В Україні панує несприятливий інвестиційний клімат, який є неприйнятним як для внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів. Тому, поки держава не змінить політику запозичення і податкову політику, то запозичені урядом на зовнішньому і внутрішньому фінансовому ринку засоби не стимулюватимуть розвиток реального сектора, тому що направляється позичковий капітал в основному на споживання.

Привабливість українського ринку цінних паперів іноземними портфельними інвесторами1 оцінюється за наступними критеріями: гарантії інвесторам та правове забезпечення ринку цінних паперів; існуюча система оподаткування доходів від інвестиційної діяльності, порядок виведення інвестицій; механізми регулювання процесів на фондовому ринку та регулюючі органи; наявність відповідної інфраструктури та інститутів, що забезпечують обіг цінних паперів.

Гарантії іноземним портфельним інвесторам закріплені Законом України „Про режим іноземного інвестування”, але Законом „Про оподаткування прибутку підприємств” окремі його положення не беруться до уваги. При визначенні оподаткування доходів, отриманих від портфельних інвестицій, застосовується базова ставка податку незалежно від того, підписана Україною угода про уникнення подвійного оподаткування, чи ні (під виглядом того, що цей податок є внутрішнім податком на прибуток підприємства). Це негативно впливає на стан вже здійснених іноземними компаніями портфельних інвестицій (у тому, що кошти вилучалися та не реінвестувалися далі), відповідним чином впливає на рішення потенційних інвесторів.

Можливими шляхами вирішення проблем оподаткування інвестиційної діяльності є повернення до механізму надання пільг іноземним інвесторам, які здійснюють свою діяльність на території України, на фіксований термін; звільнення від податку на додану вартість усіх операцій із цінними паперами та похідними; відміна оподаткування операцій з державними цінними паперами для стимулювання внутрішнього інвестора; відміна оподаткування облігацій підприємств.

Дані проблеми прямо або опосередковано впливають на розвиток ринку фінансових послуг, запровадження нових фінансових інструментів, на обсяги операцій та ліквідність ринку цінних паперів у цілому.

Як показує світовий досвід, зниження ставок податків сприяє пожвавленню підприємницької активності на ринку фінансових послуг і в підсумку не зменшує, а, навпаки, збільшує податкові надходження до бюджету. Кроком у напрямі стимулювання розвитку ринку фінансових послуг повинно стати звільнення від оподаткування (часткове або повне) доходів від інвестицій, зокрема цінних паперів виробничих підприємств. Крім того, режим пільгового оподаткування і сприяння притоку іноземних інвестицій доцільно встановити і для самих підприємств, що стали точками зростання. Важливо дотримуватися стабільності та незмінності встановлених пільг упродовж певного терміну (наприклад, трьох-п'яти років). Так, у результаті зазначених заходів на ринку цінних паперів з'являться гарантовані державою фінансові інструменти досить високої якості. Вдала реалізація окремих проектів дозволить інвесторам розраховувати не стільки на отримання короткострокових спекулятивних доходів, скільки на доходи від тривалого і послідовного зростання ринкової ціни випущених цінних паперів та виплачених дивідендів і процентів.

Реалізація пріоритетних економічних заходів щодо інвестиційних процесів можлива лише при умові стимулювання тих доходів, які одержують безпосередньо у фінансовому секторі. У даному випадку йдеться про стримування різних коливань на валютному ринку й окремих секторах фондового ринку, передусім на ринку державних цінних паперів. Тобто, необхідно дестимулювати інвестиції у виключно фінансовий сектор і підтримати інвестиційні спрямування у виробничий сектор.

Зазначені заходи дадуть змогу, з одного боку, певною мірою забезпечити приплив необхідних коштів у сферу виробництва, а з іншого – сприятимуть формуванню ринку якісних фінансових інструментів – акцій та облігацій, випущених підприємствами, з відповідною їм сучасною інфраструктурою випуску та обігу в усіх регіонах країни.

Словник ключових термінів

А
Абсорбція –	злиття двох підприємств, за якого потужніше підприємство поглинає слабше.

Аваль –	це вексельне доручення, що забезпечує платіж за векселем.

Агресивна дивідендна політика –	передбачає постійний ріст виплати дивідендів (як правило, у фіксованому відсотку їх приросту до величини у попередньому періоді) не залежно від результатів фінансової діяльності.

Агресивна інвестиційна політика –	спрямована на максимізацію поточного доходу від вкладеного капіталу у найближчому періоді. При реалізації цієї політики оцінці рівня інвестиційного ризику і врахуванню можливостей росту ринкової вартості підприємства у перспективі відводиться допоміжна роль. Формою реалізації такої політики є формування агресивного інвестиційного портфеля.

Акредитив –	умовне грошове зобов'язання банку, що видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежі при наявності документів, передбачених в акредитиві, та виконанні інших умов акредитива.

Активи –	контрольовані підприємством у наслідок минулих подій ресурси, що їх використання, як очікується призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Активи підприємства класифікують за багатьма ознаками, основними з яких є: форма функціонування (матеріальні, не матеріальні, фінансові); характер участі в господарському обороті (оборотні та необоротні); ступінь ліквідності (ліквідні та неліквідні). У західній практиці також поділяються на відчутні та невідчутні.

Активи грошові –	сума коштів, які перебувають в розпорядженні підприємства на певну дату і є його активами у формі готових засобів оплати (тобто у формі абсолютної ліквідності). До активів грошових належать: кошти в касі підприємства, кошти на розрахункових та валютних рахунках, короткотермінові фінансові вкладення, інші грошові активі. Активи грошові забезпечують постійну платоспроможність підприємства.

Активи ліквідні –	кошти, цінні папери, матеріальні цінності, інші активи, які можуть бути швидко реалізовані і використані для сплати боргових зобов’язань. До активів ліквідних підприємства належать грошові кошти в різних формах (готівка, кошти на рахунках в банках тощо), короткотермінові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Активи матеріальні –	основні засоби й оборотні активи будь-якого виду, відмінного від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. До активів матеріальних підприємств належать активи, які мають речову (матеріальну) форму, зокрема: основні засоби, незавершене капітальне вкладення, обладнання, призначене до монтажу, виробничі запаси сировини і матеріалів, запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, обсяги незавершеного виробництва, запаси готової продукції, призначеної до реалізації та інші.

Активи не оборотні –	сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. До них належать: основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, довготермінові фінансові вкладення, інші.

Активи неліквідні –	група активів підприємства, які можуть бути реалізовані без втрат своєї поточної (балансової вартості) лише протягом тривалого часу. До цієї групи активів належать: основні засоби, незавершені капітальні вкладення, обладнання, призначене до монтажу, нематеріальні активи, довготермінові фінансові вкладення, безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Активи нематеріальні –	група немонетарних активів підприємства, які не мають мАтеріальної форми та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду, більшого від одного року або одного операційного циклу (якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою чи надання в оренду іншим особам. Вирізняють такі групи активів нематеріальних: права користування природними ресурсами, права користуВання майном, права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо), права на об’єкти промислової власності (права на виходи, промислові зразки, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції), авторські та суміжні з ними права (програми для ЕОМ, бази даних), гудвіл.
Активи оборотні (поточні) –	сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються в продовж одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. До них належать: виробничі запаси сировини й матеріалів, запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, обсяги незавершеного виробництва, запаси готової продукції призначеної до реалізації, дебіторська заборгованість, грошові активи в усіх формах, короткотермінові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів.

Активи операційні –	активи підприємства, безпосередньо задіяні у його виробничій діяльності та формуванні доходу від цієї діяльності. Для визначення обсягу активів операційних загальну суму активів зменшують на суму довготермінових фінансових вкладень, незавершеного капітального будівництва, невстановленого та виведеного з експлуатації обладнання, дебіторської заборгованості за позиками наданими працівникам, та інших аналогічних активів.

Активи поточні чисті –	різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями.

Активи фінансові –	активи підприємства у формі наявних коштів та різного роду фінансових інструментів. До цієї групи активів належать: грошові активи у національній та іноземних валютах (касова готівка, депозити в банках, вклади, чеки, грошові поліси), дебіторська заборгованість, коротко- та довготермінові вкладення підприємства.

Акцепт векселя –	це підтвердження платником згоди на оплату за переказним векселем (тратті).

Акціонерний капітал –	кошти, інвестовані власниками компанії в її акції, та сума нерозподіленого прибутку. А. к. називають ще оплаченим капіталом.

Акція –	цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Амальгамація підприємств –	злиття двох чи декількох раніше самостійних підприємств чи банківських установ; одна із форм централізації капіталу в процесі конкурентної боротьби. Розрізняють два види амальгамації підприємств (банків): поглинання одним підприємством іншого, яке при цьому втрачає самостійність і звичайно обмінює свої акції на акції підприємства, що його поглинуло; утворення нового підприємства шляхом злитті підприємств, які втрачають при цьому самостійність і передають свої активи новому підприємству.

Ануїтет –	фінансова рента, рівномірні та рівновеликі грошові платежі (або надходження), що здійснюються корпорацією (або фізичною особою) через однакові інтервали часу протягом певного періоду.

Арбітраж –	одночасні купівля і продаж певного фінансового інструмента (цінних паперів, валюти тощо) чи аналогічних фінансових інструментів на різних ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах, ставках процента, валютних курсах тощо.

АТС-рахунк –	ощадні рахунки, з яких банк автоматично переводить кошти на поточний рахунок клієнта.

Аудит –	перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Б
Баланс –	форма фінансової звітності компанії, в якій з одного боку відображаються її активи, а з іншого – пасиви та зобов’язання акціонерам.

Банк –	юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність щодо залучення вкладів від фізичних та юридичних осіб, ведення рахунків і надання кредитів на власних умовах.

Банки кооперативні –	спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на часткових засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах.

Банківський акцепт –	форма короткострокового банківського фінансування, при якому банк бере на себе відповідальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавця будуть труднощі.

Банкрутство –	недостатність активів у ліквідній формі, неспроможність боржника (підприємства, банку, іншої організації чи окремої особи) задовольнити у встановлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. Банкрутство може бути зумовлене конкуренцією, біржовими спекуляціями, некомпетентним управлінням, створенням неплатоспроможних підприємств тощо.

Бета-коефіцієнт (β-коефіцієнт) –	показник, що характеризує вплив загальної ситуації на ринку цінних паперів на динаміку курсу окремого цінного паперу. Цей коефіцієнт використовують переважно для вимірювання ризику вкладень в окремі цінні папери порівняно з рівнем систематичного (ринкового) ризику. Що більшим є значення даного коефіцієнту для конкретного цінного папера, то вищий рівень нестійкості доходів за ним.

Борг –	сума непогашеного фінансового зобов’язання.

Брокер –	зводить продавця з покупцем, одержуючи за посередництво комісійні.

Бюджет грошових надходжень та витрат –	прогнозний документ про рух грошових надходжень і платежів корпорацій на певний період. Розробляють з метою оцінки руху коштів (готівки та грошей на рахунках у банку) в процесі реалізації підприємницького проекту.

В
Важіль фінансовий –	інструмент регулювання пропорцій власного та позикового капіталу з метою максимізації рентабельності власних коштів підприємства. Його дія виявляється в ефекті фінансового важеля, під яким розуміють приріст рентабельності власних коштів, отримуваний в наслідок використання коштів позикових (враховуючи їх платність і поворотність). Ефект фінансового важеля досягається тільки тоді, коли економічна рентабельність активів фірми вища за середню ставку процента по залучених коштах. Різницю між економічною рентабельністю активів і середньою ставкою процента, скореговану на величину податкових відрахувань, називають диференціалом фінансового важеля.
Валюта платежу –	це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.

Валютна блокада –	заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян.

Валютна інтервенція –	це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством іноземної валюти.

Валютний арбітраж –	є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів.

Валютний кліринг –	взаємний залік зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з рівності товарних поставок і надання послуг.

Валютний курс –	це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЄВРО).

Валютний ризик –	небезпека (непевність) валютних втрат, пов’язаних із зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій.

Валютні застереження –	передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют або валюти ціни відносно валюти платежу.

Валютні обмеження –	це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національною валютами, золотом та іншими валютними коштами на ринку і передбачають обов'язкову здачу їх казначейству.

Вартість капіталу гранична –	максимальна сума капіталу, що залучається підприємством додатково; за межами цієї суми підприємство не може забезпечити потрібної норми дохідності.

Вартість капіталу –	1) доход, який фірма має платити інвесторам, щоб спонукати їх купувати акції або облігації фірми; 2) витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам, інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу.
Вартість підприємства –	ринкова вартість, що враховує вартість боргу і чистий грошовий потік, що дисконтується за необхідною ставкою доходу.

Вексель –	це боргове зобов'язання, що дає її власнику безумовне право вимагати при настанні терміну платежу від векселедавця простого і акцептанта переказного векселя сплати визначеної векселем суми.

Вексельний кредит –	надається векселетримачу шляхом покупки (обліку) векселя до настання терміну платежу.

Витрати –	зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу, за винятком розподілу капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення (за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені).

Відкрита валютна позиція –	це неспівпадання вимог (активів) і зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника валютного ринку (банку, компанії).

Відповідальність за боргами компанії –	1) обмежена, коли власник компанії в разі її банкрутства ризикує втратити лише ті кошти, що інвестовані ним у справу компанії; 2) необмежена, коли власник компанії відповідає за її борги також частиною свого приватного майна.

Відсоткова ставка –	1) це фіксована ставка, по якій у визначені терміни нараховуються (виплачуються суми відсотків); 2) ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позиковий капітал, до суми позики.

Відсотковий ризик –	1) небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами, селинговими компаніями у результаті перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ними по залучених коштах, над ставками по наданих кредитах; 2) небезпека фінансових втрат через коливання ринкових відсоткових ставок та зміну вартості кредитів. Джерелами виникнення такого ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку, заходи щодо його державного регулювання, зміна обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів тощо.

Вільний (чистий) грошовий потік –	різниця між внутрішнім (операційним) грошовим потоком та всіма видатками підприємства. За мінусового значення підприємство повинно змінити зовнішні джерела фінансування; за плюсового – на розсуд керівництва воно може погасити борг, збільшити дивіденди, інвестувати тощо.
Вклад (депозит) –	це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті) передані в фінансову установу їх власником для зберігання на певних умовах.

Валюта ціни –	це валюта, в якій встановлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни.

Г
Гранична вартість капіталу –	межа ефективності додаткового залучення капіталу з позицій рівня середньозваженої його вартості вона характеризує приріст вартості капіталу у порівнянні з попереднім періодом.

Гранична ефективність капіталу –	межа ефективності використання додатково залученого капіталу. Вона характеризує співвідношення приросту рівня доходності додатково залученого капіталу і приросту рівня середньозваженої його вартості.

Грошовий потік –	різниця між надходженнями (додатний грошовий потік) і витрачанням (від’ємний грошовий потік) коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Розрізняють грошовий потік від операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Грошовий потік, що дисконтується –	теперішня величина суми (наприклад, рахунки в банку), котра буде отримана в майбутньому за мінусом суми відсотків (теперішня вартість).

Грошові сурогати –	будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті.

Гудвіл –	умовна вартість ділових зв’язків фірми, “ціна” накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв’язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо).

Д
Дебетна картка –	це платіжно-розрахунковий документ, що видасться банками своїм вкладникам для оплати товарів, послуг чи для отримання готівки в банківських автоматах.

Дебіторська заборгованість –	сума заборгованості на користь підприємства, яка репрезентована фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб.
Декапіталізація –	вилучення із підприємства частини власного капіталу чи частини знову сформованих власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань) з метою споживання чи на інші цілі, не пов’язанні із його виробничим розвитком.

Денна позиція –	дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування.

Депозит –	це вкладання грошових коштів або цінних паперів у банк на зберігання.

Депозитарій –	відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно депозитарну діяльність. (При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.)

Депозитарій цінних паперів –	юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Дефолт –	неможливість підприємств, організацій та установ країни виконувати свої платіжні зобов'язання в іноземній валюті.

Диверсифікація –	це процес розподілу коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Диверсифікація –	різноманітність діяльності, видів товарів і послуг, груп фінансових інструментів з метою мінімізації фінансових ризиків.

Диверсифікація інвестиційного портфеля –	один із напрямів інвестиційної політики підприємства у процесі формування портфеля цінних паперів, що забезпечує зниження портфельного інвестиційного ризику.

Дивіденд –	частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно (або з іншою періодичністю) розподіляється між акціонерами і виплачується їм у відповідності із видами і кількістю акцій, що знаходиться у їх власності. Основним показником рівня дивідендних виплат по простих акціях є показник “дивіденди на одну акцію”.

Дилер –	купує цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу.

Дисконтування вартості –	процес приведення майбутньої вартості грошей (фінансового інструменту) до теперішньої їх вартості. Процес дисконтування вартості здійснюється як по простих, так і по складних відсотках.
Доміціляція векселя –	це призначення платником за векселем якої-небудь третьої особи.

Домогосподарство –	це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх майбутніх потреб.

Дроблення акцій –	емісія додаткової кількості звичайних акцій без збільшення суми акціонерного капіталу. У результаті цього заходу відбувається збільшення кількості акцій у власників з одночасним пропорційним зменшенням їх ринкової вартості.

Е
Емітенти –	це держава або якась юридична особа, що має право відповідно до закону випускати цінні папери.

Ефективний портфель цінних паперів –	структура інвестицій у цінні папери, за якої інвестор отримує максимально очікуваний доход при мінімальному ризику.

Євродолари –	доларові депозити, розміщені за межами США.

З
Забезпечені кредити –	допускають наявність тієї чи іншої застави.

Забезпечення кредиту –	це товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цінні папери, витрати виробництва і майбутній випуск продукції, що служить для кредитора заставою повного та своєчасного повернення боржником отриманої позики, і сплати ним належних відсотків.

Закриті партнерства –	партнерства з обмеженою відповідальністю, де існують обмеження щодо власників капіталу.

Заощадження населення –	це та частина доходу сімейних господарств, що не йде на купівлю товарів і послуг, а також на сплату податків. При цьому кошти, призначені для накопичення, можуть бути інвестовані громадянами в різні види дохідних фінансових інструментів, об'єкти тезаврації тощо.

Запас фінансової міцності –	допустима межа зниження обсягу реалізації продукції при несприятливій кон’юнктурі ринку, яка дозволяє підприємству здійснювати прибуткову діяльність (різниця між фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності).
Звичайні акції –	дають право голосу на зборах акціонерів; величина дивідендів по них заздалегідь не фіксується і відсутні гарантії на їх отримання. Розмір дивідендів залежить від прибутку акціонерного товариства.

І
Інвестиційна політика –	частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі та реалізації найбільш вигідних шляхів розширення і оновлення його активів з метою забезпечення основних напрямів його економічного розвитку.

Інвестиційний менеджмент –	процес управління усіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційний портфель –	цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, призначена для реалізації інвестиційної політики підприємства у майбутньому періоді.

Інвестиційний фонд –	юридична особа, заснована у вигляді акціонерного товариства, виключною діяльністю якого є спільне інвестування; здійснює випуск акцій та вкладає мобілізовані таким чином засоби дрібних інвесторів у інші цінні папери, що приносять дохід у вигляді відсотка і підвищенні курсової вартості.

Інвестиційні компанії –	різновид фінансово-кредитних інститутів; капітал утворюється на акціонерній (пайовій) основі шляхом акумуляції грошових коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів (зобов'язань); сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном; інвестиційні компанії виступають посередником та індивідуальним інвестором, вони купують, зберігають і продають цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Інвестиція –	вкладення капіталу у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання поточного доходу чи забезпечення зростання його вартості у майбутньому періоді. Інвестиції є основною формою реалізації стратегії розвитку підприємства.

Інвестори –	це усі юридичні та фізичні особи, які мають вільні кошти і можуть придбати на них цінні папери.

Індекс рентабельності інвестицій –	передбачуване співвідношення прибутку після сплати податків та інвестицій.
Інкасо –	банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує їх на його рахунок у банку.

Інкасування векселів банком –	це виконання банком доручення векселетримача при отриманні платежу за векселем при настанні терміну оплати.

Інфляційна премія –	додатковий дохід, що виплачується (чи запланований до виплати) інвестору з метою відшкодування його втрат від знецінення грошей у зв’язку із інфляцією. Рівень такого доходу, як правило, прирівнюється до темпу інфляції.

Інфраструктура –	це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію.

К
Казначейські зобов'язання –	боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та надають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску.

Капітал –	загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, авансованих у формування активів підприємства. Відповідно до належності авансованих коштів виділяють власний і залучений капітал. Сума власного капіталу підприємства формує його чисті активи (у зарубіжній практиці термін “капітал” часто використовується для характеристики лише власних фінансових ресурсів підприємства).

Капіталізація –	переказ новоутворених доходів (чи певної їх частини) у капітал. Найбільш поширеними операціями капіталізації доходів є: капіталізація чистого прибутку (спрямування/використання певної його частини на виробничий розвиток); капіталізація чистого грошового потоку від інвестицій (його реінвестування); капіталізація суми депозитного відсотка (його спрямування на приріст депозитного вкладу); капіталізація дивідендів (шляхом здійснення дивідендних виплат у формі нових акцій) та ін.

Капітальні вкладення –

одна із основних форм реальних інвестицій у відтворення основних засобів підприємства. Капітальні вкладення в основні засоби здійснюються у формі нового будівництва, реконструкції, модернізації і капітального ремонту.

Картель –

об’єднання підприємців на основі угоди, відповідно до якої фірми-учасниці залишають за собою виробничу та фінансово-комерційну самостійність, але для них установлюються певні обмеження.

Каса взаємної допомоги –

громадська кредитна установа, яка об'єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Створюються при профспілкових організаціях для робітників і службовців.

Клаузула –

кінцеві умови страхової угоди

Кліринг –

1) проведення заліку взаємних вимог та зобов'язань; 2) отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік,

Предыдущая 9 10 11 12 13 14 15 16 17 181920 21 22 23 24 Следующая