відпрацювання керованої колективної думки, суджень, корегування колективного настрою, створення системи колективних цінностей і традицій, демонстрації підтримки позитивних лідерів підрозділу;

мобілізації особового складу на виконання завдань, які стоять перед підрозділом;

згуртування колективу підрозділу, зняття гострих питань, які хвилюють людей, покращання взаємовідносин між командуванням і підлеглими;

оперативного отримання відомостей щодо реальних настроїв підлеглих та інформування особового складу, доведення до них завдань, перспектив подальшої служби;

Загальні збори доцільно присвячувати:

якійсь події в житті країни, військової частини, підрозділу;

певному етапу життя військового колективу (закінченню - початку навчального періоду, звільнення в запас або прийому молодого поповнення, майбутнього польового виходу, у зв’язку з ювілейними датами, професійними святами і т.п.);

вирішенню якоїсь загальної проблеми (обговорення питань організації внутрішнього життя колективу, формування активу підрозділу, попередження негативних тенденцій у військовій дисципліні, обговорення і винесення загальної оцінки дій і проступків товаришів і т.п.);

Не рекомендується виносити на обговорення питання глобального масштабу, які не зв’язані з життєдіяльністю військового колективу.

Приблизна періодичність проведення загальних зборів у підрозділах - по мірі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

При проведенні загальних зборів необхідно врахувати наступні особливості та правила:

Командир зобов’язаний поважати думку військового колективу, але всі рішення загальних зборів затверджуються (або не затверджуються) ним одноосібно.

Не допускаються:

а) колективні прохання і клопотання до вищестоящого командування, звернення особового складу до будь-яких державних органів, громадських об’єднань;

б) критика наказів, обговорення дій командирів і начальників;

в) звіти командирів взводів, відділень, інших посадових осіб по питанням виконання своїх функціональних обов’язків, а рівнозначно як винесення їм (або їх підрозділам) громадської оцінки.

Критика, зауваження і пропозиції, як і інші оціночні вислови, виступи на адресу військовослужбовців або військових колективів (взводів, відділень і т.п.) допускається тільки по відношенню їх особистих якостей (чесність, працелюбство, сміливість і т.п.), або якостей, які свідчать про моральний клімат в колективі (ступінь згуртованості, товариство і т.п.). Не слід зводити проведення зборів тільки до "розносів" недобросовісних і недисциплінованих. Збори доцільно проводити в окремому приміщенні.

Загальні збори проводяться як в плановому, так і в оперативному порядку. Як правило, оперативність обумовлена поточними обставинами: надзвичайною подією, злочином, іншими неординарними подіями.

Основні елементи підготовки загальних зборів військовослужбовців

Командир підрозділу обговорює з офіцерським складом (у взводі з сержантами) доцільність проведення зборів, які завдання вони повинні вирішити, визначає повістку дня.

При необхідності питання повістки дня можуть обговорюватися з різними категоріями військовослужбовців (активом, сержантським складом) для попереднього формування думки та підготовки виступаючих (оптимально - коли питання повістки дня само по собі викликає у особового складу бажання висловитися, але у деяких випадках все ж необхідно підготувати одного-двох виступаючих для активізації розмови і надання їй потрібного напрямку).

Готується доповідь (повідомлення) по кожному питанню повістки дня та проект рішення загальних зборів.

Про збори сповіщується особовий склад.

На збори запрошуються офіцери зі складу командування батальйону, частини, начальників служб, військових юристів і т.д. Їм надається інформація щодо проблеми колективу, які пов’язані з повісткою дня, яка виноситься на обговорення.

Приблизний порядок проведення загальних зборів

Військовослужбовців

Командир відкриває збори після прийому доповіді про готовність і наявність особового складу.

Збори доручається вести або заступнику командира, або іншому військовослужбовцю підрозділу. Президія або інший виборчий робочий орган не вибирається. При необхідності призначається секретар зборів, який фіксує сутність виступів і пропозицій військовослужбовців.

Перед початком зборів слід коротко проінформувати військовослужбовців про виконання рішення попередніх зборів, а також доручень, даних на ньому окремими військовослужбовцями.

Ведучий оголошує питання повістки дня.

Пропонується регламент і надається слово для доповіді (повідомлення) командиру підрозділу, чи іншій особі, призначеній для доповіді (повідомлення).

Доповідь (повідомлення) повинна бути простою і невеликою по об’єму, приблизно на 8-12 хвилин.

Після доповіді (повідомлення) ведучий надає слова виступаючим. Коли закінчилися виступи приймається рішення зборів. Рішення зборів - це колективна думка по питанню, яке обговорювалося. Воно затверджується командиром.

Голосування на загальних зборах - процедура не обов’язкова. Якщо рішення по питанню після його обговорення не викликає заперечень, воно рахується прийнятим.

Голосування рекомендується проводити при визначенні кандидатур виборних громадських органів: ради народознавчої світлиці, редколегії стінної газети, спорторга, культорга підрозділу і т.п.

Голосуванням можна закінчити прийняття рішення, яке стосується взірцевості, особистої поведінки військовослужбовців в ході виконання якогось відповідального завдання.

Не рекомендується виносити на голосування питання, котрі, як наперед відомо, викличуть неоднозначні оцінки і можуть привести до такого стану, коли командир голосує "за", частина військовослужбовців "проти", частина утримується.

Результати загальних зборів в ротах протоколюються. У взводі це робити не обов’язково. Нотатки протоколів ведуться коротко. Заноситься повістка дня, тема доповіді (повідомлення), списки виступавших, рішення. Нумерація ведеться з початку навчального року. Протокол підписується ведучим зборів та затверджується командиром. Він же організує контроль за виконанням прийнятого рішення.

Однією із колективних форм роботи з підлеглими є робота з активом підрозділу, та залучення його до виховної роботи з всіма військовослужбовцями.

Успішне виконання навчально-бойових завдань, які стоять перед підрозділом, багато в чому обумовлено вміння командира підібрати, розставити актив і організувати його роботу.

До складу активу підрозділу можуть входити:

інформатори, агітатори і редактори бойових аркушів (у взводах);

редколегії стінної, сатиричної та фотогазет;

спорторганізатор;

культорганізатор;

рада народознавчої світлиці.

З цією метою можна провести опитування військовослужбовців підрозділу для виявлення їх соціально-психологічних нахилів.

Приблизний перелік питань:

Чи приймали Ви до служби в армії участь в громадській роботі?

Який вид громадської діяльності Вас приваблює: організація і проведення бесід з людьми, робота в редколегії стінної газети, оформлення наочної агітації, спортивно-масова робота, художня самодіяльність, інше?

Хто із Ваших товаришів найбільше підготовлений до роботи у складі активу та в якій якості?

Думку кого із Ваших товаришів Ви вважаєте самою авторитетною?

Поведінка кого із Ваших товаришів по службі Вам подобається (не подобається) і чому?

Підсумки опитування допоможуть командиру підібрати актив. Робити це необхідно гласно з врахуванням думки військового колективу, на зборах особового складу.

Після підбору активу найважливішим питанням є організація його роботи і навчання.

Розглянемо ці питання стосовно інформаторів (агітаторів). Вони призначаються у взводах, а при необхідності - в окремих обслугах, екіпажах тощо. Вони повинні проводити групові й індивідуальні бесіди, колективні читки й обговорення матеріалів із газет, журналів.

Щоб інформатори (агітатори) успішно справлялися із своєю роллю і працювали активно, їх самих потрібно навчати. Основними формами навчання можуть бути: спеціальні заняття, конкретна індивідуальна робота, вишкіл на практиці мистецтву роботи з товаришами по службі, знайомство з передовим досвідом. В ході їх проведення слід давати певну сукупність знань і методичних навичок, які необхідні для реалізації ними обов’язків інформатора (агітатора).

Навчання невід’ємне від безпосереднього керівництва роботою інформаторів (агітаторів), яке включає в себе: проведення не рідше одного разу на тиждень інструктивних нарад та інструктажів (на них доводяться чергові практичні завдання підрозділу, визначаються теми бесід, даються методичні поради - де і що почитати по наміченій темі, як краще підготувати і провести бесіду, читку або обговорення по конкретному питанню, на що звернути особливу увагу при розмові з людьми); забезпечення контролю і допомоги на місцях; дача індивідуальних завдань; підбір їм на допомогу літератури, методичних посібників, газет, журналів, листівок, пам’яток. Важливо також регулярно доводити до інформаторів (агітаторів) відомості щодо заходів, які будуть проводитись в підрозділі, ставити їм конкретні завдання, давати поради як їх виконати та забезпечувати це виконання, підводити підсумки роботи інформаторів (агітаторів) за тиждень, місяць, на навчаннях, при виконанні інших важливих завдань, організовувати обмін досвідом, заохочувати за добру, ініціативну працю.

Приблизно так же організовується робота спорторганізатора і культорганізатора підрозділу.

Що стосується роботи членів редколегії та ради народознавчої світлиці, редакторів бойових аркушів, то конкретно питання організації їх роботи будуть розглянуті в інших розділах цього посібника.

Головне, щоб ця робота будувалась в тісному зв’язку із завданнями підрозділу, щоб в її змісті враховувався рівень освіти і культури особового складу, його інформованості та фізичної підготовки.

Підведення підсумків бойового вишколу – ще одна колективна форма роботи з підлеглими

"Командир роти (корабля 4 рангу) зобов’язаний:…

щотижня підбивати підсумки бойової підготовки,

військової дисципліни та внутрішнього порядку,…"

( Із Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.112)

Підсумки бойового вишколу підбиваються командирами:

У взводах - щоденно;

В роті - щотижнево;

Підведення підсумків може проводитися по наступним пунктам:

якість бойового вишколу;

стан морально-психологічного забезпечення;

стан військової дисципліни та внутрішнього порядку;

стан озброєння та військової техніки.

При підбитті підсумків слід сконцентрувати увагу на наступних питаннях:

основні завдання, які вирішувалися в поточному тижні (дні) по бойовій підготовці (предметам навчання);

які із них не виконані, по якій причині або по чиїй вині, яке охоплення особового складу навчанням, якість засвоєння пройдених тем і відпрацьованих нормативів;

приклади доброї організації занять, кращі командири-методисти, кращі взводи (відділення), відстаючі взводи (відділення) та їх командири;

нагадати зобов’язання особового складу та їх виконання по підсумкам тижня (дня);

розповісти про результати бойового вишколу інших підрозділів (якщо є дані);

роз’яснити, які місця займають відділення, взводи по результатам бойового вишколу в даний період;

назвати прізвища передовиків бойового вишколу;

привести позитивні приклади організації змагання у відділеннях, взводах по задачам і нормативам бойової підготовки;

назвати відділення, взводи та прізвища військовослужбовців, які не виконують своїх зобов’язань;

повідомити про виконання заходів морально-психологічного забезпечення, виховної роботи, які сплановані на тиждень (добу);

дати оцінку праці активу;

роз’яснити основні задачі особового складу по бойовій підготовці та основні заходи морально-психологічного забезпечення на наступний тиждень (добу);

оцінити стан військової дисципліни;

відмітити військовослужбовців, які є взірцем в дисципліні;

показати кращі відділення, взводи за станом дисципліни;

довести до особового складу особливо характерні порушення дисципліни на протязі минулого тижня (доби);

назвати порушників дисципліни та отримавших стягнення, дати аналіз їх проступків;

дати загальну оцінку стану внутрішнього порядку у взводі, роті;

відмітити відділення, взвод з кращим і гіршим внутрішнім порядком, назвати при цьому конкретні недоліки та винуватців прогалин;

дати аналіз виконання розпорядку дня;

дати оцінку несення служби добовим нарядом і вартової служби, відмітити недоліки та визначити заходи по їх усуненню;

окремо провести розбір дисциплінарної практики сержантів;

проаналізувати стан озброєння і військової техніки у взводах (відділеннях), дотримання військовослужбовцями правил їх експлуатації, збереження і утримання, вимог безпеки при роботі з ними, дати вказівки щодо усунення недоліків;

сформулювати завдання на наступний тиждень (добу).

Крім вказаних питань, командир може розкрити й інші.

Порядок підведення підсумків може бути побудований по іншому. Наприклад, спочатку командир надає слово кожному командиру взводу (відділення), а потім особисто сам робить загальні висновки по підсумкам минулого тижня (доби) та ставить задачі.

Рекомендується після підведення підсумків з особовим складом залишити актив, підвести підсумки його праці та поставити завдання на наступний тиждень (добу).

Наступною колективною формою є змагання в ході занять з бойової підготовки

Змагання, як і усяка інша справа, має потребу в чіткій організації. Під нею розуміється комплекс заходів, який забезпечує:

правильне визначення цілей і завдань змагання, його етапів та рубежів;

повсякденне керівництво процесом змагання в ході бойового вишколу;

дотримання таких принципів, як гласність, порівнювальність результатів, розповсюдження передового досвіду тих, хто змагається.

Змагання організує командир з метою мобілізації воїнів на виконання поставлених завдань, особливо в ході занять по бойовій підготовці.

Важливо, щоб усі заняття були проникнуті духом змагання. А це досягається лише тоді, коли вони тісно зв’язані з нормативами та навчальними задачами.

Для цього слід при підготовці кожного заняття добре вивчити нормативи, які відпрацьовуються при даній темі, довести їх зміст до кожного воїна, показати й роз’яснити найбільш раціональні прийоми виконання. Наприклад, нормативи по розборці автомату, спорядженню магазину, розгортанню радіостанції тощо. При організації змагання по нормативам можна на занятті розбивати взвод попарно (бажано одного призову).

Боротьба за скорочення часу, при точності та якості виконання - головне в змаганнях по нормативам бойової підготовки.

Поруч із змаганням по нормативам, яке командир організовує на заняттях, тренуваннях, при обслуговуванні техніки, слід приділяти також увагу змаганню при виконанні навчально-бойових задач (по тактико-спеціальній, технічній та іншим видам бойового вишколу).

З метою успішного їх вирішення можна організувати взяття окремими воїнами, відділеннями, взводами зобов’язань щодо виконання задач, які при цьому будуть відпрацьовані нормативи.

Практично це може мати наступний вигляд. Уявимо, що по вогневій підготовці на протязі місяця належить виконати початкову вправу стрільб із автомата; по тактико-спеціальній підготовці - відпрацювати тему: "Дії екіпажу по розгортанню та підготовці радіостанції Р-409 до роботи".

Усі ці задачі ставляться перед особовим складом напередодні місяця, і воїни з врахуванням реальних можливостей, беруть на себе зобов’язання, визначаючи, з якою оцінкою або результатом вони їх виконають. Між ними організується змагання по визначенню кращих спеціалістів.

Інакше кажучи, змагання повинно організовуватися систематично, тобто перед початком виконання кожної навчально-бойової задачі. Це вимагає від командира оперативності, уваги, турботи.

Метод організації змагання по нормативам і задачам допомагає командиру оперативно оцінювати підготовку воїна на кожному занятті, бачити його успіхи й недоліки, оперативно впливати на відстаючих.

Організовуючи змагання, необхідно приділяти увагу узагальненню та розповсюдження передового досвіду, тобто створювати можливість практичного повторення всіма результатів, яких домоглися кращі воїни, екіпажі, обслуги. З цією метою можна практикувати виступи передових воїнів, проводити показні заняття з їх участю, випускати бюлетні, які присвячені їм (наприклад, "Передаю досвід") тощо.

Необхідно постійно вести облік виконання зобов’язань кожним воїном, регулярно повідомляти про це на зборах особового складу, нарадах, при підведенні підсумків.

Добре організоване змагання поруч із заняттями, які методично правильно проводяться, є умовою росту класності, з рівнем якої зв’язане успішне виконання воїнами бойових завдань. Турбуючись про підготовку класних спеціалістів по цим питанням, порядок і правила допуску до здачі на класність та створювати необхідні умови, які сприяють успішному росту класної кваліфікації усіх категорій військовослужбовців.

Хід навчання, зростання числа класних спеціалістів, спортсменів-розрядників і т.д. повинні широко висвітлюватися в підрозділі. Для цього можуть використовуватися різноманітні форми - бесіди, стінний друк, місцеве радіо тощо. Доцільно в цьому плані обладнати в приміщенні спеціальний стенд (наприклад, "Йде бойовий вишкіл").

На цьому стенді можна розмістити наступні матеріали:

завдання бойового вишколу на період навчання та місяць, які теми будуть вивчатися;

перелік нормативів, які виконуються протягом місяця;

зобов’язання особового складу та хід їх виконання;

фотографії кращих воїнів (передовиків навчання, класних фахівців);

куточок "Сьогодні відзначилися";

фотомонтаж про бойовий вишкіл воїнів;

опис досвіду передовиків.

Командир, який відповідає за зміст стенду, повинен періодично ставити активу завдання по оновленню розміщених на ньому матеріалів.

Важливу роль в організації змагання відіграє підведення його підсумків. Їх слід проводити як після закінчення кожного заняття по нормативам, які відпрацьовуються, так і після виконання навчально-бойових задач. При цьому бажано залучати воїнів в обговорення підсумків змагання та в обмін досвідом. В ході підведення підсумків необхідно визначити, хто краще стріляє, водить бойову техніку тощо і чому, вказати на недоліки відстаючих та по можливості заохотити тих, хто відзначився, поставити завдання щодо висвітлення результатів змагання і розповсюдження позитивного досвіду.

а). Способи вивчення динаміки громадської думки в підрозділі, прийому її формування.

Виховуючи окремого військовослужбовця, необхідно рахуватися і з психологією колективу. Громадська думка - це сукупність пануючих в колективі оціночних суджень по різноманітним подіям і явищам в житті суспільства, Збройних Сил , частини або підрозділу.

Громадська думка не тільки важливий компонент психології військового колективу, але і могутній регулятор внутріколективних відносин.

Ось чому для командира виключно важливо не тільки постійно відслідковувати громадську думку у своєму підрозділі по основним питання життєдіяльності, але і вміти впливати на процес її формування, придавати бажану спрямованість.

Накопичений у військах досвід підказує, що об’єктивна оцінка громадської думки вимагає дотримання певних методичних прийомів.

По-перше, вивчення громадської думки передбачає чітке визначення предмету по відношенні якого бажано вияснити думку колективу. В даному випадку мається на увазі, що думку неможливо вивчати взагалі. Вона завжди конкретна і стосується певного явища, проступку, майбутньої або минулої події.

По-друге, важливо визначити об’єкт вивчення. Відомо, що у будь-якому колективі є люди або групи людей, які користуються найбільшим авторитетом і впливом на оточуючих. Вже в силу цієї обставини саме їх оцінки і погляди частіше за все в найбільшій ступені відповідають колективній думці по питанню, яке нас цікавить. Тому знання думки цієї категорії військовослужбовців дозволить командиру правильно зорієнтуватися стосовно колективної думки підрозділу і відповідним чином відреагувати на неї.

Розпочати роботу щодо вияснення громадської думки підлеглих командиру доцільно з проведення бесід. При цьому в якості експерименту слід відібрати найбільш авторитетних в колективі військовослужбовців. Частіше за все це - сержанти, лідери мікрогруп військовослужбовців. Щоб забезпечити найбільшу ефективність необхідно поговорити з лідерами мікрогруп як позитивної, так і негативної орієнтації.

Методичні вимоги до організації таких бесід залишаються загальними: подолати настороженість і встановити нормальний психологічний контакт із співрозмовником; чітко сформулювати питання, які стосуються предмета розмови; уникати запитань, відповідь на які може поставити підлеглого у незручну ситуацію; уважно слухати відповіді і не нав’язувати свою точку зору на проблему; співставити позиції, які висловили співрозмовники, виявити співпадаючі моменти і протиріччя.

Бесіда може використовуватись для прогнозу можливої реакції колективу на той чи інший крок, який планує застосовувати командир. В цьому випадку в ході бесіди з підлеглими можна представити їх декілька варіантів вирішення проблеми та вислухати думку по кожному з них. Даний метод для невеликого підрозділу (взводу, роти) є найбільш доступний і прийнятний.

Опитування від бесіди відрізняється більш суворою процедурою проведення. Перш за все воно передбачає залучення всього особового складу підрозділу, вимагає спеціального опитувальника по колу проблем, які цікавлять командира. Цей метод дозволяє значно розширити коло питань, по яким може бути виявлена громадська думка. Опитування може проводитися або шляхом анкетування, або усно.

У тому випадку, коли командиру важливо отримати найбільш точне уявлення про громадську думку колективу, краще вдатися до анкетного опитування. При анкетуванні забезпечується анонімність джерела інформації і тому досягається більша відвертість відповідей на запитання, які мають особистісну значимість для тих, кого опитують. Крім того, використовуючи запитання, які дублюються в анкеті, командир завжди може домогтися більшої достовірності в оцінці громадської думки колективу.

Головна трудність, з якою може зіткнутися командир при використанні цього методу, полягає в необхідності розробки соціологічної анкети. Успішно справитися з цією задачею командиру допоможе додержання наступних правил:

По-перше, потрібно чітко уявляти, що ми хочемо визначити в результаті анкетування. Тому формулювання запитань і відповідей на них повинні бути зрозумілими, розрахованими на рівень підготовки військовослужбовців роти та не мати "подвійного смислу". Не потрібно також запитувати людей про банальні речі, на які відповідь відома.

По-друге, анкета повинна мати певну структуру. Інакше вона залишає дуже несприятливе враження. Анкета повинна обов’язково включати в себе наступні розділи: звернення до респондента, відомості про того, кого опитують, один або декілька блоків змістовних запитань і заключну частину (запрошення до більш розгорнутого висвітлення своїх думок, подяка за участь в дослідженні). Не потрібно прагнути до великої кількості запитань - на великі анкети дуже часто військовослужбовці не встигають у визначений час дати відповіді.

По-третє, потрібно передбачати різні варіанти запитань: чергувати закриті (з обмеженою кількістю відповідей), напівзакриті та відкриті запитання, запитання у вигляді таблиць і переліку, складні і легкі запитання.

Командиру важливо пам’ятати, що вивчення громадської думки в підрозділі - це не самоціль, а необхідний елемент керівництва колективом. Вивчення повинно здійснюватися безперервно, супроводжуватись працею по наданню їй потрібного спрямування. З’ясувавши зміст громадської думки по тому чи іншому питанню, керівник оцінює її орієнтацію, вплив на службову діяльність особового складу, виконання поставлених завдань.

Якщо вона не сприяє досягненню наміченої мети, командиру нерідко приходиться проводити напружену роз’яснювальну роботу, домагаючись переорієнтації поглядів і уявлень військовослужбовців, які склалися. Для того, щоб ця праця була більш ефективною, командиру важливо знати механізм формування громадської думки і прагнути надати цьому процесу керованого характеру ще в період зародження.

У своєму розвитку громадська думка проходить низьку етапів: спочатку воїни безпосередньо переживають подію, той чи інший факт із життя підрозділу та оцінюють його; потім вони обмінюються своїми поглядами та оцінками, порівнюють особистісні підходи з підходами товаришів по службі; в подальшому проходить корегування оцінок і їх групування навколо переважаючих і найбільш переконливих позицій.

Найважливішим із цих етапів є етап обговорення події. Саме в результаті взаємообміну інформацією думка переростає межі індивідуальної свідомості і стає чинником свідомості колективної. Тому командиру важливо не допустити, щоб у ході обговорення ініціативу захопили у свої руки недостатньо зрілі в моральному відношенні воїни та нав’язали особовому складу свою точку зору. Змінити в подальшому думку, яка затвердилася, буде набагато складніше, чим спрямувати в потрібне русло процес її формування. Для цього командиру слід своєчасно давати оцінку найважливішим подіям, які зачіпають інтереси всього колективу або більшості його членів, аргументовано розкривати помилковість поглядів тих військовослужбовців, які переслідують егоїстичні чи вузькогрупові цілі. В першу чергу це робиться на зборах військовослужбовців, службових нарадах сержантського складу, в стінному друку, при постановці завдань, в індивідуальних бесідах з підлеглими та інших формах спілкування.

Дослідження показують, що думка командирам по різним питанням службової діяльності для більшості воїнів відіграє вирішальну роль у формуванні в них необхідних поглядів. При цьому, чим вище його авторитет, тим більший вплив на думку оточуючих він чинить. У той же час було б помилкою переоцінювати особисті можливості. Командиру слід врахувати, що в підрозділі завжди є воїни, які користуються певним впливом на ті чи інші групи військовослужбовців. Це так звані неформальні лідери. Своїми висловами вони здатні або підтримати позиції керівника, або внести розкол в умонастрої особового складу. Тому командиру є сенс провести з ними індивідуальні бесіди, роз’яснити сутність події, яка обговорюється, її вплив на бойову готовність, оцінити її через призму вимог законів України та військових статутів.

Щоб керувати формуванням громадської думки, командиру важливо постійно знати, в якому напрямку йде обговорення питання серед особового складу. Якщо є необхідність можна провести засідання "круглого столу" із запрошенням представників вищестоящого штабу, військових юристів, працівників місцевих органів влади. Корисними можуть бути диспути, вечори запитань по хвилюючий проблемі. Головне, щоб вони проходили у відвертій обстановці. Ні в якому випадку не можна допустити тиску на тих, хто висловлює точку зору відмінну від точки зору командира. Важливо доказово й аргументовано показати її помилковість. В ході дискусії керівник не повинен нав’язувати воїнам готових висновків. Його задача - спрямувати обговорення таким чином, щоб до правильних висновків вони прийшли самостійно.

Слід врахувати, що громадська думка, як елемент психології колективу, занадто динамічна. Вона може змінюватися під впливом різноманітних життєвих обставин. Тому керівник не повинен задовольнятися досягнутими результатом. Чим складніша обстановка в колективі, тим більші зусилля повинен прикласти командир для забезпечення єдності та взаєморозуміння особового складу, його спрямованості на вирішення поставлених завдань.

12