ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Мал. 2. Розташування електродів при гальванізації а - поперечне; 6 - повздовжнє:.

 

Показання: враження периферичної нервової системи інфекційного, травматичного, токсичного походження; трав­матичні враження головного і спинного мозку і їх оболонок; неврастенія і інші неврастенічні стани, які супроводжуються вегетативними розладами і порушеннями сну, мігрень, вазо­моторні і трофічні порушення; артрити і поліартрити трав­матичного, інфекційного походження; функціональні розла­ди шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання: наявність або підозра на злоякісні новоутворення, гострі запальні або гнійні процеси, схильність до кровотеч, значна декомпенсація серцевої діяльності, ток­сичні стани, розповсюджені захворювання шкіри, індивіду­альна непереносимість гальванічного струму.

Техніка і методика гальванізації

Техніка гальванізації відносно проста і полягає в підведенні постійного струму за допомогою двох електродів, які підключені до різних полюсів апарата.

Електроди складаються з металевої пластинки або іншого матеріалу, що проводить струм і так званої гідрофільної прокладки. Як електрод часто використовують свинцеві пластини товщиною від 0,3 до 1 мм. Придатні для цієї мети і інші метали – алюміній, станіоль, платина. Електроди з листового свинця зручні тим, що легко приймають форму поверхні тіла, на яку накладаються, можуть мати будь-яку конфігурацію, добре проводять електричний струм. В останній час отримали поширення електроди з неметалічних струмопровідних матеріалів, зокрема з вуглеводневої тканини.

Для попередження пошкоджуючої дії продуктів електролізу на тканини між тілом людини і електродом поміщають гідрофільну прокладку. Її виготовляють із світлих матеріалів, які легко поглинають воду (марля, фланель, бязь, байка, бумазея). Не можна для виготовлення її користуватися шерстяною або кольоровою тканиною. По формі гідрофільна прокладка повинна відповідати формі електрода, а по розмірах повинна виступати на 1-2 см з-за країв електрода. Товщина прокладки повинна бути не меншою 1 см. Для катода і анода використовують окремі гідрофільні прокладки. Після використання прокладки ретельно промивають проточною водою, стерилізують кип’ятінням і сушать. Прокладки з різних полюсів потрібно мити і кип’ятити окремо.

Перед процедурою гідрофільні прокладки змочують теплою водою, що попереджує охолодження тіла хворого і сприяє зменшенню початкового опору шкіри. Після змочування прокладки віджимають так, щоб вони залишались помірно вологими.

На ділянку впливу спочатку накладають гідрофільні прокладки, а поверх неї – електроди, які фіксують бинтом, мішечками з піском або вагою тіла пацієнта.

Велике значення має рівномірність прилягання електрода і прокладки до тіла. При нерівномірному контакті щільність струму не скрізь буде однаковою, що може стати причиною опіку. Зважаючи на це, на прокладках не повинно бути складок. Електрод перед застосуванням потрібно старанно розгладити .

Розміщення електродів на тілі хворого визначається локалізацією, гостротою та характером патологічного процесу. Розрізняють поздовжнє і поперечне розташування електродів. У разі поперечного розташування, коли електроди містяться один проти одного на протилежних ділянках тіла, забезпечується дія на глибоко розташовані тканини. У разі поздовжнього розташування електроди містяться на одній поверхні тіла, дія поширюється на тканини, що розташовані поверхнево.

Площа електродів може бути однаковою або різною. Менший за площею електрод називають активним. Його накладають на ту ділянку тіла, яка потребує максимальної дії струму. Більший за площею електрод називають індиферентним. І у разі поперечного і поздовжнього розташування електродів відстань між їх краями не повинна бути меншою за поперечник більшого з електродів.

При необхідності вплинути на дрібні суглоби пальців рук або ніг, де важко забезпечити щільне прилягання електрода, відповідну частину тіла занурюють у ванночку з електродом, яка заповнена водою. У випадку необхідності вплинути на симетричні ділянки або парні органи ( очі, ніс) користуються роздвоєними електродами.

В залежності від площі впливу і розташування електродів щодо патологічного вогнища процедури поділяються на:

· місцеві;

· загальні;

· сегментарно-рефлекторні.

При місцевому впливі електроди розміщують так, щоб силові лінії електричного поля проходили через патологічне вогнище. Бажано, щоб краї електрода виходили за межі останнього на 4-6 см і більше.

При загальних методиках (за Вермелем, чотирикамерні гальванічні ванни) впливу піддається більша частина організму.

Методики, за яких електроди розміщуються на ділянках шкіри, які рефлекторно пов’язані з певними органами і тканинами називаються сегментарно-рефлекторними. Особливою різновидністю є вплив струмом на акупунктурні точки.

Дозування

Для проведення гальванізації та електрофорезу необхідно мати один з апаратів – “Поток-1”, АГН-1, АГН-2, АГП-33, ГР-2, ГР-1М та ін.

Апарат повинен мати джерело постійного струму; прилад, що дозволяє регулювати і вимірювати його силу струму; провідники; затискачі; електроди. Крім цього, необхідно мати електродні прокладки та фільтрувальний папір.

Інтенсивність впливу при гальванізації та медикаментозному електрофорезі визначається силою струму, яку виражають у міліамперах (мА). Розрахунок максимально допустимої сили струму здійснюють за показником щільності струму, тобто сили струму, що припадає на 1 см2 площі активного електрода (мА/см2). Щоб розрахувати максимальну силу струму, потрібно значення його щільності помножити на площу електрода, тобто величину поверхні прокладки. Вибір значення щільності струму залежить від площі активного електрода, місця впливу, індивідуальної чутливості до струму, віку і статі хворого. Чим більша площа електрода, тим меншою повинна бути щільність струму. Якщо використовуються електроди різної площі, то для розрахунку сили струму враховують площу меншого електрода. У випадках, коли катод або анод здвоєні для розрахунку беруть суму площ цих електродів.

Щільність струму при загальних та сегментарних впливах не повинна перевищувати 0,01-0,05 мА/см2, при місцевих процедурах – 0,05-0,1 мА/см2, для дітей дошкільного віку – 0,03 мА/см2, шкільного – 0,05 мА/см2.

Силу струму при гальванізації потрібно збільшувати повільно. При дозуванні постійного струму потрібно поряд з показами міліамперметра апарата обов’язково орієнтуватися на відчуття хворого, оскільки зустрічаються випадки непереносимості постійного струму, а чутливість шкіри різних ділянок тіла не однакова і може змінюватись при захворюванні. Як правило під час процедури хворий відчуває “повзання мурашок”, легке поколювання або дуже слабку печію на ділянках тіла під електродами. При відчутті різкої печії або болю потрібно вимкнути апарат, вияснити і усунути причини несприятливої реакції. Часто при незмінній напрузі сила струму внаслідок зменшення опору може досягти значної величини, що загрожує хворому опіком. Ось чому при гальванізації треба весь час стежити за відчуттями хворого й одночасно за стрілкою гальванометра, змінюючи при потребі силу струму в той чи інший бік.

Поява болю в обмежених ділянках може свідчити про нерівномірний контакт електродів або про порушення цілості шкіри. Тому перед лікуванням треба старанно оглянути ділянку шкіри, що підлягає гальванізації і всі наявні пошкодження ізолювати, прикривши їх ватним тампоном, змазаним вазеліном або шматком клейонки. При гальванізації нерівних ділянок усі заглиблення заповнюють ватою, змоченою у воді або в розчині NaCl.

Вимикати струм потрібно так само повільно , як і вмикати. Тривалість процедури коливається від 10-20 хв при загальних та сегментарно-рефлекторних впливах до 30-40 хв при місцевих процедурах. На курс лікування призначають 10-25 процедур. Повторні курси гальванізації проводять не раніше, ніж через місяць.

В лікувальній практиці використовують загальну гальван­ізацію за методикою С.Б.Вермеля. Один електрод площею 300см- розташовується між лопатками і з'єднується з одним полюсом апарату. Другий електрод складається з двох елект­родів площею 150 см: і розташований на нижніх литкових м'язах. З'єднується з другим полюсом апарату за допомогою роздвоєного електричного шнура. Сила струму — до 10 мА. Тривалість процедури 20-30 хвилин. На курс лікування при­значають 12 процедур.

Широко використовують також гальванічний комір за А.Е.Щербаком. Один електрод площею 1000-1100 см2 розта­шовується на плечах і з'єднується з позитивним полюсом апарату. Другий електрод площею 400-600 см2 розта­шовується на попе­реку і з'єднується з негативним полю­сом апарату.

Мад.3. Гальванічний «пасок» за Щербаковим: а) розташування електродів; 6) положення хворого під час процедури.

 

Про­цедуру починають з струму 6 мА і три­валістю 6 хвилин. При кожній на­ступній процедурі тривалість збільшують на 2 хвилини, а силу струму — на 2 мА доводячи силу струму до 16 мА і тривалість — до 16 хвилин. Всього на курс лікування призна­чають 12 процедур щоденно або через день.

В практичній фізіотерапії використовують і інші методики — гальванізація слизової оболонки носа, ділянки голови та серця, очей, мо­лочних залоз, симпа­тичних вузлів навко­ло хребта. В космето­логії використовують електроліз для виве­дення бородавок або для епіляції волосся.

Мал.4. Методика загальних іонних рефлексів за Щербаком та гальвані­зація з повздовжним розташуванням електродів (гальванізація ділянки хребцевого стовбура)

Дуже сильне по­червоніння, яке має синюшний відтінок, вказує на те, що було застосовано дуже велику силу струму або у хворого підвище­на чутливість до гальванічного струму. В цих випадках по­трібно застосовувати слабкішу силу струму. Якщо на шкірі з'являються симптоми подразнення у вигляді почервоніння і маленьких пухирів, то необхідно на 2-3 дні перервати ліку­вання, а потім застосовувати меншу силу струму. Це особли­во має значення для дітей, у яких шкіра ніжна і підвищена чутливість.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти