Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом

Страхування вантюісів - один з найпоширеніших видів страхування. Страхувальниками можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи вантажоодержувачі. Не виключається укладання договору страхування вантажоперевізником. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збереженні. Як правило, це сторона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу. При внутрішніх перевезеннях - це продавець-вантажовідправник.

У міжнародних перевезеннях в більшості випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажоодержувачі. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержала відповідну ліцензію і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами.

Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пересікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування вантажів, які відповідають стандартним умовам інституту лондонських страховиків: «з відповідальністю за усі ризики» та «без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи». При страхуванні першого виду передбачається відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальника чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування, впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами та ін., сповільнення в доставці вантажу і падіння цін тощо.

При страхуванні другого виду не відшкодовуються збитки внаслідок підмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення вантажу, його крадіжки або недоставлення. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

При укладанні договору страхування вантажів страхувальник подає заяву, яка містить такі дані, що впливають на розмір ставок страхових премій:

♦ вид вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і вага);

♦ вид транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

♦ спосіб відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);

♦ маршрут (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);

♦ вартість вантажу;

♦ тип обсягу страхової відповідальності (умови страхування).

Страхові компанії не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Для виключення непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих же понять, Міжнародна торгова палата в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс). Це зведення умов укладання контрактів сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при укладанні контракту і вміщують в собі також основні умови страхування CIF, СІР, FOB, FAS.

Угода CIF (Cost Insurance and Fieight - вартість, страхування і фрахт) - це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішуються основні питання купівлі-продажу, момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця, порядок розрахунків та інші питання.

При продажі товару на умовах C1F продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження, відвантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати перевезення морським шляхом від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе продавець, оплатити страховий поліс. Продавець повинен провести митне очищення товару для вивозу. Ризики переходять з продавця на покупця з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

СІР (Carriage and paid To - перевезення і страхування, оплачені до) «За перевезення і страхування оплачено» до позначеного в контракті місця призначення означає, що продавець несе витрати зі фрахту до транспортування товару в позначене місце призначення, повинен застрахувати перевезення від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе покупець, і оплатити страховий поліс. Ризики переходять від продавця до покупця з моменту передачі транспортній компанії.

FOB (Free on Board - вільно на борту) у визначеному в контракті порту відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з питань поставки, коли товар перейшов через поручні судна у позначеному порту завантаження. Починаючи з цього моменту, покупець несе всі витрати і ризики загибелі чи пошкодження товару.

FAS (Free Alongside Ship - вільно вздовж борта судна) у позначеному в контракті порту відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з питань поставки, коли він поставив товар на пристань позначеного в контракті порту завантаження і розмістив його вздовж борту судна.

Страховик, який страхує вантаж, пише заяву, де описує упакування вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номери супроводжуючих документів (накладних), пункт відправлення, пункт призначення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму і бажані умови страхування.

Страховою сумою оцінюється ризик такого перевезення і розмір страхового відшкодування, коли з вантажем щось станеться. Визначається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вартість вантажу (заниження вартості не в інтересах страхувальника, оскільки робить неможливим повноцінне страхове відшкодування, якщо з вантажем щось станеться). Завищення страхової суми теж нічого не дає, оскільки при настанні страхового випадку страховик проведе експертизу і заплатить рівно стільки, у скільки буде оцінений збиток (на основі оцінки вартості вантажу), зазначений в Законі України «Про страхування», де є суттєве зауваження відносно того, що страхування не повинно приносити прибуток страхувальнику, тобто відшкодування має бути меншим за збиток.

Страховий тариф визначає розмір страхової премії, платежу і становить відсоток від страхової суми. Він визначається в кожному конкретному випадку і залежить від виду вантажу, вартості, дальності, часу, маршруту перевезення, репутації і надійності перевізника, обсягу необхідного страхового захисту.

Середньоринковий тариф зі страхування вантажів сьогодні становить 0,5-1,5 % від страхової суми. Тому, вибираючи страхову компанію, потрібно орієнтуватися не на тариф, а на умови страхування, строк, протягом якого страховик зобов'язується виплатити відшкодування (бажано не більше 15 днів), перелік документів, який необхідно надати для отримання відшкодування, наявність повноцінного перестрахувального захисту. Крім того, страхова компанія може зробити надбавку до тарифу (0,1-0,6 %), якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони.

Договір страхування має графу, в якій вказано, що він набуває чинності з моменту перерахування страховику страхової премії. Це суперечить практиці розвинутих країн, де страховик несе відповідальність за покриття збитку з моменту підписання договору. Він вважає справою честі сплатити відшкодування навіть якщо страховий випадок виник у день підписання договору і його клієнт не встиг здійснити платіж.

Страхове відшкодування. Страховик виплачує страхове відшкодування на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збитку. При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов'язані:

♦ вжити всіх можливих заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винної сторони;

♦ терміново сповістити про те, що сталося, страховикові;

♦ подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків. Невиконання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування.

До страхової компанії потрібно буде представити документ, який підтверджує право власності на застраховане майно. Ним може бути CMR - міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверджують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафіксована: у випадку крадіжки - міліцією, стихійного лиха - метеостанцією, пошкодження - торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії (чи її іноземного партнера, якщо подія виникла за кордоном).

Розмір претензії за збитком страхувальник повинен вказати в рахунку-заяві з додатком розрахунку збитку. Достовірність розрахунку підтверджується актами аварійних комісарів, оцінками, експертизами. Документи повинні бути складені відповідно до законів тієї країни, де виникла страхова подія. Якщо подія виникла за кордоном, оцінити збитки може іноземна компанія - партнер страховика.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згідно з яким він передає всі права з регресного позову страховій компанії.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми, якщо страхувальник невчасно сповістив про страховий випадок (терміни вказуються у страховому договорі), не подав заявку на відшкодування збитків або не прийняв всі можливі заходи для врятування чи збереження пошкодженого вантажу.