ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів

Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів. Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення.

Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять фізіологічно-акустичні складові частини мовлення, вимовляються й сприймаються на слух або зором (будучи записаними). Така мовна одиниця, як фонема, ніякого лексичного значення не має, але в складі слова виконує словоутворювальну функцію. Водночас інколи й окрема фонема (один з основних звуків мови) може впливати на стилістичну (функціональну) видозміну слова: пор.: вільний — сучасна узвичаєна всенародна форма і вольний — форма колишня, тільки поетична, урочиста, нині не літературна, ненормативна.

Нефункціональних (які б не виконували жодної функції) мовних одиниць немає. Хоча окремий звук сам собою нічого не означає, він усе ж набуває певної функції в слові: досить усунути з нього хоча б один звук чи змінити його місце, як слово зруйнується, спотвориться, пор.: книжка, але кижка чи кинжка; звук і, який позначається літерою і, — це звук (фонема) переднього ряду, високого піднесення, неогублений і т. ін., у мовленні він може також виступати звуком-словом (службовим), якщо поєднує між собою інші слова, словосполучення, частини складносурядного речення або й окремі прості чи складні речення, напр.: День іде, і ніч іде, І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко); Свята брама одчинилась, Козака впустили. І знов брама зачинилась (Т. Шевченко); Плаче, плаче Ярославна в Путівлі-городі. Й рече ... (Т. Шевченко).

У системі фонетико-фонологічного складу мови є й інші (крім фонем) одиниці: склад слова і наголос; у словниковому складі мови виділяють лексеми , тобто повнозначні слова, або семеми (грец. визначаю); фразеологічна система мови представлена фразеологізмами; граматична будова мови складається з морфем (морфемної будови), морфологічних форм слів, граматичних (морфологічних) категорій (відмінок, число, рід, час, вид, особа та ін.), граматичних значень (називний відмінок, жіночий рід, недоконаний вид тощо); стилістична система мови формується такими мовними одиницями, як стилістеми .

Центральною мовною одиницею є слово. Однак оцінка мовних одиниць умовна, бо, наприклад, без фонем (звуків) також не було б мови як засобу спілкування, мислення.

Мовні одиниці якогось одного типу утворюють певний мовний рівень (ярус, зріз). Розрізняють такі мовні рівні:

Ø звуковий рівень мови (утворений із звуків мови);

Ø фонологічний рівень мови (до його складу входять фонеми);

Ø акцентний рівень мови (формується з наголосів);

Ø морфемний рівень мови (його утворюють морфеми);

Ø синтаксичний рівень мови (утворений із членів речення, словосполучень і речень);

Ø лексичний, або семантичний, рівень мови (складається з лексичних значень слів);

Ø стилістичний мовний рівень (його утворюють стилістеми);

Ø графічний рівень мови (формується з графем —найменших писаних знаків, літер, букв);

Ø орфографічний мовний рівень (утворюється з орфограм);

Ø пунктуаційний рівень мови (його формують пунктограми).

Проаналізувати слово на. фонетичному рівні означає виявити в слові звуки, охарактеризувати їх, визначити склади в слові тощо; проаналізувати слово на морфемному рівні— розглянути слово за його морфемною будовою, визначивши в ньому корінь і афікси; схарактеризувати слово на словотвірному рівніозначає виділити в ньому ті способи й засоби, якими утворилось слово; аналіз певного відрізка мовлення на синтаксичному рівніпередбачає виявлення і аналіз у ньому речень, словосполучень і членів речення, способів поєднання їх.

Тільки вивчення конкретної мови у межах усіх її одиниць і на всіх її рівнях дає можливість пізнати мову науково, з'ясувати, чим вона відрізняється від інших мов. Можливий і інший підхід до аналізу мовних явищ, наприклад виділення серед них матеріальних одиниць мови, які мають звукову оболонку, тобто представлені звуком, кількома чи багатьма звуками (фонеми, морфеми, слова, члени речення, словосполучення, речення), і нематеріальних одиниць мови — одиниць значення (значеннєвих одиниць), так званих семем і сем. Ними є, у них виявляється ідеальна сутність матеріальних одиниць мови. Це передусім семантика слів, фразеологізмів, тобто властиве їм лексичне значення.

Матеріальні мовні одиниці поділяють на однобічні, які не мають власного лексичного значення (фонеми, склади слів, службові слова), і двобічні, які мають своє лексичне значення і своє звучання, інакше кажучи, мають план змісту і план вираження (суфіксальні й префіксальні морфеми, слова, члени речення, словосполучення, сполучення слів, речення, текст).

Для стилістики як окремої лінгвістичної галузі знань по-різному функціонально важливі всі мовні одиниці, але найвагомішими є слова в структурі речення, фразеологізми, речення, особливо в поєднанні з іншими реченнями, тобто речення в певному тексті.

Пізнання всієї сукупності функцій, що їх виконують різноструктурні мовні одиниці, неможливе без системного вивчення всього комплексу одиниць, з яких сформувалася сучасна українська літературна мова.

Основні терміни стилістики

Як і кожна інша галузь знань, стилістика оперує великою кількістю своєрідних, тільки їй властивих мовознавчих термінів. До основних термінів стилістики належать: «стилістика», «стилістична система мови», «стилістична структура мови», «стилістема», «стиль мови».

Стилістика являє собою лінгвістичне вчення про закономірне і всенародно усталене функціонування мови, її основних структурних частин (фонетичного складу, лексики, фразеології, граматичної будови), всіх мовних одиниць, а також учення про мовні стилі, жанри, форми мови — усну й писемну, про використання мовних одиниць з якнайбільшою комунікативною доцільністю, з дотриманням при цьому властивих мовним явищам усталених стильових і стилістичних норм, емоційно-почуттєвого й експресивного (виражального) забарвлення. Стилістикою передбачається усвідомлене і якнайдоцільніше використання всіх мовних одиниць під кутом зору властивих їм функцій — розумово-логічних, емоційно нейтральних і образних. До уваги беруться всі можливі умови спілкування мовців, використання ними як типових, так і особистісних, індивідуальних мовних засобів вираження думок і почувань. Отже, стилістика — лінгвістичне вчення про комунікативну різноманітність і спроможність мовних одиниць, тому її можна назвати «душею» кожної мови.

Семантично близькими є терміни «стилістична система мови» і «стилістична структура мови». Вони становлять відгалуження й особливий вияв таких назв і позначуваних ними реалій, як система мови і структура мови.

Терміном система (грец. — ціле, складене з частин) мови прийнято акцентувати на тому, що всі мовні одиниці (фонетичні, лексичні, граматичні) перебувають між собою в певній усталеній взаємозалежності.

Найелементарніша й найменша системна мовна одиниця («системка») — це слово з двох фонем. Наприклад, слово на (прийменник), але тільки штучне поєднання двох фонем, яке ніякої колективно усвідомлюваної функції не виконує. Системність слова закон ще очевидніша, не допускає будь-якого вилучення чи перестановки фонем у ньому (інакше слово зруйнується — вимовно, граматично і значеннєво). Ще повніше системний характер мови виявляється в реченнях. Чим словесно розгалуженіше речення, тим ширшою є системність його побудови з різнотипних мовних одиниць.

Система мови як всемовне явище і поняття про нього має розгалужений і різний за обсягом внутрішній поділ:

Ø фонетико-фонологічна система мови (система голосних фонем, система приголосних звуків);

Ø лексична система мови;

Ø фразеологічна система;

Ø граматична (окремо морфемна, словотвірна, морфологічна і синтаксична) система;

Ø графічна, орфографічна й пунктуаційна системи мови;

Ø система частин мови (іменників, прикметників тощо).

Кожна з мов однаковою мірою становить окрему систему, тобто певне організоване ціле, утворене сукупністю однотипних і різнотипних мовних одиниць як структурних елементів мови. Однак мови різняться не цим, а своєю неповторною, індивідуальною структурою (лат. побудова, розміщення).

Структура мови — це своєрідно національне поєднання всіх мовних явищ, ознак, завдяки яким мова утворилась і функціонує саме як рідна для певного народу, нації; усе те, чим будь-яка мова відрізняється від усіх інших мов. Наприклад, фонеми української літературної мови ні своєю кількістю, ні — ще більшою мірою — якістю не збігаються з фонемами жодної іншої мови. Це одна з індивідуально-розрізнювальних особливостей не системи української мови, а її структури (фонематичної, фонемної, звукової). Термін «структура» містить вказівку на те, як саме в різних мовах виражається те саме значення і та сама функція. Пор.: укр. зеленіший, зеленіша, зеленіше, зеленіші і більш зелений, більш зелена, більш зелене, більш зелені — обидві прикметникові форми вищого ступеня змінювані; рос. зеле-нее (для всіх трьох родів) і паралельно (подібно до української мови): более зеленый (зеленая, зеленое, зеленые). В українській мові кличний відмінок іменників часто відрізняється своєю формою від називного відмінка: Степане, Миколо, сестро, весно, доле та ін., а в російській мові таких відмінностей немає. У німецькій мові лише 4 відмінки іменників. У японській мові 11 відмінків, в естонській — 15, в угорській — 21. По-українськи: Він може спілкуватись французькою мовою (по-французькому, по-французьки), а по-російськи Он может общаться на французском языке (по-французски).

Отже, мови різняться одна від одної своєю структурою. У кожній мові є багато таких ознак, яких немає в інших мовах. У системі мови потенційно сконцентровані стилістичні можливості мови, а в структурі мови ці можливості своєрідно реалізуються, втілюються.

Терміном стилістемадоцільно називати функцію кожної окремої мовної одиниці (окремого звука, морфеми, слова, словосполучення чи речення). Із певної кількості своєрідних стилістем формується стиль мови — один з лексико-граматичних і стилістичних способів її вияву. Та ж сама мовна одиниця (переважно слово) може бути поліфункціональною, тобто здатною виконувати кілька, навіть багато функцій. Це простежується в незліченній кількості багатозначних слів у кожній розвиненій мові. Наприклад, за дієсловом різати вже усталилось 13 найважливіших лексичних значень, або семем, сем (Словник української мови; далі — СУМ):

1) чим-небудь, переважно гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого: різати скло;

2) убивати кого-небудь холодною зброєю, ранити частину (частини) тіла людини: Мовчки різали [убивали] панів (В. Сосюра); різати руки, лице гострою травою;

3) відокремлювати що-не-будь від основи кореня: різати виноград;

4) розмежовувати земельний масив: А панську землю ріжте, як хочете! (М. Стельмах);

5) врізаючись, проникаючи у що-небудь, залишати на ньому сліди, борозни: Санчата з легким хрупанням різали полосками сніг (Г. Тютюнник);

6) робити хірургічну операцію: лікар ріже палець;

7) викликати різкий біль, болючі відчуття: Нас більше сонце не палило, не різав ніг сухий пісок (0. Олесь);

8) викликати в кого-небудь труднощі, змушувати опинитися в складному становищі, підводити: літаки нас ріжуть;

9) наїжджаючи на кого-небудь, вбивати (про трамвай, поїзд): Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей ріжуть (Г. Тютюнник);

10) забивати свійських тварин, птахів на м'ясо: Почали муку сіяти, птицю різати (Г. Квітка-Основ'яненко);

11) для вираження категоричної незгоди з чим-небудь, відмова від чогось: Я не піду, хоч мене ріжте (Панас Мирний);

12) для підкреслення чиєїсь упертості чи стійкості: ...хоч би мене різали, я б не плакав! (Леся Українка);

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти