ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЗМ 2. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Частина 1

ВСТУП

«Управлінський облік» одна з наук циклу професійної підготовки бакалаврів за спеціальністю 6.030509 «Облік і аудит». Базою для вивчення цієї науки є знання, отриманої при вивченні наук «Фінансовий облік-1», «Фінансовий облік-2» та наук загальноекономічної підготовки.

Мета науки -формування знань та вмінь організації та методики управлінського обліку.

Завдання науки –вивчення принципів і методів управлінського обліку, його місця і ролі в управлінні діяльністю підприємства; набуття вмінь застосувати відповідні методи та прийоми в процесі обліку, бюджетування та аналізу доходів, витрат і фінансових результатів з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Предмет вивчення науки –доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства та його структурних підрозділів (центрів відповідальності).

Об’єктамиуправлінського обліку є: доходи, витрати, фінансові результати, їх класифікація, методи обліку витрат і калькулювання повної і неповної собівартості, методи аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності і прибутку, методи аналізу облікової інформації для прийняття управлінських рішень, бюджетування і контроль витрат, доходів і фінансових результатів за центрами відповідальності.

 

Основна частина за темами

ЗМ 1. Загальні вимоги та організація аналізу господарської діяльності

Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ управлінського обліку

Роль обліку в управлінні діяльністю підприємства. Сутність, задачі та функції управлінського обліку. Етапи розвитку управлінського обліку. Предмет і об’єкти управлінського обліку. Взаємозв’язок і відмінності фінансового та управлінського обліку. Схеми організації управлінського обліку за різних систем обліку. Залежність управлінського обліку від принципів побудови плану рахунків. Особливості організації управлінського обліку в Україні.

 

Студент повинен знати:

1. Сутність, задачі і функції управлінського обліку;

2. Етапи розвитку управлінського обліку;

3. Предмет та метод управлінського обліку

4. Риси схожості та відмінностей між фінансовим та управлінським обліком;

5. Залежність організації управлінського обліку від принципів побудови плану рахунків.

Студент повинен вміти:

1. Розрізняти схеми організації фінансового і управлінського обліку;

2. Формувати структуру і зміст Плану рахунків управлінського обліку.

 

В сучасних умовах ринкової економіки значно ускладнився процес управління підприємством. Господарська самостійність сучасного підприємства полягає у вільному виборі організаційної форми, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції тощо.

Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, виробленні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо. Як слідство, ускладнюються і завдання, що стоять перед системою бухгалтерського обліку.

Будь-яка підприємницька діяльність складається з таких взаємопов'язаних елементів як інвестиційна, операційна та фінансова діяльність. До управлінських функцій належать: планування, організування і стимулювання, контроль та регулювання. У системі управлінського обліку здійснюється підготовка інформації, необхідної для ведення діяльності управлінського характеру: прийняття рішень у процесі планування, контролю і регулювання діяльності підприємства.

До інформації, яка формується в системі управлінського обліку, ставляться такі основні вимоги:

- суттєвість;

- своєчасність;

- диференційованість;

- варіативність;

- економічність;

- доступність форми і змісту.

Склад інформації, яку використовують менеджери різних рівнів управління підприємством, є різним. Залежно від управлінської ланки, якій подається інформація, можна виділити такі основні її групи:

· стратегічна інформація, яку зазвичай використовує вище керівництво. Ця інформація охоплює широкий спектр проблем, для неї характерними є зовнішня спрямованість, високий рівень узагальнення та значний часовий діапазон;

· тактична інформація, що призначена для керівників середньої ланки. Ця інформація охоплює вужчий, ніж на стратегічному рівні, спектр проблем і має як зовнішню, так і внутрішню спрямованість. Вона характеризується низьким рівнем узагальнення і досить високим рівнем точності;

· оперативна інформація, яку використовують керівники нижчого рівня управління. Така інформація охоплює дуже вузький спектр проблем має внутрішню спрямованість, низький рівень узагальнення, дуже високий рівень точності.

У системі управління підприємством управлінський облік виконує такі основні функції:

- інформаційну, суть якої полягає у забезпеченні керівників усіх рівнів управління підприємством інформацією, необхідною для планування, контролю й прийняття управлінських рішень;

- комунікаційну, оскільки при формуванні масивів інформації враховують внутрішні комунікаційні зв'язки між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня;

- контрольну, яка полягає у формуванні даних, необхідних для контролю й оцінювання результатів діяльності як окремих структурних підрозділів, так і підприємства загалом;

- аналітичну, що передбачає вивчення усієї системи прийняття управлінських рішень з метою її удосконалення;

- прогнозну, оскільки на підставі аналізу й оцінки основних внутрішніх і зовнішніх щодо підприємства чинників впливу на результати його господарської діяльності отримують дані, необхідні для обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку та формування планів і бюджетів його майбутньої діяльності.

Та частина інформації, яка забезпечує потреби управління, надається управлінським обліком (Management accounting). Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, яка вимірюється, оброблюється і передається для внут­рішнього використання керівництвом.

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» управлінський або внутрішньогосподарський облік визначено як систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Таким чином, призначення управлінського обліку - надання інформації, яка забезпечує ефективне здійснення процесу прийняття рішень на всіх рівнях управління підприємством. Бухгалтер, який здійснює інформаційне забезпечення системи управління підприємством, зветься бухгалтером-аналітиком,

Головні етапи процесу прийняття рішень - це планування та контроль.

Планування включає визначення цілей або задач, проектування можливих варіантів, накопичення даних про альтернативні варіанти, вибір і реалізацію прийнятного варіанту дій.

На етапі контролю здійснюється порівняння фактичних та планових показників, прийняття заходів по усуненню відхилень від плану. Контроль - це дії. які допомагають здійсненню запланованих рішень та надають оцінки, котрі забезпечують зворотний зв'язок.

Для виконання своїх функцій в процесі прийняття рішень менеджери використовують дані бюджетів, звітів виконавців, аналітично-прогнозні розрахунки бухгалтерів-аналітиків.

Бюджет - це фінансовий план, який складається для здійснення різних рішень, прийнятих менеджерами. Звіт виконавця - це, в першу чергу, вимірювання фактичного стану об'єкта. У звітах також надається порівняльний аналіз фактичних результатів і запланованих показників для кожного центру відповідальності.

Центр відповідальності - це сегмент підприємства (підрозділ, цех, відділ), очолюваний менеджером, який відповідає за результати роботи цього сегменту.

Бухгалтер-аналітик відіграє значну роль на всіх етапах управління. В процесі планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події в господарській діяльності та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій. В процесі контролю і регулювання бухгалтер-аналітик інформує менеджера про випадки відхилень окремих результатів виробництва від планових показників.

Очевидно, шо функції бухгалтера-аналітика значно ширші, ніж бухгалтера, який тільки реєструє господарські операції в системі рахунків методом подвійного запису.

 

Управління Облік

 

Рис. 1.1. Взаємозв'язок обліку та управління

 

Управлінський облік повинен бути механізмом управління бізнесом, що орієнтований на отримання прибутку та досягнення певних цілей на ринку товарів і послуг.

Управлінський облік не регламентується і не регулюється державними органами. Він організується керівництвом підприємства на основі загальних принципів, виходячи з внутрішніх проблем управління.

На підприємствах можуть використовуватися різні системи обліку:

· Автономна система побудови плану рахунків — модель організації обліку, що передбачає виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку. Зв'язок між цими системами здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків одного й того самого найменування.

· Загальна система обліку — модель організації обліку доходів і витрат, за якої здійснюється періодичний облік запасів, поелементний облік витрат, а облік доходів ведеться за напрямками їх отримання.

· Інтегрована система обліку — модель організації обліку доходів і ви- трат, що передбачає взаємодію рахунків фінансового та управлінського обліку в єдиній системі рахунків і забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на їх виробництво.

· Інтегрована система побудови плану рахунків — модель організації об- ліку, за якої рахунки фінансового і управлінського обліку кореспондують у межах єдиної системи. Об'єкт управлінського обліку — виробничі ресурси, що забезпечують корисну працю людей у процесі господарської діяльності підприємства, а також господарські процеси та їх результати, що складають у сукупності виробничу діяльність підприємства.

· Переплетена система обліку — модель організації обліку доходів і ви- трат, що передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового і управлінського обліку, а взаємозв'язок між ними здійснюється за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

Принципи і методи управлінського обліку, які по суті є інтернаціональними, розроблюються міжнародними і національними професійними організаціями бухгалтерів.

Предметом управлінського обліку є інформаційне забезпечення управління підприємством. Інформація, яку формують в системі управлінського обліку, має всебічно характеризувати як діяльність підприємства загалом, так і діяльність його структурних підрозділів, як окремі види діяльності (операційну, інвестиційну, фінансову), так і окремі види продукції, що виробляються підприємством, як внутрішні чинники впливу на виробничо-фінансову діяльність, так і чинники впливу, зумовлені зовнішнім середовищем. Оскільки більшість управлінських рішень базується на зіставленні доходів і витрат, можна виділити такі основні об'єкти управлінського обліку:

- витрати, доходи та фінансові результати діяльності підприємства, які в управлінському обліку перегруповуються за їхнім цільовим призначенням (за видами продукції, замовленнями, господарськими процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації тощо);

- системи, методи та прийоми обліку й калькулювання витрат;

- методи формування ціни на продукцію та методи трансферного ціноутворення;

- методи та прийоми формування і подання внутрішньої (управлінської) звітності (зміст, призначення, терміни подання);

- методи збирання і систематизації даних для прогнозування, планування (бюджетування), аналізу та контролю витрат, доходів і фінансових результатів;

- методи збирання і систематизації інформації про чинники впливу зовнішнього підприємницького середовища на виробничо-господарську діяльність підприємства.

Метод управлінського обліку - це сукупність різноманітних прийомів і способів, за допомогою яких вивчають об'єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. Він охоплює сукупність традиційних методів нормування, планування, обліку, аналізу і контролю, що сприяють дослідженню поведінки витрат з метою управління ними. Метод управлінського обліку ґрунтується на таких складових:

- загальнометодичні прийоми дослідження об'єкта: спостереження, порівняння, аналіз, синтез.

- загальнонаукові методичні прийоми бухгалтерського фінансового обліку, такі, як документування, інвентаризація, оцінювання, калькулювання, рахунки і подвійний запис, баланс та звітність;

- специфічні методичні прийоми управлінського обліку: способи групування і перегрупування витрат виробництва відповідно до поставленої мети дослідження, методи калькулювання, нормування і лімітування витрат, контрольні рахунки, методи розподілу непрямих витрат, методи дослідження поведінки витрат, методи збирання і систематизації інформації для прийняття управлінських рішень у процесі прогнозування, планування, аналізу і контролю витрат, доходів та фінансових результатів підприємства, математичні методи дослідження собівартості і рентабельності продукції. Отримані математичні залежності між окремими видами витрат і доходів та їх чинниками використовують для прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень.

Метою управлінського обліку є формування інформаційного забезпечення для ефективного управління підприємством. Управлінський облік пов'язує обліковий процес із процесом управління.

Основними завданнями управлінського обліку на підприємстві є:

- обґрунтування методу обліку і калькулювання витрат;

- використання сучасних методів збирання і систематизації інформації для прогнозування, планування (бюджетування) витрат, доходів і результатів діяльності підприємства;

- формування інформації для оцінювання, порівняння, аналізу та контролю витрат і результатів за напрямами діяльності підприємства, місцями виникнення витрат, центрами відповідальності тощо;

- забезпечення якісного і своєчасного зібрання та подання необхідної інформації для обґрунтованого прийняття стратегічних і поточних управлінських рішень;

- створення інформаційної бази для складання прогнозу про імовірні зміни конкурентоспроможності підприємства чи окремих видів його діяльності або продукції на ринку на основі оцінки альтернативних варіантів розвитку виробництва.

На всіх етапах діяльності підприємства до бухгалтерської інформації ставились такі вимоги, як об'єктивність, достовірність, своєчасність і оперативність. На сучасному етапі вдосконалення управління, становлення ринкової економіки до бухгалтерської інформації висуваються підвищені вимоги. Вона повинна бути високої якості й ефектності та задовольняти потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів інформації. Це означає, що бухгалтерська інформація повинна містити мінімальну кількість показників, але задовольняти максимальне число користувачів на різних рівнях управління. Інформація мусить бути необхідною і доцільною, що виключає зайві показники. Крім того, необхідно, щоб формувалася з якнайменшими витратами праці і часу.

Очевидно, що для задоволення всіх перерахованих вище вимог треба використовувати різні методи збору, обробки й обліку інформації. В економічно розвинених країнах ця проблема розв'язана завдяки розподілу всієї системи бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський. У загальному вигляді це можна подати у вигляді рис. 1.2.

 
 

 


Рис. 1.2. Складові частини бухгалтерського обліку

 

Фінансовий облік охоплює інформацію, яка не тільки використовується для внутрішнього управління, але і повідомляється контрагентам (зовнішнім користувачам).

Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, необхідної для управління в межах самого підприємства.

Напрямок управлінського обліку на задоволення потреб керівників підприємства визначає його завдання, які можуть змінюватися залежно від етапів процесу управління: планування, організація; облік і контроль; компенсація і заохочення; самооцінка та оцінка менеджерів і персоналу; внутрішній інформаційний зв’язок.

Характерні відмінності управлінського і фінансового обліку представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Відмінності між управлінським і фінансовим обліком

Ознаки Управлінський облік Фінансовий облік
Мета обліку Підготовка інформації для менеджерів різних рівнів управління Ведення обліку та складання форм встановленої звітності
Ступінь регламентації Ведення управлінського обліку не обов’язкове, рішення про його ведення приймає керівництво підприємства Ведення фінансового обліку обов’язкове і регламентується законами й нормативними актами
Ступінь надійності інформації обліку Містить оперативну, поточну та прогнозну інформацію, тому може мати приблизні дані, орієнтовані показники Містити фактичну інформацію, що обумовлює достатню точність інформації
Масштаби охоплення обліковою інформацією Центри відповідальності, центри затрат, сегменти діяльності, види продукції Підприємство в цілому
Методологічне забезпечення Розробляється на підприємстві та затверджується керівником Розробляється та затверджується законодавчими актами в загальноприйнятому порядку
Користувачі інформації Споживачі, які входять до складу управлінського персоналу підприємства Зовнішні споживачі інформації та менеджери підприємства
Термін складання звітності За вимогою: щоденно, щодекади, щомісяця або заздалегідь до початку звітного періоду З інтервалом в кілька днів, тижднів, місяців після закінчення звітного періоду
Методи здійснення обліку Існує варіантність здійснення обліку за допомогою подвійного запису або статистичних методів За допомогою прийомів подвійного запису на кореспондуючих рахунках
Характеристика даних звітності Бажані величини в поточному та майбутньому періодах Фактичні дані
Вимірники, які використовуються в обліку Грошові й натуральні Грошові
Структура обліку Принцип “затрати – результат” Активи = зобов’язання + власний капітал
Ступінь відповідальності дисциплінарна відповідальність штрафні санкції
Відкритість даних Комерційна таємниця Широкий доступ

 

Управлінський облік виник і поширювався на заході, в країнах з розвиненою ринковою економікою. Процес формування та розвитку управлінсь­кого обліку можна поділити на декілька етапів.

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації госпо­дарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік) як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозумілим, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці було посилено контрольну функцію обліку через застосування методу калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Окремі елементи управлінського обліку виникли та почали застосовуватися на підприємствах США в кінці XIX на початку XX ст. Саме тоді в США швидкими темпами розвивалося виробництво, змінювалися технології, розширювався асортимент продукції, ускладнювалися виробничі і коопераційні зв'язки, загострювалася конкуренція. Все це зумовило виникнення потреби в додатковій інформації, яка давала б змогу забезпечити ефективне управління підприємством за умов нестабільного конкурентного ринкового середовища і яку не можна було отримати в межах існуючої системи бухгалтерського обліку. Саме для отримання такої інформації призначався управлінський облік.

Перший етап (початок XX ст.) розвитку управлінського обліку пов'язаний із появою методів нормування праці. Створена на цьому ґрунті система калькулювання стандартних витрат та оперативного аналізу відхилень дала змогу змістити акценти з функції обліку на функцію контролю;

Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х років і був пов'язаний, насамперед, з розробкою методу калькулювання змінних витрат, який отримав назву "директ-костінг", та обліку витрат за центрами відповідальності.

Внаслідок запровадження цих методів сформувалася окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники і була орієнтована не на потреби калькулювання собівартості продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

У 40-х роках 20 ст. стає очевидним той факт, що дані бухгалтерського обліку широко використовуються у формуванні та виконанні управлінської політики, а бухгалтер почав приділяти увагу прогнозуванню, плануванню, контролю за забезпеченням інформацією служб управління, брати участь у прийнятті рішень, тобто у нього з'явилися додаткові функції в області управління і прийняття управлінських рішень.

В середині 50-х років розпочався третій етап розвитку управлінського обліку, коли він сформувався як самостійна дисципліна. Саме відтоді управлінський облік є обов'язковим початковим курсом для менеджерів в університетах США, а згодом і в інших країнах.

Поява бухгалтерського обліку як самостійної навчальної дисципліни пов'язана з Національною асоціацією бухгалтерів США, яка розробила в 1972 році програму одержання диплому спеціаліста з управлінського обліку з наданням випускникам кваліфікації бухгалтера-аналітика. Цей рік ознаменував офіційний поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський.

Програма передбачала самостійне вивчення претендентами відповідних курсів і складання ними спеціальних ісптів за такими розділами програми: економіка, фінанси і управління; фінансовий облік і звітність; внутрішня звітність та її аналіз; теорія поведінки, організаційні та технологічні аспекти поведінки; теорія прийняття рішень, моделювання та інформаційні системи.

Четвертий етап розвитку управлінського обліку, який розпочався в 70-х роках і триває по цей час, пов'язаний з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та системах управління. Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Було б помилковим сприймати управлінський облік як дещо нове для вітчизняної економіки. У 20-х - на початку 30-х років 20-го століття функції бухгалтерських служб були значно ширшими, ніж в наступні роки радянської влади. Бухгалтер того часу займався як обліковою, так і аналітичною роботою.

З розвитком в країні соціалістичної системи господарювання і укріплення централізованого планування відбулося поступове відокремлення від бухгалтерської служби планових і фінансових відділів з передачею їм частини бухгалтерських повноважень. Внаслідок цього діяльність бухгалтера фактично звелася до реєстрації фактів господарського життя підприємства. Але окремі елементи управлінського обліку застосовуються в теорії і практиці вітчизняного обліку. Так, наприклад, були і є облік за видами витрат; внутрішньогосподарський облік – за центрами витрат і центрами відповідальності; нормативний облік; система аналізу, планування і контролю. Але прийоми і методи управлінського обліку, які використовувалися у директивній економіці, не давали потрібного результату, тому що не було власника, заці­кавленого у зниженні виробничих витрат.

У сучасних умовах, у зв'язку з наданням підприємствам повної господарської та фінансової самостійності, можлива об'єктивна інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку.

 

Контрольні запитання:

1. Які основні завдання управлінського обліку?

2. Які функції виконує управлінський облік?

3. Що є предметом вивчення управлінського обліку?

4. Які етапи розвитку управлінського обліку?

5. Який підхід покладено в основу організації управлінського обліку в умовах чинного в Україні Плану рахунків.

 

Інформаційне забезпечення : Конспект лекції та літературні джерела: 1, с. 8; 3, с. 7-52; 4, с. 5-18; 9, с. 23-38.

 

Рис. 3.2 Взаємозв'язок окремих видів витрат

 

Для управління витратами важливо знати, як вони поводяться в процесі господарської діяльності. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

Склад та величина витрат змінюються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в господарській діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат. Приклади факторів витрат наведено в таблиці 3.1.

Розуміти взаємозв'язок між витратами та певними факторами дуже важливо, оскільки це дозволяє передбачити майбутні витрати, що необхідно для прийняття ефективних управлінських рішень. В процесі підготовки рішення необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Таблиця 3.1

Приклади факторів витрат для різних функцій бізнесу

Функція бізнесу Фактори витрат
Дослідження і розробки Кількість проектів. Технічна складність проектів.  
Виробництво Обсяг виробництва. Кількість наладок устаткування. Пряма зарплата.  
Маркетинг Кількість рекламних оголошень. Кількість продавців. Виручка.  
Доставка Кількість замовників. Вага вантажів. Відстань перевезень.  
Обслуговування клієнтів Кількість замовлень. Час обслуговування.  
Управління Чисельність персоналу.  

 

Релевантні витрати - це майбутні витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення менеджером.

Нерелевантнї витрати - це витрати, величина яких не залежить від рі­шення менеджера.

Релевантними є витрати, що проектуються, тобто можуть мати місце в майбутньому, і є різними для різних варіантів.

Як основний фактор витрат, звичайно розглядають обсяг діяльності підприємства. Раніше ми визначили, що в залежності від обсягу виробництва або реалізації продукції витрати поділяються на змінні (умовно змінні) та постійні (умовно постійні). Розподіл витрат на змінні та постійні є одним з перших кроків в напрямку підвищення ролі управлінського обліку. Прикладом змінних витрат є прямі матеріальні витрати, пряма заробітна плата, частина загальновиробничих, комерційних, адміністративних витрат.

Якщо змінні витрати на одиницю продукції складають 100 гри., то взаємозв'язок між обсягом виробництва і змінними витратами буде мати такий вигляд:

Кількість виробів Змінні витрати на одиницю, грн. Сукупні змінні витрати
І 00

 

Ми бачимо, що сукупні змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва, в той же час величина змінних витрат на одиницю продукції є постійною для всіх рівнів діяльності.

Прикладом постійних витрат є амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу, продавцям тощо.

Розглянемо поведінку постійних витрат, маючи такі дані:

 

Кількість виробів Постійні витрати на одиницю, грн. Сукупні постійні витрати
1 500
І 50
І 500
І 500

 

Як бачимо, сукупні витрати залишаються постійними при зміні обсягу виробництва, але величина постійних витрат на одиницю продукції зменшується при збільшенні обсягу виробництва і збільшується при його зменшенні.

Постійні витрати залишаються такими тільки в діапазоні релевантності в межах певного періоду часу.

Діапазон релевантності - це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їх фактором.

Хоча постійні витрати в діапазоні релевантності автоматично не змінюються при зміні обсягу діяльності, але вони можуть змінюватися за іншими причинами, наприклад, внаслідок управлінських рішень. Виходячи з цього, постійні витрати розподіляють на обов'язкові та дискреційні.

Обов'язкові витрати - це витрати, які, в основному, визначаються потужністю підприємства. До них відносяться амортизація і страхування обладнання, орендна плата, заробітна плата обслуговуючого персоналу, податок на майно тошо. Розмір цих витрат залежить від величини проектної потужності підприємства. Але коли потужність вже визначена, то абсолютна величина обов'язкових витрат практично не змінюється в залежності від ступеню використання потужності. При зміні обсягу діяльності достатньо складно змінити ці витрати за недовгий час. Тому обов'язкові витрати мають тенденцію залишатися незмінними відносно зміни обсягу виробництва в межах нетривалих періодів часу. Однак за довгочасні періоди значні зміни попиту можуть стати причиною зміни обов'язкових витрат.

Дискреційні витрати - це витрати, величина яких визначається керівництвом і не пов'язана безпосередньо із зміною поточної діяльності. Це витрати управління, до яких відносяться витрати на рекламу, на дослідження, проведення консультацій, підвищення кваліфікації співробітників, благодійні внески тощо. Ці витрати відображають політику вищої адміністрації. Характерною особливістю цих витрат є те, що їх розмір в критичний момент може бути зменшений без зміни обсягу виробництва.

Визначення поведінки витрат дозволяє зробити оцінку витрат і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат - це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та різними факторами (чинника­ми), в основному, на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат - це математичний опис взаємозв'язку витрат та їх фактора.

У спрощеному варіанті функція витрат має такий вигляд:

Y = а + bх,

де Y - сукупні витрати;

а - загальні постійні витрати;

b - змінні витрати на одиницю обсягу діяльності;

х - значення фактора витрат (обсяг діяльності).

Функція витрат полегшує передбачення витрат, тобто прогнозування ви­трат для різних рівнів діяльності.

Наприклад, бухгалтер-аналітик торговельного підприєм-ства визначив, що його постійні витрати становлять 50000 грн., а середні змінні витрати на одиницю товару - 100 грн.

В цьому випадку функція витрат має такий вигляд:

Y = 50 000 + 100*Х.

Отже, якщо підприємство планує реалізувати 600 одиниць продукції, то сукупні витрати становитимуть:

V = 50 000 + 100 * 600 = 110 000 грн.

Наявність змішаних витрат, особливо загальновиробничих накладних витрат технологічного характеру, ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовуються різні методи:

- метод технологічного аналізу;

- аналіз рахунків;

- метод вищої - нижчої точки;

- спрощений статистичний метод;

- метод найменших квадратів.

Метод аналізу рахунків

Цей метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні шодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Він досить широко використовується на практиці. Але слід враховувати, що він в значній мірі базується на досвіді та інтуїції менеджера та аналізі минулих подій. Тому його недоліком є певна суб'єктивність і можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності.

Метод вищої-нижчої точки

Цей метод передбачає визначення параметрів функції витрат на основі припущення, що змінні витрати - це різниш між сукупними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

При найвищому рівні діяльності, який дорівнює Х1, функція витрат мас такий вигляд:

Y1 = а + 1,.

При найнижчому рівні діяльності Х2 функція витрат має такий вигляд:

Y2 = а + bХ,.

 

Звідси Y1 – Y2 = bX1 – bX2

b = (Y1 – Y2)/(X1 – X2)

a = Y1 – bX1 = Y2 – bX2.

Метод найменших квадратів

Для визначення параметрів функції витрат а та b необхідно вирішити си­стему рівнянь:

na + bΣx1 = Σy1;

aΣx1 + bΣx1 2 = Σx1 y1

де x1 ,y1 - статистичні показники обсягу діяльності та сукупних витрат; п - кількість спостережень.

 

Контрольні запитання:

1. Які напрями класифікації витрат в системі управлінського обліку?

2. Як класифікують витрати з метою оцінювання запасів та визначення фінансового результату?

3. Які ознаки класифікації використовують для узагальнення витрат з метою прийняття управлінських рішень?

4. Як визначають середню та маржинальну собівартість продукції;

5. Що таке розподілені та нерозподілені накладні витрати?

6. Як реагують витрати на зміну обсягу діяльності?

7. Що таке функція витрат та основні методи її визначення?

8. Як визначають змінну та постійну складову змішаних витрат при використанні методу «вищої-нижчої точки»?

9. Що таке контрольовані, неконтрольовані та умовно контрольовані витрати

 

Інформаційне забезпечення : Конспект лекції та літературні джерела: 2, п. 10 – 16; 3, с. 58-89; 4, с. 19-52 ; 7, с.5-14.

Тема 5. Методи обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

Характеристика і сфера застосування вітчизняних методів обліку витрат і калькулювання: простого, позамовного, попередільного та нормативного методів обліку і калькулювання. Характеристика позамовного і попроцесного зарубіжних методів обліку і калькулювання. Перехід від методів обліку, які грунтуються на об’ємних показниках діяльності до методів обліку витрат на основі видів діяльності. Нормативний метод обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Студент повинен знати:

1. Сутність і сферу застосування позамовного та по передільного методів обліку витрат;

2. Порядок формування виробничої собівартості готової продукції при застосуванні по передільного методу обліку витрат;

Готівка 44 000

 

5. Облік інших ЗВВ:

ЗВВ 18 000

Рахунки до оплати 11 000

Страхування 1 000

Амортизація 6 000

 

6. Розподіл загальновиробничих витрат за замовленнями згідно із плановим коефіцієнтом розподілу в залежності від установленої бази розподілу:

Незавершене виробництво 26 460

Розподілені ЗВВ 26 460

 

7.Закінчення замовлення:

Готова продукція 108 800

Незавершене виробництво 108800

 

Як тільки замовлення виконане, у відомості замовлення підбивається підсумок; при цьому у відомості відображаються фактичні витрати прямих матеріалів, фа

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти