ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема: Характеристика джерел радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

План

1.Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО) на території України.

2.Атомні електростанції (АЕС), як екологічний фактор природного середовища.

3.Природній радіаційний фон, побутова і медична техніка, як джерела радіаційного зараження.

 

Мета роботи: Вивчити радіаційно-небезпечні об’єкти, які знаходяться на території України. Дати характеристику атомним електростанціям, як екологічному фактору природного середовища.

Література:

1. Себлюк М.І. «Цивільна оборона» К. Знання. 2003р.

2. Стеблюк М.І. «Цивільна оборона» К. Урожай. 1994р.

3. Акімов, Ільїн. Гражданская оборона на объектах с/г производства. – М., : Колос, 1984.

 

Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО) на території України.

Об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні речовини називаються – радіаційно небезпечні об’єкти (РНО).

До РНО відносяться: АЕС, підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами, і, ядерні енергетичні установки та об’єктах транспорту.

На РНО можуть виникати радіаційні аварії (РА).

Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин (РР) або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом для нормальної експлуатації РНО, у кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.

На території України розташовано понад 8000 різних установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів (РАВ).

На території України розташовані 2 дослідних реактори (у Києві та Севастополі) та одна критична збірка (в Харкові), яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах з радіоактивним забрудненням є загрозою насамперед містам, у яких вони розміщені. Справа в тому, що небезпекою є те. Що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. Крім того можуть виникати аварії виробничого характеру.

Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти і підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївсьькій і Дніпропетровській областях.

Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Столінському та Кіровоградському рудниках.

Характерним для уранодобування є те, що майже усі його відходи є джерелом радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

У сільському господарстві, в медицині в наукових дослідах використовуються джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) мається на увазі (гамма- та нейтронного). В Україні є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Київі близько 400), які використовують понад 100 тис. ДІВ

 

Атомні електростанції (АЕС), як екологічний фактор природного середовища

 

Вимоги до ядерних реакторів:

- Безпека АЕС у всіх режимах її роботи, як нормальних так і аварійних.

- Повинна бути забезпечена надійна зупинка ланцюгової реакції поділу за будь яких аварійних ситуацій.

- Надійне охолодження активної зони в нормальних і аварійних ситуаціях.

- Не допускати руйнування твелів і виконання радіоактивного теплоносія і РР.

У результаті аварії на ЧАЕС радіонукліди поширились в Україні на території 3,5 млн.га сільськогосподарських угідь, забруднено 1,167 млн.га і 1687 населених пунктів.

Більш конкретно забруднено:

- Київська область 55641 км2 н.л. – 54

- Житомирська область 118000км2 н.с. 92

- Рівненська область 11300 км2 нс14

Забруднення територій мало плямистий характер. Найбільше зосереджено радіонуклідів: в низинах, кустарниках, лісах.

Висота виведення радіонуклідів склала до 1,5 км.

Після аварії на ЧАЕС утворився дрібнодисперсний аерозоль від 0,5 до 3 мікрон, який забруднював місцевість на шляху поширення радіоактивної хмари.

З матою організації протирадіаційного захисту населення вся територія радіоактивного забруднення з показником (3 мр/год) і більше була умовно поділена на три зони:

1. Відчуження – територія обмежена ізолінією з рівнем радіації 20 мР/год. і річною дозою опромінення більше 40 бер.

2. Тимчасового відселення – від 5 до 20 мР/год і річною дозою опромінення 10-40 бер.

3. Жорсткого контролю – від 3 до 5 мр/год річна доза – 5-10 бер.

Рівні радіації на зовнішніх і внутрішніх межах зон знизилась за рік після аварії в 10 разів.

Зі зниженням небезпеки зовнішнього опромінення переважного значення в загальній вражаючій базі набуло внутрішнє опромінення цезієм – 137 і стронцієм – 90, і ізотопами плутонію.

Зона посиленого радіоекологічного контролю з щільністю забруднення ізотопами: Сs-137 від 0,1-5 кі/км2, Sr-90 від 0,02-0,15 кі/км2, Рu – від 0,0005 до 0,1 кі/км2.

Можливий варіант поширення зон радіаційного забруднення в разі аварії на АЕС.

М – радіаційної небезпеки – Рср – 0,014 р/год, річна доза – 5 р.

А – помірного забруднення – 014 річ. Др=50 р.

Б – сильного забруднення рср – 14р/год = Д=500 р.

В – небезпечного забруднення Рср = 42 р/год Др = 1500 р.

Г – надзвичайно небезпечного забруднення Рср>42 р/год Др-5000р.

 

Природній радіаційний фон, побутова і медична техніка, як джерела радіаційного зараження

 

Флора і фауна Землі підлягає безперервному опроміненню за рахунок природних джерел іонізуючих випромінювань. ПРФ формується космічним випромінюванням (воно складається з заражених частинок високої енергії, які надходять з міжзоряного простору і сонячної галактики) а також іонізуючих випромінювань від природних радіонуклідів, які знаходяться в ґрунті, воді і повітрі.

Поширення природних радіонуклідів в природі.

На даний час відомо більше 60 природних радіонуклідів, які формують радіоактивність біосфери.

По виникненню їх поділяють на дві групи:

– космогенні радіонукліди;

- нукліди, які утворюються в наслідок взаємодії космічного випромінювання з атомами азоту, водню. З великої кількості космогенних радіонуклідів помітний вклад в дозу опромінення вносять 3Н, 7Ве, 14С і 22Na.

Медичне обладнання

Медичні радіологічні процедури:

Рентгенівські дослідження:

- шлунка: 0,5 (0,8) бер

- грудної клітини – 0,1 бер

- нирок 0,58 (0,45) бер

- корінь зуба 3 бер

Побутова техніка, яка випромінює електромагнітні коливання є джерелами опромінення організму людини (кольорові телевізори, мікрохвильові печі і т.п.).

Наприклад при перегляді кольорового телевізора кожного дня по три години річна доза опромінення складає 0,5 бер, якщо людина витримує вимоги безпеки 1,5-2 м від джерела.

Як показали численні дослідження, організм людини зазнає суттєвого негативного впливу від дії генератора електромагнітного поля мобільного телефону.

Захисний пристрій «Атор-2» знижує вплив на 64-74%.

 

Питання для контролю

1. Радіаційно-небезпечні об’єкти на території України.

2. АЕС та їх небезпека.

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4.5.

Тема: Вплив радіаційного забруднення на живі організми.

План

1. Елементи ядерної фізики, та одиниці їх виміру.

2. Біологічний вплив іонізуючих випромінювань.

3. Допустимі дози опромінення населення.

 

Навчальна мета:законспектувати і засвоїти основні визначення елементів ядерної фізики. Засвоїти порядок визначення доз опромінення, допустимі дози опромінення на мирний і воєнний час. Засвоїти біологічний вплив іонізуючих випромінювань на живі організми.

Література:

1. М.І. Стеблюк, підручник «Цивільна оборона». Київ 1994 і 2004 рр.

2. Н.С. Николаев, Н.М. Дмитриев, учебник «ГО на объектах АПК» М.1990г.

3. О.П. Депутат та інші, підручник «Цивільна оборона» Львів 1998р.

Вступна частина

Можна вважати, що зародження радіаційної т біології як науки відноситься до кінця XIX – початку ХХ століття. В перші два десятиріччя радіологічні дослідження носили епізодичний характер. Але навіть в цих умовах було накопичено значні важливі дані про дію випромінювань на організм і про використання, радію та інших радіонуклідів для лікувальних цілей.

Велике значення для розгортання робіт мало створення суспільства радіо технологів і радіологів (1916р) і скликання І Всеросійського з’їзду рентгенологів і радіологів. (кінець 1916р). Подальший розвиток робіт в області радіології – відкриття Інституту рентгенології і радіології в Петрограді (1918р.), українського центрального рентгенорадіологічного і онкологічного інституту (1919р).

В подальшому широким фронтом велись радіологічні дослідження на людях, сільськогосподарських тварин і рослин.

Метою даної лекції визначення впливу радіаційного опромінення на людей і тварин, допустимих доз опромінення та можливих напрямків протирадіаційного захисту населення, а також дати характеристику джерелам радіаційного опромінення навколишнього середовища.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти