ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стилістичне використання синтаксичних засобів мови

Стилістика як окрема й особлива галузь знань про мову, про найдоцільніше використання всіх мовних одиниць з властивою їм функцією (функціями) найповніше виявляється на синтаксичному рівні, в елементах синтаксичної будови кожної мови, котра сформувалась з таких складових мовних одиниць, як словосполучення, члени речення, речення і слова-речення, тобто своєрідні функціонально-стилістичні замінники речень: Ні; Хіба!; Геть!, Ой! і т. ін. Отже, в стилістичному синтаксисі розглядаються функції мовних структур. їх прийнято називати синтаксемами.

Будь-яка синтаксична конструкція, навіть однослівна — це завжди певне впорядковане ціле: Сонце. Надвечір — граматична, передовсім синтаксична організованість обох односкладних номінативних речень полягає в обов'язковій для них формі називного відмінка. З весною!! — еліптична структура, але: 3 весною вітаю Вас; Я вітаю вас з весною — обидва речення повні, перше з них односкладне, друге — двоскладне; 3 весною! — речення неповне (еліптичне); повнозначне слово в орудному відмінку з прийменником зстворює морфолого-синтаксичну облаштованість речення, яка своєрідна також і стилістично, бо слугує максимально стислою й узвичаєною формою вираження вітань, побажань. Синтаксична конструкція Чудовий ранок — речення (односкладне, поширене), але не будучи інтонаційно оформленою як речення, вона є підрядним словосполученням узгоджувальним зв'язком, тобто потенційною стилістичною одиницею, не зорієнтованою комунікативно: чудовий ранок.

На відміну від окремих слів і фразеологізмів, речення поділяють на стилістично марковані (які закріплені тільки чи переважно за якимсь окремим стилем мови) і стилістично немарковані (які нейтрально чи за певною емоційною ознакою вживаються в усіх мовних стилях) і не класифікують за стилями мови, тобто на речення офіційно-ділові (офіційно-ділового мовлення), розмовно-побутові, наукові, художньо-літературні чи публіцистичні. Водночас є певний сенс у такому поділі (заперечний), якщо зважити на найтиповіші ознаки синтаксису кожного із стилів, жанрів мови, на оформлення структури речень у кожному з них. Наприклад, заява має, як правило, усталені початкову і завершальну форми. Однак немає речень загальновживаних і таких, які використовуються тільки в якомусь одному стилі. Навіть початкове речення заяви, будучи типовою структурною ознакою офіційно-ділового стилю, може без синтаксичної зміни вживатися в інших стилях. Речення не поділяються також на речення із зменшувальним значенням, речення із значенням пестливості чи згрубілості або зневажливості, непошанованості. Цих та інших значень, функцій може набувати речення будь якої структури — двоскладне речення й односкладне, повне й неповне, поширене й непоширене, а також речен-ня різної комунікативної сутності, зорієнтованості -розповідне, питальне чи спонукальне. За словами О. Пономарева, «можна говорити лише про певні обмеження у вживанні окремих конструкцій чи зворотів у якомусь різновиді мовлення, а не про пов'язаність цих конструкцій з одним функціональним стилем».

Синтаксична будова мови, будучи безмежно розгалуженою як структурно, так і функціонально, переважно виявляється у порівняно нечисленних структурних типах синтаксичних конструкцій — однослівних, дво-, кілька- і багатослівних речень. Саме у структурі всіх різновидів речення найбільше реалізовується те, що прийнято називати стилістичним синтаксисом. Його мета полягає в тому, щоб виявити стилістичну спроможність кожного із структурних типів синтаксичних одиниць — словосполучень, членів речення, речень, функціональних (не структурних!) замінників речення.

Стилістика словосполучень

Для культури мовлення важливим є стилістичне використання всієї різноманітності словосполучень у структурі речення. Словосполучення — лексико-семантична й граматична цілість щонайменше двох повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв'язком.

Словосполучення становить речення або його частину: Розвинена мова; Любов і ненависть; Невже тебе не нервує, — як наш народ в труді росте? (П. Тичина), словосполучення поза реченням (сонячний день, читаю статтю, працюю наполегливо) не є комунікативною одиницею.

Для теорії і практики стилістики становлять інтерес її підрядні словосполучення, які більш частотні структурно і за змістом різноманітніші, так і сурядні словосполучення. У підрядному словосполученні зв'язок між компонентами підрядний, бо форма залежного в ньому компонента (найчастіше окремого неповнозначного слова), часто в поєднанні з прийменником (часткою) детермінується, зумовлюється семантикою морфологічними властивостями головного слова, а також і його синтаксичною функцією в реченні. В підрядному словосполученні зв'язок підрядний: або узгодження (безсмертний подвиг), або керування (зневага до дарів), або прилягання (відвідаю завтра). Слова у словосполученнях (і реченнях) завжди поєднуються семантично й граматично. Таке поєднання обов'язкове. Без нього словосполучення неможливе, поєднання слів дерев'яне озеро, носити озеро безглузді за змістом, у них наявна тільки морфологічна модель таких різновидів словосполучення, пор.: глибоке озеро; гати озеро. У поєднанні слів глибоким озеро, немає нормативної граматичної (морфологічної) моделі словосполучення. В підрядному словосполученні завжди наявне граматично незалежне слово (головне, стрижневе, опорне, підпорядковуюче, пояснюване, означуване) і граматично залежне підпорядковане, пояснююче, означаюче). Сурядні словосполучення формуються сурядним зв'язком, який забезпечує поєднання синтаксично рівноправних, незалежних один від одного компонентів, кількість таких компонентів у закритих сурядних словосполученнях сягає двох одиниць: Не тільки розумом, а й ділами любіть Україну; натомість у відкритих сурядних словосполученнях і кількість може бути багатокомпонентною, кількісно обмеженою: Словом, я до безумства люблю небо, траву, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки (М. Хвильовий).

Стилістика словосполучень, тобто їх функції, виявляються тільки в контексті, у реченні. В окремо взятому словосполученні: сонячний ранок наявна лише модель (семантична й морфологічна) підрядного словосполучення — номінативна одиниця з двох елементів. Ця словесна модель може стати синтаксичною й комунікативною одиницею (реченням) і набувати різних модифікацій, змін, виявів: Сонячний ранок; Сонячний ранок!; Сонячний ранок?; Сонячний ранок!? і т. ін. Отже, словосполучення поза реченням тільки існує, а будучи реченням, стилістично діє. З повною комунікативною самостійністю словосполучення виявляється лише у структурі речення.

Основа розмежування лексично адекватних словосполучень (сонячний ранок) і речень (Сонячний ранок!) дещо руйнується спільністю семантики цих мовних одиниць, однак таке руйнування не ліквідовує принципової індивідуальної своєрідності словосполучення порівняно з однозвучним реченням: сонячний ранок — що тільки найменування певного явища природи за тісні самою ознакою (він, ранок, — сонячний): і сьогоднішній, і вчорашній, і той, який був тиждень тому, та ін.; натомість Сонячний ранок! як конкретне речення з'являється тоді, коли йдеться про ранок саме той, а не інший, наприклад, тільки про сьогоднішній, учорашній або якийсь інший ранок. Стилістичне використання таких мовних одиниць, як слова, словосполучення, сполучення слів, реалізується в реченні. Будь-яке речення це наслідок індивідуальної, зрідка колективної мовленнєвої творчості.

Термін «сполучення слів» неадекватний терміну «словосполучення»: у словосполученні два члени речення (підрядне словосполучення) або два, кілька чи багато членів речення (сурядне словосполучення), у сполученні слів — лише один: Чорне море; Вінницька області.; Микола Іванович; Ніна Лаврентіївна Івасюк; піду подивлюсь, переді мною, з тобою, ідіть же і т. ін. Предикативна основа в реченні На збори з'явилась більшість студентів сформувалася з одного словосполучення (два члени речення), але з двох сполучень слів: з'явилась більшість (узгодження) і більшість студентів (керування); Я буду працювати: одне словосполучення з двох членів речення і два сполучення слів: Я буду (узгодження), буду працювати (прилягання).

Окреме словосполучення прийнято розглядати тільки на власне синтаксичному рівні (із застосуванням до нього терміна «член речення»), а також на рівні лексико-морфологічному — як підрядне чи сурядне поєднання щонайменше двох повнозначних слів. У словосполученнях, особливо підрядних (значно численніших), широко представлена синоніміка мовлення, яка усвідомлюється і реалізовується не тільки в контексті речення, а й тоді, коли лексично й стилістично близькі словосполучення розглядають парами, навіть і не в реченнєвому контексті, напр.: «Заповіт» Шевченка —Шевченків «Заповіт»; розповідь Миколи — Миколина розповідь; синочок батька — батьків синочок; любов матері — материна любов; подарунок брата — братів подарунок — значення присвійності й офіційності виразніше виявляється у словосполученні з двох іменників. Ще активніше в усному і писемному мовленні вживаються:

Ø синонімічні словосполучення з відносним прикметником, який синтаксично підпорядкований іменникові, і словосполучення, в яких замість прикметника вживається іменник: нічна тиша — тиша ночі; дивізійний штаб — штаб дивізії (повністю термінологічне словосполучення); міські вулиці — вулиці міста, делегація заводу — заводська делегація;

Ø синонімічні безприйменникові й прийменникові і словосполучення різної частиномовної побудови: річний звіт — звіт за рік; приміський ліс — ліс при місті; безсловесна пісня — пісня без слів; безтурботна старість — старість без турбот; вихідного дня — у вихідний день; придорожні будинки — будинки вздовж, дороги; пор. також: будинки від дороги й будинки через дорогу (їх синонімічність менш очевидна);

Ø синонімічні словосполучення з віддієслівним іменником (особливо в публіцистичному мовленні): питання про вступників (не розв'язане) — ...із вступниками; нарада про тваринництво (...з тваринництва). Пор.: бути відсутнім через хворобу — стилістично майже нейтральне, бути відсутнім з причини хвороби — книжне сполучення слів.

Синонімічними, отже й стилістично розрізнювальними, вважаються словосполучення п'ятиповерховий палац і палац із п'яти поверхів; при сорокаградусній температурі і при температурі в сорок градусів.

Не менш розгалужена синоніміка в системі дієслівних словосполучень. Наприклад, у реченні Українська мова утверджується як державна (3 газети) синтаксич но залежну частину підрядного дієслівного словосполучення утверджується як державна можна трансформувати, зокрема, на: у функції державної, на правах державної, на державному рівні.

Різні структурні форми, а на їх ґрунті й стилістична своєрідність синонімічних дієслівних словосполучень, пояснюються здатністю певних дієслів підпорядковувати собі іменники (або субстантивовані слова) із залежним прийменником: плакати від радості — плакати з радості; страждати від сорому — страждати із сорому; придатний до життя — придатний для життя; працювати з дозволу — працювати за дозволом; підібрати під колір — підібрати за кольором; неприємність через нерозуміння (...від нерозуміння, ...з нерозуміння); не прийшов через хворобу (...по хворобі); увійшов до кім нати (...в кімнату); просіяти крізь сито(...через сито); їхати в метро(...на метро); жити між людьми (...між людей); літати над хмарами (...над хмари, ...понад хмари); працював вечорами (...по вечорах); летіти на літаку (...літаком) та ін.

У сурядних словосполученнях синоніміка дещо менш розгалужена, але також досить широка й стилістично виразна, пор.: Працею людина і сильна, і красива (О. Гончар) і Працею людина сильна, красива (багато важить інтонування таких словосполучень).

Кожне із словосполучень мови, яке використовується на синтаксичному рівні, завжди позначене певною стилістичною функцією. Нестилістичних словосполучень (як і слів) немає.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти