не запроваджують міжнародні чи регіональні, відрізняються від них або не мають серед них аналогів. Технічна програма дає змогу усім заінтересованим сторонам ознайомитись із суто національними напрацюваннями у сфері стандартизації.

Структура Технічної програми є аналогічною плану. Додатково в ній для кожної те­ми наводять відповідними кодами поточний етап розроблення стандарту та термін його виконання, що дає змогу відслідковувати хід виконання робіт. Технічну програму актуа­лізують двічі на рік та розміщують в інформаційних мережах, адреса сайту — www.dssu.gov.ua.

Тобто, з 2001 р. (хоча на сьогоднішній день чинності ДСТУ 1.8 ше не надано) скла­далися щорічні плани національної стандартизації з нетриманням таких принципів:

• відкритість та прозорість процедур розробляння га прийняття плану:

• забезпечення участі усіх зацікавлених юридичних і фізичних осіб у розроблянні плану;

• забезпечення системності та узгодженості складників плану:

• прийняття плану на основі добровільної згоди усіх заінтересованих сторін (кон­сенсусу);

• доступність плану та інформації щодо нього.

Усі роботи зі стандартизації здійснюються на основі перспективних і поточних програм (планів) стандартизації, програм комплексної стандартизації і метрологічного забезпечення. Ці програми дають змогу координувати діяльність усіх організацій країни, які займаються питаннями стандартизації.

1 На міжнародному рівні вимоги щодо розроблення програми робіт із стандартизації викладено в документах 1980-х початку 2000-х років:

• ISO Guide 26:1981. Justification of proposals for the establishment of standards (Обгрунтування пропозицій щодо розроблення етандарт (в);

• ISO/IEC Guide 59:1994. Code of good practice for standardization (Кодекс усталених правил стандартизації);

• ISO Guide 69:1999. Harmonized Stage Code system (Ed. 2) Principles and guidelines for use (Система гармонізованих кодів стадії розробляння (друге видання) І Іриниипи та наетанови щодо застосування);

• ISO/IEC Directives. Part I. Proeedures for the technical work 2001 (Директиви ISO I lit Частина I. Настанови і технічної діяльності 2001):

• ISO Technical Programme. September 2002 (Технічна програма ISO. Вересень 2002).

Програму робіт із стандартизації розробляють на підставі стратегічних та поточних пріоритетних напрямків стандартизації. Основні принципи розроблення програми робіт із стандартизації представлені на рис. 1.8.1.

Стратегічні пріоритетні напрямки зумовлено реальними політичними та соціально— економічними процесами, зокрема, базовим принципом та основним пріоритетом Украї­ни, яким с гармонійний розвиток економіки, людського потенціалу та природного сере­довища, і визначено низкою законодавчих та нормативно-иравових документів. У першу чергу це:

• нові та відновлювані джерела енергії;

• новітні ресурсо- та енергоощадні технологи;

• критичні технологи;

• машинобудування та приладобудування, як основа високотехнологічного оновлен­ня усіх галузей виробництва;

• інформаційні технологи та телекомунікації, нанотехнологн, мікроелектроиіка;

• вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, біотехнолої ії;

• технологи високоякісної металурги;

• високотехнологічний розвиток сільського господарства та переробної промисловості;

• транспортні системи;

• охорона та оздоровлення людей, захист довкілля (екологічний менеджмент).

Слід зазначити, що формування програми робіт із стандартизації необхідно прова­дити таким чином, шоб розроблення та впровадження стандартів відповідало визначе­ним міжнародними організаціями основним напрямкам політики у сфері стандартизації на урядовому рівні:

• сприяння впровадженню міжнародних стандартів;

• використання однозначної термінології;

• усунення технічних бар'єрів у торгівлі на підставі стандартів;

• сприяння науково-технічному співробітництву.

 

 

 

 

Успішне; вирішення них питаньпов'язане ізгармонізацією національних стандартів •іміжнародними чи, за потреби, з регіональними. Однісю $ основних умов цього пронесу с правильний вибір нормативного документа для гармонізації, що накладає певні вимоїн мі підготовки пропозицій та формування програми робіт із стандартизації'

Критеріями такоговибору тем до програми с:

• ступінь забезпеченості рівня взаємозамінності та технічної сумісності об'єкта стан­дартизації та його вплив на економічну і технічну ефективність співробітництва;

• значення стандарту для взаємного визнання результатів випробовування та контро­лювання якості продукції:

• ступінь зв'язку стандартів з іншими нормативними документами;

• здатність стандарту реально або потенційно усувати технічні бар'єри в торгівлі. Необхідно також зважати на те, що чинниками, які впливаюп. на ступінь гармоніза­ції національних стандартів, є загальний рівень економіки. її орієнтація на зовнішню то­ргівлю, обсяги внутрішнього ринку, ступінь та спосіб входження країни до організації міжнародного співробітництва.

Загальне методичне керування щодо розроблення програм із стандартизації виконує Держспоживстандарт України та Кабінет Міністрів України. Роботи з державної стандар­тизації здійснюються відповідно до річного плану, який формують на основі довгостроко­вих програм і проектів планів роботи з стандартизації технічних комітетів та міністерств (відомств). Координує роботи, веде облік і контроль виконання завдань плану державної стандартизації Держспоживстандарт України. У роботі з стандартизації бере участь велика кількість спеціалістів та служб різних підприємств та організацій, тому чітке планування і координація їх діяльності має особливе значення для успіху всієї роботи.

Перспективні та поточні плани робіт з державної стандартизації і метрологічної о забезпечення розрє)бляют ься на наступних рівнях: у галузі (відомстві), на підприємстві (об'єднанні), у науково-дослідних і окремих організаціях. Усі плани зі стандартизації є Складовою частиною техпромфіннлану галузі, підприємства (об'єднання) чи організації. У технромфіннланах передбачено окремий розділ, згідно з яким виділяються кошти на розробку нових стандартів, перегляд чинних стандартів та іншої нормативної докумен­тації, а також на інші види робіт в галузі стандартизації. Планування робіт зі стандарти­зації дозволяє правильно розподілити кошти для забезпечення комплексності та систем­ності стандартизації при створенні нормативних документів з визначеними прогресивними вимогами до продукції, яка призначена для потреб народного господарства, населення, оборони країни та експорту.

План робіт із стандартизації містить перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення на підставі пропозицій міністерств (відомств). ТК та організацій-розроб-ників. План охоплює усі комплекси економіки України, він є документом (банком даних), який постійно чинний упродовж зазначеного періоду і містить перелік робіт, забезпечених необхідним фінансуванням з державного бюджету.

Після затвердження план у двотижневий строк розсилають міністерствам (відом­ствам ) та ТК.

План актуалізують двічі на рік (червень, грудень) і розміщують в інформаційних мережах, адреса сайту — www.dssu.gov.ua.

 

 

Також двічі на рік на підставі пропозицій міністерств (відомств), ТК та організацій розробників формують додаток до плану, який містить нові, запропоновані протягом року роботи за умови їх позабюджетною фінансування та відповідною обгрунтування до цільності проведення таких робіт.

Щорічний план містить дві частини:

• Частина І. яка охоплює нові теми з розробляння національних стандартів, гармонізо­ваних з європейськими та міжнародними стандартами, за кошти державною бюджету.

• Частина 2.яка містить перехідні геми, за якими розроблення стандартів у попе­редні роки не було завершено.

Теми плану згруповано у порядку зростання номерів ТК. Якщо теми стосуються напрямків, за якими ТК відсутні, то такі теми згруповано у кінці плану за організаціями-розробниками. 'За наявності великої кількості тем того чи іншого ТК їх наведено за класифікованими об'єктами стандартизації відповідно до ДК 004 2003. «Український класифікатор нормативних документів».

Включення до плану пропозицій щодо розробляння стандартів можливе лише за узгодженням з відповідним ТК. до сфери діяльності якою належить об'єкт стандартизації Перехід від галузевого розподілу робіт до закріплення тем за ТК зумовлено тим. шо ( огляду на потребу вирішення встановлених стратегічних завдань і для забезпечення сис­темності та узгодженості робіт з національної стандартизації до розроблення та впрова­дження національних стандартів необхідно якнайширше залучати як основну данку ТК. а вже через них — усі заінтересовані сторони. На нашу думку, саме ТК. значною мірою створені на базі головних інститутів галузей економіки. є тими основними суб'єктами, за допомогою яких, у першу чергу, необхідно формувати план.

Плани державної стандартизації складаються з основних розділів:

• розробка нових та перегляд чинних стандартів і технічних умов:

• державний нагляд і відомчий контроль за впровадженням, додержанням стандартів та інших нормативних документів, за мірами і вимірювальними приладами, співро­бітництво з питань стандартизації з міжнародними організаціями тощо.

ІІоточні (річні) плани державної стандартизації складовою частиною перспектив­них планів і включають заходи:

• з розроблення стандартів та інших нормативних документів на національному та міжнародному рівнях:

• нагляд за їх впровадженням і дотримуванням:

• підвищення якості продукції, забезпечення єдності та достовірності вимірювань. ТК. міністерства (відомства) або. за їхнім дорученням, головні (базові) організації

зі стандартизації розглядають обгрунтовані замовлення на розроблення стандарту і пода­ють пропозиції щодо плану державної стандартизації до Держсиоживстандарту України. Розглядання пропозицій, формування та затвердження річного плану державної стандар­тизації України, укладання договорів на розроблення стандартів здійснюють у порядку, встановленому Держспоживстандартом України.

На підприємствах (об'єднаннях) та окремих організаціях розробляють перспектив­ні, річні, квартальні й щомісячні плани робіт зі стандартизації. Головним завданням пла­нування робіт зі стандартизації є створення умов для підвищення технічного рівня та

 

якості продукції, ІІІДВИЩеННЯ ефективності виробництва,раціональне нпкорпе і ання си­ровинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів.

Оскільки планування робі і зі стандартизації повинно сприяти підвищенню якості продукції, важливим його завданням г забезпечення комплексної Стандартизації продук­ції. Для здійснення цих завдань у планах передбачається не тільки розроблення стандар­тів на кінцеву (річну) продукцію, але й стандартів на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, а за потребою і на обладнання, оснащення, технологічні процеси, правила паку­вання, транспортування та зберігання.

Система планування робіт зі стандартизації включає розроблення планів на основі науково-технічного прогнозування, що сприяє розширенню робі і з комплексної і випе­реджуючої стандартизації.

В умовах сучасної багатогалузевої промисловості розроблення стандартів < склад­ною науково-технічною роботою, що потребує значного часу та коштів. Тому під час розроблення стандартів слід дотримуватися основних вимог:

1. Стандарти необхідно розробляти тільки за потребою. В першу чергу повинні розро­блятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону навколиш­нього середовища, сумісність та взаємозамінність продукції.

2. Потрібно взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, виготовля­ють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю проду­кції, її сумісністю та взаємозамінністю.

3. Керуватися вимогами споживачів, для чого представники всіх галузей народною господарства та спілка споживачів повинні брати участь у розробленні проектів стандартів, готувати пропозиції щодо розробки, перегляду та зміни стандартів.

4. Використовувати сучасні методи стандартизації.

5. Встановлювати, такі вимоги до основних властивостей об'єкта стандартизації, які можна об'єктивно перевірити.

6. Потрібно виключати одночасне розроблення стандартів на ідентичні об'єкти стан­дартизації.

7. Стандарти повинні бути викладені чітко для забезпечення однозначності розуміння їх вимог.

Як вже зазначено, розроблення державних стандартів України здійснюють технічні комітети зі стандартизації (ТК). міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандартизації або організації, що мають у відповідній галузі необхідний науково-техні­чний потенціал.

Протягом року різні підприємства, організації та науково-дослідні інститути розро­бляють велику кількість стандартів різноманітних категорій та видів, що ускладнює ор­ганізацію та контроль робіт в цій області. Для досягнення організаційно-методичної єд­ності при розробленні стандартів, забезпечення координації та контролю робіт за розро­бленням стандартів, підготовки до їх впровадження Національна система стандартизації України передбачає визначені правила та порядок. Правила Національної системи стан­дартизації України не залежать від об'єкта стандартизації, вони с загальними і наведені у ДСТУ 1.2:2003. «Національна стандартизація. Правила розроблення національних нор­мативних документів».

 

 

 

 

 

 

 

ТУ розробляють ініціативно або на замовлення, якщо

• нема національних стандартів на розроблювану продукцію:

• декілька однорідних видів продукції групу однорідної продукції (групові ТУ). Групові ТУ складають на два або кілька видів продукції, які характери чуються спільністю

функціонального призначення, сфери застосування, конструктивно-технологічного вирішен­ня та номенклатури основних характеристик споживчих властивостей та показників якості.

Якщо на групу однорідної продукції є національний стандарт або стандарт органі­зації виду «Загальні технічні умови», то показники чи вимоги до конкретної продукті, які виділяють її з групи однорідної (марка, склад тощо) установлюють у ТУ.

Для виготовлення продукції або надання послуги на експорт суб'єкти господарювання мо­жуть застосовувати чинні ТУ інших країн, якщо це зазначено в договорі (контракт). іа умови до­тримання обов'язкових вимог безпеки та охорони довкілля, і якщо вони не суперечать чинному, законодавству України, щодо виготовлення, транспортування і зберігання на території України

За тих самих умов дозволено застосувати нормативні документи (НД) міжнародних чи регіональних організацій зі стандартизації, членом яких с Україна, а також інших міжнародних організацій, документи яких визнано Генеральною Угодою з тарифів та го­рі івлі Світової організації торгівлі.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати чинні ТУ іноземних фірм на до­говірних (контрактних) засадах згідно з ГОСТ 15.31 1. У договорах (контрактах) має бу­ти передбачено зобов'язання власника ТУ про забезпечення користувача всіма змінами до них, а також у разі потреби, власник може дати дозвіл користувачеві скопіювати ТУ.

Технічні умови розробляють за рішенням виробника (постачальника) або на вимогу споживача (замовника). Основою для розроблення ГУ < технічне завдання продукції (до­говір, контракт, протокол) підготовлене та затверджене установленим порядком. Зміни ДО технічних умов розробляють власники ТУ. За кількістю змін до ТУ понад 10 або в ра­зі внесення змін у вимоги, за якими ідентифікують продукцію, ТУ підлягають перегляду { розробленням ТУ на заміну чинних. Технічні умови переглядають не рідше одного ра­зу на п'ять років після надання їм чинності чи останнього перевіряння. Державну реєст­рацію технічних умов на продукцію чи змін до ТУ виконують згідно з ДСТУ 1.6. «Пра­вила реєстрації. Нормативних документів». Облік, зберігання та обіг облікованих копій ТУ здійснюють порядком, установленим власником ТУ (див. рис. 1 X2).

У розділі «Сфера застосування» мас бути назва продукції. її нризначеність (сфера засто­сування) та умови використання (надання послуги, виконання процесу). Треба подати приклад познаки продукції під час її замовляння та для посилання в інших нормативних документах.

Розділ «Нормативні посилання» — згідно з ДСТУ 1.5. — 2003 «Національна стандартиза­ція. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів».

Розділ «Технічні вимоги» мас такі розділи:

• параметри й розміри;

• основні показники та характеристики (властивості);

• вимоги до сировини, матеріалів, купованих виробів;

• комплектність;

• маркування;

• пакування.

 

 

Рис.1.8.2.

Структура ТУ

Упідрозділі «Маркування» доцільно наводити посилання на нормативні докумен­ти, вимогам яких мас відповідати маркування. Умаркуванні харчової продукції мас бути:

• загальна назва харчового продукту;

• харчова цінність, а також енергетична цінність, для харчових продуктів, що її мають;

• номінальна кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру маси чи об'єму;

• кінцевий термін реалізації, або дата виготовлення і строк придатності до споживання;

• склад харчового продукту, якщо його виготовлено з кількох складників, із зазна­ченням переліку назв, використаних у процесі виготовлення інших продуктів хар­чування, харчових добавок;

• позначення НД;

• наймення та адреса виробника, місце виготовлення;

• наявність у харчовому продукті складників з генетично модифікованої сировини (у випадках, коли використання таких складників передбачено НД або нормативно— правовими актами на цей харчовий продукт);

• умови зберігання;

• умови використання (якщо такі передбачено);

• застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, літні люди, спортсмени, хворі тощо);

• інша інформація, передбачена чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Заборонено наводити в маркуванні інформацію про лікувальні властивості харчових продуктів без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Умаркуванні харчових продуктів погрібно використовувати затверджені встановленим по­рядком специфічні познаки, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові

 

продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спорт­сменів. Опис специфічних познак, їх використання та маркування продуктів штрихови­ми кодами здійснюють порядком, установленим Кабінетом Міністрів України.

У підрозділі «Пакування» мають бути вимоїн згідно з ДСТУ 1.5. та рекомендовано враховувати вимоги ISOIIEC Guide 41. Доцільно наводити посилання на нормативні до­кументи, вимоги яких мають відповідати наковання. засоби консервування, види спожиткової та транспортної тари.

У розділі «Вимоги безпеки» треба зазначети ті вимоги безпеки, які пов'язано зі спе­цифікою виготовлення саме цього виробу (речовини, матеріалу), виконання процесу, а не функціонуванням виробництва взагалі зі специфікою надання саме цієї послуги, а не робо­ти всього підприємства обслуговування. У вимогах безпеки мас бути передбачено всі види можливої небезпеки, які може заподіяти цей виріб (матеріал, речовина) на всіх стадіях ви­робництва та використання (споживання); мають бути допустимі норми, які треба встано­вити таким чином, шоб пі норми безпечного функціонування продукції не змінювалися протягом її служби (придатності). Вимоги безпеки мають бути згідно з ДСТУ вимоги ДСТУ ISO/IEC Guide 50-2001 «Безпека дітей і стандарти. Загальні принципи» та ДСТУ 1SO/1EC Guide 51-2002»Лспекти безпеки. Настанови щодо їх включення до стандартів».

Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції дозволено доповню­вати іншими розділами та об'єднувати окремі розділи.

В ТУ на продукцію, виготовлення та використання якої можуть зашкодити здоро­в'ю, майну громадян чи природному довкіллю, обов'язково мають бути розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони довкілля». ТУ на послуги мають враховувати вимоїн ДСТУ 3279. — 95 «Стандартизація послуг. Основні положення». В ТУ дозволено долу­чати вимоги до процесу чи способу виготовлення продукції, якщо окремі вимоги до про­дукції не можна відобразити певними показниками, але їх можна досягти за умови одно­значного дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних, технологічних, до покриттів, обладнання, кліматичних умов тощо). Недозволено посилатися на документи, які не внесено в державні реєстри нормативних документів. Придатність ТУ для підтвер­дження відповідності забезпечують виконанням вимог ISO|lEC Guide 7. 1994. Guidelines for drafting of standards suitable for use for conformity assesment. (Настанови щодо розроблення стандартів, придатних до використання для оцінювання).

Титульний аркуш слід оформляти згідно з додатком А. На титульному аркуші ТУ в лівому верхньому кутку проставляють код продукції за ДК 016. У правому верхньому куті зазначають код нормативного документа на продукцію за ДК 004. Нижче назви про­дукції та позначення ТУ в дужках подають позначення документа, на заміну якого їх ви­дано, термін уведення та дії ТУ (за потреби). Якщо ТУ впроваджують уперше, відмітку про цс роблять у дужках нижче позначення.

На титульному аркуші треба передбачити вільне місце розміром 90 мм на 45 мм для розміщення штампа органу державної реєстрації ТУ, в якому ма< бути назва органу дер­жавної реєстрації; реєстраційний номер та дата реєстрації.

У позначенні технічних умов мас бути:

• індекс документа — «ТУ»;

• скорочена назва держави — «У»;

 

 

• код продукції за ДК 016 ( три перші знаки);

• код підприємства (організацій) власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (СДРГІОУ) (вісім знаків):

• порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (гри знаки);

• рік прийняття (чотири знаки) для ТУ. прийнятихуперше чи на заміну чинних ТУ. через двокрапку.

Приклад: ТУ У 27.1-21926977-001:2004

ТУ на продукцію будівельного призначення позначають за правилами, установле­ними Держбудом України.

Побудова, виклад, оформлення, зміст ТУ та зміни до них мають відповідати вимо-гам ДСТУ 1.3. ДСТУ 1.5, а для ТУ та змін до них, що < у складі конструкторської доку­ментації, вимогам ДСТУ 1.3, ГОСТ 2.105. ГОСТ 2.1 14, ГОСТ 2.503.

Стандарти, технічні умови та зміни до них подають на реєстрацію зброшуровани­ми. Національні стандарти, міждержавні стандарти, крім ТУ. реєструють Державне під­приємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ).

ТУ реєструють державні підприємства (ДП), які підпорядковано центральному органу виконавчої влади у сфері стандартизації і яким чинне законодавство надало право реєстру­вання за вибором підприєметва-розробника продукції чи підприємства-власника ТУ.

Реєструють такі технічні умови:

• ТУ на продукцію серійного та масового виробництва, яку постачають самостійно;

• ТУ на послуги;

• ТУ іноземних фірм, на які підприємства України отримали право використання згі­дно з контрактами (ліцензіями), у разі постачання продукцію в Україну:

• ТУ, згідно з якими постачають продукцію для державних потреб. Реєструють технічні умови:

• за умови їх відповідності вимогам технічних регламентів та інших нормативних правових актів;

• після проведення робіт з прийняттядослідного зразка (дослідної партії) приймаль­ною або дегустаційною комісією, художньою радою;

• за відсутності чинних національних стандартів на продукцію чи послугу;

• після проведення державного приймального випробування засіб вимірювальної техніки відповідно до вимог ДСТУ 3400.

• після одержання дозволу на застосування виробу в медичній практиці (для медич­них виробів) згідно з ДСТУ 3627.

Не підлягають реєструванню ТУ на: дослідні зразки (дослідні партії); сувеніри та вироби народних художніх промислів (крім виробів з коштовних металів); технологічні промислові відходи сировини, речовини, матеріалів, напівфабрикатів; складники виробу, напівфабрикати, речовини та матеріали, не призначені для самостійного постачання або виготовлені на безпосереднє замовлення одного підприємства (суб'єкта господарюван­ня: продукцію одиночного виробництва.

Перед реєстрацією нормативні документи перевіряють в УкрНДНЦ або ДІЇ. які ви­конують їх реєстрування. Тривалість перевіряння нормативних документів не повинна

 

перевищувати 20 днів з дня їх находження. Національні стандарти, кодекси усталеної практики (настанови, зводи правил, правила), державні класифікатори, зміни до них. які приймає Держспоживстандарт України, перевіряє УкрНДНЦ під час експортування згід­но ДСТУ 1.11 -2004 «Національна стандартизація. Правила проведення експертизи про ектів національних нормативних документів».

Національні стандарти, прийняті Держбудом України, УкрНДНЦ перед реєстраці­єю не перевіряє.

Технічні умови га зміни до ТУ перевіряють державні підприємства (ДП), що їх ре­єструють. Роботи виконують згідно з договорами (контрактами) з підприємством-розро-бником чи підприємством власником ТУ та за ДСТУ 4054.

Національні стандарти, кодекси усталеної практики (настанови. іводи правил, правили), державні класифікатори, зміни до них прийняті Держспоживстандарт ом України, подають на реєстрацію у двох примірниках (оригінал га дублікат) із супровід­ним листом з долучанням наказу про прийняття та документації.

Національні стандарти, прийняті Держбудом України, зміни до них, подають на реєстрування у двох примірниках із супровідним листом з дорученням наказу (копії) про прийняття.

Стандарт, зміну до стандарту, подають у двох примірниках: два дублікати або оригінал і дублікат, разом з такими документами:

• копією документа про прийняття;

• копіями документів про погодження, зокрема органами державного нагляду, якщо це погодження встановлено чинними технічними регламентами та законодавством (якщо нема погоджувальних підписів у НД, завірених печаткою органу чи установи);

• інформаційною картою (1К) стандарту чи зміни до стандарту.

Технічні умови, зміну до ТУ подають на реєстрування із супровідним листом підпри­єметва-розробника продукції чи підприємства-власника ТУ у трьох примірниках (оригінал і два дублікати), не пізніше 6 міс. Після прийняття ТУ разом з такими документами:

• копіями документів про погодження, в тому числі органами державного нагляду, якщо це погодження встановлено чинними технічними регламентами та законодав­ством (якщо нема погоджувальних підписів у ТУ. завірених печаткою органу чи установи);

• каталожною картою продукції у двох примірниках;

• копією контракту (ліцензії) на застосування для ТУ іноземних фірм.

Для НД на харчові продукти, тютюнові вироби та алкогольні напої додатково по­дають такі документи:

• перелік матеріалів, речовин, сировини, застосовуваних у процесі виготовлення:

• висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи для продовольчої сиро­вини, речовини чи супутнього матеріалу.

Залежно від виду продукції під час перевіряння ТУ додатково, на вимогу, подають такі документи:

• акт приймання дослідного зразка або акт кваліфікаційних випробувань установчої серії (першої промислової партії);

• протокол дегустаційних комісій харчових продуктів та алкогольних напоїв:

 

• для харчової продукції — технологічну інструкцію чи інший документ опису тех­нологічногопроцесу виготовлення:

• свідоцтво про державну реєстрацію пестицидів, агрохімікатів і технічних засобів їх част осування;

• протокол художньої ради;

• акт державних приймальних випробувань;

• висновок санітарно-епідеміологічної експертизи про погодження ТУ на продукцію, вимоги до якої встановлено в нормативно-правових актах;

• ветеринарне свідоцтво для продукції тваринного походження;

• реєстраційне посвідчення для медичних виробів.

Для нормативних документів на харчові продукти, тютюнові вироби та алкогольні напої додатково перевіряють наявність маркування згідно з чинним законодавством; пе­реліку матеріалів, речовин, сировини, застосовуваних у процесі виготовлення; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи для продовольчої сировини та супут­нього матеріалу.

За результатами перевіряння в разі

• позитивних результатів — НД візує особа, яка його перевірила, із зазначенням по­сади, прізвище та дати;

• негативних результатів — подають висновок з переліком обгрунтованих недоліків і зауваг. У разі негативного висновку НД не реєструють і весь комплект надісланих докуме­нтів, а також копію висновку за результатами перевіряння поданих документів, поверта­ють органові (організації), який їх подав.

Національні стандарти, в тому числі ТУ реєструють протягом трьох робочих днів з дня їх надходження.

Після реєстрації ТУ, зміни до ТУ оригінал повертають підприємству; яке подало документ на реєстрацію. Один дублікат зберігають у ДП. яке зареєструвало ТУ; другий дублікат ДП подає до фонду технічних умов, зареєстрованих в Україні.

Державний нагляд за додержанням стандартів

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, за станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, здійснює Держспожив-стандарт України, його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до чинного законодавства в усіх галузях народного господарства на всій території України. Види на­гляду за впровадженням та додержанням стандартів надано на рис. 1.8.3.

Основним завданням державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил є захист прав споживачів, інтересів держави та підприємств, сприяння запобіганню порушень законів України га положень нормативних документів, які містять обов'язкові умови до об'­єктів стандартизації, передусім до безпеки, якості продукції, охорони праці та навколишн

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти