ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Виховання як пед. категорія. Сутність і головні закономірності вих. процесу.

Основи теорії виховання

Виховання як пед. категорія. Сутність і головні закономірності вих. процесу.

Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця.

Педагогічна категорія «виховання»вживається у педагогічній науці в чотирьох значеннях:

- у широкому соціальному– це вихов. вплив на людину всього суспіл. і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позит. соціал. досвіду, але і негативного;

- у широкому педагогічному– це виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями;

- у вузькому педагогічному– це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей;

- у гранично вузькому– це розв'язання педагогом конкретної індивідуальної проблеми виховання або перевиховання.

Вихованнямає три суттєвих ознаки: цілеспрямованість, яка передбачає наявність певного взірця, соціально-культурного ідеалу; відповідність процесу виховання певним соціально-культурним цінностям; наявність певної системи організованих вихов. впливів; гуманність, яка передбачає орієнтацію у вихов. на загальнолюдські цінності; цілісність, неперервність і тривалість, тобто виховання має зачіпати всі сфери психіки людини, творчо формувати і всебічно розвивати їх протягом всього життя. Для реалізації цих ознак вихов. має бути комплексним, планомірним і організованим.

Вихованняце процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості.

2. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуро відповідності, природо відповідності, гуманізації і демократизації виховання.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах:

- Цілеспрямованість виховання.

- Зв'язок виховання з життям.

- Єдність свідомості та поведінки у вихованні.

- Виховання в праці.

- Комплексний підхід у вихованні.

- Виховання особистості в колективі.

- Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів.

- Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.

- Індивідуальний підхід до учнів у вихованні.

- Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.

- Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.

Концепція національного виховання розглядає такі принципи:

народність— єдність загальнолюдського і національного.

природовідповідність — урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей;

культуровідповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом;

гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців;

демократизація— усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності.

Поняття мети виховання . Розвиток мети виховання в істор. часі. Мета, ідеал та головні напрями суч. укр. виховання.

У різні епохи розвитку суспільства проблема мети виховання розв’язувалася по різному. Цільова спрямованість виховного процесу змінювалася відповідно до основних історичних типів або систем виховання. Зміна цілей виховання на різних стадіях історії людства не була випадковою чи довільною, вона відбувалася в силу закону обумовленості виховання характером суспільних відносин.

Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в загальній формі. Загальною метою виховання є всебічний розвиток особистості.

Всебічний розвиток особистості – звичайний наслідок розвитку людства. Тому він є кінцевою метою виховання, як об'єктивна необхідність і знаходиться в органічному зв'язку з розвитком суспільства.

Конкретизує мету виховання ідеал виховання.

Ідеал виховання - це взірець людської поведінки, оснований на реалізації завдань всебічного розвитку особистості.

Ідеал виховання залежить від умов життя і діяльності людини, від особливостей власного досвіду. Ідеал характеризується змістом, структурою і дієвістю. Зміст ідеалу – це те, які якості особа вважає ідеальними і в яких героях або людях вони втілені.

На основі мети та ідеалу виховання формуються цілі виховання.

Ідеал національного виховання В основі ідеалу національного виховання лежать загальнолюдські та національні цінності. До загальнолюдських відносяться добро, зло, справедливість, людяність, любов. До національних – мова, культура, звичаї.

Основні напрями виховання:

- Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.

- Моральне виховання- виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм.

- Статеве виховання і підготовка до сімейного життя -складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

- Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності.

- Правове виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

- Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

- Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості.

- Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

- Професійна орієнтація.

- Естетичне виховання.

-Фізичне виховання.

Суть самовиховання та перевиховання учнів.

Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи:

1) з'ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. 2) поява в учня прагнення до самовдосконалення. 3) початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання.

У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать: а) самопереконання. б) самонавіювання. в) самопідбадьорювання. г)самозаохочення. ґ) самопримус. д) самоаналіз. е) практичні прийоми. є) "правила моєї поведінки". ж) самозобов'язання. з) "упізнай себе". і) "самохарактеристика" і "взаємо характеристика".

Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Процес перевиховання охоплює такі етапи:

1. Підготовчий етап. 2. Початковий етап. 3. Переломний етап. 4. Завершальний етап.

До специфічних принципів перевиховання належать:

1. Поєднання переконання з примусом. 2. Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. 3. Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. 4. Ставлення до важковиховуваного учня, як і до всіх школярів. 5. Провідна роль наставника у перевихованні.

 

Зміст естетичного виховання

Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і естетична поведінка школяра.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва; б) музику; в) художню літературу; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк; д) природу, її красу; е) факти, події суспільного життя.

 

Педагогічний такт

Узагальненим виявом стилю спілкування педагога є педагогічний такт, де акумулюються всі складові педагогічної культури і який є одним із основних показників педагогічної майстерності.

Сутністьпедагогічного такту полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі педагога на вихованців, в дотриманні почуття міри в спілкуванні з ними, в умінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування в педагогічному процесі та в пошані до особистості вихованця.

Основні ознакипедагогічного такту:

• людяність без зарозумілості;

• вимогливість без брутальності та прискіпливості;

• педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності вихованця;

• вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без благання, але і без марнославства;

• вміння слухати співрозмовника, не виказуючи байдужості та вищості;

• врівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування без дратівливості та сухості;

• простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без «показухи»;

• принциповість і наполегливість без упертості;

• уважність, чутливість і емпатійність без їх підкреслення;

• гумор без насмішки;

• скромність без удаваності.

Отже, педагогічний такт виховується і набувається разом з педагогічною культурою і конкретно виявляється в педагогічній діяльності. Він є показником зрілості педагога як майстра своєї справи. Педагог повинен працювати над формуванням власного педагогічного такту і постійно його вдосконалювати.

Його вдосконаленню сприяє так званий соціальний інтелект– особлива індивідуальна його якість, що дає змогу розуміти дитину, розпізнавати найбільш суттєві її риси, усвідомлювати мотивацію її поведінки.

 

Основи теорії виховання

Виховання як пед. категорія. Сутність і головні закономірності вих. процесу.

Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця.

Педагогічна категорія «виховання»вживається у педагогічній науці в чотирьох значеннях:

- у широкому соціальному– це вихов. вплив на людину всього суспіл. і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позит. соціал. досвіду, але і негативного;

- у широкому педагогічному– це виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями;

- у вузькому педагогічному– це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей;

- у гранично вузькому– це розв'язання педагогом конкретної індивідуальної проблеми виховання або перевиховання.

Вихованнямає три суттєвих ознаки: цілеспрямованість, яка передбачає наявність певного взірця, соціально-культурного ідеалу; відповідність процесу виховання певним соціально-культурним цінностям; наявність певної системи організованих вихов. впливів; гуманність, яка передбачає орієнтацію у вихов. на загальнолюдські цінності; цілісність, неперервність і тривалість, тобто виховання має зачіпати всі сфери психіки людини, творчо формувати і всебічно розвивати їх протягом всього життя. Для реалізації цих ознак вихов. має бути комплексним, планомірним і організованим.

Вихованняце процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості.

2. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуро відповідності, природо відповідності, гуманізації і демократизації виховання.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах:

- Цілеспрямованість виховання.

- Зв'язок виховання з життям.

- Єдність свідомості та поведінки у вихованні.

- Виховання в праці.

- Комплексний підхід у вихованні.

- Виховання особистості в колективі.

- Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів.

- Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.

- Індивідуальний підхід до учнів у вихованні.

- Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.

- Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.

Концепція національного виховання розглядає такі принципи:

народність— єдність загальнолюдського і національного.

природовідповідність — урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей;

культуровідповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом;

гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців;

демократизація— усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти