ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


До найбільш різнозначеннєвих і різнофункціональних займенників належать особові займенники я, ти, ми і ви, а також займенник воно.

Через обмеженість морфологічного оформлення прислівники стилістично менш розгалужені, ніж, наприклад, іменники, дієслова чи прикметники. У багатьох випадках прислівники можуть уживатись у значенні слів інших частин мови: жаль — іменник або модальний прислівник; найчастіше — прикметник або прислівник; довкола —прислівник або прийменник і т. ін.

Стилістично своєрідними є й службові слова — прийменники, сполучники й частки. Кожне службове слово по-своєму доповнює, уточнює, підсилює, розгортає чи обмежує те, що виражається повнозначним словом (словами).

Прийменники (прості первинні, первинні складні, вторинні прості і вторинні складні) виражають найрізноманітніші семантичні й граматичні відношення між повнозначними словами, а на цій основі також і конкретну стилістичну функцію, яка тільки уточнюється прийменником, але семантично виражається повнозначним словом (словами) в поєднанні з прийменником: Книжка лежала на столі; біля, поблизу стола, в столі і под.

Сполучники поділяють на сурядні (єднальні, протиставні, розділові) і підрядні. Сполучник ніколи не входить до складу члена речення, не виступає його частиною, натомість сполучне слово — це завжди окремий член речення. Виразної стилістичної функції сполучник (сполучне слово) набуває в тексті.

Частки (словотвірні, формотворчі, вказівні, означальні, обмежувально-видільні, підсилювально-видільні, модальні) — це завжди увиразнювальний, своєрідно доповнювальний елемент у складі певного члена речення. Саме в цьому й полягає стилістична функція часток, які здебільшого вагомі також емоційно.

Вигуки. Особливу групу слів, які не належать ні до повнозначних, ні до службових слів, становлять вигуки. Вони ніколи нічого не називають, а тільки виражають почуття, волевиявлення. Це виразно емоційні слова. Неемоційних, стилістично нейтральних вигуків не буває. До вигуків близькі й своєрідні звуки-наслідування людиною того, що вона чує в природі: б-м-м, б-у-х-х, ку-ку і под.

27.Прийменників, сполучників, часток і вигуків у мові зовсім обмежена кількість: різнотипних прийменників — 270—280, сполучників —80—90, часток — приблизно 70—80; кількість вигуків не підлягає навіть приблизному обчисленню, бо, наприклад, вигук а може бути представлений у багатьох варіантах: а; а-а; а-а-а; а! а-аі; а?; а-а-а?; і т. ін.

Семантично, граматично й комунікативно стилістична спроможність мови широко реалізується на синтаксичному рівні, в структурах усіх речень, словосполучень і слів-речень. Кожне речення в літературній мові формується за певною всенародно усталеною структурною моделлю. Немає жодного синтаксично індивідуального речення, яке б сформувалось поза межами певного різновиду речень. Синтаксично речення не розрізняються за стилями мови: немає речень розмовно-побутового, офіційно-ділового чи якогось іншого стилю. Кожне речення вимірюється за загально мовною схемою: просте — складне; розповідне, питальне — спонукальне; двоскладне — односкладне, поширене — непоширене; повне — неповне (з членуванням на менш об'ємні структурні різновиди). Однак від стилю мовлення залежитьвнутрішня сутність речення, неоднакове поєднання в ньому членів речення, кількісний вияв певних різновидів речення в кожному із стилів мови.

Украй важливим для стилістики є також розмаїття структури словосполучення (сурядного чи підрядного), але тільки в структурі речення, бо вживане окремо словосполучення є не комунікативною одиницею, а тільки номінативною, хоча й своєрідною, ускладненою. Словосполучення поза реченням (як і слово) — це тільки своєрідний матеріал, з якого формується речення. Значеннєво-структурний і кількісний вияв словосполучень безмежно синонімічний, у цьому виявляється багатство нашої мови: придорожні будинки — будинки вздовж дороги (при дорозі, від дороги та ін.).

Найчастотнішою синтаксичною одиницею є член речення. Коли він стає реченням, його стилістична функція набуває самостійності й особливої вагомості, однак і в складі речення кожен з його членів своєрідно неповторний. Комунікативно-стилістична цілеспрямованість мовлення постійно виявляється у структурах розповідного (найчастіше), питального чи спонукального речень.

Крім найпоширенішого структурного різновиду речень —двоскладних, — в усіх стилях і в обох формах мови широко і з певною своєрідною стилістичною метою використовують речення односкладні: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено особові, безособові, інфінітивні й номінативні.

Окремою стилістикою позначені різноструктурні ускладнені прості речення з однорідними членами, подекуди і з узагальнюючим словом при них; з відокремленим членом; із вставною чи вставленою частиною; із звертанням.

Усі розумово-мовленнєві якості (виразна стислість, економність викладу, динаміка, особлива ритмомелодика і, як наслідок цього, стилістичний ефект від висловлювання) створюються структурно-синтаксичною різноманітністю неповних речень: власне неповних, еліптичних і приєднувальних конструкцій; реченнями незакінченими й обірваними.

Зазвичай розгалуженіше, ніж у простих реченнях, мислення, почуттєвість людини виявляється в різноструктурних складних реченнях — реченнях із двома або кількома предикативними частинами. Виразну і своєрідну стилістичну функцію мають періоди — складні речення, які позначені виразною інтонаційною своєрідністю.

Особливими стилістичними сегментами (відрізками) мовлення є абзац і текст. Семантично й структурно вони дуже різноманітні, утворюються зазвичай певним комплексом, поєднанням речень(а в їх складі й еквівалентів речення, які самостійно ніколи не становлять ні абзацу, ні тексту).

Запитання. Завдання

Якими мовними явищами, ознаками вмотивовується поділ стилістики на фонетичну (фонематичну, орфоепічну й акцентологічну), лексичну, фразеологічну і граматичну (морфемно-словотвірну, морфологічну і синтаксичну)?

Які засоби стилістики належать до засобів фонетичних, фонематичних, орфоепічних і акцентологічних?

Якою є частотність використання голосних і приголосних фонем у різних стилях мови? Відповідь проілюструйте результатами власних досліджень кількох різностильових текстів з однаковою кількістю фонем.

Яку стилістичну функцію виконують повтори різних фонем (рефрен, асонанс, алітерація, рима, ритміка, звукоповторення) у текстах?

З'ясуйте значення терміна «орфоепічно-акцентні мовні одиниці».

Що являє собою наголос (динамічний, постійний і логічний) у словах? Як впливає зміна наголосу в окремих словах і в словах у складі речення на семантику і стилістичну функцію мовних одиниць? Наведіть приклади.

Назвіть складові інтонації мовлення і поясніть їх сутність. Чи властива інтонація окремо вимовлюваному слову?

8. У чому полягає і як виявляється комунікативна, отже й стилістична, функція інтонації? Наведіть приклади речень і слів-речень, прокоментуйте їх в інтонаційно-стилістичному плані.

Які особливості має інтонація в писемній формі мовлення?

Що є об'єктом і предметом лексичної стилістики? Чи всі шари лексики вивчаються в ній? Назвіть найуживаніші з-поміж них. Яким (у загальних вимірах) є кількісний вияв різних стилістичних груп лексики?

Які слова і сполучення слів належать до загальновживаної лексики? У чому полягають їх мовностилістичні функції?

Назвіть і охарактеризуйте групи стилістично (функціонально)обмеженої лексики.

Як внутрішньо поділяється іншомовна лексика? Розкажіть про стилістичне використання іншомовних слів.

Назвіть і охарактеризуйте лексико-семантичні групи слів.

Сформулюйте визначення фразеологізмів.

Які фразеологізми прийнято називати ідіомами, а які — фразеологічними одиницями?

Що являють собою фразеологізовані мовні одиниці?

Чому фразеологізми називають вторинними номінаціями?

Як сприймаються фразеологізми в різних мовленнєвих ситуаціях?

Визначте основні групи фразеологічних одиниць. Які стилістичні функції їм властиві?

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти