|
ЗВВ (з/п обслуг.персоналу) 5 000
Розрахунки з оплати праці 44 000
4.Виплата з/п за місяць: Розрахунки з оплати праці 44 000 Готівка 44 000
5. Облік інших ЗВВ: ЗВВ 18 000 Рахунки до оплати 11 000 Страхування 1 000 Амортизація 6 000
6. Розподіл загальновиробничих витрат за замовленнями згідно із плановим коефіцієнтом розподілу в залежності від установленої бази розподілу: Незавершене виробництво 26 460 Розподілені ЗВВ 26 460
7.Закінчення замовлення: Готова продукція 108 800 Незавершене виробництво 108800
Як тільки замовлення виконане, у відомості замовлення підбивається підсумок; при цьому у відомості відображаються фактичні витрати прямих матеріалів, фактично нарахована заробітна плата і розподілені загальновиробничі витрати. Фактична собівартість замовлення розраховується як сума всіх витрат, які мали місце з початку робіт. По кожному незакінченому замовленню незавершене виробництво (НЗВ ) визначається як сума фактичних витрат по матеріалах, заробітній платі та розподілених ЗВВ.
8. Списання собівартості реалізованої продукції: Собівартість реалізованої продукції 102 000 Готова продукція 102 000
Калькулювання за процесами - це метод калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат в межах окремих технологічних процесів або стадій виробництва (взаємозамінний вираз - попередільний метод). Цей метод застосовується в умовах неперервних технологічних процесів, у виробництві масової продукції, при наявності фізико-хімічних і термічних виробничих процесів, у серійному виробництві, на підприємствах складального типу. Сферою застосування попроцесного методу є такі галузі, як хімічна, нафтопереробна, металургійна, вугільна, фармацевтична, текстильна, взуттєва, харчова промисловість, виробництво автомобілів, галузі обслуговуючої промисловості - виробництво газу, води, електроенергії, пари. Технологічний процес виробництва кінцевої продукції складається з окремих стадій обробки, які можуть здійснюватися послідовно або паралельно. Прикладом послідовної обробки є процес виробництва на підприємствах чорної металургії, а паралельної - виробництво взуття.
Рисунок 3.3. Процес виробництва на підприємствах чорної металургії.
Рис.3.4.Процес виробництва взуття
Рис.3.5. Схема обліку витрат в умовах послідовного виробництва
Рис.3.6. Схема обліку витрат в умовах паралельного виробництва продукції Головна відміна попроцесного методу від позамовного - використання декількох рахунків незавершеного виробництва. Облікові записи на рахунках супроводжують рух продукції за стадіями обробки. Разом з тим, метод попроцесного калькулювання коштує не так дорого, як позамовний, тому що відсутні наряди на індивідуальні роботи, відомості обліку замовлень. Записи на рахунках відпуску матеріалів, нарахування заробітної плати та розподіл 3ВВ аналогічні записам при позамовному методі. Однако для кожного підрозділу (процесу, стадії, переділу) відкривається свій рахунок НЗВ. Собівартість одиниці продукції з метою оцінки залишків НЗВ обчислюється діленням всіх зібраних по підрозділу витрат на кількість виробленої продукції. При цьому ГП, яка вироблена у звітному періоді, дається в еквівалентних одиницях. Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (періодів, цехів, дільниць), який повинен пройти ще одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати кінцевою ГП. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.
Кількість еквівалентних одиниць ГП розраховується таким чином: · Кількість виробів, виробництво яких розпочато або продовжено та завершено в звітному періоді · К1 = (кількість одиниць) · 100% . · Кількість виробів у залишках НЗВ; · К2 = (кількість одиниць)· (% завершення на кінець звітного періоду) Сума цих двох величин складає кількість еквівалентних одиниць продукції за звітний період: Кекв. = К1 + К2 Калькулювання за процесами при такому підході включає: - розрахунок кількості еквівалентних одиниць; - визначення виробничих витрат; - калькулювання собівартості еквівалентної одиниці продукції; - калькулювання собівартості готової продукції та незавершеного виробництва. При цьому розрахунок кількості еквівалентних одиниць та калькулювання їх собівартості залежить від методу оцінки запасів, який використовує підприємство. При калькулюванні за процесами з використанням методу середньозваженої собівартості не враховується відсоток виконання НЗВ на початок звітного періоду, оскільки припускають, що вироби, які є незакінченими на початок звітного періоду, повинні бути закінчені під час звітного періоду. При калькулюванні за процесами з використанням методу ФІФО припускають, що витрати поточного періоду пов'язані в першу чергу із завершенням виробництва тієї продукції, яка на початок звітного періоду залишалася необробленою (незакінченою). В свою чергу НЗВ на початок звітного періоду віднімається при визначенні кількості еквівалентних одиниць ГП, оскільки ця частина продукції була оброблена в попередньому періоді. Таблиця 3.1. Порівняння методу середньозваженої з методом ФІФО
Одним з найскладніших моментів при здійсненні калькуляції собівартості є розподіл накладних витрат на відповідні види продукції або замовлення. Одним з основних видів накладних витрат, що виникають у процесі виробництва продукції, є загальновиробничі витрати. У міжнародній практиці управлінського обліку розподіл виробничих накладних витрат здійснюють у декілька етапів: 1) розподіл виробничих накладних витрат між основними виробничими і обслуговуючими підрозділами з використанням вибраних баз розподілу; 2) перерозподіл виробничих накладних витрат обслуговуючих підрозділів на виробничі цехи; 3) вибір методу розподілу виробничих накладних витрат підрозділів, а також розрахунок ставок розподілу виробничих накладних витрат між виробами або замовленнями. Оскільки накладні витрати прямо не включаються в собівартість продукції або замовлення, в практичній діяльності може застосовуватися велика кількість відповідних баз розподілу (табл. 3.2). Таблиця 3.2 Розподіл загальних накладних витрат між підрозділами
У процесі розподілу виробничих накладних витрат застосовують такі методи: - метод прямого розподілу; - метод послідовного розподілу; - метод взаємних послуг; - метод одночасного розподілу. У в міжнародній практиці найширше використовують тільки методи прямого і послідовного розподілу. Приклад. Вихідні дані
Метод прямого розподілу передбачає, що витрати обслуговуючих підрозділів списуються безпосередньо на витрати виробничих підрозділів, тобто взаємні послуги, які надають одні обслуговуючі підрозділи іншим, не деруться до уваги. Продовження прикладу
Метод послідовного розподілу передбачає, що витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно між виробничими підрозділами та іншими обслуговуючими підрозділами. Продовження прикладу
Після того, як була визначена загальна сума накладних витрат кожного виробничого підрозділу, розраховують ставку розподілу накладних витрат, що припадають на підрозділ, між виробами, які підрозділ виробляє.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|