ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стилістичне вживання паронімів

Особливу групу слів лексики української мови становлять пароніми.

Пароніми(грец. рага — біля, поряд і onyma — ім'я) — однокореневі слова, які належать до тієї ж самої частини мови, мають різне або частково інше лексичне значення, однак близькі між собою фонетично, різняться афіксом (афіксами) чи окремими звуками або тільки одним звуком (фонемою).

До паронімів належать слова абонемент— документ на право користуватися (за плату чи безплатно) чим-небудь — книжками з бібліотеки, телефоном, місцем у театрі і под. і абонент — той, хто користується абонементом; адресант — той, хто адресує, посилає кому-небудь листа, телеграму і т. ін., відправник, і адресат — той, кому пишуть, адресують, надсилають лист т. ін.; адреса — місце проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь і адрес — письмове вітання кого-небудь з нагоди певної видатної події в його житті; гарнітур — комплект, набір предметів, котрі служать якій-небудь одній меті (гарнітур меблів) і гарнітура — повний комплект певних друкарських шрифтів; ступінь (вчений ступінь) і степінь -математичний термін); компанія — група людей і кампанія — суспільно-політичний або господарський захід та ін.

Слова-пароніми завжди поєднані одне з одним семантично й фонетико-граматично, і цей зв'язок між ними усвідомлюється мовцями. Паронімами може стимулюватись поява певної (позитивної чи негативної) емоційності, в конкретному мовленнєвому контексті ними може створюватись і більш чи менш очевидна каламбурність. Близькозвучністю і своєрідною семантичною близькістю паронімів породжується неповторність властивої їм експресії, що відповідно налаштовує мовців емоційно, не залишає їх байдужими до висловлюваного. Пароніми використовують в усіх стилях мови. Їх стилістична наснага й енергія найширше виявляється в художніх текстах і у фольклорі: Не знаходжу в них [у футбольних м'ячах] нічого ні динамічного, ні демонічного (О. Гончар) — сказано інтригуюче, частково й каламбурно (звукова близькість, але семантична віддаленість: це, імовірніше, омонімія); Я певний, ви знайдете, вв'яжетесь... — Ні з ким я в'язатися не буду... (С. Журахович) — вислів помітно контрастний, пароніми в ньому створюють ефект незвичності, отож, і досить виразної емоційності. Поетичний вислів …невідь звідки падають ці сни... Лечу на крилах персів в країну персів, в державу персів, в князівство персів, у Персію, сказати б (І. Драч) пародійний, стилістично зорієнтований на збудження певного почуттєво-гумористичного стану людини, наповнює сказане відтінком незлої насмішливості.

Отже, пароніми становлять досить виразний елемент і засіб мовлення різностильового, найчастіше — художньо-літературного

Стилістична важливість синонімів

Раціональне з усіх поглядів користування синонімами можливе тільки за умови найповнішого розуміння їх сутності — семантико-структурної і фонетичної.

Синоніми (грец. synonymos — однойменний) — слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються матеріально, тобто звуковим складом.

Це різнозвучні мовні одиниці. Наприклад, слова сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний фонетично різні, але об'єднані спільною семантикою — небоязкий, готовий здійснити навіть подвиг. Водночас кожен із цих прикметників має свій особливий відтінок у лексичному значенні: людину, яка не побоялася темного вечора піти на річку через кладовие, можна назвати сміливою, відважною, безстрашною, але не героїчною, тобто цими словами виражено лише ті ознаки, які винятково великої сили набувають тільки в слові героїчний: Ярині йшов п'ятнадцятий рік, саме в такому віці героїчні вчинки п'янять уяву, як добре вино (П. Панч); пор.: Славетне життя в нього. Тому він і Герой України.

Кілька синонімів, об'єднаних за своїм лексичним значенням в окрему групу, називають синонімічним рядом , або синонімічним гніздом. Щоб правильно віднести лексичну одиницю до того чи іншого синонімічного ряду, потрібно знайти стрижневе слово, яке стилістично найбільш нейтральне, найменш емоційно забарвлене, найуживаніше і в словниках синонімів подається першим: сильний — всесильний, дужий, міцний, потужній, могутній, могучий, здоровий, двожильний, стожильний, повносилий та ін. Усі синоніми цього ряду об'єднані спільним основним значенням (той, кого характеризує велика фізична й моральна сила). Водночас кожен з наведених синонімів індивідуально неповторний своїм семантико-стилістичним відтінком, через що неоднаково виявляє себе в різних стилях мови: сильний — який має велику фізичну силу (про людину, тварину); всесильний — має необмежену владу, силу, вплив; міцний — який важко піддається руйнуванню, псуванню (його важко зламати, розбити тощо); потужний — який має велику фізичну силу; могутній — має велику владу, вплив; могучий — те саме, могутній, але з більшим відтінком урочистості; здоровий — міцної будови; двожильний — витрива-стожильний — дуже витривалий (про сильну, і тривалу людину); повносилий — повний сили, енергії та ін.

Один із синонімів відрізняється від іншого частотністю вживання й неоднаковою емоційністю. Наприклад, слово очі загальновживане, не має якихось особливих стилістичних відтінків, а синоніми до нього значеннєво стилістично індивідуалізовані: вирла (випуклі, витріщені очі) — згрубіле; балухи, баньки, сліпаки, сліпи, сліпні — вульгаризми; більма — зневажливе; зір — те саме, що очі, але ці лексеми вживаються зрідка, певною мірою переносно, до того ж зірниці — слово з відтінком урочистості.

З виразною емоційністю сприймаються синоніми-старослов'янізми — лексичні, фразеологічні або тільки фонетичні запозичення із старослов'янської мови, їх використовують переважно із стилістичною метою — щоб надати розповіді урочистості або наповнити іронією тощо. Немало старослов'янізмів у Шевченко. Поезії: всує, да свершиться, на прю, овчі шкури та Сьогодні в Софії Карлівни гостіюють мадам Шило... преподобна Лукерія (О. Гончар).

Синонімічні ряди найчастіше формуються словами якоїсь однієї частини мови. За такою ознакою, як повна часткова лексико-семантична спільність між синонімами одного ряду, прийнято виокремлювати такі групи синонімів: безвідносні (абсолютні), відносні, синтаксичні, контекстуальні, фразеологічні. Безвідносні (абсолютні) синоніми. Лексично вони однозначні, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші — рідше, ці синоніми також характерні для різних стилів мови; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення безвідносних синонімів: інфінітив — неозначена форма дієслова; асиміляція звуків (переважно у вузівському викладанні) — уподібнення звуків (у шкільному використанні); шлях — путь — дорога; експорт — вивіз; майбутній — прийдешній; інтенсифікувати — посилювати та ін. Наприклад, іменник біографія характерний для офіційно-ділового стилю, а життєпис частіше використовується в публіцистиці; літератори, художники надають перевагу слову пейзаж, географи — ландшафт, а в художніх творах і розмовно-побутовому мовленні переважно вживається іменник краєвид.

Відносні синоніми. Вони різняться певним смисловим відтінком. У мові їх найбільше: мир, спокій, тиша, згода, злагода; дружній, дружелюбний, теплий, задушевний, сердечний, але дружний (який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено, виникає, з'являється, здійснюється бурхливо, швидко) не є синонімом до цього ряду прикметників.

Синтаксичні синоніми. До них належать семантично близькі синтаксичні конструкції — словосполучення й речення: зошит учня — учнівський зошит, високоросла людина — людина високого зросту; Я не працюю. — Мені не працюється.

Контекстуальні синоніми. За ними в літературній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семантики — тропеїчної, переносної. Напр.: Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити... — Яку землю? Що ти мелеш? (М. Коцюбинський); Як почне щось наукове плести, то комедія чиста (І. Франко); І що я йому говорила, товкла? (І. Франко), хоча пряме лексичне значення дієслів молоти, плести, товкти не має нічого спільного з дієсловом говорити, і, отже, ці дієслова поза контекстом не можуть вважатись синонімами. Так само не сприймаються як синоніми слова провалитися і не скласти, але в середовищі студентів і учнів вони можуть уживатись як контекстуальні синоніми: провалитися на екзамені — не скласти екзамену.

Особливо часто синоніми вживаються в художніх творах. Письменники знаходять у мовній синонімії образні й свіжі засоби висловлювання.

Фразеологічні синоніми. Вони бувають щонайменше двослівні: плескати язиком, теревені правити, розводити теревені, плести нісенітницю. Такі сполучення слів разом із лексичними синонімами утворюють той самий синонімічний ряд: говорити, мовити, балакати та ін., молоти язиком тощо. Фразеологічні синоніми співвідносні зі словами певних частин мови, а саме: з іменниками (сон рябої кобили — нісенітниця); прикметниками (як дві краплі води — схожий), займенниками (від А до Я — все); дієсловами (тримати язик за зубами — мовчати); прислівниками (серед білого дня — вдень).Синонімія — величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, в багагатьох випадках надає сказаному, написаному потрібного емоційного навантаження, є показником широких художньо-творчих, отже, і стилістичних можливостей

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти