ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Життєдіяльність засновника християнства Ісуса Христа (за канонічними євангеліями)

Як відомо, Ісус Христос, Син Божий, що народився від Духа Святого і Пречистої Діви Марії, коли настала "повнота часу". Народився Ісус Христос у палестинському місті Віфлеємі у сім'ї Йосипа Обручника і Пресвятої Діви Марії. Справжнім Батьком Христа є Господь Бог. Названий батько Ісуса Христа, Йосип і рідна Мати Ісуса Христа Пресвята Діва Марія, були люди бідні, проте ставилися до царського роду царя Давида. Народженню Ісуса Христа передувало чудо у вигляді Благовіщення Діви Марії.

 

Після різдва Ісуса Христа-немовляти прийшли на поклоніння пастухи, а пізніше волхви. Після відвідування волхвів, Йосип, названий батьком Ісуса Христа був попереджений Ангелом про те, що цар Юдейський, Ірод, замислив убити Христа-немовляти і тому Святе Сімейство переселяється в Єгипет. Після повернення з Єгипту Ісус живе разом зі своєю сім'єю в Галілейському місті Назареті. І тільки після того, як Ісусові виповнилося дванадцять років, Він разом з батьками був узятий на свято Пасхи в місто Єрусалим і пробув три дні у храмі, розмовляючи з книжниками.

 

У віці тридцяти років Ісус прийняв від Іоанна-Хрестителя хрещення в Йордані. Перед початком свого Суспільного служіння Ісус Христос пішов у пустелю і постив там сорок днів і переміг спокусу сатани. Суспільне служіння Ісуса Христа починається в Галілеї з поступового обрання Їм Апостолів. Перше Своє чудо Ісус Христос здійснив в Кані Галилейській на весіллі, перетворивши воду на вино, чим зміцнив віру своїх учнів.

 

Після цієї події пробувши кілька днів у Капернаумі, Ісус Христос відправився в Єрусалим на свято Пасхи. З Єрусалимського храму Ісус вигнав торговців, які перетворили храм з дому молитви в будинок торгівлі. Вигнанням торговців з Єрусалимського храму Ісус Христос викликав до Себе вороже ставлення з боку іудейських старійшин, особливо фарисеїв.

 

Після цієї події Ісус Христос багато ходив з одного місця в інше і проповідував Своє Вчення по всій землі Ізраїльській. Під час Своєї проповідницької діяльності Ісус Христос здійснив багато чудес. Так Він зцілив сина капернаумского царедворця, зцілив біснуватого в капернаумской синагозі, зцілив прокаженого, зцілив розслабленого в Капернаумі, зцілив його, незважаючи зцілив слугу капернаумского сотника і здійснив зцілення багатьох хворих. Ісус Христос здійснив воскресіння дочки Яіра, зцілив двох слєпцов, зцілив біснуватого і вилікував багатьох інших людей. Поряд з цим Ісус Христос приборкав бурю, коли плив з учнями через Генисаретское озеро. Наситив п'ять тисяч народу п'ятьма хлібами і двома рибами і здійснив багато інших великих чудес.

 

Крім цього Ісус Христос промовив багато проповідей перед народом. Наприклад, проповіді в Назаретської синагозі, проповіді в навколишніх горах і селищах, Нагірна проповідь і інші. Крім проповідей Ісус Христос розповів багато притч. Наприклад, вчення при морі притчами про Царстві Божому, притча про зниклу вівцю і багато інших. Притчі, проповіді та бесіди Ісуса Христа складають основу Його проповідницької діяльності, спрямованої на поширення Його вчення серед людей.

 

Після третього року проповідницької діяльності Ісуса Христа один з Його учнів Апостол Іуда Іскаріот за 30 срібняків зрадив свого Вчителя іудейським начальникам.

 

Після суду синедріону Ісус був розп'ятий. Помер і похований в Єрусалимі. У третій день після смерті Ісус Христос чудесним чином воскрес. А в сороковий день вознісся на небо. Після Себе Він залишив на землі своїх відданих учнів, які продовжували поширювати Його вчення по всьому світу.

 

Причини і наслідки Великого Розколу в християнстві.

Розко́л христия́нської це́ркви у 1054 -остаточний розкол християнської церкви на католицьку під проводом Папи Римського та православну під проводом Вселенського Патріарха Константинопольського. При цьому з точки зору римо-католиків від Єдиної Вселенської Православної Кафолічної Апостольської Церкви відкололись православні ("схизматики"), а з точки зору православних - католики ("латиняни", "папісти"). Розкол протягом віків свого існування супроводжувався численними богословськими суперечками, а також військовими і політичними конфліктами, в першу чергу на сході Європи, де історично проходила границя впливів церковних структур Сходу і Заходу.

Головною причиною розколу були особливості соціально-економічного та соціально-політичного становища церкви на заході та сході Європи. На заході феодальні відносини розвивалися досить швидко, існувала політична роздробленість, римський папа (так став називати себе глава римської патріархії) та його церковне оточення були політичне самостійними і незалежними. На сході ці феодальні відносини розвивалися повільно, існувала політична централізація, константинопольський патріарх та його церковне оточення були політичне несамостійними, залежними від світських властей. Другою важливою причиною розколу була боротьба римського папи та константинопольського патріарха за владу над усією християнською церквою.

Наслідки

З другої половини ХІ ст. Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський патріархи розривають відносини з Римом, тому що єднання з Римською Церквою означало повну втрату автокефалії, перетворення на єпархію Римської Церкви. Після смерті Михайла Керуларія Константинопольські першоієрархи повертаються до розуміння устрою Церкви, яке склалося в період Вселенських соборів. Як наслідок сформувалися два головних напрями в Християнстві:

  • Католицизм, представлений Римською Церквою;
  • Православ'я представлене рядом Східних церков.

Специфіка православ’я як різновиду християнства.

У сучасному світі існують 15 автокефальних (незалеж­них, самостійних) церков православ'я: Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кіпрська, Елладсь-ка (Грецька), Албанська, Польська, Румунська, Чехо - Слова­цька, Американська.

Основу православного віровчення складає Біблія («святе письмо»), святий переказ, символ віри, затверджений на пер­ших двох Соборах 325 і 381 рр.

Особливої уваги церква надає наверненню неофітів, вну­трішньому пишному оформленню храмів, проведенню бого­служіння, де важлива роль належить священику.

Для православних віруючих є дуже важливим відвідуван­ня храмів, виконання постів, таїнства, у яких «під видимим об­разом передається невидима благодать божа».

Православна церква визнає 7 таїнств:

1) хрещення;

2) причастя;

3) священство;

4) сповідь;

5) миропомазання;

6) шлюб;

7) маслосвяття.

Основні характеристики католицизму.

Като́лицтво, католици́зм — найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 200 мільйонів вірних), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність).

В одинадцятому столітті у світовій християнській спільноті стався розкол на дві окремі християнські спільноти або церкви — на західну, латинського обряду (пізніше названу католицькою) і східну, грецького обряду (пізніше названу православною або ортодоксальною).

Католицька церква вчить, що:

  • Бог єдиний у трьох особах (Бог-Отець, Син Божий, Святий Дух — Свята Трійця),
  • Бог як Творець і Господь світу відкрив себе людям, і Син Божий став людиною в особі Ісуса Христа. Він є істинним Богом і чоловіком, спасителем людей, помер за гріхи їхні, і воскрес.
  • Бог створив людей з любов'ю, але, втративши первинний зв'язок з Богом, люди віддалились від Бога і стали смертними.
  • Усі люди покликані до віри, надії i любові, духовного життя і виконання волі Божої, як сказано в заповідях, зокрема заповіді любові до Бога і до ближнього, що є основою Декалогу.
  • Людині уготоване вічне життя з Богом і воскресіння після повернення Христа на Землю, але тих, хто відкидає спасіння, чекає вічне перебування в пеклі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти